Рішення

від 23.04.2015 по справі 911/1351/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2015 р. Справа № 911/1351/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Естейт Девелопмент», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛІД-Груп», Київська обл., м. Бориспіль про стягнення 369 232,12 грн., за участю представників:

позивача:Штельмах О.С., довіреність №б/н від 16.03.2015 року; відповідача:Чуба Р.В., довіреність №б/н від 30.03.2015 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Естейт Девелопмент» (позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛІД-Груп» (відповідач) про стягнення 369 232,12 грн. основного боргу у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати поставленого товару за договором поставки №01-06/2012-9 від 01.06.2012 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.03.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 16.04.2015 року.

У судовому засіданні 16.04.2015 року було оголошено перерву у розгляді справи до 23.04.2015 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛІД-Груп» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Солід» (продавець) було укладено договір №01-06/2012-9 (договір), згідно п. 1.1 якого, продавець зобов'язується передати будівельні матеріали (надалі - товар), у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його, в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору, найменування, кількість, асортимент товару, що постачається за цим договором, вказується в специфікації, яка підписується сторонами та є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 5.2. договору визначено, що ціна договору є сумою цін, вказаних у специфікаціях до договору, та на момент підписання договору становить 369 232,12 грн. (триста шістдесят дев'ять тисяч двісті тридцять дві гривні 12 копійок), в тому числі ПДВ 20% - 61 538,69 грн. (шістдесят одна тисяча п'ятсот тридцять вісім гривень 69 копійок).

Згідно п. 5.4. договору, оплата товару здійснюється за ціною, вказаною у специфікації, у гривнях шляхом покупцем перерахування коштів на поточний рахунок продавця, вказаний у цьому договорі протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати підписання сторонами видаткової накладної (чи акту приймання-передачі).

Цей договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань (п. 6.1. договору).

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що продавець на виконання вимог п. 1.1. договору, з дотриманням положень ст.ст. 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, поставив, а покупець прийняв товар на загальну суму 369 232,12 грн., що підтверджується видатковою накладною №169 від 30.06.2012 року, яка підписана представниками сторін договору без будь-яких заперечень з приводу зазначених у вказаній видатковій накладній вартості, кількості та якості поставленого продавцем товару, з метою засвідчення факту прийняття покупцем товару в обсязі, кількості, якості та вартості, визначених у видатковій накладній, копія якої знаходиться в матеріалах справи і достовірність яких відповідач не заперечує.

Тобто, підписана покупцем видаткова накладна без будь-якого зазначення покупцем про незгоду із зазначеною у вказаній видатковій накладній вартістю, обсягом та якістю поставленого продавцем товару свідчать про належне виконання продавцем своїх зобов'язань за договором.

Разом з тим, покупцем та продавцем підписано акт звірки взаєморозрахунків, скріплений печатками сторін, з якого вбачається, що станом на 21.12.2014 року заборгованість покупця перед продавцем становить 369 232,12 грн.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні докази сплати покупцем заборгованості за договором №01-06/2012-9 від 01.06.2012 року у сумі 369 232,12 грн.

У відповідності до ч. 1 статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. (стаття 516 Цивільного кодексу України).

22.12.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Солід» (первісний кредитор), товариством з обмеженою відповідальністю «Нью Естейт Девелопмент» (новий кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛІД-Груп» (боржник) було укладено договір №22-12/-14 про відступленні права вимоги (договір про відступлення права вимоги), відповідно до п. 1.1., первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги на суму 369 232,12 грн. (триста шістдесят дев'ять тисяч двісті тридцять дві гривні 12 копійок), що належить первісному кредиторові за договором «01-06/2012-9 від 01.06.2012 року, укладеним з боржником, і стає кредитором за вказаним зобов'язанням.

Відповідно до п. 1.3. договору про відступлення права вимоги, боржник сплачує новому кредитору суму боргу у розмірі 369 232,12 грн. (триста шістдесят дев'ять тисяч двісті тридцять дві гривні 12 копійок) до 31 січня 2015 року (включно).

Таким чином, позивачу передано вищезазначені вимоги у відповідності до норм чинного законодавства України та із дотриманням положень статті 514 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач довів суду та відповідач не спростував належними і допустимими доказами те, що у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за договором від 01.06.2012 року №01-06/2012-9 у вигляді боргу у сумі 369 232,12 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором від 01.06.2012 року №01-06/2012-9 у вигляді боргу у сумі 369 232,12 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались позивачем суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Надані позивачем докази не спростовані та відповідачем протягом розгляду справи не заперечувались.

Судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 7 384,65 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛІД-Груп» (08306, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Котовського, буд. 81, код 35249530) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Естейт Девелопмент» (03186, м. Київ, вул. А. Антонова, 5, оф. 601, код 39486873) 369 232 (триста шістдесят дев'ять тисяч двісті тридцять дві) грн. 12 коп. основного боргу, 7 384 (сім тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 65 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено: 28.04.2015 р.

Суддя Т.Д. Лилак