Рішення

від 20.04.2015 по справі 922/1223/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2015 р.Справа № 922/1223/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Воронько В.В.

розглянувши справу

за позовом КП БРР "Балаклійські теплові мережі", м. Балаклія до ПП "Три А", м. Балаклія простягнення 12070,18 грн. за участю представників:

позивача - Буйлов Г.Ю., довіреність № 2/2014/юр від 24.11.14 р.,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

КП БРР "Балаклійські теплові мережі" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ПП "Три А" заборгованість за постачання теплової енергії за договором №220 від 01.10.06р., а саме: основну заборгованість в сумі 10045,89 грн., інфляційні втрати в сумі 1308,56грн., пеню в сумі 552,17 грн., 3% річних в сумі 163,56 грн. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 04.03.15р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні 20.04.15р. підтримав позов.

Представник відповідача в судове засідання 20.04.15р. не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не надав.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Між Комунальним підприємством Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (далі - Позивач) та Приватним підприємством "Три А" (далі - Відповідачем), було укладено договір про постачання теплової енергії № 220 від 01.10.2006 р. (далі - Договір).

Відповідно до п.1 Договору КП БРР "Валаклійські теплові мережі" (як Енергопостачальна організація) бере на себе зобов'язання постачати Відповідачу ( як Споживачеві), розташованого за адресою: 64200, Харківська область, м. Балаклія вул. Леніна б.76.,кв.2 (додаток 1в) теплову енергію в потрібних йому обсягах, згідно з додатком 1а та п.6 Договору оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбаченими Договором.

Відповідно до п. 6.3 Договору Платник зобов'язаний до 10 числа поточного місяця сплачувати за пред'явленням КП БРР "Балаклійські теплові мережі" рахунком передбачувальний об'єм споживання послуг теплопостачання у порядку передплати, не нижче рівня попереднього місяця. По закінченню місяця КП БРР "Балаклійські теплові мережі" до 5 числа наступного місяця виставляє рахунок за фактично відпущений об'єм послуг.

Відповідно до п. 6.5 договору, для споживачів, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається розрахунковим методом згідно з договірними навантаженнями.

Позивач, відповідно до умов договору, згідно розпорядження про початок опалювального сезону (2013-2014р.р.) №292 від 30.09.2013 р.. на підставі корінця наряду про підключення до мережі опалення №108 від 02.10.13 р. та розпорядження про закінчення опалювального сезону №136 від 09.04.2014 р. здійснив постачання теплової енергії в повному обсязі. Згідно розпорядження про початок опалювального сезону (2014-2015р.р.) №404 від 20.10.2014 р. та на підставі корінця наряду про підключення до мережі опалення №103 від 24.10.14 р. продовжує постачати теплову енергію в приміщення Відповідача за адресою: 64200, Харківська область, м. Балаклія, вул. Леніна б.76.,кв.2. та станом на 01.02.2015 рік нарахував остаточну суму заборгованості за спожиту теплову енергію.

Проте Відповідачем було порушено п. 1. п.п.3.2.2, п. п. 6.1, 6.2, 6.3 Договору, п. 40 "Правил користування тепловою енергією", затверджених постановою КМУ від 03.10.2007р. №1198, п.30 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 р. № 630, п. п. 5 п. З ст. 20 Закону України "Про житлово - комунальні послуги" від 24.06.2004р. №1875-ІV, ст.19 Закону України "Про теплопостачання" від 02.06.2005р. №2633-VІ, в зв'язку з чим його заборгованість станом на 01.02.2015 р. за опалювальні періоди: з жовтня 2013 р. по квітень 2014 р., з жовтня 2014 та станом на 01.02. 2015 року, перед КП БРР "Балаклійські теплові мережі" за надані послуги з постачання теплової енергії по Договору № 220 від 01.10.2006 р. складає 10045,89 грн. з ПДВ.

17.04.2014 р. на адресу ПП "Три А" рекомендованим поштовим листом було надіслано претензію за №437 від 16.04.14р. на суму 5342.49 грн., яка залишилася без розгляду.

22.05.2014 р. на адресу ПП "Три А" рекомендованим поштовим листом було надіслано за вих. №538 від 21.05.2014 року Акт звірки розрахунків станом на 01.05.2014 р. на суму 5 342,49 грн..

Також, 13.02.2015 р. на адресу ПП "Три А" рекомендованим поштовим листом з повідомленням було надіслано претензію за №230 від 13.02.15р. на суму 10045,89 грн.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 10045,89 грн. заборгованості та не надав суду доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором у сумі 10045,89 грн., суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 10045,89 грн. заборгованості, правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно до п.п.7.2.2 Договору за несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію нараховується пеня на користь Енергопостачальної організації у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Пеня нараховується, починаючи з 16 числа місяця, наступного за звітним.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 552,17 грн.

Відповідно до ст.546ЦК України,виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Судом перевірено строк нарахування пені та встановлено, що задоволенню підлягає пеня в сумі 456,45 грн., а в іншій частині заявленої позивачем суми пені слід відмовити, оскільки період, за який стягується пеня, перевищує втановлений законодавством 6-ти місячний термін.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 163,56 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1308,56 грн., суд зазначає таке.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 163,56 грн.

Що стосується заявленої вимоги Позивача про стягнення з відповідача 1308,56 грн. суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

В інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат визнав їх вірно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, та стягненню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 1308,56 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст.ст.44- 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6,8,19,124,129 Конституції України; ст.ст. 509, 525, 549, 526, 598, 612, 625 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, ч.7 ст. 180, 193 Господарського кодексу України; ст.ст.1,4,12,33,43, 44-49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Три А" (64200, Харківська обл. м. Балаклея, вул. Леніна б.76., кв.2, код ЄДРПОУ 32803295) на користь Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (64200, Хар-ківська обл., м. Балаклія, вул. Алієва, 72, код ЄПДРОУ 34328904, р/р 260003013273 в філії Харківське Обласне Управління АТ "Ощадбанк", МФО 351823) основну заборгованість в сумі 10045,89 грн., пеню в сумі 456,45 грн., 3% річних в розмірі 163,56 грн., інфляційні втрати в сумі 1308,56 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 95,72 грн. - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.04.2015 р.

Суддя Л.В. Шарко