Рішення

від 23.04.2015 по справі 918/106/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 квітня 2015 р. Справа № 918/106/15

Суддя Горплюк А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубровицький комплекс Віпос"

про стягнення 3 777 грн. 78 коп. заборгованості за спожиту електроенергію, 1 474 грн. 66 коп. двократної вартості різниці між фактично спожитою і договірною величиною електричної енергії, 209 грн. 28 коп. пені, 34 грн. 40 коп. 3% річних

В засіданні приймали участь:

Від позивача : Манжаюк Д.Л. (довіреність №98 від 31.12.2014р.).

Від відповідача : не з'явився.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубровицький комплекс Віпос" про стягнення 9 327 грн. 78 коп. заборгованості за спожиту електроенергію, 1 474 грн. 66 коп. двократної вартості електроенергії, 208 грн. 91 пені та 36 грн. 76 коп. 3% річних.

Ухвалою суду від 10.02.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження, справу призначено до слухання на 24.02.2015р..

Ухвалою суду від 23.02.2015р. розгляд справи відкладено на 12.03.2015р..

Ухвалою суду від 12.03.2015р. розгляд справи відкладено на 07.04.2015р.

07.04.2015 р. позивачем, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подано заяву про зменшення позовних вимог, згідно з якою, у зв'язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості за активну електроенергію, Публічне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубровицький комплекс Віпос" 3 777 грн. 78 коп. заборгованості за спожиту електроенергію, 1 474 грн. 66 коп. двократної вартості електроенергії, 281 грн. 84 коп. пені та 46 грн. 34 коп. 3% річних.

За клопотанням відповідача в порядку ст. 69 ГПК України ухвалою суду від 07.04.2015р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів, розгляд справи відкладено на 23.04.2015р..

23.04.2015 р. позивачем, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подано додаткові пояснення в обґрунтування позовних вимог.

Також, 23.04.2015р. позивачем, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою Публічне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубровицький комплекс Віпос" 3 777 грн. 78 коп. заборгованості за спожиту електроенергію, 1 474 грн. 66 коп. двократної вартості електроенергії, 209 грн. 28 коп. та 34 грн. 40 коп. 3% річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках передбачених ст. 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Пунктами 3.10, 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Таким чином, оскільки до закінчення судового розгляду позивачем до канцелярії суду подано заяву про уточнення суми позовних вимог в частині стягнення пені, яка за своєю суттю є заявою про зменшення розміру позовних вимог, суд розглядає справу з урахуванням вказаної заяви.

В судовому засіданні 23.04.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, вказаних у позовній заяві та з урахуванням заяви про уточнення суми позовних вимог

Представник відповідача в судові засідання 24.02.2015р., 12.03.2015р., 07.04.2015р. та 23.04.2015р. не з'явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 42, 46, 49, 60).

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду заяви без участі представника відповідача відповідно до статті 75 ГПК України.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30.01.2007р. Закритим акціонерним товариством "Ей-І-Ес Рівнеенерго" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Рівнеобленерго") (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дубровицький комплекс «Віпос» (споживач) укладено договір №408 про постачання електричної енергії (надалі - Договір; а.с. 10-16), відповідно до пункту 1 якого, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з сумарною приєднаною потужністю 60,0 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно умов даного Договору.

У відповідності до пункту 2.2.2. Договору постачальник зобов'язався постачати споживачу електроенергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (додаток № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу").

Відповідно до пунктів 2.3.1. та 2.3.3. Договору споживач зобов'язався виконувати умови цього Договору та оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 "Порядок зняття показників засобів обліку електричної енергії та розрахунків".

Згідно з 4.2.1. договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього договору, за порушення термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

За перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин (п. 4.2.2. договору).

Пунктом 5.1. Договору визначено, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік відповідач не пізніше 01 листопада поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу" та додаток № 2 "Обсяги постачання електричної потужності споживачу та субспоживачу"). У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений термін розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік установлюється постачальником на рівні відповідних періодів поточного року.

Згідно пункту 8.1. Договору, оплата електричної енергії та інших платежів здійснюється відповідачем самостійно шляхом перерахування коштів на відповідні розрахункові рахунки позивача в терміни визначені Додатком № 4 "Порядок зняття показників засобів обліку електричної енергії та розрахунків".

08.11.2013р. Публічне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" та Товариство з обмеженою відповідальністю «Дубровицький комплекс «Віпос» уклали додаткову угоду №1 до договору про постачання електроенергії №408 від 30.01.2007р., яким додаток №4 від 30.01.2007р. до договору про постачання електричної енергії №408 від 30.01.2007р. виклали в новій редакції (а.с. 18).

Також, 08.11.2013р. сторони уклали додаток №1 до додаткової угоди №1 від 08.11.2013р. до договору про постачання електричної енергії №408 від 30.01.2007р., яким визначили порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії та розрахунків

У відповідності до пункту 4 додатку №1 до додаткової угоди №1 від 08.11.2013р. до договору про постачання електричної енергії №408 від 30.01.2007р., розрахунки за електричну енергію здійснюються за діючими тарифами, відповідно до тарифних груп і класів напруги кожного приєднання.

Відповідно до визначеної згідно п.5 цього додатку величини коштів за фактично спожиту електричну енергію, постачальник виписує споживачу рахунок на оплату електричної енергії, який має бути оплачений протягом 5 операційних днів від дня отримання споживачем рахунку, але не пізніше дати остаточного розрахунку. Дата остаточного розрахунку 16 число поточного місяця.

Позивачем відповідачу виписувалися рахунки за листопад 2014р., за грудень 2014р., січень 2015р. (а.с. 24-32), які лише частково оплачені відповідачем 28.11.2014р. на суму 1 500 грн. 00 коп. (а.с. 54).

На момент звернення до господарського суду заборгованість відповідача за спожиту електроенергію становила 9 327 грн. 78 коп..

Перевіркою встановлено, що у грудні 2014р. Відповідачем було спожито 3 990 кВт/годин електроенергії, а Додатком до Договору встановлено споживання електроенергії в обсязі 3 000 кВт/годин. Споживання електроенергії понад договірну величину за розрахунковий період склало 990 кВт/годин.(3 990 - 3 000). В зв'язку з чим позивачем було виставлено до оплати двократну вартість 990 кВт/годин на суму 1 474 грн. 66 коп..

В ході розгляду справи, відповідач 10.03.2015р. та 31.03.2015р. частково погасив заборгованість за спожиту електроенергію - у сумі 5 550 грн. 00 коп.. Таким чином заборгованість відповідача за спожиту електроенергію становить 3 777 грн. 78 коп.

Пунктом 10.2. Правил користування електричною енергією, передбачено, що споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електроенергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків.

На підставі пункту 4.2.1. Договору та частини 2 статті 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 209 грн. 28 коп. та 3% річних в розмірі 34 грн. 40 коп. (розрахунок а.с. 66-67).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ЦК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 26 Закону України «Про електроенергетику» та пунктом 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам передбачена відповідальність споживача за перевищення договірних величин електроспоживання у розмірі двократної вартості різниці між фактично спожитою та скоригованою договірною величиною до рівня фактично оплаченої.

Згідно Правил, договірна величина споживання електричної енергії - це узгоджений в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем обсяг електричної енергії, який може бути спожитий споживачем за відповідний розрахунковий період. Гранична величина обсягу споживання - обсяг споживання електричної енергії, який визначається для споживачів постачальником електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до порядку, встановленого чинними нормативно-правовими актами.

Відповідно зі статтями 26, 27 Закону України «Про електроенергетику» та Правилами користування електричною енергією, у випадку перевищення договірних величин споживання електричної енергії, споживач сплачує повну вартість усієї спожитої електроенергії на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, а також двократну вартість різниці між фактично спожитою і договірною величиною електричної енергії.

Враховуючи те, що наявність у відповідача заборгованості за договором від 30.01.2007р. № 408 за спожиту електроенергію в сумі 3 777 грн. 78 коп. та двократна вартість різниці між фактично спожитою і договірною величиною електричної енергії в сумі 1 474 грн. 66 коп. підтверджена належними та допустимими доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, що свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовної вимоги Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" про стягнення з відповідача заборгованості у вказаних сумах.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням взятих зобов'язань відповідачем, відповідно до умов Договору та чинного законодавства, позивачем нараховано пеню за період з 17.10.2014р. по 29.01.2015р. (розрахунок а.с. 67).

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 4.2.1. Договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3- 2.2.4 Договору, з порушенням термінів, визначених відповідними додатком, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,05% за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Вивчивши розрахунки нарахування пені внаслідок порушення строків оплати за договором про постачання електричної енергії №408 від 30.01.2007р., суд встановив, що нарахування пені здійснено по кожному періоду наявної заборгованості та з урахуванням часткової оплати заборгованості за спожиту електричну енергію.

Судом встановлено, що надані позивачем розрахунки пені є арифметично вірними, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача 209 грн. 28 коп. пені обґрунтовані, стверджується матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 3 %; річних в розмірі 34 грн. 40 коп. (розрахунок а.с. 66).

В свою чергу, суд погоджується з вірністю зробленого позивачем розрахунку 3 % річних, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача 34 грн. 40 коп. 3 % річних обґрунтовані, стверджується матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Статтями 33 та 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 777 грн. 78 коп. заборгованості за спожиту електроенергію та 1 474 грн. 66 коп. двократної вартості різниці між фактично спожитою і договірною величиною електричної енергії, 209 грн. 28 коп. пені та 34 грн. 40 коп. 3% річних стверджуються Договором, рахунками та іншими матеріалами справи і підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 11, 509, 526, 530, 546, 549, 625, 612, 629 Цивільного кодексу України та ст.ст. 173, 193, 230, 232, 275 Господарського кодексу України.

На відповідача на підставі статті 49 ГПК України покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубровицький комплекс «Віпос»: (34100, Рівненська обл., Дубровицький р-н, м. Дубровиця, вул. Залізнична, буд. 7. код ЄДРПОУ 34236033) на користь Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (33013, м. Рівне, вул. Кн. Володимира, буд 71, код ЄДРПОУ 05424874) - 3 777 грн. 78 коп. заборгованості за спожиту електроенергію, 1 474 грн. 66 коп. двократної вартості різниці між фактично спожитою і договірною величиною електричної енергії, 209 грн. 28 коп. пені, 34 грн. 40 коп. 3% річних та 1 827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення підписане суддею "28" квітня 2015р..

Суддя Горплюк А.М.