Рішення

від 21.04.2015 по справі 910/4216/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2015Справа №910/4216/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубль В Україна»

До Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ» в особі Київського філіалу Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ» - Заводу з виробництва картонної упаковки «Бліц-Пак»

Про стягнення 1 413 451,51 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Музичук К.В. представник за довіреністю № 62 від 19.02.15.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дубль В Україна» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ» в особі Київського філіалу Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ» - Заводу з виробництва картонної упаковки «Бліц-Пак» (далі - відповідач) про стягнення 1 413 451,51 грн., а саме: 644 319,10 грн. - основного боргу, 58 400,17 грн. - збитків від інфляції, 5 878,49 грн. - 3% річних, 71 521,66 грн. - пені, 633 332,09 грн. - курсової різниці.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не здійснено в повному обсязі оплату товару, поставленого останньому за Договором поставки № БПД-12 від 25.05.12., що зумовило виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем та звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубль В Україна» з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.15. порушено провадження у справі № 910/4216/15-г та призначено її до розгляду на 02.04.15.

В зв'язку з неявкою в судове засідання 02.04.15. представника відповідача, невиконання ними вимог ухвали суду від 25.02.15., розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України було відкладено на 21.04.15., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 21.04.15. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 21.04.15. повторно не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Повідомлення про вручення відповідачу ухвал суду у справі № 910/4216/15-г наявні в матеріалах справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/4216/15-г.

В судовому засіданні 21.04.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.05.12. між позивачем (далі - Продавець) та відповідачем (далі - Покупець) було укладено Договір поставки № БПД-12 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Продавець зобов'язався поставити на умовах DDP (м. Київ, вул. Кіото,25) і передати партіями у власність Покупця поліграфічні матеріали (далі - Товар) у відповідності до підписаних між сторонами Специфікацій (додатки № 1 до Договору), що є його невід'ємними частинами, а Покупець зобов'язався належним чином прийняти і оплатити товар у відповідності до умов Договору. Загальна кількість поставленого Товару визначається по фактичному сумарному об'єму Товару, поставленого Продавцем та прийнятого Покупцем, в рамках підписаних специфікацій за Договором.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 13.1 (в редакції додаткової угоди № 1 від 30.12.13. до Договору) з моменту підписання (25.05.12.) і діє до 31.01.15. та до повного виконання зобов'язань сторонами за Договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору в специфікаціях передбачається: асортимент Товару, одиниця виміру та загальна кількість Товару, строк поставки, ціна Товару за одиницю в гривнях без ПДВ, загальна вартість Товару в гривнях без ПДВ.

Сторонами було погоджено, зокрема, специфікації до Договору на поставку партії Товару на третій квартал 2014 року

Згідно з п. 2.4 Договору, його ціна орієнтовно становить 800 000,00 грн. з ПДВ.

На поставку Товару Покупець направляє квартальну Заяву з даними про страховий запас, в якій вказується асортимент, кількість, одиниці виміру, строк поставки (п. 5.1 Договору).

Відповідно до п. 5.3 Договору поставка Товару здійснюється на умовах DDP шляхом поставки Товару Продавцем на склад Покупця за адресою: м. Київ, вул. Кіото,25.

Згідно з п. 5.4 Договору датою поставки Товару вважається дата підписання Покупцем видаткової накладної на отриманий Товар.

Позивачем було поставлено відповідачу Товар за наступними видатковими накладними:

- № 1692 від 05.08.14. на суму 30 060,50 грн.;

- № 1765 від 12.08.14. на суму 50 010,20 грн.;

- № 1783 від 13.08.14. на суму 8 151,67 грн.;

- № 1819 від 18.08.14. на суму 94 475,80 грн.;

- № 1870 від 22.08.14. на суму 15 624,55 грн.;

- № 1908 від 29.08.14. на суму 1 549,74 грн.;

- № 1920 від 01.09.14. на суму 11 726,39 грн.;

- № 1946 від 02.09.14. на суму 134 671,61 грн.;

- № 1967 від 04.09.14. на суму 30 957,91 грн.;

- № 2014 від 09.09.14. на суму 145 447,51 грн.;

- № 2034 від 10.09.14. на суму 4 266,53 грн.;

- № 2060 від 12.09.14. на суму 37 351,44 грн.;

- № 2080 від 16.09.14. на суму 8 524,38 грн.;

- № 2116 від 19.09.14. на суму 49 061,58 грн.;

- № 2184 від 25.09.14. на суму 8 294,17 грн.;

- № 2218 від 29.09.14. на суму 14 145,12 грн., на загальну суму 644 319,10 грн.

Рахунки на оплати, що виставлялись позивачем відповідачу, довіреності відповідача на отримання матеріальних цінностей від позивача та податкові накладні, що були складені на виконання зобов'язань за спірним Договором, наявні в матеріалах даної справи.

Спір у справі виник в зв'язку з неповною оплатою товару.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції, у справі не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оплата Товару Покупцем здійснюється шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів у відповідності до умов Договору. Покупець здійснює 100% оплату вартості отриманої партії Товару протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту отримання Товару. Оплата поставленого Товару здійснюється в національній валюті України. (п. 3.1 - 3.3 Договору).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем було сплачено позивачу в рахунок погашення заборгованості за спірними накладними грошові кошти в розмірі 161 598,85 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку від 03.03.15., 19.03.15., 26.03.15., 02.04.15., 08.04.15.), тобто після звернення позивача 23.02.15. (згідно відбитку відділу діловодства Господарського суду міста Києва) з даним позовом до суду.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

З огляду на вищенаведене, в зв'язку з тим, що відповідач сплатив заборгованість в розмірі 161 598,85 грн. після звернення позивача з даним позовом, суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення 161 598,85 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем не виконано свої зобов'язання зі сплати грошових коштів за поставлений товар на суму 482 720,25 грн., внаслідок чого вказані грошові кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

В зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору, позивач на підставі п. 8.3 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 71 521,66 грн. - пені.

Згідно з п. 8.3 Договору, у випадку несвоєчасної чи неповної оплати партії Товару, Продавець має право вимагати від Покупця пеню в розмірі 0,1% від вартості Товару, що не був оплачений Покупцем за кожний день прострочки.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договорами строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Суд відзначає, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, та здійснено перерахунок пені внаслідок чого встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 57 071,67 грн. - пені. В іншій частині в розмірі 14 449,99 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 5 878,49 грн. - 3% річних та 58 400,17 грн. - збитків від інфляції.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

За перерахунком суду розмір відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 5 878,49 грн., розмір збитків від інфляції складає 58 400,17 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Відповідачем розрахунок 3% річних, пені та збитків від інфляції не оспорено, свого контррозрахунку суду не подано.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 633 332,09 грн. курсової різниці, суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 2.2 Договору сторони домовились, що ціна за одиницю продукції і загальна сума однієї партії поставленої продукції може змінитись у випадку, якщо від дати підписання специфікації до дати оплати за продукцію відсоткове збільшення/зменшення курсу валюти грошового еквіваленту змінилась більше ніж на 2%, то різниця, яка утворилась в ціні через зміну курсу валюти еквіваленту, враховується в наступних поставках шляхом збільшення/зменшення вартості продукції. Сторони домовились, що курс валют рахується по валютному курсу опублікованому на сайті finance.liga.net на момент закриття торгів.

Аналогічні положення закріплено в специфікаціях до Договору, підписаних сторонами.

Відповідно до частини 3 статті 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно із ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Курсова різниця - це різниця, яка є наслідком перерахунку однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах, що виникає в зв'язку із знеціненням грошових коштів.

Так, сторони умовами погодили можливість нарахування курсової різниці. Однак, суд відзначає, що умовами договору передбачено можливість нарахування курсової різниці в наступних поставках шляхом збільшення/зменшення вартості продукції, а отже позивач не позбавлений права скористатись вказаною умовою Договору та нарахувати курсову різницю в наступних поставках.

Додатково суд відзначає, що у видаткових накладних, за якими позивач пред'явив о відповідача вимоги про стягнення заборгованості, ціну товару вказано лише в гривнях.

Нормами статті 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, суд не вбачає правових підстав що стягнення курсової різниці з відповідача у розмірі 633 332,09 грн. у межах даного позову, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ» (02156, м. Київ, вул. Кіото, б. 25; ідентифікаційний код 20050164) в особі Київського філіалу Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ» - Заводу з виробництва картонної упаковки «Бліц-Пак» (02156, м. Київ, вул. Кіото, б. 25; ідентифікаційний код 25665203) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубль В Україна» (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, б. 73; ідентифікаційний код 37727020) 482 720 (чотириста вісімдесят дві тисячі сімсот двадцять) грн. 25 коп. - основного боргу, 57 071 (п'ятдесят сім тисяч сімдесят одну) грн. 67 коп. - пені, 58 400 (п'ятдесят вісім тисяч чотириста) грн. 17 коп. - збитків від інфляції, 5 878 (п'ять тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн. 49 коп. - 3% річних, 15 313 (п'ятнадцять тисяч триста тринадцять) грн. 39 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення 161 598 (сто шістдесят однієї тисячі п'ятсот дев'яноста восьми) грн. 85 коп. основного боргу провадження у справі припинити.

4. В іншій частині в позові відмовити.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.04.15.

Суддя Т.М. Ващенко