Постанова

від 28.04.2015 по справі 826/3230/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3230/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Оксененка О.М., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві до Малого приватного виробничо - впроваджувального підприємства «Техносервіс - 2» про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Малого приватного виробничо - впроваджувального підприємства «Техносервіс - 2» про стягнення податкового боргу у розмірі 147603,25 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 березня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 березня 2015 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до частини четвертої статті 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до частини першої статті 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, позивачем 14 березня 2013 року було винесено податкове повідомлення - рішення №0001262250, яким на підставі акту перевірки від 27.02.2013 року №125/22-5-09/21547978 за порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 ПК України відповідачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 265063,50 грн, в тому числі за основним платежем 233850,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 31213,50 грн.

Також, згідно матеріалів справи, відповідачем до органу державної податкової служби були подані наступні декларації з податку на додану вартість:

- 22.12.2014 року за листопад 2014 року, в якій визначив податкове зобов'язання у розмірі 28988,00 грн (декларація зареєстрована контролюючим органом 30.12.2014 за №9074072660);

- 19.01.2015 року за грудень 2014 року, в якій визначив податкове зобов'язання у розмірі 32545,00 грн (декларація зареєстрована контролюючим органом 30.01.2015 року за №9078327658).

Згідно витягу з облікової картки платника податку на додану вартість, станом на час звернення позивача до суду за відповідачем рахується недоїмка у розмірі 147588,88 грн та пеня у сумі 14.37 грн.

В позові контролюючим органом зазначено, що загальну сума податкового боргу з урахуванням часткової сплати у розмірі 179007,62 грн та пені 14,37 грн складає 147603,25 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем погашено податковий борг.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).

Отже, податкові зобов'язання з податку на додану вартість, що визначені відповідачем в податкових деклараціях за листопад та грудень 2014 року у розмірі 61533,00 грн, є узгодженими, проте, відповідачем самостійно у строки, що встановлені ПК України, у повному обсязі не сплачені.

Згідно пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів справи, не погоджуючись із податковим повідомленням - рішенням від 14 березня 2013 року №0001262250, відповідач оскаржив його в судовому порядку.

Проте, постановою Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року у справі №826/9536/13-а, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відповідно до частини п'ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Отже, грошове зобов'язання, що визначено податковим повідомленням - рішенням від 14 березня 2013 року №0001262250 є узгодженим, та на дату звернення позивача до суду з даним позовом в повному обсязі не сплачено.

Відповідно до пункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.4 статті 59 вказаного Кодексу податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З метою погашення податкового боргу відповідачу була направлена податкова вимога від 18 грудня 2014 року №2815-25, яка отримана відповідачем 25.12.2014 року.

Пунктом 95.2 та 95.3 статті 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Отже, заходи, прийняті податковим органом щодо стягнення податкового боргу, не призвели до їх погашення, строки їх добровільної сплати вийшли, про що свідчать матеріли справи.

Разом з тим, в матеріалах справи наявні платіжні доручення від 18.12.2014 року №167 на суму 50000,00 грн (призначення платежу - погашення податкового боргу по ПДВ), від 19.01.2015 року №170 на суму 50000,00 грн (призначення платежу - погашення податкового боргу по ПДВ), від 23.02.2015 року №176 на суму 20000,00 грн (призначення платежу - погашення податкового боргу по ПДВ), від 26.02.2015 року №11867 на суму 30000,00 грн (призначення платежу погашення податкового боргу по ПДВ), на які послався суд першої інстанції як на підставу погашення податкового боргу.

Проте, згідно витягу з облікової картки податковий борг позивача складається з урахуванням платіжних доручень від 18.12.2014 року №167, від 19.01.2015 року №170.

Що стосується платіжних доручень від 23.02.2015 року №176 та від 26.02.2015 року то колегія суддів вважає за необхідне врахувати їх як часткове погашення податкового боргу на 50000,00 грн, відповідно позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 97603,25 грн (147603,25 грн - 50000,00 грн).

Крім того, під час апеляційного розгляду справи колегією суддів, з метою забезпечення додержання вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та всебічного, об'єктивного розгляду адміністративної справи, з'ясування обставин, що мають значення для вирішення адміністративної справи, було витребувано у позивача витяг з облікової картки платника податку на додану вартість Малого приватного виробничо - впроваджувального підприємства «Техносервіс - 2» за період лютий 2015 року по квітень 2015 року; проте така вимога контролюючим органом не виконана.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до пункту 1 та 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 березня 2015 року та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Стягнути з Малого приватного виробничо - впроваджувального підприємства «Техносервіс - 2» (ідентифікаційний код юридичної особи 21547978, 03115, м. Київ, вул. Депутатська, буд. 21, кв. 21) податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 97603 (дев'яносто сім тисяч шістсот три) гривні 25 коп. на р/р 31110029700009 в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, КЕКД 14010100, одержувач - УДКС у Святошинському районі м. Києва, ідентифікаційний код - 37962074.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 28.04.2015 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.М. Оксененко

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Федотов І.В.

Оксененко О.М.