Рішення

від 21.04.2015 по справі 922/1479/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2015 р.Справа № 922/1479/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федорова Т.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані", м. Вишневе (Київська область) до Державного підприємства "Підприємство Комісарівської Виправної колонії Управління Державної Пенітенціарної Служби України в Луганській області (№ 22)", смт. Комісарівка (Луганська область) про стягнення коштів в сумі 31 502,39 грн. за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року ТОВ "Альфа-Метал-Компані" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Підприємство Комісарівської Виправної колонії Управління Державної Пенітенціарної Служби України в Луганській області (№ 22)" (надалі - відповідач), в якому просило суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 25 000 грн., пеню в розмірі 2 380,13 грн., 3 % річних в сумі 497,26 грн., збитки від інфляційних процесів в розмірі 3 625 грн., а також судовий збір в сумі 1 827 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем покладених на нього зобов'язань за Договором № Л-0160/04-14 від 09.04.2014 року в частині повноти та своєчасності проведення розрахунків за поставлену продукцію.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.03.2015 року за позовною заявою порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 01.04.2015 року о 12:30 год.

Ухвалою суду від 01.04.2015 року, у зв'язку із неявкою в призначене судове засідання представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 21.04.2015 року о 12:30 год.

Позивач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, у судове засідання 21.04.2015 року не з'явився. Про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач своїм правом на участь в господарських засіданнях не скористався та жодного разу не прибув до суду. Витребуваних судом документів не надав. Про причини неявки суд не повідомив.

Суд, керуючись приписами інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", розмістив інформацію про час і місце судового засідання на сторінці господарського суду Харківської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), що підтверджується відповідною роздруківкою.

За таких обставин, відповідач вважається судом таким, що був належним чином повідомлений про розгляд справи в господарському суду Харківської області.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України, кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за матеріалами, наявними у справі.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

09.04.2014 року між ТОВ "Альфа-Метал-Компані" (Постачальник) та Державним підприємства "Підприємство Комісарівської Виправної колонії Управління Державної Пенітенціарної Служби України в Луганській області (№ 22)" (Покупець) був укладений Договір поставки № Л-0160/04-14 (надалі - Договір).

За умовами вказаного Договору взяв на себе зобов'язання передати, а Покупець - прийняти у власність та оплатити товару, в порядку та на умовах визначених даним договором.

Згідно п. 1.2. Договору, предметом поставки є металопродукція.

Пунктами 1.3. та 1.4. визначено, що у вартість продукції включені послуги по її навантаженню на відкритий транспортний засіб, а також вартість пакування і тари.

Відповідно до п. 2.1. Договору, постачання продукції відбувається після обов'язкового узгодження між сторонами її асортименту, кількості та ціни, визначених у специфікаціях, які являються невід'ємною частиною даного договору.

Так, на виконання умов спірного Договору сторонами було підписано Специфікацію № 6005 від 07.05.2014 року, на підставі якої позивач поставив відповідачу продукцію загальною вартістю 68 319,96 грн. (включаючи вартість транспортних послуг).

Факт поставки товару підтверджується відповідними видатковими та товарно-транспортними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи (а. с. 15 - 17).

Відповідно до вищезазначеної специфікації сторони погодили наступний порядок розрахунків за поставлену продукцію: протягом трьох календарних днів з моменту постачання.

Між тим, відповідач допустив порушення взятих на себе договірних зобов'язань в частині своєчасності та повноти розрахунків за поставлений товар, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 25 000 грн.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 174, 179 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) договір є підставою виникнення господарських прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (дату) його виконання, то воно повинно бути виконано в цей строк (дату).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено ч.1 ст. 612 ЦК України.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, ненадання відповідачем суду доказів погашення боргу, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 25 000 грн. підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 2 380,13 грн., суд зазначає наступне.

Частиною першою ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Так, частиною шостою ст. 232 ГК України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи із змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Пунктом 5.2 Договору сторони визначили, що у разі термінів оплати продукції Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок пені, відповідно до якого сума штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання складає 2 380,13 грн., за період прострочення з 24.06.2014 року по 09.11.2014 року.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем суми пені та встановлено, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, здійснений вірно, а тому визначена до сплати сума неустойки підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 497,26 грн. та інфляційних втрат в розмірі 3 625 грн. суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Відтак, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 497,26 грн. та інфляційних втрат в розмірі 3 625 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зібрані у справі докази та їх належна оцінка свідчать про обґрунтованість заявлених позивачем вимог, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про їх задоволення в повному обсязі.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст. 44, 49 ГПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Підприємство Комісарівської Виправної колонії Управління Державної Пенітенціарної Служби України в Луганській області (№ 22)" (94325, Луганська область, смт. Комісарівка, код ЄДРПОУ 08680359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані" (08132, Киїівська область, м. Вишневе, вул. Київська, 8, код ЄДРПОУ 34202711) суму основного боргу в розмірі 25 000 грн., пеню в розмірі 2 380,13 грн., 3 % річних в сумі 497,26 грн., збитки від інфляційних процесів в розмірі 3 625 грн., а також судовий збір в сумі 1 827 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його підписання шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Повне рішення складено 27.04.2015 р.

Суддя С.Ч. Жельне

справа № 922/1479/15