Рішення

від 22.04.2015 по справі 910/7371/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2015Справа №910/7371/15-г За позовом Приватного акціонерного товариства «Просто-Страхування»

до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» та Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-будівельне підприємство «Сільбуд-Інвест» про стягнення 8557,48 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Крашеніннікова М.І. (представник за довіреністю);

від відповідачів - не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Просто-Страхування» (далі - Позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - Відповідач-1) заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в розмірі 8047,48 грн. оскільки Відповідач-1, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодував Позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником Відповідача-1 внаслідок ДТП. І також Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-будівельне підприємство «Сільбуд-Інвест» (Відповідач-2) 510 грн. франшизи, яка не покривається укладеним з Відповідачем-1 договором страхування.

На запит суду в порядку ст. 65 ГПК України від МТСБУ надійшла інформація по полісу обов'язкового страхування № АВ/3959170.

Відповідач-1 подав відзив на позов, у якому проти позиву заперечує, з посиланням на статтю 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідач-2 відзиву на позов не подав.

У судове засідання Відповідачі своїх представників не направили, хоча про призначення справи до розгляду Відповідачів було повідомлено заздалегідь - 01.04.2015 та 04.04.2015, що вбачається зі зворотних повідомлень про вручення поштових відправлень, у яких надсилалась ухвала суду про порушення провадження у даній справі на адресу місцезнаходження Відповідачів, тому будь-які несприятливі наслідки неявки повноважних представників у судове засідання покладаються відповідно на кожного з Відповідачів відповідно.

Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Явка представників сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась. Відповідач-2 також не був позбавлений права та можливості (в матеріалах справи відсутні докази протилежного) надати, якщо вважав за потрібне, відзив на позов та/або будь-які додаткові пояснення і докази заздалегідь до судового засідання в письмовому вигляді через канцелярію суду, направити поштою, кур'єром тощо.

Клопотань про відкладення розгляду справи до початку та під час судового засідання не надходило, та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні. Отже, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

19.10.2012 по вул. М. Кривоноса, в м. Києві була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля «Фіат», д.р.н. СА4724АК, яким керував Пономаренко С.Г., з автомобілем «Фольксваген», д.р.н. АА8528МЕ, яким керувала Клименко О.С. Причинами ДТП стало те, що водій Пономаренко С.Г., керуючи автомобілем «Фіат», д.р.н. СА4724АК, не врахував дорожню обстановку, здійснив виїзд з двору та не надав дорогу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Фольксваген», д.р.н. АА8528МЕ, чим порушив п. 10.2 ПДР України. Дані обставини підтверджуються довідками ДАІ про обставини ДТП, копії яких містяться у матеріалах справи.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Фольксваген», д.р.н. АА8528МЕ (Застрахований автомобіль), який відповідно до залученої до матеріалів справи копії реєстраційного талону належить Клименко О.С. на праві власності, був під її керуванням на час ДТП, та який був застрахований Позивачем на підставі Договору добровільного страхування, копія якого залучена до справи (далі - Договір добровільного страхування). Вигодонабувачем за вказаним договором є Клименко О.С.

На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування, враховуючи Звіт № 11707/6250 від 05.11.2012 про визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику пошкодженням у ДТП Застрахованого автомобіля (11317,25 грн., коефіцієнт зносу відсутній), Позивачем було складено страховий акт, відповідно до якого Позивач розрахував та виплатив страхове відшкодування в розмірі 8557,48 грн. вигодонабувачу за Договором добровільного страхування.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як убачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм автомобіля «Фіат», д.р.н. СА4724АК, Пономаренко С.Г., під час експлуатації вказаного автомобіля, і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП встановлено залученою до матеріалів справи постановою районного суду.

Власником автомобіля «Фіат», д.р.н. СА4724АК, згідно зафіксованих ДАІ відомостей є Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-будівельне підприємство «Сільбуд-Інвест» (Відповідач-2).

На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність Пономаренко С.Г., як особи, яка експлуатує автомобіль «Фіат», д.р.н. СА4724АК, на законних підставах, була застрахована Відповідачем-1 на підставі договору (полісу) № АВ/3959170 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50000 грн., франшиза - 510 грн. Отже, Відповідач-1 є особою на яку вказаним полісом покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля «Фіат», д.р.н. СА4724АК, окрім суми франшизи - 510 грн.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідачами не надано суду доказів на спростування встановленого Позивачем розміру матеріального збитку, завданого власнику Застрахованого автомобіля, внаслідок його пошкодження в ДТП, коефіцієнту фізичного зносу складових автомобіля, а також не спростовано розрахованої Позивачем суми страхового відшкодування. Клопотання про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України та про призначення експертизи в порядку ст. 41 ГПК України Відповідачем також не заявлялося.

Судом встановлено, що наведені у Звіті № 11707/6250 від 05.11.2012 матеріли, деталі та роботи знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з завданими Застрахованому автомобілю пошкодженнями внаслідок ДТП, що відображені в довідках ДАІ, і Відповідачами не надано доказів протилежного, а також не доведено, що обрахований Позивачем розмір страхового відшкодування є необґрунтованими або завищеними.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (стаття 9 Закону України «Про страхування»).

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АВ/3959170 та положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1192 ЦК України, у Відповідача-1 в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати Позивачу шкоду, в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50000грн.), при цьому в межах суми, право на вимогу якої перейшло до Позивача в зв'язку з виплатою страхового відшкодування (8557,48 грн.), за мінусом франшизи (510 грн.), та отже в сумі 8047,48 грн., а Відповідач-2 натомість зобов'язаний відшкодувати 510 грн. франшизи, яка не покривається виданим Відповідачем-1 полісом.

У Відповідача-1 з часу настання ДТП (19.10.2013) та отримання вимоги Позивача (16.12.2014) було достатньо часу для дослідження спірного страхового випадку, проте Відповідач-1 ДТП як страховий випадок не визнав, суми страхового відшкодування на користь Позивача не виплатив.

Заперечення Відповідача-1 проти позову, що він відмовляє Позивачу у виплаті страхового відшкодування на підставі підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» судом відхиляються, оскільки наведена норма визначає можливість відмови страховика у виплаті страхового відшкодування страхувальнику в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж встановлених строків, і не містить підстав для відмови у задоволенні вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно з договором майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 (справа № 3-49гс15), і відповідно до ст. 111-28 ГПК України вона є обов'язковою до застосування.

Відповідачем-2 також не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог

При цьому суд також зауважує, що Позивач у справі, що розглядається, отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не був зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування, та може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 (справа № 3-165гс14), і відповідно до ст. 111-28 ГПК України вона є обов'язковою до застосування та для всіх судів України.

З огляду на все вищенаведене, заявлені позовні вимоги про стягнення 8047,48 грн. з Відповідача-1 та 510 грн. з Відповідача-2 визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню.

Судовий збір відповідно до статті 49 ГПК України покладається на Відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог щодо кожного з них.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д; ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» (м. Київ, вул. Герцена, 10; ідентифікаційний код 24745673) 8047 (вісім тисяч сорок сім) грн. 48 коп. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 1718 (одну тисячу сімсот вісімнадцять) грн. 12 коп. судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-будівельне підприємство «Сільбуд-Інвест» (Черкаська область, Корсунь-Шевченківський район, селище міського типу Стеблів, вул. Калініна, 1; ідентифікаційний код 21374638) на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» (м. Київ, вул. Герцена, 10; ідентифікаційний код 24745673) 510 (п'ятсот десять) грн. матеріальної шкоди, а також 108 (сто вісім) грн. 88 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.04.2015

Суддя Сташків Р.Б.