Рішення

від 27.04.2015 по справі 916/1135/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2015 р.Справа № 916/1135/15-г Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.

при секретарі судового засідання Бєлих К.В.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Роман В.С.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Маша і Мєдвєдь" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 91340,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.03.2015 р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Маша і Мєдвєдь", порушено провадження у справі № 916/1135/15-г, призначено її до розгляду в засіданні суду на 06.04.2015 р.

За правилами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 06.04.2015 р. відкладено розгляд справи на 27.04.2015 р.

Позивач повідомлений про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та розписками його представника.

Ухвали господарського суду Одеської області, надіслані на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, зазначену у витязі з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернулись до суду з відмітками поштової установи про закінчення терміну зберігання.

З урахуванням викладеного та того, що на господарський суд обов'язок з розшуку сторін не покладено, відповідач вважається належним чином повідомленим про час і місце проведення судових засідань.

Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 27.04.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Маша і Мєдвєдь" (далі - ТОВ „Маша і Мєдвєдь") - юридична особа, зареєстрована за законодавством Російської федерації, звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) 91340,00 грн. компенсації, нарахованої в зв'язку з незаконним розповсюдженням цукерок-драже із зображенням персонажу „ОСОБА_5", яка є самостійною складовою частиною аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу „ІНФОРМАЦІЯ_1" та об'єктом інтелектуальної власності, виключні права на який належать позивачу.

ФОП ОСОБА_2 відзив на позов не подав, у зв'язку з чим розгляд справи відповідно до ст.75 ГПК України здійснено за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши відповідність його доводів фактичним обставинам справи та нормам законодавства, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

01.04.2008 р. між ТОВ Студія „АНИМАККОРД" (Замовник) та ОСОБА_3 (Автор-виконавець) укладено договір замовлення № ОК-2/2008, згідно із п.1.1 якого Автор-виконавець зобов'язався створити і передати Замовнику сценарій 8 серій дитячого серіалу „ІНФОРМАЦІЯ_1" в строк до 23.09.2008 р., а Замовник - прийняти його та оплатити. У зв'язку з фактичним виконанням цього договору оформлено акт здачі-приймання робіт, за змістом якого Замовник отримав сценарій восьми серій, а також виключне право на нього.

У подальшому на підставі службового завдання від 12.05.2008 р. № 1/МиМ-С1 ТОВ Студія „АНИМАККОРД" доручило режисеру-постановнику ОСОБА_4, а останній створив авторським трудом творчого колективу аудіовізуальний анімаційний твір - серію анімаційного серіалу „ІНФОРМАЦІЯ_1" під робочою назвою „ІНФОРМАЦІЯ_2".

09.06.2008 р. між ТОВ Студія „АНИМАККОРД" (ліцензіат) та громадянином ОСОБА_3(ліцензіар) укладено ліцензійний договір № ЛД-1/2008 про надання права використання творів образотворчого мистецтва (виключна ліцензія), за змістом якого ліцензіар, маючи виключні права на використання створених одноособовою творчою працею ліцензіара малюнків „ОСОБА_5" і „ОСОБА_6", надає ліцензіату на термін дії договору за оплачувану ліцензіатом винагороду право використання творів у встановлених договором межах, на умовах виключної ліцензії, тобто без збереження за ліцензіаром права видачі ліцензій на використання творів способами, передбаченими договором, іншим особам.

08.06.2010 р. між ТОВ Студія „АНИМАККОРД" (Правовласник) та ТОВ „Маша і Мєдвєдь" (Набувач) укладено договір № 010601-МиМ про відчуження виключного права на аудіовізуальний твір (серіал „ІНФОРМАЦІЯ_1"), за умовами п.1.1 якого Правовласник передав виключне право на аудіовізуальний твір (8 серій) - серіал „ІНФОРМАЦІЯ_1", а Набувач зобов'язався сплатити Правовласнику обумовлену Договором винагороду...

В п.2 додатку № 1 до договору від 08.06.2010 р. № 010601-МиМ передбачено, що одночасно з передачею права на аудіовізуальний твір Правоволоділець передає Правонабувачу в повному обсязі виключні права на всі юридично значущі охоронювані елементи аудіовізуального твору (включаючи, але не обмежуючись, назвою аудіовізуального твору та його окремих серій, графічним зображенням, мальованими зображеннями персонажів аудіовізуального твору, їх іменами, текстом), незалежно від того, чи названі елементи безпосередньо в додатках до договору № 010601-МиМ.

19.10.2014 р. в магазині „ІНФОРМАЦІЯ_3" за адресою: АДРЕСА_2, торговельну діяльність в якому здійснює ФОП ОСОБА_2, представнику ТОВ „Маша і Мєдвєдь" реалізовано цукерки-драже із зображенням персонажу „ОСОБА_5", доказом чого являються відеофіксація закупки, товарний чек № 1 та фотографії товару.

Згідно із приписами ст.418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 435 ЦК України встановлено, що первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Згідно до ст.15 Закону України „Про авторське право і суміжні права" від 23.12.1993 р. № 3792-XII (із змінами) до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору, а також виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права. Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом. Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів; здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер.

Частиною 1 ст.31 Закону України „Про авторське право і суміжні права" передбачено, що автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Відповідно до ч.1 ст.52 Закону України „Про авторське право і суміжні права" за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

Згідно до п.29 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" від 17.10.2012 р. № 12 з огляду на приписи ст.33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке: 1) позивач, зокрема, повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем; 2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України „Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами.

Ретельно проаналізувавши наведені норми матеріального права, їх тлумачення пленумом суду касаційної інстанції, умови договорів від 09.06.2008 р. № ЛД-1/2008 та від 08.06.2010 р. № 010601-МиМ, доказове значення документальних та електронних носіїв інформації, господарський суд вказує, що ФОП ОСОБА_2 шляхом незаконного (без отримання субліцензії) розповсюдження товару із зображенням персонажу „ОСОБА_5", яка є самостійною складовою частиною аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу „ІНФОРМАЦІЯ_1", порушив належні ТОВ „Маша і Мєдвєдь" виключні права на використання зображення цього персонажу.

Пунктом „г" ч.2 ст.52 Закону України „Про авторське право і суміжні права" встановлено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Враховуючи викладене, позивач обґрунтовано вимагає стягнути з відповідача компенсацію за допущене порушення прав інтелектуальної власності.

В абз.3 ч.2 ст.52 Закону України „Про авторське право і суміжні права" вказано, що при визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом „г" цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Пунктом 51.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" від 17.10.2012 р. № 12 встановлено, що у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності. Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Визначаючи розмір компенсації, суд враховує, що доведеним є лише три факти реалізації контрафактного товару, незначний розмір доходу (6,00 грн.), отриманого внаслідок правопорушення, та відсутність доказів вчинення відповідачем порушень виключного права позивача в минулому, в зв'язку з чим, виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності та не допускаючи можливість надмірного збагачення ТОВ „Маша і Мєдвєдь" за рахунок отриманої компенсації, вважає достатнім задоволення позову в мінімально дозволеній ст.52 Закону України „Про авторське право і суміжні права" сумі, яка на момент подачі позову та прийняття цього рішення становить 12180,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.49 ГПК України судові витрати по оплаті судового збору в повному обсязі покладаються на відповідача як на сторону, внаслідок неправомірних дій якої виник спір.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44-49,82-85 ГПК України, вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (65017, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Маша і Мєдвєдь" (129085, м. Москва, вул. Годовікова,9, будова 3, ІПН/КПП 7717673901/771701001) 12180/дванадцять тисяч сто вісімдесят/ грн. 00 коп. компенсації та 1827/одна тисяча вісімсот двадцять сім/грн. 00 коп. судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 28 квітня 2015 р.

Суддя Л.В. Лічман