Рішення

від 21.04.2015 по справі 910/5132/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2015Справа №910/5132/15-г

За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

До Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

Про стягнення 43 461,56 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Хлівнюк М.М. представник за довіреністю № 155/1/03-28/8 від 06.01.15.

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (далі - позивач) до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області (далі - відповідач) про стягнення 43 461,56 грн., а саме: 1,20 грн. - заборгованості по орендній платі, 32 160,92 грн. - компенсації витрат підприємства, 354,80 грн. - компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 3 807,18 грн. - пені, 857,08 грн. - 3% річних, 6 280,38 грн. - збитків від інфляції.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на невиконання відповідачем умов Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 140 від 07.03.12., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість, що зумовило нарахування пені, збитків від інфляції, 3% річних та звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.15. порушено провадження у справі № 910/5132/15-г, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - третя особа); розгляд справи призначено на 09.04.15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.15. за клопотанням відповідача розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України було відкладено на 21.04.15.

В судовому засіданні 21.04.15. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 21.04.15. повторно не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Третя особа в судове засідання 21.04.15. не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/513215-г.

В судовому засіданні 21.04.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.03.12. між третьою особою (далі - Орендодавець), відповідачем (далі - Орендар) та позивачем (далі - Підприємство, Балансоутримувач) підписано Договір № 140 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1, п. 2.1, п. 2.4), Орендодавець на підставі рішень Київської міської ради від 27.10.11. № 409/6625 та листа № 042/11/11-1031 від 27.01.12. передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, загальною площею 467,60 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Басейна, б. Ѕ літ. А (далі - об'єкт оренди) та знаходиться на балансі позивача.

На виконання на умов Договору між сторонами було підписано акт приймання-передачі об'єкту оренди від 07.03.12.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 9.1 Договору з 07.03.12. по 05.03.15.

Відповідно до п. 3.1 Договору, за користування об'єктом оренди Орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.11. № 34/6250 і становить 1 грн. на рік.

Крім орендної плати Орендар сплачує: компенсацію витрат підприємства, яка за січень 2012 р. складає 1 355,07 грн. (п. 3.3 Договору).

Положеннями п. 3.5 Договору сторонами погоджено, що додатково до орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується Орендарем разом з орендною платою.

Відповідно до п. 3.6 Договору, орендна плата, компенсація витрат підприємства сплачується Орендарем на рахунок Балансоутримувача (Підприємства) починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати та компенсації витрат підприємства є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди Орендодавцеві.

Згідно з п. 3.7 Договору, орендна плата, компенсація витрат підприємства сплачуються Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.

Зобов'язання Орендаря по сплаті орендної плати, компенсації витрат підприємства забезпечуються у вигляді авансової плати в розмірі не менше ніж орендна плата, компенсація витрат підприємства за два місяці. Орендар сплачує авансовий платіж протягом 10 календарних днів з дати підписання Договору. Підприємство зараховує авансовий платіж як орендну плату, компенсацію витрат підприємства за останні два місяці строку дії договору оренди, індексація орендної плати в цьому випадку проводиться відповідності до Методики розрахунку орендної плати (п. 3.10 Договору).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по сплаті 32 160,92 грн. - компенсації витрат підприємства за період з 01.06.13. по 31.01.15., 1,20 грн. - орендної плати за 2014 рік, 354,80 грн. - компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за період з 01.06.13. по 31.01.15.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (ст. 2, ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача направлялась вимога № 155/1/03-369 від 23.01.15. про сплату заборгованості за Договором.

Жодної відповіді на вказані претензії відповідачем надано не було, доказів сплати наявної заборгованості до суду не подано.

Положеннями п. 4.2 Договору встановлено обов'язок Орендаря вносити орендні платежі (орендну плату і компенсацію витрат підприємства) своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач свій обов'язок по сплаті орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою в терміни, визначені Договором, не виконав, доказів повної оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві до матеріалів справи не надав.

З наданого позивачем розрахунку суд дійшов висновку, що компенсацію витрат підприємства позивачем нараховано у відповідності до приписів Договору, внаслідок чого, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 32 160,92 грн. компенсації витрат підприємства за період з 01.06.13. по 31.01.15.

Крім того, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача на свою користь 1,20 грн. заборгованості по орендній платі за 2014 рік та 354,80 грн. - компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за період з 01.06.13. по 31.01.15.

В зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору, позивач на підставі п. 6.2 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3 807,18 грн. - пені.

Відповідно до п. 6.2 Договору, за несвоєчасну сплату орендних платежів Орендар сплачує на користь Підприємства пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договорами строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, здійснено перерахунок пені та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 839,49 грн. пені. В іншій частині в розмірі 2 967,69 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 857,08 грн. - 3% річних та 6 280,38 грн. - збитків від інфляції.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Судом здійснено перерахунок 3% річних та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 775,14 грн. 3% річних та 5 283,39 грн. збитків від інфляції. В частині стягнення з відповідача 81,94 грн. - 3% річних та 996,99 грн. збитків від інфляції в задоволенні позову слід відмовити.

При цьому, відповідачем не оспорено розрахунки пені, збитків від інфляції та 3% річних.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області (01004, м. Київ, вул. Басейна, б. 1/2А; ідентифікаційний код 05524009) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01034, м. Київ, вул. Володимирська, б. 51-А; ідентифікаційний код 03366500) 1 (одну) грн. 20 коп. - орендної плати, 32 160 (тридцять дві тисячі сто шістдесят) грн. 92 коп. - компенсації витрат підприємства, 354 (триста п'ятдесят чотири) грн. 80 коп. - компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 839 (вісімсот тридцять дев'ять) грн. 49 коп. - пені, 775 (сімсот сімдесят п'ять) грн. 14 коп. - 3% річних, 5 283 (п'ять тисяч двісті вісімдесят три) грн. 39 коп. - збитків від інфляції, 1 656 (одну тисячу шістсот п'ятдесят шість) грн. 88 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.04.15.

Суддя Т.М. Ващенко