Рішення

від 31.03.2015 по справі 916/362/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2015Справа №916/362/15-г

За позовом Фізичної особи-підприємця Стойкова Андрія Андрійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІСТРОЙ"

про стягнення 86 100,89 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Дамаскін П.В. - довіреність б/н від 08.05.2014 року;

від відповідача: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Стойков Андрій Андрійович звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІСТРОЙ" про стягнення 86 100,89 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти оплати вартості отриманого товару згідно умов Договору купівлі-продажу №41 від 27.06.2012 року.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 14 115,70 грн. - заборгованості, 5 994,30 грн . - пені, 65 990,89 грн. - процентів за наданий кредит, 1 827,00 грн. - судового збору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.02.2015 року порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 18.03.2015 року.

06.03.2015 року через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли документи по справі.

В судове засідання, призначене на 18.03.2015 року представник позивача з'явився, подав документи по справі.

Представник відповідача в судове засідання 18.03.2015 року не з'явився, хоча про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача у судове засідання перешкоджає вирішенню спору по суті, суд вважав за доцільне відкласти розгляд справи на 31.03.2015 року.

В судове засідання 31.03.2015 року представник відповідача не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 31.03.2015 року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просив суд стягнути з відповідача 14 115,70 грн. - заборгованості, 7 116,98 грн . - пені, 70 507,92 грн. - процентів за наданий кредит, 1 827,00 грн. - судового збору.

В судовому засіданні 31.03.2015 року представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 31.03.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.06.2012 року між Фізичною особою-підприємцем Стойков Андрієм Андрійовичем (далі по тексту - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОЛІСТРОЙ" (далі по тексту - покупець, відповідач) укладено Договір купівлі-продажу №41 (далі по тексту - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору, Постачальник приймає на себе зобов'язання виконати поставку та передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти та сплатити за Товар, найменування, кількість та вартість якого підтверджується супровідними документами (накладними) згідно умов даного Договору.

У відповідності до п.2.4. договору, загальна вартість по цьому Договору визначається згідно всього об'єму розхідних накладних на товар, які становлять невід'ємну частину Договору.

Згідно з п.3.3. договору, товар рахується переданим постачальником та прийнятим Покупцем згідно підписаних сторонами накладних

Позивачем поставлений та переданий, а відповідачем прийнятий товар на загальну суму 24 115,70 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Відповідачем частково оплачено вартість отриманого товару на суму 10 000,00 грн.

Однак, як слідує з матеріалів справи, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо повної оплати вартості отриманого товару, відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в 14 115,70 грн., на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, поставив відповідачу товар за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не повністю сплатив на користь позивача вартість отриманого товару, та має перед позивачем заборгованість в розмірі 14 115,70 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 14 115,70 грн. - заборгованості, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу (сплата вартості отриманого товару), а тому позивач, керуючись пунктами 5.3. та 7.2. Договору, просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції, які за розрахунками позивача становлять: 7 116,98 грн. - пені, 70 507,92 грн. - процентів за наданий кредит.

Відповідно до п.5.3. договору, у випадку несплати за товар рахується, що поставка здійснюється на умовах товарного кредиту і покупець сплачує проценти за наданий кредит у розмірі 0,5% від вартості товару за кожний календарний день користування товарним кредитом, починаючи з дати поставки.

Згідно з п. 7.2. договору, у випадку несвоєчасної оплати товару Покупець, сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення оплати. Обчислення пені здійснюється на протязі усього строку прострочення виконання зобов'язання, незалежно від його тривалості.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі: 7 116,98 грн. - пені, 70 507,92 грн. - процентів за наданий кредит, нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІСТРОЙ» (04073, м. Київ, Подільський район, вул. Сирецька, буд. 49-А, код ЄДРПОУ 32594663) на користь Фізичної особи-підприємця Стойков Андрія Андрійовича (68671, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Багате, вул. Осипенська, буд №8, ідентифікаційний код 2945619993) 14 115 (чотирнадцять тисяч сто п'ятнадцять) грн. 70 коп. - заборгованості, 7 116 (сім тисяч сто шістнадцять) грн. 98 коп . - пені, 70 507 (сімдесят тисяч п'ятсот сім) грн. 92 коп. - процентів за наданий кредит, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 06.04.2015 року.