Рішення

від 20.04.2015 по справі 914/654/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2015 р. Справа№ 914/654/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Корчинському О.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік", м.Трускавець Львівська область

до відповідача Колективного підприємства "Троянда", м.Дрогобич Львівська область

про стягнення 88 015,41 грн.

За участю представників сторін:

від позивача не з'явився;

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Вік" до Колективного підприємства "Троянда" про стягнення 88 015,41 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 02.03.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 16.03.2015р.

Ухвалою суду від 16.03.2015р. розгляд справи відкладено на 30.03.2015р. у зв'язку із неявкою представників сторін у дане судове засідання.

Ухвалою суду від 30.03.2015р. розгляд справи відкладено на 20.04.2015р., з підстав наведених в даній ухвалі.

Позивач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду не виконав, витребуваних доказів не подав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду спору, що підтверджується його підписом у розписці на ознайомлення від 30.03.2015р. про відкладення розгляду спору на 20.04.2015р. Крім того, слід зазначити, що в судовому засіданні від 30.03.2015р. представник позивача усно клопотав про відкладення розгляду справи для надання можливості позивачеві виконати вимоги ухвал суду.

Станом на день розгляду спору (20.04.2015р.) від позивача на адресу суду документи витребувані ухвалами суду та клопотання не надходили.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання повторно не забезпечив, вимоги ухвал суду від 02.03.2015р., від 16.03.2015р., від 30.03.2015р. не виконав, витребуваних доказів не подав.

На адресу суду повернулися поштові конверти з рекомендованими відправленнями відповідачу ухвал: про порушення провадження у справі від 02.03.2015р. та про відкладення розгляду спору від 16.03.2015р. - за адресою: 82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул.Тарнавського, 33, з відміткою поштового відділення про те, що причиною повернення є закінчення терміну зберігання. Поштові конверти надсилалися відповідачу на адресу вказану позивачем в позовній заяві, а саме: 82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул.Тарнавського, 33.

Відповідно до ст.ст.17, 22 1 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" та у зв'язку із розглядом справи №914/654/15 за електронним запитом від 20.04.2015р. за №20457581 господарським судом Львівської області отримано Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якого Колективне підприємство "Троянда" станом на 20.04.2015р. перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження: 82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул. Тарнавського, буд. 33. Запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо КП "Троянда" відсутній.

Згідно п.п. 3.9.1 п.п.3.9 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011, № 18 із змінами та доповненнями, за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом . Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Станом на 20.04.2015р. на адресу суду від відповідача не повернулось поштове повідомлення про вручення йому ухвали суду від 30.03.2015р. про відкладення розгляду справи на 20.04.2015р. або поштовий конверт без вручення його адресату.

Водночас, факт надсилання відповідачу ухвали суду від 30.03.2015р. про відкладення розгляду справи на 20.04.2015р. підтверджується реєстром суду на відправлення рекомендованої з повідомленням кореспонденції № 360 від 06.04.2015р., та узгоджується з позицією Вищого господарського суду України викладеною у третьому абзаці п.п. 3.9.1 п.п.3.9 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Відтак, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ні позивачу, ні суду невідомі.

Станом на день розгляду спору (20.04.2015р.) від відповідача відзив, заяви, докази, витребувані ухвалами суду та клопотання не надходили.

Як вбачається з матеріалів справи позовна заява надійшла до суду 27.02.2015р., розгляд справи неодноразово відкладався, відтак у сторін було достатньо часу для реалізації передбачених статтею 22 ГПК України процесуальних прав, в тому числі й щодо подання відзиву у справі з викладом своєї позиції по предмету спору.

Крім того, слід зазначити, що при вирішення спорів господарський суд обмежений процесуальним строком встановленими статтею 69 ГПК України, який у виняткових випадках продовжується за клопотанням сторін на 15 днів. Клопотання про продовження строку вирішення спору від сторін не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за необхідне розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представників позивача та відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд,-

встановив:

Рішенням господарського суду Львівської області 07.07.2011р. у справі №5015/3666/11 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік" до Колективного підприємства "Троянда" задоволено повністю та вирішено стягнути з останнього 2 933 847,05 грн. заборгованості, 25 500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У зв'язку з тим, що відповідач заборгованість, стягнуту рішенням суду у справі №5015/3666/11, не сплатив відтак, позивач керуючись умовами ст.ст.599, 625 ЦК України, нарахував відповідачу інфляційні втрати за період з 01.12.2014р. по 31.12.2014р. в сумі 88 015,41 грн.

Позивач, посилаючись на ст.ст.599, 625 ЦК України, просить стягнути з відповідача 88 015,41 грн. інфляційних втрат.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Рішенням господарського суду Львівської області від 07.07.2011р. у справі №5015/3666/11 встановлено, що 11.01.2007р. між сторонами був укладений попередній договір, у відповідності до якого, сторони зобов'язалися до 30.12.2009р. укласти основний договір купівлі-продажу нежитлових приміщень площею 5332,9 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Дрогобич, вул. Тарнавського, 33.

Крім того, 21.11.2008р. між сторонами був укладений попередній договір, у відповідності до якого, сторони зобов'язалися до 30.12.2009р. укласти основний договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 17826 м.кв., на якій розташовані нежитлові приміщення, що є предметом попереднього договору від 11.01.2007р. та знаходиться за тією ж адресою, що і житлові приміщення, а саме: м. Дрогобич, вул. Тарнавського, 33.

Судом встановлено, що укладені між сторонами попередні договора є нікчемними відповідно до ст.220 ЦК України, у зв"язку з відсутністю їх нотаріального посвідчення, як передбачено у п.6.3. вказаних договорів.

Позивач відповідно до умов попередніх договорів перерахував відповідачу, за період з листопада 2006р. по травень 2011р., 2 933 847,05 грн., які останній зобов"язаний повернути, як набуті без достатньої правової підстави.

При прийнятті рішення у справі №5015/3666/11 суд керувався ст.ст.1212,1213 ЦК України.

У відповідності до приписів ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

19.07.2011р. на виконання зазначеного рішення, господарським судом Львівської області видано наказ, на підставі якого Відділом ДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження №39197686.

27.09.2013 Відділом ДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції винесено постанову про повернення стягувачу (позивачу) виконавчого документу (наказу суду від 19.07.2011), у зв'язку з відсутністю у боржника (відповідача) майна, на яке може бути звернено стягнення.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України входить до розділу "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. При цьому важливим є встановлення, які зобов'язання є грошовими.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом статей 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті). Така правова позиція підтверджується й практикою Верховного Суду України (постанова від 06.06.2012р. у справі № 6-49цс12).

Незважаючи на те, що у відповідача згідно рішення господарського суду Львівської області від 07.07.2011р. у справі № 5015/3666/11 виникло зобов"язання повернути позивачу кошти, підставою для задоволення позовних вимог є ст.1212 ЦК України глави 83 Цивільного кодексу України, що регулює порядок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Відтак, в даному випадку помилково перераховані кошти є незаконно отриманим майном та не є грошовим зобов"язанням у розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки вони використовуються не в якості засобу погашення грошового боргу.

Вищий господарський суд України у п.п.5.2. п.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз"яснив, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України) , оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

З наведених вище підстав, а також з огляду на правову позицію, викладену у п.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", заявлена позивачем вимога до задоволення не підлягає.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з ч.2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Питання сплати, звільнення від сплати, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору регулюються Законом України "Про судовий збір". Статтею 8 цього закону передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалами суду від 02.03.2015р., 16.03.2015р., 30.03.2015р. на підставі клопотання позивача, керуючись ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір" було відстрочено сплату судового збору до прийняття рішення у справі.

У відповідності до п.п.3.3. п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 із змінами та доповненнями "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або залишити позов чи скаргу без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення.

Частиною другою ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

При поданні позову позивачем до стягнення заявлено 88 015,41 грн., отже судовий збір повинен становити 1 827,00 грн.

Відтак, зважаючи на положення ст.49 ГПК України, у зв"язку з відмовою у задоволенні позову, судовий збір слід стягнути з позивача в доход Державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 509, 524, 533, 1212, 1213 ЦК України, ст.ст. 4 3 , 22, 33, 34, 35, 43, 49, 75, 82-85, 87 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік" (82200, Львівська область, м.Трускавець, вул.Біласа, буд.1; код ЄДРПОУ 31198179) в доход Державного бюджету України 1 827,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати у відповідності до ст.116 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 27.04.2015р.

Суддя Сухович Ю.О.