Постанова

від 28.04.2015 по справі 926/1280/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 року Справа № 926/1280/13 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого(доповідача), Бакуліної С.В., Яценко О.В., розглянувши матеріали касаційної скарги Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" на постановувід 12.02.2015 Львівського апеляційного господарського суду у справі Господарського суду Чернівецької області №926/1280/13 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Буковина" до 1. Сокирянської районної державної адміністрації 2. Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачівВідділ Держземагенства у Сокирянському районі Чернівецької області проскасування державних актів на право постійного користування земельними ділянками, за участю представників: позивача - Сапожнік С.В. відповідача 1 - відповідача 2 - третьої особи -не з'явились Кривяк Д.Р. не з'явились ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 06.03.2014 у справі №926/1280/13 (суддя Байталюк В.Д.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 (колегія суддів у складі головуючого судді Мельник Г.І., суддів Бойко С.М., Новосад Д.Ф.), задоволені уточнені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Буковина" (далі-позивач) до Сокирянської районної державної адміністрації (далі-відповідач-1) та Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (далі-відповідач-2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Відділу Держземагенства у Сокирянському районі, про скасування Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою. Визнано недійсним Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ№350339 від 08.11.2006, виготовлений для Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця".

Постановою Вищого господарського суду України від 22.07.2014 рішення місцевого господарського суду від 06.03.2014 та постанову суду апеляційної інстанції від 20.05.2014 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами здійснення нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Чернівецької області від 29.10.2014 у справі № 926/1280/13 (суддя Гончарук О.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Матущак О.І. , судді Дубник О.П., Скрипчук О.С.), задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Буковина" (далі-позивач) до Сокирянської районної державної адміністрації (далі-відповідач-1) та Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (далі-відповідач-2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Відділу Держземагенства у Сокирянському районі, про скасування державного акта на право постійного користування земельною ділянкою. Визнано недійсним Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ№50339 від 08.11.2006, виготовлений для Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця".

Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" з рішенням та постановою у справі не згодне, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 120, 132 Земельного кодексу України, ст. 15 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 43, 111 12 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник вважає, що вирішуючи спір у справі, господарські суди попередніх інстанцій не встановили обставин набуття позивачем права на земельну ділянку, яке б підлягало судовому захистові у обраний ним спосіб, не визначили обсяг цих прав і їх порушення, оспорювання або невизнання відповідачами у справі, тобто не виконали вказівки суду касаційної інстанції при новому розгляді справи.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.04.2015 касаційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя-доповідач Грейц К.В., судді Бакуліна С.В., Глос О.І. та призначено розгляд скарги на 28.04.2015 на 10 год. 50 хв.

Розпорядженням Заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 27.04.2015 №03-05/692, у зв'язку з хворобою судді Глос О.І., для розгляду касаційної скарги у справі сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Грейц К.В., судді Бакуліна С.В., Яценко О.В.

Представники відповідача-1 та третьої особи не скористалисясвоїми процесуальними правами на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого були належним чином повідомлений ухвалою Вищого господарського суду України від 16.04.2015.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників скаржника та позивача, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 13.10.2006 Заступником голови Сокирянської районної державної адміністрації прийнято розпорядження № 485-р "Про затвердження технічної документації по передачі земельних ділянок в постійне користування ДТГО "Львівська залізниця", відповідно до якого Львівській залізниці надано в постійне користування земельні ділянки загальною площею 343,0007 га, в т.ч. по відповідних радах: Гвіздівецька сільська рада - 52,9260 га, Грубнянська сільська рада - 43,6972 га, Романковецька сільська рада - 115,1119 га, Сербичанська сільська рада - 77,8612 га, Шишковецька сільська рада - 53,4044 га.

В подальшому, у зв'язку з уточненням площі Львівської державної залізниці на території Сербичанської сільської ради за межами населених пунктів, заступником голови Сокирянської районної державної адміністрації прийнято розпорядження від 03.11.2006 №523-р "Про внесення змін до розпорядження першого заступника голови районної державної адміністрації від 13.10.2006 № 485-р "Про затвердження технічної документації по передачі земельних ділянок в постійне користування ДТГО "Львівська залізниця".

На підставі вищевказаних розпоряджень ДТГО "Львівська залізниця" видано відповідні державні акти на право постійного користування земельними ділянками, в т.ч. спірний Державний акт серії ЯЯ №350339 від 08.11.2006 на право постійного користування земельною ділянкою площею 67,4040 га на території Сербичанської сільради Сокирянського району Чернівецької області.

Разом з тим, з як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.06.2013 у справі № 2а/2470/2635/12, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.09.2013, визнано протиправним та скасовано розпорядження першого заступника голови Сокирянської РДА від 13.10.2006 № 485-р "Про затвердження технічної документації по передачі земельних ділянок в постійне користування ДТГО "Львівська залізниця" та розпорядження від 03.11.2006 № 523-р "Про внесення змін до розпорядження першого заступника голови районної державної адміністрації від 13.10.2006 № 485-р "Про затвердження технічної документації по передачі земельних ділянок в постійне користування ДТГО "Львівська залізниця".

19.03.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Буковинський сад" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сварог-Буковина" (покупець) укладено договір купівлі-продажу комплексу, за умовами якого продавець передає у власність, а покупець приймає від продавця комплекс загальною площею 9248,90м 2 , розташований по вулиці Залізничній, 8, на станції Романківці, в селі Романківці Сокирянського району Чернівецької області (п. 1 договору); зазначений комплекс належить продавцю на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого Новодністровською державною нотаріальною конторою Чернівецької області 03 березня 2009 року за реєстровим № 227, зареєстрованого в Сокирянській філії Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації 04 березня 2009 року згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22056701, реєстраційний №3511382, номер запису 455 в книзі 18/462 (п.3 договору).

Згідно з Витягом від 19.11.2013 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, земельна ділянка площею 5,5281 га місця розташування майна має кадастровий номер 7324089000:05:001:0024, цільове призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Вказані обставини стали підставою для звернення ТОВ "Сварог-Буковина" до господарського суду з даним позовом, вимоги якого, з урахуванням його уточнення, зводяться до скасування виданого Державному територіально-галузевому об'єднанню "Львівська залізниця" Державного акта серії ЯЯ №350339 від 08.11.2006 на право постійного користування земельною ділянкою площею 67,4040 га на території Сербичанської сільради Сокирянського району Чернівецької області.

Вирішуючи спір у справі вдруге, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. При цьому новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до законодавства.

До відносин, пов'язаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула права власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі стосовно розміру такої земельної ділянки, застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду.

На момент переходу до позивача права власності на майновий комплекс загальною площею 9248,90м 2 , за адресою вул. Залізнична, 8, станція Романківці, село Романківці, Сокирянського району, Чернівецької області, згідно з договором купівлі-продажу від 19.03.2013 та здійснення державної реєстрації цього права, нормою ст. 120 Земельного кодексу України встановлювалось, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди (ч. ч. 1, 2, 5 ст. 120 ЗК України).

Отже, як зазначили суди попередніх інстанцій, до позивача перейшло право на земельну ділянку в силу закону в обсязі і на умовах, що існували у попереднього користувача - ТОВ "Буковинський сад". Водночас судами встановлено, що будь-які правовстановлюючі документи на земельну ділянку площею 5,5281 га у останнього були відсутні.

Також суди вказали, що раніше, до ТОВ "Буковинський сад", зазначена земельна ділянка використовувалась Романківецьким хлібоприймальним підприємством на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ЧВ №000086.

Таким чином, враховуючи відсутність у позивача правових підстав для отримання земельної ділянки в обсягах та на умовах, визначених для ТОВ "Буковинський сад", а також для її отримання в обсягах і умовах згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії ЧВ №000086, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ТОВ "Сварог-Буковина" набуло право на оформлення інших, передбачених статтею 120 Земельного кодексу України, прав на земельну ділянку під майном, яке належить йому на праві приватної власності, однак позивач позбавлений такої можливості з-за перебування частини земельної ділянки в постійному користуванні залізниці за спірним державним актом, відтак, останній підлягає визнанню недійсним.

Втім, колегія суддів вважає висновки судів попередній інстанцій передчасними, тобто, такими, що здійснені внаслідок порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи таке.

Відповідно до ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Дана норма кореспондується зі ст.120 Земельного кодексу України.

З аналізу наведених норм матеріального права слідує, що у зв'язку з переходом права власності на об'єкти нерухомості відбувається перехід до набувача тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу - права власності або права користування. Право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухомість, переходить до набувача об'єктів нерухомості виключно за умови, що в момент їх відчуження у попереднього власника, згідно з вимогами земельного законодавства України, таке право було і воно належним чином посвідчене.

Разом з тим, господарські суди, встановивши, що попередні власники нерухомості, яка стала належати позивачеві за договором купівлі-продажу від 19.03.2013, не мали будь-яких правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 5,5281 га, на якій відповідно до п.6 вказаного вище договору розташований майновий комплекс, дійшли суперечливого висновку про набуття позивачем права на оформлення земельної ділянки саме в порядку ст. 120 Земельного кодексу України.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції при направленні справи на новий розгляд, зазначала, що господарські суди попередніх інстанцій не встановили обсяг і умови права землекористування, що може перейти до позивача внаслідок купівлі ним цього комплексу за договором від 19.03.2013 після належного оформлення цього права.

Отже, при новому розгляді справи, судам необхідно було встановити, в якому обсязі спірний державний акт порушує або може порушувати ті права позивача, які він в майбутньому міг би в установленому порядку оформити як власник нерухомості, втім, задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що площа земельної ділянки, яка безпосередньо зайнята нерухомим майном позивача, з урахуванням земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування, згідно з п. 6 договору купівлі-продажу становить 5,5281 га, а площа земельної ділянки за спірним державним актом - 67,4040 га.

Крім того, пославшись на обставини накладення земельної ділянки, щодо якої позивач має інтерес, на земельну ділянку, яка належить залізниці за спірним державним актом, суди не зазначили якими документами і доказами такі обставини підтверджуються, не встановили в якій частині накладається земельна ділянка кадастровий номер 7324089000:05:001:0024, на якій розташована нерухомість ТОВ "Сварог-Буковина", на земельну ділянку кадастровий номер 7324089000:05:001:0001, що перебуває у постійному користуванні Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця".

Таким чином, не встановлення господарськими судами вищевказаних обставин, які мають суттєве значення у справі і обов'язковість встановлення яких при новому розгляді справи була визначена постановою Вищого господарського суду України від 22.07.2014 у цій справі, є порушенням вимог ч. 1 ст. 43, ст. 111 12 ГПК України і виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування норм матеріального права при вирішенні спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, судові акти у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 у справі Господарського суду Чернівецької області №926/1280/13 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 29.10.2014 у цій справі скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Чернівецької області.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.В. Яценко