Рішення

від 28.04.2015 по справі 904/2472/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.04.15р. Справа № 904/2472/15

За позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради (м.Дніпропетровськ)

до Дніпропетровської дитячо-юнацької спортивної громадської організації "Богдан-Дніпро" (м. Дніпропетровськ)

про стягнення заборгованості за договором № 1253 на відпуск теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання від 06.11.2007 у загальному розмірі 63 147 грн. 43 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: Бондаренко В.В. - юрисконсульт (довіреність № 9 від 05.01.2015)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить суд стягнути з Дніпропетровської дитячо-юнацької спортивної громадської організації "Богдан-Дніпро" (далі - відповідач) заборгованість за договором № 1253 на відпуск теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання від 06.11.2007 у загальному розмірі 63 147 грн. 43 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 48 811 грн. 02 коп. основний борг;

- 4 788 грн. 91 коп. - пеня;

- 8 314 грн. 16 коп. - інфляційні втрати;

- 1 233 грн. 34 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 1253 на відпуск теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання від 06.11.2007 в частині проведення вчасних та повних розрахунків за спожиту в період з березня 2013 року по грудень 2014 року теплову енергію у встановлений договором строк, наявністю боргу у сумі 48 811 грн. 02 коп. За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 8.3. договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 20.04.2013 по 31.01.2015 в сумі 4 788 грн. 91 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за період прострочення з травня 2013 року по грудень 2014 року втрати від інфляції у сумі 8 314 грн. 16 коп., а також за період прострочення з 20.04.2013 по 31.01.2015 3% річних у сумі 1 233 грн. 34 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 28.04.2015.

Представник позивача у судовому засіданні виклав та обґрунтував позовні вимоги, просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 28.04.2015 не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Так, частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 25.03.2015, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 49008, м. Дніпропетровськ, вул. Наримсьска, 42, на вказану адресу і направлялась кореспонденція господарського суду.

При цьому, поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 25.03.2015 було повернуто за зворотною адресою з приміткою Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 16.04.2015 "за закінченням терміну зберігання".

Слід зазначити, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвала суду від 25.03.2015 була надіслана відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Так, господарський суд прийшов до висновку, що незнаходження відповідача за його юридичною адресою, що має наслідком неотримання кореспонденції суду про повідомлення щодо часу та місця розгляду даної справи, не може прийматися до уваги судом, оскільки свідчить, що неотримання ухвал суду відповідачем відбулося саме з його вини. Відповідач, у разі незнаходження за його юридичною адресою, повинен був докласти зусиль про отримання поштових відправлень за своєю юридичною адресою. Крім того, неотримання ухвал суду відповідачем у вказаному випадку не може бути причиною для порушення законного права позивача на розумний строк розгляду його справи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду від 25.03.2015 була надіслана на адресу відповідача, яка підтверджена Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 25.03.2015 та неотриманна відповідачем внаслідок його недобросовісної поведінки, що полягає у незабезпеченні вчасного отримання поштової кореспонденції за своєю юридичною адресою.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Отже, судом здійснені всі можливі заходи щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, а саме: юридична адреса відповідача, на яку надсилалась кореспонденція суду, підтверджена Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 25.03.2015.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 06.11.2007 між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради (далі - постачальник, позивач) та Дніпропетровською дитячо-юнацькою спортивною громадською міською організацією "Богдан-Дніпро" (далі - споживач, відповідач) був укладений договір № 1253 на відпуск теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник здійснює відпуск теплової енергії для потреб центрального опалення та гарячого водопостачання споживачу, по його об'єктах, розміщених за адресами: вул. Театральна, 5а, вул. Робоча, 75, 89 від джерела теплопостачання: вул. Уральська, 19.

Відповідно до пункту 11.1. договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2010. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмової заяви однієї із сторін (пункт 11.6. договору).

Доказів зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що укладений договір № 1253 від 06.11.2007 за своїм змістом та правовою природою є договором енергопостачання, який підпадає під правове регулювання норм § 5 "Постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу" глави 54 розділу ІІІ Цивільного кодексу України, норм § 3 "Енергопостачання" глави 30 розділу VІ Господарського кодексу України та спеціального закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Приписами статті 25 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.

За змістом статті 1 Закону України "Про теплопостачання" споживачем теплової енергії визнається особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Зазначене кореспондує з положеннями Правил користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, за змістом яких споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єкт підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

У відповідності до статті 24 Закону України "Про теплопостачання" основним обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до пункту 2.1. договору постачальник надає споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води в обсягах згідно з додатком 1 до договору з дотриманням споживчих властивостей, якісних показників і режимів:

- централізоване опалення;

- безперебійне теплопостачання протягом усього опалювального періоду, який відповідно до вимог БНіП 2.01.01.-82 "Будівельна кліматологія і геофізика" починається при стоянні середньодобової температури зовнішнього повітря протягом трьох послідовних діб +8*C (восени) і закінчується при підвищенні середньодобової температури зовнішнього повітря протягом трьох послідовних діб +8*C (навесні) на підставі розпорядження органів місцевого самоврядування; для міста Дніпропетровська опалювальний сезон становить 175 бід. У випадку збільшення опалювального періоду вартість додаткових днів сплачується окремо;

- внутрішня температура повітря залежить від призначення громадських будівель та приймається згідно БНіП;

- централізоване гаряче постачання - протягом року з урахуванням фактичного режиму роботи споживача;

- забезпечення санітарної норми гарячої води в точці розбору не менш +50*C.

Відповідно до пункту 2.2. договору кількість теплової енергії, яка передається споживачу у відповідний період за цим договором визначається розрахунковим методом згідно нормативних документів галузі з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря, фактичних днів надання послуг в поточному році. До обсягів теплової енергії додаються втрати на дільницях теплової мережі, що перебувають на балансі споживача. За наявності приладів обліку щомісячні нарахування за спожиту теплову енергію виконуються за їх показаннями, зафіксованими в двосторонніх актах (пункт 2.3. договору).

Згідно з розділом 6 договору ціна одиниці теплової енергії (1Гкал) згідно тарифів, затверджених рішенням органів місцевого самоврядування від 16.10.2006 № 3712 складає 251,77 грн. (разом з ПДВ).

В подальшому між сторонами була укладена додаткова угода від 07.04.2014 до договору № 1253 на відпуск теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання від 06.11.2007, якою були внесені зміни до пунктів 7.1., 7.2. розділу 7 договору, шляхом викладення їх в наступній редакції:

- "7.1. Тарифи на теплову енергію, що споживається згідно з договором затверджені Національною комісією, що здійснює регулювання у сфері комунальних послуг України від 31.03.2014 за № 213.

7.2. Тариф для розрахунків, з врахуванням вимог статті 20 Закону України "Про теплопостачання" за договором складає: теплова енергія для потреб інших споживачів (крім населення) - 895,30 грн./Гкал (без ПДВ), 1 074,36 грн./Гкал (з ПДВ).".

Пізніше сторони уклали додаткову угоду від 31.07.2014 до договору, якою були внесені зміни до пунктів 7.1., 7.2. розділу 7 договору, шляхом викладення їх в наступній редакції:

- "7.1. Тарифи на теплову енергію, що споживається згідно з договором затверджені Національною комісією, що здійснює регулювання у сфері комунальних послуг України від 23.05.2014 за № 577.

7.2. Тариф для розрахунків, з врахуванням вимог статті 20 Закону України "Про теплопостачання" за договором складає: теплова енергія для потреб інших споживачів (крім населення) - 1045,91 грн./Гкал (без ПДВ), 1255,09 грн./Гкал (з ПДВ).".

Так, на виконання умов договору позивачем у період з березня 2013 року по грудень 2014 року були надані відповідачу послуги з теплопостачання на загальну суму 48 811 грн. 02 коп. , що підтверджується наступними актами здачі-приймання теплової енергії за договором № 1253 від 06.11.2007:

- акт № 2309 від 31.03.2013 за березень 2013 року на суму 4 768 грн. 94 коп. (а.с.37);

- акт № 3283 від 30.04.2013 за квітень 2013 року на суму 1 913 грн. 35 коп. (а.с.38);

- акт № 8171 від 31.10.2013 за жовтень 2013 року на суму 2 011 грн. 63 коп. (а.с.39);

- акт № 9079 від 30.11.2013 за листопад 2013 року на суму 3 197 грн. 46 коп. (а.с.40);

- акт № 10023 від 31.12.2013 за грудень 2013 року на суму 5 917 грн. 38 коп. (а.с.41);

- акт № 157 від 31.01.2014 за січень 2014 року на суму 7 685 грн. 78 коп. (а.с.42);

- акт № 1593 від 28.02.2014 за лютий 2014 року на суму 6 381 грн. 37 коп. (а.с.43);

- акт № 2503 від 31.03.2014 за березень 2014 року на суму 3 293 грн. 52 коп. (а.с.44);

- акт № 3441 від 30.04.2014 за квітень 2014 року на суму 1 767 грн. 32 коп. (а.с.45);

- акт № 8537 від 31.10.2014 за жовтень 2014 року на суму 1 103 грн. 22 коп. (а.с.46);

- акт № 9396 від 30.11.2014 за листопад 2014 року на суму 3 981 грн. 16 коп. (а.с.47);

- акт № 10338 від 31.12.2014 за грудень 2014 року на суму 6 789 грн. 89 коп. (а.с.48).

Дніпропетровська дитячо-юнацька спортивна громадська міська організація "Богдан-Дніпро" отримала вказані акти, що підтверджується відмітками про їх отримання на вказаних актах (а.с.37-48).

Заперечення відповідача щодо якості та обсягів наданих послуг в матеріалах справи відсутні. Представник позивача у судових засіданнях пояснював, що протягом спірного періоду також жодних претензій з цього приводу від відповідача не отримував.

У відповідності до вказаних актів позивачем були виставлені відповідачу наступні рахунки на оплату:

- рахунок № 2309 від 31.03.2013 за березень 2013 року на суму 4 768 грн. 94 коп. (а.с.25);

- рахунок № 3283 від 30.04.2013 за квітень 2013 року на суму 1 913 грн. 35 коп. (а.с.26);

- рахунок № 8171 від 31.10.2013 за жовтень 2013 року на суму 2 011 грн. 63 коп. (а.с.27);

- рахунок № 9079 від 30.11.2013 за листопад 2013 року на суму 3 197 грн. 46 коп. (а.с.28);

- рахунок № 10023 від 31.12.2013 за грудень 2013 року на суму 5 917 грн. 38 коп. (а.с.29);

- рахунок № 157 від 31.01.2014 за січень 2014 року на суму 7 685 грн. 78 коп. (а.с.30);

- рахунок № 1593 від 28.02.2014 за лютий 2014 року на суму 6 381 грн. 37 коп. (а.с.31);

- рахунок № 2503 від 31.03.2014 за березень 2014 року на суму 3 293 грн. 52 коп. (а.с.32);

- рахунок № 3441 від 30.04.2014 за квітень 2014 року на суму 1 767 грн. 32 коп. (а.с.33);

- рахунок № 8537 від 31.10.2014 за жовтень 2014 року на суму 1 103 грн. 22 коп. (а.с.34);

- рахунок № 9396 від 30.11.2014 за листопад 2014 року на суму 3 981 грн. 16 коп. (а.с.35);

- рахунок № 10338 від 31.12.2014 за грудень 2014 року на суму 6 789 грн. 89 коп. (а.с.36).

Відповідно до пункту 7.2/ договору споживач зобов'язаний щомісячно, до 15-го числа наступного за розрахунковим, отримати рахунок за фактично надані послуги. Кінцевий розрахунок споживач здійснює до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим шляхом безготівкового перерахування.

Так, причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем умов договору № 1253 на відпуск теплової енергії для потреб населення та гарячого водопостачання від 06.11.2007 в частині своєчасної та повної оплати за спожиту в період з березня 2013 року по грудень 2014 року теплову енергію у встановлений договором строк.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить також з наступного

Згідно статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Також, законом визначений обов'язок споживача сплачувати за отриману теплову енергію саме теплопостачальній організації.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу положень статей 525 та 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу вимог статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив їх сукупності, керуючись законом.

Так, матеріалами справи підтверджується належне виконання своїх зобов'язань за спірним договором позивачем, в свою чергу відповідачем вони систематично порушувались, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість з оплати спожитої теплової енергії за період з березня 2013 року по грудень 2014 року в сумі 48 811 грн. 02 коп.

Доказів оплати теплової енергії в сумі 48 811 грн. 02 коп. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Враховуючи визначені контрагентами порядок та строки оплати спожитої теплової енергії, господарський суд встановив, що строк оплати за переліченими вище рахунками є таким, що настав, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 48 811 грн. 02 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, у пункті 8.3. договору сторони погодили, що за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію настає сплата пені у розмірі 1% від пред'явленої до оплати суми за кожен день прострочення платежу за весь період неналежного виконання зобов'язання споживача, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Отже, на підставі вказаного пункту договору, з урахуванням того, що позивачем його зобов'язання за договором були виконані у повному обсязі, була нарахована пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем в сумі 4 788 грн. 91 коп. Отже, позивач розрахував та просить стягнути пеню за прострочення в період з 20.04.2013 по 31.01.2015 оплати рахунків за період з березня 2013 року по грудень 2014 року в сумі 1 052 грн. 54 коп.

Так, судом встановлено, що розрахунок здійснений за частково невірно визначеними періодами прострочення, а саме: позивачем невірно визначений початок періоду прострочення за рахунками за березень 2013 року, за березень 2014 року, а також за листопад 2014 року (вказані помилки містять у всіх розрахунках, доданих до позову), крім того, позивачем у розрахунку пені взагалі не зазначено періодів нарахування, а отже розрахунок, здійснений позивачем, визнається судом таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Так, враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, здійснивши власний розрахунок пені за вказаними періодами, судом встановлено наступне.

- за рахунком № 2309 від 31.03.2013 за березень 2013 року на суму 4 768 грн. 94 коп., період прострочення з 23.04.2013 по 23.10.2013 - сума пені складає 333 грн. 43 коп. та підлягає стягненню з відповідача у вказаній сумі;

- за рахунком № 3283 від 30.04.2013 за квітень 2013 року на суму 1 913 грн. 35 коп., період прострочення з 21.05.2013 по 21.11.2013 - сума пені складає 131 грн. 52 коп. та підлягає стягненню з відповідача у вказаній сумі;

- за рахунком № 8171 від 31.10.2013 за жовтень 2013 року на суму 2 011 грн. 63 коп., період прострочення з 21.11.2013 по 21.05.2014 - сума пені складає 142 грн. 63 коп. та підлягає стягненню з відповідача у вказаній сумі;

- за рахунком № 9079 від 30.11.2013 за листопад 2013 року на суму 3 197 грн. 46 коп., період прострочення з 21.12.2013 по 21.06.2014 - сума пені складає 244 грн. 15 коп. та підлягає стягненню з відповідача у вказаній сумі;

- за рахунком № 10023 від 31.12.2013 за грудень 2013 року на суму 5 917 грн. 38 коп., період прострочення з 21.01.2014 по 21.07.2014 - сума пені складає 483 грн. 77 коп. та підлягає стягненню з відповідача у вказаній сумі;

- за рахунком № 157 від 31.01.2014 за січень 2014 року на суму 7 685 грн. 78 коп., період прострочення з 21.02.12014 по 21.08.2014 - сума пені складає 706 грн. 67 коп. та підлягає стягненню з відповідача у вказаній сумі;

- за рахунком № 1593 від 28.02.2014 за лютий 2014 року на суму 6 381 грн. 37 коп., період прострочення з 21.03.2014 по 21.09.2014 - сума пені складає 658 грн. 59 коп. та підлягає стягненню з відповідача у вказаній сумі;

- за рахунком № 2503 від 31.03.2014 за березень 2014 року на суму 3 293 грн. 52 коп., період прострочення з 22.04.2014 по 22.10.2014 - сума пені складає 368 грн. 51 коп. та підлягає стягненню з відповідача у вказаній сумі;

- за рахунком № 3441 від 30.04.2014 за квітень 2014 року на суму 1 767 грн. 32 коп., період прострочення з 21.05.2014 по 21.11.2014 - сума пені складає 208 грн. 69 коп. та підлягає стягненню з відповідача у вказаній сумі;

- за рахунком № 8537 від 31.10.2014 за жовтень 2014 року на суму 1 103 грн. 22 коп., період прострочення з 21.11.2014 по 31.01.2015 - сума пені складає 60 грн. 93 коп. Позивачем за вказаним рахунком визначена сума пені - 54 грн. 75 коп.

Так, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи той факт, що фактично позивачем за вказаним вище рахунком заявлена до стягнення (згідно розрахунку) сума пені, що є меншою, ніж визначена судом, а клопотання в порядку пункту 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні позивачем не заявлено, а також беручи до уваги пункт 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог в цій частині. Тому вимоги позивача про стягнення пені за прострочення оплати рахунку за жовтень 2014 року в розмірі 54 грн. 75 коп. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в наведеній сумі.

- за рахунком № 9396 від 30.11.2014 за листопад 2014 року на суму 3 981 грн. 16 коп., період прострочення з 23.12.2014 по 31.01.2015 - сума пені складає 122 грн. 16 коп. Позивачем за вказаним рахунком визначена сума пені - 116 грн. 10 коп.

З підстав, викладених вище, вимоги позивача про стягнення пені за прострочення оплати рахунку за листопад 2014 року в розмірі 116 грн. 10 коп. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в наведеній сумі.

- за рахунком № 10338 від 31.12.2014 за грудень 2014 року на суму 6 789 грн. 89 коп., період прострочення з 21.01.2015 по 31.01.2015 - сума пені складає 57 грн. 30 коп. Позивачем за вказаним рахунком визначена сума пені - 55 грн. 32 коп.

З підстав, викладених вище, вимоги позивача про стягнення пені за прострочення оплати рахунку за грудень 2014 року в розмірі 55 грн. 32 коп. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в наведеній сумі.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 3 504 грн. 13 коп.

Крім цього, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо сплати боргу за спожиту теплову енергію у строки, визначені умовами договору, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були заявлені до стягнення інфляційні втрати в сумі 8 314 грн. 16 коп. та 3% річних в сумі 1 233 грн. 34 коп., які він просив стягнути з відповідача відповідно до здійсненого розрахунку.

За змістом частини 3 пункту 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці) у якому (яких) мала місце інфляція.

Так, господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення враховані положення частини 3 пункту 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013, розрахунок здійснений за кожним рахунком окремо, при цьому, арифметично розрахунок здійснений невірно. При цьому, здійснивши власний розрахунок, судом визначена сума інфляційних втрат за дійсні періоди прострочення, яка є більшою, ніж розрахована позивачем. Враховуючи той факт, що фактично позивачем заявлена до стягнення сума інфляційних втрат в розмірі 8 314 грн. 16 коп., а клопотання в порядку пункту 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні не подано, а також беручи до уваги пункт 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення суми пені. Тому вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат в розмірі 8 314 грн. 16 коп., визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в наведеній сумі.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 1 233 грн. 34 коп., відповідно до здійсненого розрахунку.

Так, господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем, та встановлено, що розрахунок здійснений за частково невірно визначеними періодами прострочення, а саме: позивачем невірно визначений початок періоду прострочення за рахунками за березень 2013 року, за березень 2014 року, а також за листопад 2014 року (вказані помилки містять у всіх розрахунках, доданих до позову), крім того, розрахунок здійснений арифметично невірно, а отже розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, визнається судом таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Так, враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок 3% річних за вказаними періодами, судом визначено, що сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача складає 1 231 грн. 24 коп., а саме:

- за рахунком № 2309 від 31.03.2013 за березень 2013 року на суму 4 768 грн. 94 коп., період прострочення з 23.04.2013 по 31.01.2015 - сума 3% річних складає 254 грн. 39 коп. Позивачем за вказаним рахунком визначена сума 3% річних - 254 грн. 28 коп. З підстав, викладених вище, вимоги позивача про стягнення 3% річних за прострочення оплати рахунку за березень 2013 року в розмірі 254 грн. 28 коп. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в наведеній сумі.

- за рахунком № 3283 від 30.04.2013 за квітень 2013 року на суму 1 913 грн. 35 коп., період прострочення з 21.05.2013 по 31.01.2015 - сума 3% річних складає 97 грн. 66 коп. Позивачем за вказаним рахунком визначена сума 3% річних - 97 грн. 65 коп. З підстав, викладених вище, вимоги позивача про стягнення 3% річних за прострочення оплати рахунку за квітень 2013 року в розмірі 97 грн. 65 коп. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в наведеній сумі.

- за рахунком № 8171 від 31.10.2013 за жовтень 2013 року на суму 2 011 грн. 63 коп., період прострочення з 21.11.2013 по 31.01.2015 - сума 3% річних складає 72 грн. 25 коп. Позивачем за вказаним рахунком визначена сума 3% річних - 70 грн. 08 коп. З підстав, викладених вище, вимоги позивача про стягнення 3% річних за прострочення оплати рахунку за жовтень 2013 року в розмірі 70 грн. 08 коп. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в наведеній сумі.

- за рахунком № 9079 від 30.11.2013 за листопад 2013 року на суму 3 197 грн. 46 коп., період прострочення з 21.12.2013 по 31.01.2015 - сума 3% річних складає 106 грн. 96 коп. Позивачем за вказаним рахунком визначена сума 3% річних - 106 грн. 08 коп. З підстав, викладених вище, вимоги позивача про стягнення 3% річних за прострочення оплати рахунку за листопад 2013 року в розмірі 106 грн. 08 коп. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в наведеній сумі.

- за рахунком № 10023 від 31.12.2013 за грудень 2013 року на суму 5 917 грн. 38 коп., період прострочення з 21.01.2014 по 31.01.2015 - сума 3% річних складає 182 грн. 87 коп. Позивачем за вказаним рахунком визначена сума 3% річних - 180 грн. 96 коп. З підстав, викладених вище, вимоги позивача про стягнення 3% річних за прострочення оплати рахунку за грудень 2013 року в розмірі 180 грн. 96 коп. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в наведеній сумі.

- за рахунком № 157 від 31.01.2014 за січень 2014 року на суму 7 685 грн. 78 коп., період прострочення з 21.02.12014 по 31.01.2015 - сума 3% річних складає 217 грн. 94 коп. та підлягає стягненню з відповідача у вказаній сумі;

- за рахунком № 1593 від 28.02.2014 за лютий 2014 року на суму 6 381 грн. 37 коп., період прострочення з 21.03.2014 по 31.01.2015 - сума 3% річних складає 166 грн. 27 коп. Позивачем за вказаним рахунком визначена сума 3% річних - 165 грн. 36 коп. З підстав, викладених вище, вимоги позивача про стягнення 3% річних за прострочення оплати рахунку за лютий 2014 року в розмірі 165 грн. 36 коп. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в наведеній сумі.

- за рахунком № 2503 від 31.03.2014 за березень 2014 року на суму 3 293 грн. 52 коп., період прострочення з 22.04.2014 по 31.01.2015 - сума 3% річних складає 77 грн. 15 коп. та підлягає стягненню з відповідача у вказаній сумі;

- за рахунком № 3441 від 30.04.2014 за квітень 2014 року на суму 1 767 грн. 32 коп., період прострочення з 21.05.2014 по 31.01.2015 - сума 3% річних складає 37 грн. 19 коп. Позивачем за вказаним рахунком визначена сума 3% річних - 35 грн. 98 коп. З підстав, викладених вище, вимоги позивача про стягнення 3% річних за прострочення оплати рахунку за квітень 2014 року в розмірі 35 грн. 98 коп. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в наведеній сумі.

- за рахунком № 8537 від 31.10.2014 за жовтень 2014 року на суму 1 103 грн. 22 коп., період прострочення з 21.11.2014 по 31.01.2015 - сума 3% річних складає 6 грн. 53 коп. та підлягає стягненню з відповідача у вказаній сумі;

- за рахунком № 9396 від 30.11.2014 за листопад 2014 року на суму 3 981 грн. 16 коп., період прострочення з 23.12.2014 по 31.01.2015 - сума 3% річних складає 13 грн. 09 коп. та підлягає стягненню з відповідача у вказаній сумі;

- за рахунком № 10338 від 31.12.2014 за грудень 2014 року на суму 6 789 грн. 89 коп., період прострочення з 21.01.2015 по 31.01.2015 - сума 3% річних складає 6 грн. 14 коп. та підлягає стягненню з відповідача у вказаній сумі.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 1 231 грн. 24 коп.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 61 860 грн. 55 коп. (48 811,02 грн. - основний борг + 3 504,13 грн. - пеня + 8 314,16 - інфляційні втрати, 1 231,24 грн. - 3% річних).

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, судові витрати у справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 4-5, 33, 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Дніпропетровської дитячо-юнацької спортивної громадської організації "Богдан-Дніпро" (49008, м. Дніпропетровськ, вул. Наримська, 42; ідентифікаційний код 26239632) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради (юридична адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Погребняка, 7; фактична адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, 22; ідентифікаційний код 32688148) - 48 811 грн. 02 коп. - основного боргу, 3 504 грн. 13 коп. - пені, 8 314 грн. 16 коп. - інфляційних втрат, 1 231 грн. 24 коп. - 3% річних, 1 789 грн. 77 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.В. Фещенко