Рішення

від 23.04.2015 по справі 910/7051/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2015Справа №910/7051/15-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю-фірма "Оттімо"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Тронка-АТ"

про розірвання договору та стягнення 304 589,50 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: Мазурець О.В. -директор, Семенюк-Кондратюк І.Л. (дов.№б/н від 23.04.2015)

від відповідача: Сингаївська Л.В. (дов.№б/н від 16.04.2015)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю-фірма "Оттімо" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Тронка-АТ" про розірвання договору та стягнення 304 589,50 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2015 порушено провадження за вищезазначеним позовом та призначено справу до розгляду на 16.04.2015 року.

До початку судового засідання 16.04.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

За наслідками судового засідання 16.04.2015 судом оголошено перерву до 23.04.2015 року.

У судовому засіданні 23.04.2015 представники позивача надали усні пояснення по суті заявлених позовних вимог та просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись на обставини аналогічні тим, що викладені у відзиві.

На запитання суду щодо наявності додаткових обставин, що мають значення для справи представники позивача та відповідача повідомили, що ними подані всі докази, які мають значення для вирішення справи по суті, судом досліджені всі обставини справи і на підставі зібраних доказів можливо прийняти рішення у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «НВО Тронка - АТ» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю-фірма «Оттімо» (замовник) укладено Договір №32ЕХW/10-14, згідно з якого виконавець передає, а замовник приймає у власність обладнання в кількості та комплектності відповідно до Специфікації (Додатку №1), яка є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п.1.2 Договору, замовник зобов'язується прийняти обладнання та оплатити його вартість у строк та на умовах цього Договору.

Пунктом 1.3 Договору визначена загальна вартість обладнання, що становить 290 940,00 грн. (двісті дев'яносто тисяч дев'ятсот сорок гривень 00 коп.), в т.ч. ПДВ - 48 490,00 (сорок вісім тисяч чотириста дев'яносто гривень 00 коп.) грн.

Умовами п.2.2 Договору встановлено, що виготовлення обладнання проводиться протягом 48 (сорока восьми) днів з дати отримання передоплати на розрахунковий рахунок виконавця.

Відповідно до п.3.1.1 Договору, замовник перераховує виконавцю, в якості авансового платежу, суму у розмірі 145 470,00 грн. (сто сорок п'ять тисяч чотириста сімдесят гривень, 00 коп.), що складає 50% від загальної вартості Договору, протягом 5 (п'яти) днів після укладення Договору.

Сума, що залишилась у розмірі 145 470,00 грн. (сто сорок п'ять тисяч чотириста сімдесят гривень 00 коп.), яка складає 50% від загальної вартості Договору, замовник оплачує протягом 3-х банківських днів з дати повідомлення про готовність обладнання до відвантаження (п.3.1.2.Договору).

Відвантаження обладнання здійснюється після 100% оплати, про що зазначено у п.3.2. Договору.

На виконання умов Договору, 03.11.2014 позивачем на рахунок відповідача перераховано 145 470,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2491 від 03.11.2014 року. Надалі, позивач перерахував ще 35 470,00 грн. на рахунок відповідача, відповідно до наявного у матеріалах справи платіжного доручення №2642 від 22.01.2015 року.

Враховуючи вимоги п.2.2 Договору, виконавець зобов'язаний виготовити обладнання протягом 48 днів з моменту находження авансового платежу від позивача, тобто до 22.12.2014 року.

Зважаючи на невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо виготовлення обладнання у встановлений Договором строк, позивач звернувся до відповідача із відповідним листом-вимогою вих. №15 від 19.02.2015 року.

Оскільки, зобов'язання за Договором відповідачем не виконані, Товариство з обмеженою відповідальністю-фірма "Оттімо" звернулось із даним позовом до суду про розірвання укладеного із відповідачем Договору та стягнення попередньої оплати у розмірі 180 940,00 грн. та 123 649,50 грн. штрафу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як встановлено судом, 21.10.2014 між сторонами укладено Договір №32ЕХW/10-14, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач у повному обсязі виконав прийняті за Договором зобов'язання, та здійснив перерахування попередньої оплати за договором, як то передбачено пунктом 3.1.1. Договору №32ЕХW/10-14 у розмірі 145 470,00 грн. та у подальшому перерахував ще 35 470,00 грн. на рахунок відповідача, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, натомість, на порушенні позивачем умов Договору у частині повної сплати другої частини авансового платежу у розмірі 145 471,00 грн., що встановлено п.3.1.2. Договору, у зв'язку із чим у відповідача не виникло обов'язку по поставці товару.

Однак, суд вважає за необхідне зауважити, що пунктом 5.2. Договору сторони погодили, що всі повідомлення, направлені сторонами одна одній у відповідності до даного Договору мають бути здійснені у письмовому вигляді та будуть вважатися поданими належним чином, якщо вони відправлені телеграфом, по телефаксу, рекомендованим листом, чи доставлені нарочно за вказаними адресами сторін.

Проте, в обумовленій Договором формі доказів на підтвердження повідомлення відповідачем позивача про готовність обладнання до відвантаження, як то передбачено п.3.1.2. Договору матеріали справи не містять та сторонами не надано, відтак й строк виконання зобов'язальної умови п.3.1.2. Договору для позивача про сплату другої частини авансового платежу не виникло. До того ж, відповідачем під час розгляду справи у суді не заперечувався факт не поставки позивачу обладнання.

За таких обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 180940,00 грн.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із п.4.1. Договору, за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором, сторони несуть відповідальність у відповідності із законодавством України та Договором.

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що у випадку порушення строків поставки обладнання виконавець зобов'язаний сплатити замовнику штраф в розмірі 0,5% від загальної суми Договору за кожен день прострочки.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення 0,5% штрафу у розмірі 12649,50 грн., визнав дану суму обґрунтованою, а вимогу позивача такою, що підлягає задоволенню.

Положеннями статті 651 Цивільного кодексу України визначені підстави зміни або розірвання договору, зокрема, у частині 2 вказаної статті зазначено, що Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 2 статті 651 ЦК України встановлено право зміни договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним вважається таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, тобто йдеться про втрати та збитки, які вказана сторона понесла внаслідок порушення іншою стороною договору.

Під шкодою в контексті ч. 2 ст. 651 ЦК України слід розуміти комплекс негативних наслідків, які виникають у зв'язку з порушенням. При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання чи зміну договору має довести наявність істотного порушення та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною. Така шкода може бути виражена як у вигляді реальних збитків та упущеної вигоди, так і моральної (немайнової) шкоди.

З системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку, що не виконання відповідачем зобов'язання по поставці обладнання позивачу, що становить предмет укладеного між сторонами Договору, є істотним порушенням договірного зобов'язання, що є підставою для розірвання договору.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю-фірма "Оттімо" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Тронка-АТ" про розірвання договору та стягнення 304 589,50 грн. - задовольнити повністю.

Розірвати укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВО Тронка-АТ" (02192, місто Київ, вулиця Малишка, будинок 3, квартира 491; ідентифікаційний код 38576850) та Товариством з обмеженою відповідальністю-фірма "Оттімо" (33018, місто Рівне, вулиця Курчатова, будинок 32; ідентифікаційний код 30504595) Договір №32EXW/10-14 від 21.10.2014 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Тронка-АТ" (02192, місто Київ, вулиця Малишка, будинок 3, квартира 491; ідентифікаційний код 38576850) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю-фірма "Оттімо" (33018, місто Рівне, вулиця Курчатова, будинок 32; ідентифікаційний код 30504595) 180 940 (сто вісімдесят тисяч дев'ятсот сорок) гривень 00 копійок попередньої оплати, 123 649 (сто двадцять три тисячі шістсот сорок дев'ять) гривень 50 копійок штрафу та 7309 (сім тисяч триста дев'ять) гривень 79 копійок витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 23.04.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 28.04.2015 року

Суддя К.В. Полякова