Рішення

від 24.04.2015 по справі 910/2769/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2015Справа № 910/2769/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІКАР-ЛЮКС»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТЕКС»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРВАНТАЖ»

про визнання права власності та зобов'язання вчинити дії

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Гуртовенко С.В. за довіреністю б/н від 05.02.2015 р.;

від відповідача-1: Гончаренко Я.О. за довіреністю б/н від 22.04.2015 р.;

від відповідача-2: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІКАР-ЛЮКС» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТЕКС» (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРВАНТАЖ» (далі - відповідач-2) про:

- визнання права власності на адміністративну будівлю з вбудованими торгівельними приміщеннями (літер 1В), загальною площею 4 083, 40 кв.м. по вулиці Новокостянтинівській, 2-а в м. Києві;

- зобов'язання відповідачів надати позивачу Договір оренди земельної ділянки № 78-6-000443і від 07.06.2007 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідачам на праві оренди належить земельна ділянка площею 0, 2300 кв.м., кадастровий номер 8000000000:78:143:0002 за адресою: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 2-а, цільове призначення земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування адміністративного будинку. 11.09.2013 р. між сторонами було укладено Договір про реалізацію проекту будівництва нежитлової будівлі по вулиці Новокостянтинівській, 2-а в м. Києві, за умовами якого позивач прийняв на себе частину функцій замовника, а також зобов'язання з повного фінансування і своєчасного будівництва об'єкту, прийняття його в експлуатацію. 29.11.2013 р. сторонами в Департаменті містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) були отримані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по вул. Новокостянтинівській, 2-а в м. Києві. 13.11.2013 р. сторонами в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві було зареєстровано Декларацію про початок виконання будівельних робіт № КВ083133170278, після чого розпочато будівництво адміністративної будівлі. 24.12.2014 р. сторонами у Департаменті архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві було зареєстровано Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № КВ14314358083. Згідно з п. 2.2. Договору про реалізацію проекту будівництва нежитлової будівлі сторони домовились, що позивач отримує побудований об'єкт у власність. Оскільки для проведення реєстрації права власності необхідним є подання до реєстраційної служби документу, що підтверджує виникнення, перехід та припинення прав на земельну ділянку, позивач звернувся до відповідачів з листами, яким просив йому надати, зокрема, договір оренди земельної ділянки. Оскільки вказані вимоги відповідачами не виконані, позивач дійшов висновку, що його право на новозбудований об'єкт відповідачами не визнається й вирішив звернутись з даним позовом до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.02.2015 р. порушено провадження у справі № 910/2769/15 та призначено її до розгляду на 03.03.2015 р.

При цьому, в порядку підготовки справи до розгляду зобов'язано позивача надати суду, зокрема: оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви та які перебувають у розпорядженні позивача (за їх відсутності - письмові пояснення з цього приводу), для огляду в судовому засіданні; довідку про вартість новозбудованої адміністративної будівлі з вбудованими торгівельними приміщеннями (літер 1В), загальною площею 4 083, 40 кв.м., що розташована по вулиці Новокостянтинівській, 2-а у місті Києві з підтверджуючими наведені у такій довідці дані документами; письмові пояснення з їх документальним підтвердженням щодо ходу та обсягів виконаних позивачем зобов'язань за укладеним між сторонами Договором № 13/09/11 про реалізацію проекту будівництва нежитлової будівлі по вулиці Новокостянтинівська, 2-а у Оболонському районі міста Києва від 11.09.2013 р.; письмові пояснення щодо наявності або відсутності прав будь-яких третіх осіб відносно об'єкта нерухомості - адміністративної будівлі з вбудованими торгівельними приміщеннями (літер 1В), загальною площею 4 083, 40 кв.м., що розташована по вулиці Новокостянтинівській, 2-а у місті Києві, майнових прав щодо неї. Відповідачів зобов'язано надати суду, зокрема, письмові відзиви на позов; письмові пояснення з підтверджуючими доказами щодо причин невиконання приписів п. 6.2. укладеного між сторонами Договору № 13/09/11 про реалізацію проекту будівництва нежитлової будівлі по вулиці Новокостянтинівська, 2-а у Оболонському районі міста Києва від 11.09.2013 р., в частині зобов'язання передати позивачу та подати до органу державної реєстрації прав на нерухоме майно документів (зокрема, Договору оренди земельної ділянки № 78-6-00443і від 07.06.2007 р.), передбачених чинним законодавством для державної реєстрації права власності позивача на новозбудований об'єкт - адміністративну будівлю з вбудованими торгівельними приміщеннями (літер 1В), загальною площею 4 083, 40 кв.м., що розташована по вулиці Новокостянтинівській, 2-а у місті Києві; письмові пояснення щодо наявності або відсутності прав будь-яких третіх осіб, окрім позивача, відносно об'єкта нерухомості - адміністративної будівлі з вбудованими торгівельними приміщеннями (літер 1В), загальною площею 4 083, 40 кв.м., що розташована по вулиці Новокостянтинівській, 2-а у місті Києві, майнових прав щодо неї.

Крім того, зобов'язано відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві (03151, місто Київ, проспект Повітрофлотський, 76 Г; поштова адреса: 01001, місто Київ, провулок Музейний, 2-д) надати інформаційну довідку щодо об'єкта нерухомого майна площею 4 083, 40 кв.м, який розташований по вулиці Новокостянтинівській, 2-а у місті Києві, або письмові мотивовані пояснення з приводу неможливості надання витребуваних судом документів, у зв'язку з чим вирішено надіслати запит до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві (03151, місто Київ, проспект Повітрофлотський, 76 Г; поштова адреса: 01001, місто Київ, провулок Музейний, 2-д) з метою отримання інформаційної довідки щодо об'єкта нерухомого майна, площею 4 083, 40 кв.м, який розташований по вулиці Новокостянтинівській, 2-а у місті Києві.

02.03.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшли додаткові документи у справі та відзив на позовну заяву, відповідно до якого він не заперечує проти визнання за позивачем права власності на спірний об'єкт, проте заперечує проти зобов'язання надати позивачу договір оренди земельної ділянки, оскільки стурбований подальшою його долею, та просить справу розглядати без його участі.

03.03.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

Також, через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідачів надійшли заперечення на позовну заяву, відповідно до яких вони заперечують проти позовних вимог у повному обсязі та просять справу розглядати без їх участі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.03.2015 р. розгляд справи було відкладено на 24.03.2015 р.

17.03.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

23.03.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві надійшла інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єктів нерухомого майна, розташованих по вулиці Новокостянтинівській, 2-а у місті Києві.

У судове засідання 24.03.2015 р. представники відповідачів не з'явились, про дату, час та місце розгляд справи повідомлені належним чином.

Від представника позивача в судовому засіданні 24.03.2015 р. надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів та про витребування в порядку ст. 38 ГПК України від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кравченко Наталії Петрівни та від Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради Договору оренди земельної ділянки від 01.06.2007 р., укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ростекс» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрвантаж», кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:78:143:0002.

У судовому засіданні 24.03.2015 р. суд вирішив задовольнити клопотання представника позивача про витребування доказів (з урахуванням перейменування Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)), відкласти розгляд справи, а також в порядку підготовки до її розгляду витребувати від сторін додаткові докази, необхідні для розгляду спору по суті.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.03.2015 р. на підставі клопотання представника позивача суд продовжив строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи відклав на 16.04.2015 р., витребував в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кравченко Наталії Петрівни (01001, місто Київ, вулиця Заньковецька, 3/1, офіс 42) належним чином завірену копію Договору оренди земельної ділянки № 78-6-000443і від 01.06.2007 р., укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ростекс» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрвантаж», кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:78:143:0002, адреса: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 2-а; витребував в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України від Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01601, місто Київ, вулиця Хрещатик, 32-а) належним чином завірену копію Договору оренди земельної ділянки № 78-6-000443і від 01.06.2007 р., укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ростекс» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрвантаж», кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:78:143:0002, адреса: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 2-а.

При цьому, в порядку підготовки справи до розгляду та у відповідності до приписів ст. 65 ГПК України суд витребував від Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01601, місто Київ, вулиця Хрещатик, 32-а) інформацію щодо чинності Договору оренди земельної ділянки № 78-6-000443і від 01.06.2007 р., укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ростекс» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрвантаж», кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:78:143:0002, адреса: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 2-а; сторін зобов'язав виконати вимоги попередніх ухвал суду в частині, яка ними не виконана. Крім того, суд зобов'язав відповідачів надати докази чинності Договору оренди земельної ділянки № 78-6-000443і від 01.06.2007 р. станом на момент розгляду спору по суті.

03.04.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кравченко Наталії Петрівни надійшли додаткові документи у справі та клопотання розглядати справу розглядати без її участі.

15.04.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі та заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої він просить визнати за ним право власності на адміністративну будівлю з вбудованими торгівельними приміщеннями (літера 1В), загальною площею 4 083, 40 кв.м., по вулиці Новокостянтинівській, 2-а в місті Києві; зобов'язати відповідачів надати позивачу договір оренди земельної ділянки від 01.06.2007 р. № у реєстрі 331.

Вказана заява мотивована технічною опискою в прохальній частині позовної заяви.

У судовому засіданні 16.04.2015 р. судом було прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог, у зв'язку з чим справа розглядається в її редакції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.04.2015 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідачів, було відкладено на 24.04.2015 р.

21.04.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов лист за № 05703-6515 від 20.04.2015 р., в якому повідомляється про те, що в Департаменті відсутня інформація про скасування договору оренди земельної ділянки № 78-6-000443.

24.04.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

Представник відповідача-2 в судове засідання 24.04.2015 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача-2 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 24.04.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2007 р. між Київською міською радою (орендодавець) та відповідачами (орендарі) було укладено Договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 21.12.2006 р. № 360/417 за актом приймання-передачі передає, а орендарі приймають в спільну оренду земельну ділянку.

Згідно з п. 2.1. Договору оренди землі об'єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - вулиця Новокостянтинівська, 2-а в Оболонському районі міста Києва; розмір - 0, 2300 га; цільове призначення - для експлуатації і обслуговування адміністративного будинку; кадастровий номер - 8000000000:78:143:0002.

Відповідно до п. 3.1. Договору оренди землі його укладено на 10 років.

Вказаний Договір оренди земельної ділянки 01.06.2007 р. було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Наталією Петрівною та зареєстровано в реєстрі за № 33.

Крім того, зазначений Договір оренди земельної ділянки 07.06.2007 р. було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис за № 78-6-00443 у книзі записів державної реєстрації договорів.

07.06.2007 р. між Київською міською радою (орендодавець) та відповідачами (орендарі) було підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки.

11.09.2013 р. між позивачем (сторона-2) та відповідачами (сторона-1) було укладено Договір № 13/09/11 про реалізацію проекту будівництва нежитлової будівлі по вул. Новокостянтинівська, 2а у Оболонському районі міста Києва (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого його предметом є здійснення сторонами юридично спрямованих на реалізацію проекту відповідно до умов, передбачених цим Договором.

Відповідно до розділу «Терміни, що застосовуються в договорі», реалізація проекту - це комплекс юридичних дій організаційного, оперативно-господарського, технічного та фінансового характеру, спрямованих на отримання вихідних даних на проектування, розробку, погодження та затвердження проектно-кошторисної документації на будівництво об'єкту, отримання дозвільних документів, необхідних для будівництва об'єкту, будівництво на земельній ділянці об'єкту введення його в експлуатацію, з отриманням стороною-2 права власності на відповідні частини об'єкту на умовах та в порядку, визначених цим Договором, та інших дій, спрямованих на досягнення мети цього Договору.

При цьому, об'єкт згідно з розділом «Терміни, що застосовуються в договорі», - це нежитлова будівля, яка будується на земельній ділянці. Характеристика об'єкту (площа, цільове призначення, архітектурні та технічні характеристики, склад інженерних мереж тощо) та кошторисно-вартісні показники будівництва визначаються на підставі матеріалів проектної документації, розробленої, погодженої та затвердженої у встановленому чинним законодавством порядку.

Відповідно до п. 1.2. Договору було визначено, що сторона-1 передає, а сторона-2 приймає частину функцій замовника будівництва об'єкту, визначених цим договором і бере на себе зобов'язання та відповідальність за виконання умов цього Договору, в тому числі за повне фінансування та своєчасне будівництво об'єкту, приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту.

Пунктом 1.4. Договору було передбачено, що сторона-2 отримує право власності на об'єкт на умовах та в порядку, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 3.1. Договору було визначено, що сторона-2 зобов'язується забезпечити виконання проектних, вишукувальних, будівельних та інших робіт, необхідних для повного будівництва об'єкту, власними і/або залученими силами та засобами, відповідно до умов цього Договору, проектної документації на будівництво об'єкту, діючих в Україні будівельних норм та правил, а також забезпечити разом із стороною-1 прийняття закінченого будівництвом об'єкту в експлуатацію.

Згідно з п. 4.1. Договору всі витрати, що були понесені стороною-1 на реалізацію проекту до дати набрання чинності цим Договором, є витратами сторони-1 та не підлягають компенсації стороною-2.

Відповідно до п. 4.2. Договору було передбачено, що сторона-2 зобов'язується забезпечити фінансування усіх втрат з реалізації проекту з дати набрання чинності цим Договором в повному обсязі.

Згідно з п. 5.2. Договору відповідачі зобов'язались, зокрема, протягом 10 робочих днів з дня набрання чинності цим Договором передати стороні-2 за відповідним актом земельну ділянку як будівельний майданчик для будівництва об'єкту, вільну від об'єктів нерухомості, майна та прав третіх осіб, а також будь-яких обтяжень (пп. 5.2.2.); взяти участь спільно з стороною-2 у прийнятті закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію, в тому числі, підписання акту готовності об'єкта до експлуатації та іншого необхідної документації та оформленні права власності сторони-2 на об'єкт.

За змістом п. 6.1. Договору сторони домовились, що за виконання зобов'язань за цим Договором сторона-2 отримує побудований об'єкт у власність.

Відповідно до п. 6.2. Договору для проведення державної реєстрації прав на об'єкт у зв'язку з набуттям стороною-2 права власності на об'єкт сторона-1 зобов'язана передати стороні-2 та подати до органу державної реєстрації прав на нерухоме майно довідку про участь сторони-2 як інвестора у інвестуванні та фінансуванні об'єкту, а також інші документи, передбачені чинним законодавством для державної реєстрації права власності сторони-2 на новозбудований об'єкт.

Згідно з п. 6.3. Договору сторони встановили, що одночасно з укладенням цього Договору сторона-2 набуває право власності на майнові права на весь об'єкт в цілому та всі його частини та, відповідно, набуває право отримати об'єкт у власність після прийняття об'єкту в експлуатацію. Майнові права на об'єкт вважаються прийнятими стороною-2 в момент укладення цього Договору.

Відповідно до п. 11.1. Договору було визначено, що він набирає чинності з дати його укладення і діє до остаточного виконання сторонами зобов'язань за цим Договором.

29.10.2013 р. Департамент містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видав сторонам Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 19079/0/12/009-13 по вулиці Новокостянтинівській, 2-а у Оболонському районі міста Києва на здійснення будівництва адміністративної будівлі з вбудованими торгівельними приміщеннями.

13.11.2013 р. сторонами було зареєстровано в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві під № КВ083133170278 декларацію про початок виконання будівельних робіт «Будівництво адміністративної будівлі з вбудованими торгівельними приміщеннями по вул. Новокостянтинівській, 2-а у Оболонському р-ні м. Києва».

В подальшому позивачем на виконання умов Договору було організовано, профінансовано та виконано будівництво спірного об'єкту, що підтверджується наданим до матеріалів справи Договором підряду № 15/11 від 15.11.2013 р., укладеним між позивачем та ТОВ «ОСВ Практик», актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт з ТОВ «ОСВ Практик», платіжними дорученнями про розрахунок з ТОВ «ОСВ Практик» за виконані роботи, Договором № 12/05-А/14-AL від 12.05.2014 р., укладеним між позивачем та ТОВ «Паритет», актами приймання виконаних робіт з ТОВ «Паритет», платіжними дорученнями про розрахунок з ТОВ «Паритет», Договором підряду № 020417 від 02.09.2014 р., укладеним між позивачем та ТОВ «ІБК Вармбуд», актами приймання виконаних робіт з ТОВ «ІБК Вармбуд», платіжними дорученнями про розрахунок з ТОВ «ІБК Вармбуд», Договором підряду № 11/09 від 11.09.2014 р., укладеним між позивачем та ТОВ «ОСВ Практик», актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт з ТОВ «ОСВ Практик», платіжними дорученнями про розрахунок з ТОВ «ОСВ Практик» за виконані роботи.

24.12.2014 р. сторонами було зареєстровано в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві під № КВ14314358083 декларацію про готовність об'єкта до експлуатації «Будівництво адміністративної будівлі з вбудованими торгівельними приміщеннями по вул. Новокостянтинівській, 2-а у Оболонському р-ні м. Києва».

03.12.2014 р. на замовлення позивача Київським міським бюро технічної інвентаризації було виготовлено технічний паспорт на громадський (виробничий) будинок (приміщення) адміністративна будівля з вбудованими торгівельними приміщеннями № 2а по вулиці Новокостянтинівській у місті Київ, відповідно до якого загальна площа приміщень склала 4 083, 4 кв.м.

Листом за № 1/2015 від 05.01.2015 р. позивач звернувся до відповідача-1 з вимогою в десятиденний термін надати йому Договір оренди земельної ділянки від 07.06.2007 р. № 78-6-00443і для подальшого надання цього Договору до реєстраційної служби метою отримання позивачем свідоцтва про право власності на новозбудований об'єкт.

Також, позивач звернувся до відповідача-2 з листом аналогічного змісту № 2/2015 від 05.01.2015 р.

Оскільки відповідачі відмовились надавати позивачу спірний Договір оренди, проте як його надання до органів реєстраційної служби є необхідною умовою для реєстрації права власності на новозбудовані об'єкти, позивач, вважаючи, що вказаними діями відповідачі фактично оспорюють право власності позивача на спірний об'єкт, - вирішив звернутись з даними позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є вимоги про визнання права власності на об'єкт нерухомості з підстав вчинення відповідачами дій, які фактично свідчать про невизнання ними такого права.

В силу приписів статей 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом права власності, визначеного у статті 317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Право володіння означає юридично забезпечену власникові можливість мати майно у своєму безпосередньому фізичному чи юридичному віданні, у сфері свого фактичного господарського чи іншого впливу, отже, майно вважається таким, що перебуває у володінні власника і тоді, коли він фізично ним не володіє.

Право користування - юридично закріплена можливість власника щодо використання майна та вилучення з нього корисних властивостей, а право розпорядження - юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну та фактичну долю майна.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (пункт 1 статті 321 вказаного Кодексу).

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Позитивний аспект права власності означає можливість реалізації прав на річ (майно) без участі всіх інших осіб, а негативний - усунення всіх інших осіб від речі і захист її від всіх цих осіб.

Зокрема, відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Рішення суду про визнання права власності, яке прийнято за результатами розгляду позову, поданого в порядку ст. 392 ЦК України, є правозахисним актом, і спрямоване на захист наявного у позивача права власності.

У зв'язку з цим момент виникнення права не залежить від набрання рішенням законної сили, оскільки підставою для прийняття останнього є наявність у позивача до звернення до суду тих матеріально-правових фактів, з якими закон пов'язує виникнення права власності.

Як зазначалось вище, умовами укладеного між сторонами Договору було встановлено, що після завершення будівництва та прийняття об'єкту в експлуатацію позивач отримує право власності на нього.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

За приписами ст. 876 ЦК України власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

В силу частини 1 статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладаючи Договір сторони передбачили, можливість набуття саме позивачем у власність об'єкта будівництва.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що у позивача у відповідності до вищезазначених положень Договору, виникло право власності на об'єкт будівництва - адміністративну будівлю з вбудованими торгівельними приміщеннями (літер 1В), загальною площею 4 083, 40 кв.м. по вулиці Новокостянтинівській, 2-а в м. Києві.

Частинами 1 та 4 ст. 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», відповідно до ст. 1 якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 868 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Пунктом 36 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 868 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Згідно з п. 49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 868 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об'єкт нерухомого майна заявник подає: документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку ; документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

У разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований або реконструйований об'єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося двома і більше особами, заявник, крім документів, що зазначені в цьому пункті, подає документ, яким визначено окрему частину об'єкта нерухомого майна, що набувається у власність кожною з таких осіб, або їх письмову заяву про розподіл часток у спільній власності на новозбудований або реконструйований об'єкт нерухомого майна у зв'язку з набуттям права спільної власності на такий об'єкт.

У разі коли державна реєстрація прав з видачею свідоцтва проводиться на новозбудований або реконструйований об'єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося у результаті спільної діяльності, заявник, крім документів, що зазначені в цьому пункті, подає органові державної реєстрації прав договір про спільну діяльність або договір простого товариства.

З урахуванням наведених обставин та норм чинного законодавства суд дійшов висновку, що ненадання відповідачами позивачу Договору оренди земельної ділянки, на якій було збудовано спірний об'єкт, порушує право позивача на оформлення своїх прав на такий об'єкт у встановленому чинним законодавством порядку.

Верховний Суд України в постанові № 6-129цс14 від 12.11.2014 р. наголосив, що майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Новостворене нерухоме майно стає об'єктом цивільних правовідносин з моменту завершення будівництва, прийняття до експлуатації або державної реєстрації без урахування того, яким суб'єктом правовідносин здійснено такі дії та на якого суб'єкта цивільних правовідносин або сторону договору зареєстроване новостворене майно.

Захист майнових прав на новостворене майно, прийняте до експлуатації та оформлене (зареєстроване) на іншу особу, у разі невизнання цією особою прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства, зокрема на підставі статті 392 ЦК України.

При цьому рішення суду про захист порушеного права та визнання за позивачем прав на спірне майно є підставою для реєстрації такого права.

Вказана правова позиція є загальнообов'язковою відповідно до ст. 111-28 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

З урахуванням наведеного, слід дійти висновку, що позивач підтвердив свої вимоги щодо визнання права власності на адміністративну будівлю з вбудованими торгівельними приміщеннями (літер 1В), загальною площею 4 083, 40 кв.м. по вулиці Новокостянтинівській, 2-а в м. Києві, - належними та допустимими доказами в розумінні приписів ст.ст. 32 - 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

Водночас, розглядаючи вимоги позивача про зобов'язання відповідачів надати йому Договір оренди земельної ділянки від 01.06.2007 р. зареєстрованого у реєстрі за № 331, суд звертає увагу на те, що з урахуванням задоволення позовної вимоги про визнання права власності на спірний об'єкт, в задоволенні даної вимоги слід відмовити, оскільки прийняте у справі судом рішення про визнання права власності на нерухоме майно за змістом Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень є самостійним документом, що підтверджує виникнення речових прав на нерухоме майно і до нього застосовується загальний порядок реєстрації права власності за рішенням суду, який не вимагає подання органу реєстраційної служби документу, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що заявлені позовні вимоги є частково обґрунтованими, вони підлягають задоволенню частково з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «ІКАР-ЛЮКС» (04201, місто Київ, вулиця Бережанська, будинок 12-Б; код ЄДРПОУ 30183444) право власності на адміністративну будівлю з вбудованими торгівельними приміщеннями (літер 1В), загальною площею 4 083, 40 кв.м. по вулиці Новокостянтинівській, 2-а в м. Києві.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТЕКС» (08300, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Київський шлях, будинок 84; код ЄДРПОУ 31689205) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІКАР-ЛЮКС» (04201, місто Київ, вулиця Бережанська, будинок 12-Б; код ЄДРПОУ 30183444) 36 540 (тридцять шість тисяч п'ятсот сорок) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРВАНТАЖ» (04080, місто Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 2-А; код ЄДРПОУ 32914356) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІКАР-ЛЮКС» (04201, місто Київ, вулиця Бережанська, будинок 12-Б; код ЄДРПОУ 30183444) 36 540 (тридцять шість тисяч п'ятсот сорок) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

6. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.04.2015 р.

Суддя В.С. Ломака