Рішення

від 16.04.2015 по справі 911/4974/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2015 р. Справа № 911/4974/14

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України

до 1. Фастівського міського відділу головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області

2. Автогосподарства Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області

третя особа-1 Драгушинець Микола Іванович

третя особа-2 Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області

про стягнення 28 010,00 грн.

За участю представників:

від позивача: Патрик Г.Г. (довіреність №49/20-15 від 15.01.2015);

від відповідача-1: Толстунова С.В. (довіреність №1171 від 11.03.2015);

від відповідача-2: Толстунова С.В. (довіреність №4/2-66 від 11.03.2015);

від третьої особи-1: не з'явились;

від третьої особи-2: Толстунова С.В. (довіреність №544 від 12.03.2015).

Обставини справи:

Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - позивач) звернулося з позовом до Фастівського міського відділу головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області (далі - відповідач-1) та до Автогосподарства Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (далі - відповідач-2), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Драгушинця Миколи Івановича (третя особа-1) та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (третя особа-2) про стягнення 28 010,00 грн матеріальної шкоди в порядку регресного відшкодування.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 30.07.2009 в смт Кожанка Фастівського району Київської області з вини водія Драгушинця Миколи Івановича, який перебував на час пригоди у службових відносинах з міським відділом Фастівського ГУ МВС України в Київській області та який керував автомобілем ВАЗ, державний номерний знак 0838, що належав Автогосподарству Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області була скоєна дорожньо-транспортна пригода (ДТП). Внаслідок зіткнення автомобіля та мопеда, пасажири останнього Низовець Б.М. та Горова І.О. померли від отриманих тілесних ушкоджень. На дату скоєння ДТП Драгушинець М.І. не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБУ здійснило виплату відшкодування потерпілому на підставі п.27.5 Закону України «Про обов 'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка діяла на момент настання страхового випадку) у сумі 28 010,00 грн. З огляду на наведене, позивач просить стягнути з відповідача-2, якому належав транспортний засіб винуватця ДТП 28 010,00 грн в якості матеріальної шкоди в порядку регресного відшкодування.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.11.2014 порушено провадження у справі № 911/4974/14, розгляд справи призначено на 25.12.2014.

16.12.2014 до канцелярії господарського суду Київської області від третьої особи-1 надійшли пояснення по справі (вх. № 28276/14 від 16.12.2014).

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.12.2014 продовжено строк вирішення спору у справі №911/4974/14 на 15 днів, розгляд справи відкладено на 05.02.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.02.2015 залучено до участі у справі у якості відповідача-2 Автогосподарство Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, розгляд справи відкладено на 12.03.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.03.2015 продовжено строк вирішення спору у справі №911/4974/14 на 15 днів, розгляд справи відкладено на 16.04.2015.

03.04.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву (вх. №7519/15 від 03.04.2015), згідно якого останній частково погодився з позовними вимогами позивача.

У судовому засіданні 16.04.2015 представник позивача підтримав позов у повному обсязі, представник відповідача-2 просив задовольнити позов частково.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

30.07.2009 в смт Кожанка Фастівського району Київської області з вини водія Драгушинця Миколи Івановича, який перебував на час пригоди у службових відносинах з міським відділом Фастівського ГУ МВС України в Київській області та який керував автомобілем ВАЗ, д.н.з. 0838, що належить Автогосподарству Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській обл., була скоєна дорожньо-транспортна пригода (ДТП).

Вина Драгушинця М.І. підтверджується вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09.11.2010.

Внаслідок зіткнення автомобіля ВАЗ, д.н.з. 0838 та мопеда, пасажири останнього: Низовець Б.М. та Горова І.О. померли від отриманих тілесних ушкоджень.

На дату скоєння ДТП водій не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

19.08.2009 потерпілий Низовець М.І. з метою отримання відшкодування звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) з відповідною заявою про відшкодування 28 010,00 грн витрат, пов'язаних із встановленням памятника, на підтвердження чого надав свідоцтво про смерть Низовця Б.М., накладну №5 від 04.03.2011 та квитанції прибуткового касового ордера №14 від 04.03.2011 на суму 20 000,00 грн та №15 від 04.03.2015 на суму 8 010,00 грн.

18.11.2011 МТСБУ перерахувало потерпілому Низовцю М.І. страхове відшкодування згідно наказу №3080 від 18.11.2011 у розмірі 28 010,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №5055 від 18.11.2011.

17.04.2012 позивач звернувся до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області з заявою про відшкодування зазначених збитків.

Листом №4/210 від 10.05.2012 ГУ МВС України у Київській області проінформувало позивача про те, що службовий автомобіль ВАЗ, д.н.з. 0838, який належить Автогосподарству Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області, було передано в експлуатацію до Фастівського МВ ГУ МВС України в Київській області для використання у службових цілях дільничим інспектором міліції Драгушинцем М.І.

18.05.2012 позивач звернувся до відповідача 1 з заявою про відшкодування зазначених витрат, однак направлена заява залишилась без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 27.5 ст. 27 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент настання страхового випадку) визначено, що витрати на поховання мають бути обґрунтовані та відшкодовуються при наданні страховику оригіналу свідоцтва про смерть та документів, які підтверджують такі витрати.

Відповідно до ст. 27 Закону України „Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частиною першою статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 38 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент настання страхового випадку) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Відповідно до п. 41.1 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент настання страхового випадку) МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України).

Приписи статті 1166 Цивільного кодексу України передбачають загальні підстави деліктної відповідальності за завдану майнову шкоду, наявність яких необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди. Такими підставами є: протиправність дій особи, збитки (майнова шкода, якої зазнала потерпіла сторона), причинно-наслідковий зв'язок між діями та наслідками (а саме, збитками), вина особи, яка вчинила правопорушення.

Як вбачається з правової позиції, яка міститься у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013р. у справі № 6-108цс13 у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини (ч. 1 ст. 1188 ЦК України). У випадках завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки іншим особам застосовується положення ч. 2 ст. 1188 ЦК України.

Так у відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 28 010,00 грн матеріальної шкоди в порядку регресного відшкодування є обгрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Доводи відповідача 2 наведені у відзиві до позовної заяви щодо того, що позивачем невірно зазначений розмір відшкодування в порядку ст. 27.4 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема те, що страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника у розмірі, який не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку стосовно одного померлого, а тому розмір зазначеного відшкодування має складати 7 650,00 грн (630 (мінімальна заробітна плата з 01.07.2009) х 12), сприймається судом критично з огляду на те, що суд приймаючи рішення має керуватися тими нормами, які діяли на період настання події, а відповідач 2 в обгрунтування своїх заперечень зазначив норму, яка набрала чинності після настання страхового випадку.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України , судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В силу вимог ст. ст. 33 , 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відтак, беручи до уваги наведені законодавчі положення, суб'єктний склад та характер правовідносин, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення відповідача 28 010,00 грн страхового відшкодування в порядку регресу підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Автогосподарства ГУ МВС України в Київській області (04116, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, буд. 10А; ідентифікаційний код 08563731) на користь Моторного (транспортного) бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8; ідентифікаційний код 21647131) 28 010 (двадцять вісім тисяч десять гривень) 00 коп. шкоди в порядку регресного відшкодування та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень) 00 коп. cудового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку .

Повне рішення складено 27.04.2015

Суддя В.М. Антонова