Ухвала

від 24.04.2015 по справі 815/1333/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/1333/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

доповідача, судді: Димерлія О.О.

суддів: Єщенка О.В., Романішина В.Л.

за участю секретаря: Мамедової С.А.

розглянув в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Недержавна служба охорони - Центр" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Недержавна служба охорони - Центр" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, та посилаючись на хибність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки щодо безтоварності господарських операцій з контрагентом позивача ПП "Віайпі груп" та наявністю належним чином складених первинних документів, які підтверджують задекларований розмір податкового кредиту, просить визнати протиправним та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення № 000182240 від 02.11.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 5045 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 1262 грн.,

- податкове повідомлення-рішення № від 0000042240 від 21.12.2012 року, яким занижено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 6307 грн. 00 коп. із них: 5045 грн. - основний платіж та 1262 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

- податкове повідомлення-рішення № 0000052240 від 21.12.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1576 грн. 00 коп. із них: 1261 грн. - основний платіж та 315 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним 02 квітня 2013 року прийнято постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем наданими документами не доведено факту дійсності та легальності оподатковуваних господарських операцій. Зокрема, подані позивачем як докази своїх позовних вимог первинні фінансові та бухгалтерські документи не є достатніми для беззаперечного твердження про дійсне виконання господарських операцій з контрагентами, тобто такими, що дають право позивачу віднести відповідні суми до податкового кредиту.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані наявністю первинних документів, які відповідають вимогам Законів України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість" та підтверджують правомірність віднесення витрат по господарським операціям до валових витрат, а суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Заперечень на зазначену апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ТОВ "Недержавна служба охорони - Центр" зареєстровано 04.06.2003 р. у Виконавчому комітеті Одеської міської Ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 04.06.2003 р. №АОО 251381, ідентифікаційний код юридичної особи 32509223 (а.с.10), взято на облік відповідача, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.07.2003 р. №23195204 (а.с.18) є платником ПДВ з 01.07.2003 року.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, податківцями в період з 08.10.2012 року по 12.10.2012 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Недержавна служба охорони - Центр" щодо підтвердження відомостей про правові відносини з платником податків ПП "Віайпі Груп" за період з 01.06.2010 по 31.07.2010 року.

За наслідками вказаної перевірки відповідачем складено акт № 6372/22-4/32509223 від 19.10.2012 року (а.с.28-32), яким встановлено порушення вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5, п.п. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., (зі змінами та доповненнями) та п.1.32. ст. 1, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР у редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями).

Як наслідок встановлених порушень відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 000182240 від 02.11.2012 року, № від 0000042240, № 0000052240 від 21.12.2012 року.

Судом першої інстанції також встановлено, що між ТОВ "Недержавна служба охорони - Центр" та ПП "Віайпі Груп" укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг № 10/6 від 09.06.2010 року (а.с.19), згідно умов даного договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати консультаційні послуги по розробці тактики охорони стаціонарних об'єктів з урахуванням комплексу охоронних заходів превентивного характеру. Позивачем на підтвердження виконання умов договору про надання інформаційно-консультаційних послуг надано суду акт від 24.06.2010 року приймання-сдачі виконаних робіт (а.с.21) та рахунок-фактуру № СФ-0000179 від 24.06.2010 року (а.с.23).

На виконання даного договору 24.06.2011 року контрагентом виписано податкову накладну (а.с.27).

Крім того, між ТОВ "Недержавна служба охорони - Центр" та ПП "Віайпі Груп" укладено ще один договір про надання інформаційно-консультаційних послуг № 10/7 від 08.07.2010 року (а.с.20), згідно умов даного договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати консультаційні послуги по розробці заходів з охорони жилих приміщень, будівель та споруд. Позивачем на підтвердження виконання умов договору про надання інформаційно-консультаційних послуг надано суду акт від 28.07.2010 року приймання-сдачі виконаних робіт (а.с.22) та рахунок-фактуру № СФ-0000776 від 28.07.2010 року (а.с.24).

На виконання даного договору 24.06.2011 року контрагентом виписано податкову накладну (а.с.26).

В зазначеному акті відповідач зазначив про відсутність ПП "Віайні Груп" необхідних умов для ведення господарської діяльності - основних фондів, технічного персоналу, виробничиз активів, складських приміщень, транспортних засобів, що свідчить про нікчемність угод, укладених з контрагентами.

Також ДПІ складено акт №529/23-5/3685123 від 24.02.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ПП"Віайпі Груп" у зв'язку з незнаходженням за юридичною адресою.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При перевірці відповідності правочину ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися наявність наміру порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що фіктивна діяльність суб'єкта господарювання повинна доводитись в рамках кримінально-процесуального законодавства, зокрема вироком або постановою суду щодо притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб підприємства за здійснення фіктивної підприємницької діяльності.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено наявність ухвали від 13.11.2013 року Приморського районного суду м. Одеси по справі №522/25254/13к, яким встановлені обставини протиправної діяльності контрагента позивача ПП "Віайпі груп" .

Зокрема, в рамках зазначеної кримінальної справи встановлено, що незаконна діяльність ПП "Віайпі груп" полягала у тому, що невстановлені особи під прикриттям зазначеного підприємства документально оформляли неіснуючі операції по продажу товарів (робіт, послуг), після чого такі документи передавалися замовникам послуг (підприємствам контрагентам) для їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках з метою незаконного формування податкового кредиту і валових витрат, що призвело до нанесення матеріальної шкоди державі .

Директор зазначеного ПП "Віайпі груп", дії якого були кваліфіковані за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 205 КК України як пособництво у вчиненні злочину, у фіктивному підприємництві, яке заподіяло велику матеріальну шкоду державі, щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення та підтвердив обставини вчинення, які описані в обвинувальному акті.

Апеляційний суд наголошує, що сама лише наявність у позивача податкових, видаткових накладних, виписаних від імені його контрагентів не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту. Зазначене узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 року по справі №21-421а11.

За наслідками дослідження обставин цієї справи та наявних у ній доказів апеляційний суд визнає підтвердженими доводи податкової інспекції щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ПП "Віайпі груп", у зв'язку з чим право на податковий кредит не виникає.

Враховуючи те, що ПП "Віайпі груп" створено з метою здійснення фіктивного підприємництва та здійснювало свою діяльність поза межами правового поля, то первинні документи, виписані для оформлення господарських операцій позивача з розглядуваним контрагентом, не мають юридичної сили первинних документів та не можуть підтверджувати правомірність формування податкового кредиту та валових витрат.

Оскільки суми ПДВ віднесені позивачем до складу податкового кредиту за нікчемними правочинами, які в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість та про визначення зобов'язання з податку на прибуток винесені правомірно.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 198, 200, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Недержавна служба охорони - Центр" залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів з часу отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач: О.О.Димерлій

Суддя: О.В. Єщенко

Суддя: В.Л. Романішин