Рішення

від 28.04.2015 по справі 910/5648/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2015Справа №910/5648/15-г

За позовом Фізичної особи-підприємця Левицького Тараса Олексійовича

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Лімімпорт»

Про стягнення 22 724,69 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Левицька В.М. представник за довіреністю № б/н від 17.11.14.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Левицький Тарас Олексійович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лімімпорт» (далі - відповідач) про стягнення 22 724,69 грн., а саме: 14 800,00 грн. - основного боргу, 2 028,95 грн. - пені, 5 046,67 грн. - збитків від інфляції, 849,07 грн. - 3% річних. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 2 272,00 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору № 134/08/12 на транспортне обслуговування від 08.08.12. він надав відповідачу послуги з перевезення вантажів у міжнародному сполученні, за які останній в порушення взятих на себе зобов'язань в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем, що зумовило звернення останнього з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.15.. порушено провадження у справі № 910/5648/15-г та призначено її до розгляду на 16.04.15.

02.04.15. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

15.04.15. відповідачем через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Лімімпорт» проти позову та проти стягнення витрат на правову допомогу заперечує повністю з підстав, викладених в відзиві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.15. в зв'язку з неявкою в судове засідання представник позивача розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України було відкладено на 28.04.15.

Позивач в судове засідання 28.04.15. не з'явився, проте 27.04.14. через відділ діловодства суду подав письмові пояснення по справі в яких викладено клопотання про розгляд справи без участі позивача.

В судовому засіданні 28.04.15. відповідач проти позову заперечував.

Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи клопотання позивача, предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/5648/15-г.

В судовому засіданні 28.04.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.08.12. між позивачем (далі - Перевізник) та відповідачем (далі - експедитор) було укладено Договір № 134/08/12 на транспортне обслуговування (далі - Договір), відповідно до умов якого (п.1.1) Перевізник здійснює перевезення вантажів наданих Експедитором, а Експедитор бере на себе зобов'язання оплачувати послуги Перевізнику в порядку і на умовах, викладених в Договорі. Конкретні умови перевезень вантажів, наданих експедитором, зазначаються в заявках на перевезення. Кількість та різновид вантажу, маршрути, вантажовідправники, вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, строки виконання, вартість послуг Перевізника - зазначаються в заявках на перевезення, які є невід'ємними частинами Договору і надаються Експедитором Перевізнику перед кожним перевезенням або групою перевезень. Заявка-замовлення на перевезення вантажу повинна бути складена в письмовій формі і скріплена печатками сторін. Сторони визнають юридичну силу заявки-замовлення на перевезення, переданої шляхом факсимільного зв'язку.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 9.1 з моменту його підписання сторонами (08.08.12.) і діє до 31.12.12. Договір вважається продовженим на один рік на тих же умовах, якщо жодна зі сторін не заявила про його розірвання (п. 9.3 Договору).

Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 Договору вартість послуг Перевізника за Договором встановлюються в українських гривнях. Вартість послуг Перевізника, що відповідають конкретному перевезенню (групі однотипних перевезень) вказуються в заявках.

Згідно з 4.1 Договору оплата послуг Перевізника, що надаються ним за Договором, здійснюється шляхом банківського переказу на рахунок Перевізника, якщо інше не обумовлено в заявці.

Положеннями п. 4.2 Договору сторони погодили, що оплата здійснюється на підставі оригіналів наступних документів: рахунку Перевізника, акт виконаних робіт та оригіналу CMR.

Оплата здійснюється через 5-20 днів після отримання оригіналів документів, вказаних в п. 4.2 Договору (п. 4.3 Договору).

Матеріали справи містять Заявку № 500350/12 від 08.08.12. по Договору, відповідно до якої вартість перевезення становить 14 200,00 грн. + вартість печаток; строк оплати: безготівковий розрахунок протягом 7-10 днів після отримання оригіналів документів.

Позивачем взяті на себе зобов'язання з перевезення вантажу виконані належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № б/н (якою товар відправлено з місяця завантаження 09.08.12. та отримано вантажоодержувачем 15.08.12.), а також актом № 173 приймання виконаних робіт (надання послуг) від 15.08.12., що підписаний сторонами та скріплений їх печатками. Відповідно до зазначеного акту сторони підтвердили, що позивачем відповідачу надано послуги з перевезення вантажу згідно заявки № 500350/12 від 08.08.12. на загальну суму 14 800,00 грн.

У відповідності до наявних в матеріалах справи оригіналів фіскального чеку № 3666 від 14.03.13. та опису вкладення до цінного листа, 14.03.13. позивачем на адресу відповідача було направлено передбачені п. 4.2 Договору документи.

Вказане спростовує доводи відповідача про те, що оскільки позивачем не було направлено відповідачу оригіналу міжнародної товарно-транспортної накладної CMR, строк оплати є таким, що не настав.

З огляду на те, що надані позивачем послуги з перевезення вантажів залишились не оплаченими, останній вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору;

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України та ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до абзацу 1 ст. 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Згідно з абзацом 2 ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось судом вище, у Заявці № 500350/12 від 08.08.12. сторони погодили строк оплати 7-10 днів після отримання відповідачем оригіналів документів.

Як встановлено судом, оригінали документів відповідачу було направлено 14.03.13.

При цьому, у відповідності до «Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень», затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.13., нормативними строками пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку між іншими населеними пунктами різних областей України є Д+5, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єктів поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази із зазначенням конкретної дати отримання відповідачем листа з оригіналами документів, суд, до встановленого десятиденного строку для оплати наданих послуг вважає за доцільне додати п'ять днів, встановлені для пересилання простої письмової кореспонденції.

Таким чином, судом встановлено, що прострочення відповідачем по виконанню свого обов'язку зі сплати грошових коштів за надані послуги настало з 30.03.13.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги з перевезення вантажів, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві їх вартості, відповідний борг, який станом на момент розгляду справи становить 14 800,00 грн., має бути стягнутий з нього в судовому порядку, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

В зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору, позивач на підставі п. 4.4 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2 028,95 грн. - пені.

Згідно з п. 4.4 Договору, у випадку прострочення оплати рахунків Перевізника Експедитор виплачує Перевізнику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договорами строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Суд відзначає, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Крім того, судом враховано, що за приписами ч. 6+ ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, та здійснено перерахунок пені внаслідок чого встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 054,25 грн. - пені. В іншій частині в розмірі 974,70 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 849,07 грн. - 3% річних та 5 046,67 грн. - збитків від інфляції.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

За перерахунком суду розмір відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 627,68 грн., розмір збитків від інфляції складає 5 046,67 грн., внаслідок чого вказані суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. В іншій частині в розмірі 221,39 грн. - 3% річних нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 2 272,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, суд встановив наступне.

Відповідач проти покладення на нього витрат на оплату послуг адвоката заперечував.

02.02.15. між позивачем (далі - Довіритель) та адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем (далі - Повірений) було укладено Договір доручення, відповідно до якого (п. 1.1) Повірений зобов'язався від імені і за рахунок Довірителя здійснити наступні дії: надати правову допомогу у спорі, що виник з ТзОВ «Лімімпорт». З цією метою здійснити вивчення та огляд доказів за їх місцезнаходженням (4 год.) Провести заходи досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (2 год.). Підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, у т.ч. підготувати позовну заяву та вчинити інші дії необхідні для розгляду справи (12 год.).

Відповідно до п. 2.2 вказаного договору за вчинення дій, передбачених п. 1.1 Довіритель сплачує Повіреному винагороду в розмірі 2 272,00 грн.

Актом приймання-передачі наданих послуг № 01/02 до договору доручення від 02.02.15. сторони підтвердили виконання сторонами зобов'язань за означеним договором доручення.

Квитанцією до прибуткового касового ордера Довірителем сплачено Повіреному 2 272,00 грн. за договором доручення № б/н від 02.02.15. Вказана квитанція, на переконання суду, є належним доказом оплати витрат на правову допомогу.

Крім того, матеріали справи містять ордер серії ТР № 008120 на надання правової допомоги Лозою Віктором Миколайовичем ФОП Левицькому Тарасу Олексійовичу в Господарському суді міста Києва.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Дія Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в п. 1 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону, в якій зазначається, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

В п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» наголошено на тому, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

До матеріалів справи подано свідоцтво № 507 від 16.05.08 про право заняття адвокатською діяльністю Лозою Віктором Миколайовичем.

Разом з тим, судом враховано, що позивачем не подано доказів проведення адвокатом заходів досудового врегулювання спору шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу, а навпаки, в своїх письмових поясненнях наголошено на тому, що досудове врегулювання спорів є не обов'язковим і позивачем не здійснювалось.

Крім того, враховуючи те, що під час підготовки справи до судового розгляду ухвалою суду про порушення в даній справі від позивача витребовувалась достатня кількість документів, що не були додані до позовної заяви чи були подані у неналежно оформленому вигляді, суд вважає, що оплата за 12 годин за послуги адвоката щодо підготовки позовної заяви та вчинення інших дій є необґрунтованими, як і за дві години 15 хв. Для досудового врегулювання спору.

Так, в силу ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Відповідно до ст. 28 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури та затверджених установчим з'їздом адвокатів України 17.11.12., порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Згідно з п. 80 Рішення Європейського суду з прав людини від 12.10.2006 р. у справі за позовом «Двойних проти України» заявнику відшкодовуються тільки ті судові витрати, які були доведені, що вони були необхідними та фактично понесеними, а також обґрунтованими щодо розміру.

Застосування при розгляді справи вищевказаного рішення можливе з огляду на приписи ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Враховуючи викладене, беручи до уваги обмеження розміру оплати послуг адвоката, враховуючи судову практику про стягнення витрат на оплату послуг адвоката, а також розмір заявлених позовних вимог і задоволених позовних вимог, та всього викладеного вище, заявлена вимога про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката підлягає задоволенню у сумі 1 256,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лімімпорт» (04070, м. Київ, вул. Ігорівська, 12-а; ідентифікаційний код 36866872) на користь Фізичної особи-підприємця Левицького Тараса Олексійовича (80300, Львівська область, Жовківський район, м. Жовква, вул. Петлюри, 41; ідентифікаційний номер 2516614216) 14 800 (чотирнадцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. - основного боргу, 1 054 (одну тисячу п'ятдесят чотири) грн. 25 коп. - пені, 627 (шістсот двадцять сім) грн. 68 коп. - 3% річних, 5 046 (п'ять тисяч сорок шість) грн. 67 коп. - збитків від інфляції, 1 730 (одну тисячу сімсот тридцять) грн. 84 коп. - судового збору, 1 256 (одну тисячу двісті п'ятдесят шість) грн. 00 коп. - витрат на оплату послуг адвоката

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.04.15.

Суддя Т.М. Ващенко