Рішення

від 27.04.2015 по справі 904/1863/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.04.15р. Справа № 904/1863/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (м. Київ)

до Приватного підприємства "Нафтаторгсервіс" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором про надання овердрафту № 015/305653/104411 від 26.11.2012 у загальному розмірі 415 400 грн. 38 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: Калинич Л.В. - начальник відділу (довіреність № 1044/13-Н від 24.05.2013)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі-позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства "Нафтаторгсервіс" (далі-відповідач) заборгованість за договором про надання овердрафту № 015/305653/104411 від 26.11.2012 у загальному розмірі 415 400 грн. 38 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 210 767 грн. 00 коп. - заборгованість за овердрафтом;

- 170 234 грн. 10 коп. - заборгованість зі сплати процентів за користування овердрафтом в період з 13.01.2013 по 20.02.2015;

- 32 289 грн. 28 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в період з 27.11.2013 по 20.02.2015;

- 2 110 грн. 00 коп. - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання овердрафту № 015/305653/104411 від 26.11.2012 в частині повного та своєчасного повернення наданого овердрафту у встановлений договором строк, а також сплати відсотків за його користування. За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 10.2.1. договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 27.11.2013 по 20.02.2015 в сумі 32 289 грн. 28 коп. Крім того, на підставі пункту 10.2.2. договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача штраф в сумі 2 110 грн. 00 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 26.03.2015.

Представник позивача у судове засідання 26.03.2015 з'явився, але вимоги ухвали суду від 11.03.2015 у повному обсязі не виконав .

Представник відповідача у судове засідання 26.03.2015 не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, крім того, вимоги ухвали суду від 11.03.2015 також не виконав.

Так, ухвалою суду від 26.03.2015 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 28.04.2015, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі.

Вказане свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Так, у судовому засіданні 28.04.2015 представник позивача виклав та обґрунтував позовні вимоги, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Вимоги ухвали суду були виконані позивачем у повному обсязі та надані витребувані судом докази.

Представник відповідача у судове засідання вдруге не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 26.03.2015, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 50065, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. XXII Партз'їзду, 41/1, приміщення 10, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача.

Крім того, у зв'язку із неотриманням відповідачем ухвали суду від 11.03.2015, ухвала суду від 26.03.2015 була додатково направлена на адресу керівника - Толкачова Миколи Івановича (50081, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Мікрорайон 5-й Зарічний, 76/23). При цьому, за вказаною адресою ухвалу суду від 26.03.2015 було отримано 07.04.2015 Толкочавим, про що свідчить поштове повідомлення № 4994524840510 (5008100572914), яке повернулося до господарського суду з відповідно відміткою про отримання.

При цьому, конверт з ухвалою суду від 26.03.2015, який було направлено за юридичною адресою відповідача, було повернуто 10.04.2015 за зворотною адресою з довідкою Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 08.04.2015 "про повернення за закінченням терміну зберігання".

Так, слід зазначити, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду від 11.03.2015 та від 26.03.2015 були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

При цьому, судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Крім цього, відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті і розгляд справи можливий без присутності представника відповідача, оскільки останній про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином: ухвали суду від 11.03.2015 та від 26.03.2015 були надіслані на адресу відповідача, яка підтверджена Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 26.03.2015 та неотриманні відповідачем внаслідок його недобросовісної поведінки, що полягає у незабезпеченні вчасного отримання поштової кореспонденції за своєю юридичною адресою.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

Крім того, представник позивача у судовому засіданні наполягав на тому, що причини для відкладення розгляду справи відсутні, оскільки матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Крім того, представником позивача у судовому засіданні повідомлено, що з моменту порушення провадження у даній справі відповідач жодних проплат не здійснював. Так, представник позивача наголошував, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

26.11.2012 між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі - кредитор, позивач) та Приватним підприємством "Нафтаторгсервіс" (далі - позичальник, відповідач) був укладений договір про надання овердрафту № 015/305653/104411 (далі - договір), відповідно до умов якого кредитор на умовах договору, зобов'язався надати позичальнику можливість використання овердрафту з поточного рахунку в межах діючого поточного ліміту, внаслідок чого за зазначеним поточним рахунком виникає дебетове сальдо (пункт 1.1. договору).

Так, у розділі "Визначення термінів" договору зазначено, зокрема, наступне:

- Овердрафт - форма кредитування відповідача, яка полягає у здійсненні платежів (переказів) з поточного рахунку в межах обумовленої максимальним лімітом та поточним лімітом суми, в разі відсутності (недостатності) грошових коштів на поточному рахунку.

- Поточний рахунок - поточний рахунок позичальника № 26009387852, відкритий в Публічному акціонерному товаристві "Райффайзен Банк Аваль", до якого встановлено овердрафт.

- Дата закінчення строку доступності овердрафту - 26.11.2013 включно або інший останній день погашення заборгованості за договором (погашення овердрафту/кредитної заборгованості, сплати процентів за користування овердрафтом/кредитною заборгованістю, комісій, пені, штрафів та інших передбачених договором платежів, у т.ч. відшкодування витрат та збитків кредитора, пов'язаних з неналежним виконанням позичальником умов договору), передбачений пунктом 7.1. договору.

- Максимальний строк безперервного дебетового сальдо - максимальний строк безперервного дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника, що встановлюється в межах строку доступності овердрафту та становить 30 календарних днів.

Відповідно до пункту 1.2. договору позичальник зобов'язався використовувати овердрафт за цільовим призначенням, вказаним в пункті 1.6. договору, з дотриманням вимог законодавства України, погасити овердрафт, сплатити проценти за користування овердрафтом та комісії, а також виконати інші зобов'язання, визначені договором.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками і діє до повного виконання ними прийнятих зобов'язань за договором (пункт 11.1. договору).

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, а тому саме умови укладеного позивачем та відповідачем договору від 26.11.2012 та відповідні положення статей параграфів 1, 2 глави 71 підрозділу І розділу III Цивільного кодексу України, регулюють права та обов'язки позивача та відповідача, що виникають при одержанні та поверненні кредиту.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові), зокрема, грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Відповідно до пункту 1.3. договору, максимальний ліміт за договором складає 211 000 грн. 00 коп. у межах якого встановлюється поточний ліміт. Визначення розміру поточного ліміту та порядок його встановлення здійснюється відповідно до пунктів 2.4, 2.5 договору. Поточний ліміт за договором не може перевищувати 30,0% від середньомісячних надходжень за останні дванадцять місяців на всі поточні рахунки позичальника, відкриті у кредитора (якщо строк наявності відкритого поточного рахунку становить менше дванадцяти місяців, то розрахунок середньомісячних надходжень проводиться з урахуванням фактичного строку наявності відкритого поточного рахунку).

На дату укладання договору поточний ліміт дорівнює максимальному ліміту. Позичальник має право використовувати овердрафт при наявності встановленого максимального ліміту та поточного ліміту. У разі скасування максимального та поточного лімітів позичальник не має право використовувати овердрафт.

Згідно з пунктом 1.4. договору, з моменту виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку, кредитор є таким, що надав позичальнику овердрафт. Дебетове сальдо, зафіксоване на поточному рахунку на кінець кожного календарного дня, є заборгованість позичальника за овердрафтом.

Строк доступності овердрафту: з дати виконання позичальником умов, передбачених пунктом 2.1. договору, та до дати закінчення строку доступності овердрафту (включно) (пункт 1.5. договору).

Крім того, згідно з частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Так, відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. договору, процентна ставка за користування овердрафтом є фіксованою та становить 21 % річних. У разі скасування максимального та поточного лімітів, відповідно до статті 7 договору, з дати скасування лімітів - фіксована процентна ставка становить 40% річних. Нарахування процентів за овердрафтом здійснюється щоденно на фактичну заборгованість позичальника за овердрафтом протягом всього строку наявності безперервного дебетового сальдо.

При цьому, згідно з пунктом 3.4. договору позичальник сплачує проценти щомісяця в день, що відповідає календарному дню відкриття поточного рахунку, а саме 13 числа (якщо календарний день відкриття поточного рахунку у поточному місяці відсутній, то таке погашення відбувається в останній календарний день поточного місяця) з врахуванням наступних періодів:

- в першому календарному місяці користування овердрафтом - за період з дня надання овердрафту по день, що передує календарному дню відкриття поточного рахунку;

- в наступних календарних місяцях - за період з календарного дня відкриття поточного рахунку попереднього місяця (включно) по день, що передує календарному дню відкриття поточного рахунку;

- в останній календарний місяць користування овердрафтом/кредитною заборгованістю - за період з календарного дня відкриття поточного рахунку попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує даті повного погашення овердрафту/кредитної заборгованості.

При розрахунку процентів враховується день виникнення безперервного дебетового сальдо та не враховується останній день наявності безперервного дебетового сальдо (пункт 3.3. договору).

Пунктом 4.1. договору визначено, що протягом строку доступності овердрафту позичальник зобов'язаний здійснювати погашення овердрафту не пізніше останнього дня максимального строку безперервного дебетового сальдо. Якщо останній день максимального строку безперервного дебетового сальдо не є банківським днем, то таке дебетове сальдо має бути погашено в останній банківський день, що передує останньому дню максимального строку безперервного дебетового сальдо. Всі зобов'язання позичальника щодо погашення будь-якої заборгованості за договором повинні бути виконані на пізніше дати закінчення строку овердрафту.

Так, позивач у позовній заяві зазначає, що у період з 28.11.2012 по 20.12.2012 відповідач використав кредитні кошти у сумі 210 767 грн. 00 коп., але в порушення вимог пункту 4.1. договору не здійснив погашення овердрафту у встановлений договором строк, а саме: через 30 календарних днів - 28.12.2012. Крім цього, строк доступності овердрафту закінчився 26.11.2013, але отриманий кредит відповідач так і не погасив, процентів за його користування не сплатив, що і є причиною спору.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи позивачем здійснювалось кредитування поточного рахунку відповідача, що підтверджується випискою по рахунку, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с.15-16).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив також із наступного.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у визначені договором строки відповідачем кредит повернутий не був, внаслідок чого у останньої утворилась заборгованість перед позивачем, згідно з розрахунком позивача: 210 767 грн. 00 коп. - заборгованість за овердрафтом та 170 234 грн. 10 коп. - заборгованість зі сплати процентів за користування овердрафтом в період з 13.01.2013 по 20.02.2015.

При цьому, згідно зі статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Дослідивши надані позивачем до господарського суду документи у розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним договором в частині повернення кредиту та сплати процентів за його користування. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов кредитного договору, відповідачем господарському суду надано не було.

Так, у визначені пунктом 3.4. договору терміни проценти за користування кредитом відповідачем не сплачувались, у дату закінчення строку доступності овердрафту наданий кредит відповідачем повернутий не був, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем, згідно наданого розрахунку, за відповідні періоди в наступних сумах:

- 210 767 грн. 00 коп. - заборгованість за овердрафтом;

- 170 234 грн. 10 коп. - заборгованість зі сплати процентів за користування овердрафтом в період з 13.01.2013 по 20.02.2015.

Матеріалами справи підтверджується, що в порушення умов договору, відповідач не виконав зобов'язання щодо своєчасного повернення отриманого кредиту та сплати нарахованих процентів за користування кредитом.

Так, на адресу відповідача позивачем було направлено повідомлення-вимога про виконання порушеного зобов'язання від 20.01.2015, але вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення (а.с.17).

Крім того, судом перевірений розрахунок процентів за користування кредитом, здійснений позивачем, та встановлено, що він відповідає умовам договору, а отже визнається судом обґрунтованим.

Станом на час вирішення спору по суті в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не залучені до матеріалів справи, докази на підтвердження погашення вказаної заборгованості.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови укладеного між позивачем та відповідачем договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення 210 767 грн. 00 коп. заборгованості за овердрафтом та 170 234 грн. 10 коп. заборгованості зі сплати процентів за користування овердрафтом в період з 13.01.2013 по 20.02.2015 є обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню , оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

За частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 10.2.1. договору, за кожен календарний день прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором позичальник, на вимогу кредитора, сплачує останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення. Розрахунок пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання відповідачем простроченого зобов'язання включно.

Враховуючи допущене відповідачем прострочення виконання грошового зобов'язання щодо вчасного повернення отриманого овердрафту та сплати процентів за його користування у строки, визначені умовами договору, позивач нарахував та просить суд стягнути 32 289 грн. 28 коп. пені за період з 27.11.2013 по 20.02.2015.

Так, розрахунок пені, здійснений позивачем, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, оскільки здійснений з урахуванням дійсних періодів прострочення, а також вірний в частині порядку його проведення.

Враховуючи встановлений судом факт несвоєчасного повернення отриманого кредиту, порушення строків сплати процентів за користування кредитом, умови пункту 10.2.1. договору та положення наведених правових норм, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення пені за період з 27.11.2013 по 20.02.2015 в сумі 32 289 грн. 28 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до пункту 10.2.2. договору за невиконання або неналежне виконання позичальником будь-якої з умов, викладених в пункті 1.9. статті 1, статті 5, статті 6 договору - позичальник, на вимогу кредитора, сплачує останньому штраф в розмірі 0,5% від максимального ліміту, вказаного в пункті 1.3. договору, але не менше 500 грн. 00 коп. Штраф сплачується за кожен факт порушення одноразово.

Так, відповідно до пункту 1.9. договору позичальник протягом 3 місяців від дати укладання договору, зобов'язаний забезпечити проведення по поточних рахунках позичальника, відкритих у кредитора, 100% від сукупного обсягу безготівкових надходжень по всіх наявних поточних рахунках позичальника та підтримувати зазначений показник до повного виконання позичальником зобов'язань за договором.

У позовній заяві позивач зазначає, що відповідачем вказане у пункті 1.9. договору зобов'язання було порушено, внаслідок чого він на підставі пункту 10.2.2. договору нарахував 1 055 грн. 00 коп. штрафу (211 000,00 х 0,5%).

На підтвердження вказаних позовних вимог позивач не надав жодних доказів, крім розрахунку штрафу, що наведений у позовній заяві.

З приводу заявлених позовних вимог щодо стягнення штрафу за порушення умов пункту 1.9. договору суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Так, позивачем не надано належних доказів наявності того, що відповідачем не було проведено по його поточних рахунках, відкритих у позивача, 100% від сукупного обсягу безготівкових надходжень по всіх наявних поточних рахунках відповідача.

Так, у пункті 1.9. договору визначені чіткі критерії зобов'язання: конкретні кількісні показники, його часові рамки, а отже вказані зобов'язання є конкретними, а не абстрактними, та мають бути підтверджені належними доказами в розумінні вище зазначених статей Господарського процесуального кодексу України. При цьому, позивачем не надано жодного доказу, на підставі якого господарський суд у визначеному законом порядку міг би встановити наявність чи відсутність обставин порушення вказаного пункту договору відповідачем, а також доказів настання чи наявності кожної з умов, передбаченої у пункті 1.9. договору.

З приводу штрафу у сумі 1 055 грн. 00 коп. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 5.1. договору позичальник - юридична особа зобов'язана самостійно надавати кредитору щоквартально, не пізніше 30-го числа місяця після закінчення відповідного звітного кварталу, а за звітний фінансовий рік - не пізніше двох місяців після закінчення відповідного календарного року документи, які підтверджують його фінансовий стан.

Так, позивачем долучено до матеріалів справи довідку від 27.04.2015 № 732, яка складена начальником Криворізького регіонального відділення АТ "Райффайзен Банк Аваль" про те, що відповідачем не надавались щоквартальні та річні звіти протягом 2013-2015 року, як це передбачено пунктом 5.1. статті 5 спірного договору.

Приймаючи рішення щодо позовних вимог в цій частині, суд виходив із наступного.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України .

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України .

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 № 42/252, від 09.04.2012 № 20/246-08.

Так, позивачем було нараховано штраф в сумі 1 055 грн. 00 коп. відповідно до наведеного у позовній заяві розрахунку (211 000,00 х 0,5%) на підставі пункту 10.2.2. договору, з урахуванням порушення пункту 5.1. договору. Вказаний розрахунок перевірений господарським судом, крім того, вимоги в цій частині підтверджені належними доказами.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення штрафу такими, що підлягають частковому задоволенню у сумі 1 055 грн. 00 коп.

А отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Нафтаторгсервіс" (50065, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. XXII Партз'їзду, 41/1, приміщення 10; ідентифікаційний код 32974614) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9; ідентифікаційний код 19358202) - 210 767 грн. 00 коп. - заборгованість за овердрафтом, 170 234 грн. 10 коп. - заборгованість зі сплати процентів за користування овердрафтом, 32 289 грн. 28 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 1 055 грн. 00 коп. - штраф, 8 286 грн. 91 коп. витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.В. Фещенко