Рішення

від 20.04.2015 по справі 910/7950/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2015Справа №910/7950/15-г

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Лакофарба ЛТД» доКомунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва «Київміськсвітло» простягнення 41887,48 грн. Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Шумаков Ю.Б. - керівник;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лакофарба ЛТД» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва «Київміськсвітло» про стягнення 41 887,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач зобов'язання по поставці товару згідно договору закупівлі товару №13/02-9 від 13.02.2014 виконав, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 30 894,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 689,40 грн., інфляційних втрат у розмірі 8 461,06 грн. та 3% річних у розмірі 843,02 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2015 порушено провадження у справі №910/7950/15-г та призначено її до розгляду на 20.04.2015.

17.04.2015 до канцелярії суду позивачем подано документи, які витребовувались ухвалою суду.

20.04.2015 через канцелярію суду позивачем надано пояснення, в яких вказано, що позивач не може подати оригінали рахунків-фактури та податкові накладні на підтвердження своїх позовних вимог, оскільки вони були передані відповідачу під час поставки.

У судовому засіданні 20.04.2015 представник позивача надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 20.04.2015 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103032864108.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 20.04.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

13.02.2014 між Комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення м. Києва «Київміськсвітло» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лакофарба ЛТД» (продавець) було укладено договір закупівлі товару №13/02-9 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого продавець, за заявкою покупця, зобов'язується поставити покупцю фарби та лаки, інші, та пов'язана з ними продукція; барвники художні та друкарські чорнила (за знаком класифікатору ДК 016-2010 - 20.30.2), а саме: розчинник, грунт та автошпаклівку (надалі - «товар»), а покупець зобов'язується прийняти цей товар у власність та оплатити його за рахунок бюджетних асигнувань, які головним розпорядником бюджетних коштів доведені покупцю на 2014 рік.

Згідно п. 2.1 Договору асортимент, кількість та ціни на товар, який за цим Договором закуповується, зазначені у специфікації, що додається до Договору і є його невідємною частиною.

У пунктах 3.1, 3.2, 3.3 Договору сторони погодили, що ціни на товар встановлюються в національній валюті України. Загальна сума закупівлі товару до Договору становить

25 745,00 грн., крім того 20% ПДВ в сумі 5 149,00 грн., що разом з ПДВ складає 30 894,00 грн. Оплата за товар здійснюється у безготівковому порядку шляхом перерахування покупцем коштів на поточний рахунок продавцю.

Розрахунки по Договору здійснюються після прийняття товару у власність покупця, що підтверджується видатковою накладною, в якій зазначено асортимент, кількість і ціна товару, який перейшов у власність покупця, та загальну суму для оплати товару (п. 3.4 Договору).

Відповідно до п.п. 3.5 та 3.6 Договору поставлений товар оплачується покупцем протягом тридцяти банківських днів з дня його прийняття у власність при умові отримання від постачальника рахунку-фактури, видаткової накладної та податкової накладної.

У пункті 3.8 Договору вказано, що у разі затримки бюджетного фінансування - розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом двох банківських днів з дати отримання покупцем бюджетного фінансування закупівлі товару на свій реєстраційний рахунок в ГУ ДКС України м. Києва.

Продавець зобов'язаний вчасно поставити якісний товар, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити його відповідно до Договору (п. 5.1 Договору).

У випадку невиконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 5.2 Договору).

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що покупець за даним Договором несе наступну відповідальність: - у випадку затримки платежу за товар покупець сплачує продавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Покупець звільняється від сплати штрафних санкцій за період затримки бюджетного фінансування.

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та посвідчення їх підписів печатками сторін і діє до 31.12.2014, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 9.1 Договору).

На виконання умов Договору позивачем у період з 24.02.2014 по 28.02.2014 було поставлено товар загальною вартістю 30894,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 355 від 24.02.2014 на суму 18696 грн. 00 коп., № 358 від 24.02.2014 на суму 5881 грн. 20 коп. та № 433 від 28.02.2014 на суму 6316 грн. 80 коп.

Спір у справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару, а тому позивач вказує на існування у відповідача заборгованості у розмірі 30894,00 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 1689,40 грн., інфляційні втрати у розмірі 8461,06 грн. та 3% річних у розмірі 843,02 грн.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пунктах 3.5 та 3.6 Договору сторони погодили, що поставлений товар оплачується покупцем протягом тридцяти банківських днів з дня його прийняття у власність при умові отримання від постачальника рахунку-фактури, видаткової накладної та податкової накладної.

У судовому засіданні 20.04.2015 представник позивача надав пояснення, в яких пояснив, що рахунки-фактури та податкові накладні були передані відповідачу під час поставки товару, про що зазначено у видаткових накладних.

Керуючись наведеними пунктами Договору, положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та приймаючи до уваги п. 3.4 Договору, відповідно до якого асортимент, кількість і ціна товару, який перейшов у власність покупця підтверджується видатковою накладною, суд встановив, що відповідач зобов'язаний був сплатити за товар, поставлений 24.02.2014 згідно з видатковими накладними № 355 та № 358 грошові кошти у загальному розмірі 24577,20 грн. до 08.04.2014, а за товар, поставлений 28.02.2014 згідно з видатковою накладною № 433, - до 14.04.2014.

Позивач стверджує, а відповідачем не надано доказів зворотного, що покупець взятих на себе зобов'язань за Договором не виконав, вартість переданого йому товару у визначений Договором строк не сплатив, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 30894,00 грн., що також підтверджується наявним в матеріалах справи складеним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків за Договором.

Слід зазначити, що у пункті 3.8 Договору сторони передбачили, що у разі затримки бюджетного фінансування - розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом двох банківських днів з дати отримання покупцем бюджетного фінансування закупівлі товару на свій реєстраційний рахунок в ГУ ДКС України м. Києва.

Проте, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження затримки бюджетного фінансування.

Суд зазначає, що згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Таким чином, відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення покупця від обов'язку сплатити грошові кошти за поставлений продавцем товар.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 30 894,00 грн. за переданий йому товар. Підприємство доказів на спростування вказаної заборгованості не надало.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 30894 грн. 00 коп. є обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1689,40 грн., інфляційних втрат у розмірі 8 461,06 грн. та 3% річних у розмірі 843,02 грн.

Судом встановлено, що відповідач обов'язку зі сплати грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 5.3 Договору сторонами встановлено, що у випадку затримки платежу за товар покупець сплачує продавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Покупець звільняється від сплати штрафних санкцій за період затримки бюджетного фінансування.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, слід зазначити, що згідно пункту 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, з пункту 5.3 Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір та порядок нарахування пені, проте не встановлено строк такого нарахування, а відтак, підлягають застосуванню приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, у відповідності до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, правомірним є нарахування пені за прострочення відповідачем оплати товару, поставленого 24.02.2014 - за період з 09.04.2014 по 09.10.2014, а за товар, поставлений 28.02.2014, - за період з 15.04.2014 по 15.10.2014.

Суд, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені з урахуванням встановлених судом періодів, за які є правомірним нарахування пені та визначеного позивачем періоду, у який нараховується пеня (з 15.04.2014 по 13.10.2014), приходить до висновку про обгрунтовність позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 1655 грн. 76 коп.

Різниця між заявленою позивачем до стягнення пенею та встановленим судом розміром пені, стягнення якої буде правомірним, зумовлена неврахуванням позивачем, що у відповідності до приписів п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування пені за поставлений 24.02.2014 товар припиняється 09.10.2014.

Відтак, в іншій частині заявлена до стягнення позивачем пеня у розмірі 33 грн. 64 коп. (1689 грн. 40 коп. - 1655 грн. 76 коп.) обрахована невірно, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення позивачем 3% річних та інфляційних витрат з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування, протягом якого вони нараховуються - з 15.04.2014 по 12.03.2015, за відсутності правових підстав для виходу за межі позовних вимог, дійшов висновку про правомірність стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 843,02 грн. та інфляційних витрат у розмірі 8 461,06 грн.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 30894,00 грн., пеню у розмірі 1655,76 грн., 3% річних у розмірі 843,02 грн. та інфляційні витрати у розмірі 8 461,06 грн.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва «Київміськсвітло» (03680, м. Київ, вул. Машинобудівна, буд. 40; ідентифікаційний код: 03360905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакофарба ЛТД» (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, буд. 11/1; ідентифікаційний код: 33061725) суму основного боргу у розмірі 30894 (тридцять тисяч вісімсот дев'яносто чотири) грн. 00 коп., пеню у розмірі 1655 (одна тисяча шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 76 коп., 3% річних у розмірі 843 (вісімсот сорок три) грн. 02 коп., інфляційні втрати у розмірі 8461 (вісім тисяч чотириста шістдесят одна) грн. 06 коп. та судовий збір у розмірі 1825 (одна тисяча вісімсот двадцять п'ять) грн. 53 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 27.04.2015

Суддя І.М. Отрош