Рішення

від 28.04.2015 по справі 903/373/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 квітня 2015 р. Справа № 903/373/15

за позовом підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідачів: товариства з обмеженою відповідальністю "АГ Імпекс", с. Златоустівка, Дніпропетровська область

приватного підприємства "Волиньтехагросервіс", м.Луцьк

про стягнення 5 958 грн. 01 коп.

Суддя Шум М. С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідачів: н/з.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: позивач - підприємець ОСОБА_1 просить стягнути солідарно з відповідачів - товариства з обмеженою відповідальністю "АГ Імпекс", приватного підприємства "Волиньтехагросервіс" 5 958 грн. 01 коп. в т. ч. 5 362 грн. 09 коп. втрат від інфляції та 595 грн. 92 коп. 3 % річних, а також судові витрати по справі.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням суду від 18.06.2014 року №903/508/14 з відповідачів на користь підприємця ОСОБА_1 солідарно стягнуто заборгованість за договором №13/62 від 05.06.2013 року, а саме основний борг, 3% річних, що нараховані до 03.03.2014 року та пеню. На виконання відповідного рішення судом видано наказ від 01.07.2015 року №903/508/14-1.

15.10.2014 року відповідач 2 - ТзОВ «АГ Імпекс» платіжним дорученням №2687 погасив заборгованість згідно рішення суду від 18.06.2014 року №903/508/14.

З врахуванням викладеного, позивач просить стягнути з відповідачів 3% річних, нарахованих з 04.03.2014 року по 14.10.2014 року та втрати від інфляції, нараховані за період з 16.07.2013 року по 14.10.2014 року на суму боргу в розмірі 32 224 грн. 07 коп.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала повністю.

Відповідач 2 - ПП «Волиньтехагросервіс» в поясненнях від 21.04.2015 року позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та втрат від інфляції в розмірі, заявленому позивачем, визнає повністю.

Відповідач 1 - ТзОВ «АГ Імпекс» в запереченнях від 27.04.2015 року №54 позов просить задоволити частково на суму 312 грн. 30 коп. 3% річних.

Нараховані позивачем втрати від інфляції не визнає повністю. При цьому зазначає, що інфляційні нарахування на основну суму боргу не були предметом розгляду за позовною заявою підприємця ОСОБА_2 у справі №903/508/14, а тому дані витрати не можуть бути самостійними вимогами і розглядатися окремо від стягнення основної суми боргу, оскільки підлягають відшкодуванню на вимогу кредитора виключно разом з сумою боргу.

Щодо стягнення 3% річних, відповідач 2 вважає розрахунки, здійснені позивачем, неправильними, оскільки рішення суду у справі №903/508/14 винесено 18.06.2014 року, а виконане рішення 15.10.2014 року, відтак за цей період повинні бути нараховані 3%. Підставними до стягнення вважає 3% річних в сумі 312 грн. 30 коп.

Крім того, ТзОВ «АГ Імпекс» зазначає, що договір поруки від 05.06.2013 року №9/ПР, укладений між підприємцем ОСОБА_1 та ПП «Волиньтехагросервіс» є фіктивним.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Волинської області від 18.06.2014 року №903/508/14 постановлено стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «АГ Імпекс» та приватного підприємства «Волиньтехагросервіс» на користь підприємця ОСОБА_1 32 224 грн. 07 коп. основного боргу за поставлений товар, 611 грн. 82 коп. 3% річних, 2 125 грн. 03 коп. пені, 650 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката та 1 827 грн. 00 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору, а всього: 37 437 грн. 92 коп. (тридцять сім тисяч чотириста тридцять сім грн. 92 коп.).

Рішення суду від 18.06.2014 року №903/508/14 в апеляційному порядку не оскаржувалося та відповідно до ст. 85 ГПК України набрало законної сили 01.07.2014 року.

Крім того відповідним рішенням суду встановлено, що 5 червня 2013 року між позивачем та відповідачем 1 укладено договір купівлі-продажу № 13/62.

Згідно п. 1.1, 2.1, 2.2, 3.4, 5.1 зазначеного договору позивач зобов'язується передати, а відповідач прийняти та оплатити товар - запасні частини до сільськогосподарської техніки не пізніше 15.07.2013 року, ціна та кількість товару визначається в рахунках та накладних, загальна вартість складає 150 000 грн. 00 коп. в.т.ч. з ПДВ.

Разом з тим, 5 червня 2013 року між позивачем та відповідачем 2 укладено договір поруки № 9/ПР.

Відповідно до п. п. 1.1, 2.1, 4.1 договору предметом поруки є зобов'язання поручителя ПП "Волиньтехагросервіс" перед кредитором підприємцем ОСОБА_1 відповідати за порушення ТОВ "АГ Імпекс" його зобов'язань перед кредитором по основному договору - договору купівлі-продажу № 13/62 від 05.06.2013 року, що включає: зобов'язання щодо оплати товару; сплату процентів річних, інфляційних нарахувань на суму боргу та неустойки, що передбачені умовами основного договору; відшкодування збитків, завданих кредиторові.

Згідно ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно п. 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

З врахуванням викладеного, твердження відповідача 1 про те, що договір поруки №9/ПР від 05.06.2013 року є фіктивним є безпідставними та не підтвердженим будь-якими доказами.

Договір поруки № 9/ПР від 05.06.2013 року недійсним чи розірваним в судовому порядку не визнавався.

01.07.2014 року на виконання рішення суду від 18.06.2014 року по справі №503/508/14 видано наказ №903/508/14-1.

Згідно долученого до матеріалів справи платіжного доручення від 15.10.2014 року №2687 ТзОВ «АГ Імпекс» сплатив підприємцю ОСОБА_1 кошти в розмірі 37 437 грн. 92 коп., призначення платежу: «по рішенню господарського суду Волинської області від 18.06.2014 року у справі №903/508/14» (а. с. 11).

Як вбачається з рішення суду від 18.06.2014 року №903/508/14 до стягнення задоволено в тому числі суму основного боргу в розмірі 32 224 грн. 07 коп., 3% річних в розмірі 611 грн. 82 коп., що нараховані за період з 16.07.2013 року по 03.03.2014 року

Вищий господарський суд України в п. 7.2 постанови від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначив, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

З врахуванням викладеного, перевіривши розрахунки позивача, суд вважає підставними та таким, що підлягають до стягнення:

- 3% річних, нараховані за період з 04.03.2014 року по 14.10.2014 року на суму боргу 32 224 грн. 07 коп. в розмірі 595 грн. 92 коп.;

- втрати від інфляції, нараховані за період з 16.07.2013 року по 14.10.2014 року на суму боргу 32 224 грн. 07 коп. в розмірі 5 362 грн. 09. коп.

При цьому, суд зазначає, що твердження ТзОВ «АГ Імпекс» про те, що інфляційні нарахування не можуть бути самостійними вимогами і розглядатися окремо від стягнення основної суми боргу, оскільки підлягають відшкодуванню на вимогу кредитора виключно разом з сумою боргу не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Крім того, суд вважає безпідставним твердження відповідача 1 про те, що нарахування трьох відсотків річних може здійснюватися лише за період з 18.06.2014 року, тобто з дня постановлення рішення у справі №903/508/14 по 14.10.2014 року.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, рішенням суду у справі №903/508/14 нарахування трьох відсотків річних здійснено по 03.03.2014 року, суд дійшов висновку, що позивач вправі нараховувати 3% річних з 04.03.2014 року по 14.10.2014 року, тобто за весь час прострочення.

Господарський суд, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України , -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити повністю.

2.Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "АГ Імпекс" (Дніпропетровська обл., Криворізький р-н., с. Златоустівка, вул. Підстепна, 65А, код ЄДРПОУ 36414220) та приватного підприємства "Волиньтехагросервіс" (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) на користь підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

- 595 грн. 92 коп. 3% річних, 5 362 грн. 09 коп. втрат від інфляції та 1 827 грн. 00 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору, а всього: 7 785 грн. 01 коп. (сім тисяч сімсот вісімдесят п'ять грн. 01 коп.).

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

повний текст рішення

складений 29.04.2015 року

Суддя М. С. Шум