Рішення

від 21.04.2015 по справі 910/4538/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2015Справа №910/4538/15-г За позовом Публічного акціонерного товариства "Київобленерго"

до Політичної партії «Народно - демократична партія патріотів України»

про стягнення 20 294,99 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача: Конєва Л.Л. - по дов. №109 від 26.05.2015р.

Від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Київобленерго" звернулася до Господарського суду міста Києва з вимогою до відповідача - Політичної партії «Народно - демократична партія патріотів України» про стягнення 20 294,99 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання у частині оплати товару, відповідно до договору постачання електричної енергії №1773 від 20.07.2007, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 20294,99 грн., з них 18 298,19 грн. - основний борг, 1210,53 грн. - пеня, 185,86 грн. - 3 % річних та 600, 41 грн. - інфляційні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2015 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/4538/15-г, розгляд справи призначено на 25.03.2015.

У зв'язку з неявкою в судове засідання 25.03.2015р. представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 21.04.2015р.

В судовому засіданні 21.04.2015 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, оскільки ухвали суду направлялись на адресу відповідача. Що зазначена в позовній заяві та Витягу з ЄДРПОУ.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

Оскільки відповідач не з'явився у судове засідання, не зважаючи на належне повідомлення про розгляд справи, суд на підставі ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами та доказами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 21.04.2015 року відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

20.07.2007 між позивачем (надалі - Постачальник) та відповідачем (далі по тексту - Покупець) (разом - Сторони), було укладено Договір постачання електричної енергії №1773 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується продати Покупцю електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок Покупця з приєднаною потужністю 5 кВА (кВт), а Покупець зобов'язується оплатити його вартість та здійснювати інші платежі відповідно до умов вказаних у Договорі.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором постачання.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 названого кодексу).

Згідно з ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 названого кодексу).

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Також відносини які виникають між споживачем електроенергії та енергопостачальником регулюються договором про користування електроенергією, Правилами користування електроенергією, затвердженими Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики № 28 від 31.07.1996р., Законом України "Про електроенергетику" і є обов'язковим для виконання кожною із сторін.

Згідно з п. 6.1 ПКЕЕ розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснювати відповідно до умов договору.

Пунктом 7.1. Договору зазначається, що обсяги спожитої електричної енергії визначаються Постачальником згідно з Додатком № 4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію" та Додатком №5 (5а) «порядок розрахунків за протікання реактивної електроенергії».

Згідно з додатком № 4 до договору розрахунковий період Споживачу встановлено з 08 числа календарного місяця до 07 числа наступного місяця.

Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії визначається в додатку № 6 до Договору.

У відповідності до п. 10.2 Правил споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору. Обсяги електричної енергії, які підлягають оплаті, мають визначатися відповідно до даних розрахункового обліку електричної енергії про її фактичне споживання за винятком випадків, передбачених цими Правилами (п.6.1 Правил).

Додатком № 4 до Договору «Порядок розрахунків за активну електроенергію» визначений порядок розрахунків за активну електроенергію.

Додатком № 6 до Договору визначений порядок зняття показників розрахункових приладів обліку електричної енергії, яким зобов'язано Відповідача довезти їх значення до Постачальника електричної енергії (п. 7 Додатку).

Згідно п. 9 додатку № 6 до Договору у випадку, коли Постачальник зняв покази електролічильників, які відрізняються від наданих споживачем, обсяги спожитої електричної енергії розраховуються за показами знятими Постачальником.

Споживач зобов»язаний провести остаточний розрахунок в протягом 5-ти операційних днів з дати закінчення розрахункового періоду.

Позивачем, на виконання умов договору №1773 від 20.07.2007 як постачальником, було поставлено відповідачу електричну енергію для забезпечення потреб відповідача з приєднаною потужністю 5 кВА проте відповідач, як споживач, свого обов'язку щодо оплати за поставлену позивачем електроенергію у строк, встановлений додатком № 4 до договору - не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виник борг в сумі 18 298,19 грн.

Доказів погашення заборгованості в добровільному порядку відповідачем не надано.

За таких обстави, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за Договором постачання електричної енергії №1773 від 20.07.2007 у розмірі 18 298,19 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором, позивач просить

суд стягнути з відповідача на свою користь 185,86 грн. - 3 % річних, 600,41

інфляційних втрат, 1210,53 грн. пені.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 4.2.1 договору у разі порушення строків внесення платежів відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до пункту 6.2. договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок інфляційних втрат, 3% річних та пені є правильним..

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем були правомірно нараховано пеню, інфляційні втрати та 3 % річних. Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок пені, 3 % річних та інфляційні втрати, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрати підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням викладеного судові витрати понесені позивачем по даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Політичної партії «Народно - демократична партія патріотів України» (01021, м. Київ, вул. Інститутська, 22/7, кв. 34, код ЄДРПОУ 20062026) на користь на користь Публічного акціонерного товариства "Київобленерго" (08132, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 2-Б код ЄДРПОУ 23243188) 18 298 грн. 19 коп. основного боргу, 1 210 грн. 53 коп. - пені, 600 грн. 41 коп. - інфляційні, 185 грн. 86 коп. - 3 % річних та

1 827 грн. 00 коп. - судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.04.2015р.

СуддяТрофименко Т.Ю.