Рішення

від 28.04.2015 по справі 910/6110/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2015Справа №910/6110/15-г

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спецгортехніка"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"

про зобов'язання виконати умови договору

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - Костюкевич-Тарнавська О.В.(за довіреністю)

Від відповідача: Семеняка М.В.(за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про зобов"язання відповідача виконати п. 9.1. статті 9 додатку № 4 до договорів фінансового лізингу.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.03.2015 порушено провадження у справі №910/6110/15-г та призначено до розгляду на 02.04.2015.

Представник відповідача в судове засідання 02.04.2015 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 02.04.2015 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи було відкладено на 28.04.2015.

У судове засідання 28.04.2015 з"явився представник позивача, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача також з'явився в судове засідання, проти позовних вимог заперечував та просив відмовити в їх задоволенні.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ «Спецгортехніка» (надалі по тексту - позивач, лізингоотримувач) та ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» (надалі по тексту - відповідач, лізингодавець) було укладено договори фінансового лізингу (надалі по тексту - Договори) та було передано Позивачу наступне майно:

1) За договором фінансового лізингу №L1134-09/07 від 21.09.2007 з додатками - колісний навантажувач марки Case 921E, 2007 року випуску, заводський номер N7F202602, двигун номер 35208158 у кількості 1 штука.

2) За договором фінансового лізингу №L1135-09/07 від 21.09.2007 з додатками - гусеничний екскаватор, марки Case СХ460 2007 року випуску, заводський номер DCH460R3N7EAS7034, двигун номер 518164 у кількості 1 штука.

3) За договором фінансового лізингу №L1141-10/07 від 15.10.2007 з додатками - вантажний самоскид, марки KP A3, модель 65055, номер шасі (кузова, рами) Y7A65055070807924, 2007 року випуску, у кількості 1 штука.

4) За договором фінансового лізингу №L1142-10/07 від 15.10.2007 з додатками - вантажний самоскид, марки KP A3, модель 65055, номер шасі (кузова, рами) Y7A65055070807925, 2007 року випуску, у кількості 1 штука.

5) За Договором фінансового лізингу №L1143-02/08 від 01.02.2008 з додатками - колісний навантажувач марки Case 921Е, 2007 року випуску, заводський номер N7F202736, двигун номер 35209122 у кількості 1 штука та зважувальний пристрій 2008 року (ваги для колісного навантажувача Case 921E) у кількості 1 штука.

6) За договором фінансового лізингу №L2781-07/08 від 28.07.2008 з додатками - щекова дробарка Mobicat MC 125ZS: Maschinennr: 4071477, 2008 року випуску, у кількості 1 штука.

7) За договором фінансового лізингу №L2782-07/08 від 28.07.2008 з додатками - конусна дробарка Mobicat МС011, Maschinennr: 4071476, 2008 року випуску, у кількості 1 штука та грохот Mobiscreen MS20D, Maschinennr: 4071474, 2008 року випуску у кількості 1 штука.

8) За договором фінансового лізингу №L2785-07/08 від 28.07.2008 з додатками - конусна дробарка Mobicone MCO11S: Maschinennr: 4071475, серійний номер 4071475, 2008 року випуску, у кількості 1 штука

(надалі - Предмети лізингу).

Всі вищезазначені Договори є ідентичними, належне їх виконання підтверджується спільним доказом - рішенням Рівненського апеляційного суду по справі №12/149 від 20.03.2013.

Договори та Загальні умови лізингу, що є додатком до Договорів, підписані обома сторонами без розбіжностей, зауважень, скріплені печатками обох підприємств.

Відповідно до укладених Договорів, лізингодавець (відповідач) зобов'язався передати позивачу (лізингоодержувачу) у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в Специфікації, а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

На виконання умов договорів фінансового лізингу, відповідач відповідно до специфікацій (додаток № 2) на підставі актів приймання-передачі предметів лізингу передав позивачу у користування предмети лізингу.

Договорами передбачено обов'язок лізингоодержувача викупити предмет лізингу на умовах договору (п. п. 8.1.14. п. 8.1. Загальних умов).

Відповідно до пункту 9.1. статті 9 додатку №4 до договорів, «По закінченню строку лізингу та за умови належного виконання Лізингоодержувачем своїх зобов'язань за договором, Лізингоодержувач має право придбати у власність (викупити) предмет лізингу».

За загальним правилом, за договором лізингу, майновий інтерес Лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес Лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність. (Постанова Верховного суду України від 29 жовтня 2013 року по справі № 7/5005/2240/2012).

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу. У зв'язку із цим лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність Лізингоодержувачу по закінченні дії договору. (Постанова Верховного суду України від 01 жовтня 2013 року по справі № 11/5005/2290/2012)

Як свідчать матеріали справи, позивач повністю сплатив лізингові платежі та викупну вартість предметів лізингу, що підтверджується постановою Рівненського апеляційного суду по справі №12/149 від 20.08.2013.

Зокрема, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» (Лізингодавець) про стягнення з ТОВ «Спецгортехніка» (Лізингоодержувач) грошових коштів по справі №12/149, господарськими судами встановлено, що загальна вартість предметів лізингу становить 33525632,22 грн. На виконання умов договорів, відповідачем було сплачено позивачу 39233202,71 грн., в тому числі сплачено авансом частину вартості предметів лізингу в сумі 9495824,61 грн., в погашення вартості Предметів лізингу 23694521,60 грн., 1% викупної вартості предметів лізингу в сумі 335286,01 грн. та комісії лізингодавця 5707570,48 грн. Позивачем належним чином виконані зобов'язання за договорами фінансового лізингу, заборгованість перед Лізингодавцем (відповідачем) відсутня.

Отже, позивачем належним чином виконані зобов'язання за договорами, заборгованість перед відповідачем відсутня.

Положеннями додатку №1 до договору фінансового лізингу «Графік платежів», строк лізингу визначений тривалістю в 36 місяців, які вже пройшли і відраховуються від дати передачі лізингу за актом прийому-передачі предметів лізингу.

Після повної сплати лізингових платежів, позивач звернувся до відповідача з пропозицією щодо викупу предметів лізингу, про що надіслав останньому оферту (пропозицію) на укладання договору купівлі-продажу (викупу) предметів лізингу від 06.01.2015 та проект договору купівлі-продажу від 06.01.2015.

Відповідач не висловив будь-яких заперечень на умови запропонованого договору купівлі-продажу (викупу) предметів лізингу у межах двадцятиденного строку та не надіслав позивачу протокол розбіжностей та підписаний договір купівлі-продажу з відповідним застереженням.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що ним, як Лізингооодержувачем за Договорами фінансового лізингу виконано свої фінансові зобов'язання в частині повної сплати лізингових платежів, що є підставою для передачі позивачу у власність предмету лізингу за вказаними договорами. Разом з тим, як стверджує позивач, відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань за Договорами лізингу в частині укладення з позивачем Договору купівлі-продажу для передачі предметів лізингу позивачу у власність.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своєю правовою природою укладені між позивачем та відповідачем договори є договорами фінансового лізингу, а тому правове регулювання спірних правовідносин здійснюється в т.ч. положеннями § 1 глави 58 Цивільного кодексу України, ст. 292 Господарського кодексу України та Закону України "Про фінансовий лізинг".

Вказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по Договору та передачі майна у лізинг підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено відповідачу 39233202,71 грн., в тому числі сплачено авансом частину вартості предметів лізингу в сумі 9495824,61 грн., в погашення вартості предметів лізингу 23694521,60 грн., 1% викупної вартості предметів лізингу в сумі 335286,01 грн. та комісії лізингодавця 5707570,48 грн.

Відповідно до пункту 9.1. статті 9 додатку №4 до договорів, «По закінченню строку лізингу та за умови належного виконання Лізингоодержувачем своїх зобов'язань за договором, Лізингоодержувач має право придбати у власність (викупити) предмет лізингу».

Таким чином, позивачем виконано умови відсутності заборгованості Лізингоодержувача перед Лізингодавцем.

Враховуючи викладене, позивачем належним чином виконано всі умови договорів, в зв'язку з чим у останнього виникло право на отримання у власність предметів лізингу за договорами.

Як вже зазначалося, після повної сплати лізингових платежів, позивач звернувся до відповідача з пропозицією щодо викупу предметів лізингу, про що надіслав останньому оферту (пропозицію) на укладання договору купівлі-продажу (викупу) предметів лізингу від 06.01.2015 та проект договору купівлі-продажу від 06.01.2015.

Жодної відповіді відповідачем позивачу надано не було.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач просить суд застосувати строк позовної даності до вимог позивача, на що суд зазначає наступне:

Згідно підпункту 9.1. додатку №4 до загальних умов фінансового лізингу, на які посилається в заяві відповідач: « 9.1. По закінченню строку лізингу та за умови належного виконання Лізингоодержувачем своїх зобов'язань за Договором Лізингоодержувач має право придбати у власність (викупити) предмет лізингу.» - тобто ніяких обмежень по строкам на реалізацію права на придбання предметів лізингу у Позивача немає.

Також згідно підпункту 8.1. договорів фінансового лізингу (копії в матеріалах справи): «Цей Договір набуває чинності з дня його підписання обома Сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх обов'язків за цим Договором.» - тобто конкретний строк закінчення договорів взагалі не встановлений, а самі договори діють і по даний час.

Крім того суд зазначає, предметом позовної заяви позивача є «зобов'язання виконати умови договору фінансового лізингу».

Згідно частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно матеріалів справи, відповідачу 06.01.2015 була направлена оферта та проект договору купівлі-продажу (викупу) предметів лізингу (копії в матеріалах справи).

Згідно вищевказаної оферти, відповідачу пропонувалось протягом 10 днів з моменту отримання листа передати у власність позивача, шляхом укладання договорів купівлі-продажу (викупу) предмети лізингу (на основі договорів, копії яких наявні в матеріалах справи).

Згідно наявних матеріалів про відправку оферти відповідачу, за штрихкодовим ідентифікатором № 1001489337479 - відправлення вручене відповідачу 27.01.2015.

Оскільки на вказану оферту відповідачем не було надано жодної відповіді, починаючи з 07.02.2015 було порушене право позивача, і саме 07.02.2015 починається строк позовної давності за порушеним правом.

Крім того суд зазначає, що 12.05.2014 позивач звертався з позовом до відповідача, про визнання права власності, про що свідчить судова справа №906/599/14, по якій ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду було прийнято 23.07.2014.

13.10.2014 позивач звертався з позовом до відповідача, про визнання права власності, про що свідчить судова справа №906/1352/14, по якій ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду було прийнято 09.12.2014.

Згідно частини 2 статті 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Переривання перебігу строку позовної давності полягає в тому, що час, який минув до настання обставини, з якою закон пов'язує перерву, не зараховується в строк позовної давності, і строк позовної давності, після перерви, починає перебіг спочатку на весь строк, передбачений в законі для означених вимог. При цьому обставини, що переривають перебіг строку, можуть виникнути в будь-який момент до його закінчення.

Відповідно, в даному випадку було переривання позовної давності, тому заява відповідача про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.

ЦК України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст. ст. 642 - 643 ЦК України.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст. ст. 6, 627, ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. З ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з нормами ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Згідно зі ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 184 ГК України при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 644 ЦК України, якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Такий час залежить від характеру договору, який укладається, строків проходження кореспонденції між сторонами, організації діловодства в установах та інших чинників. Отже, якщо відповідь про прийняття пропозиції надійшла у строк, визначений актом цивільного законодавства, або протягом нормально необхідного для цього часу, договір вважається укладеним.

Разом з тим, відповідач відповіді на пропозицію позивача укласти договір купівлі-продажу не надав, а стому останній звернувся до суду за захистом свого порушеного права на отримання у власність предметів лізингу за договорами.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно і документально доведений та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Спецгортехніка" задовольнити повністю.

2. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (04073, Київ, проспект Московський, 9, корпус 5, офіс 101, код ЄДРПОУ 34480657) виконати пункт 9.1. статті 9 Додатку №4 до Договорів фінансового лізингу шляхом визнання укладеним договору купівлі-продажу (викупу) з товариством з обмеженою відповідальністю «Спецгортехніка» (11521, Житомирська область, Коростенський район, с. Бехи, вул. Бригадна, буд. 5а, код ЄДРПОУ 34152336) в наступній редакції:

ДОГОВІР

купівлі-продажу (викупу)

Сторони:

Продавець Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», в особі керівника директора Спихальського Михаль Войцех, який діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та

Покупець Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецгортехніка» в особі директора Марченко Сергія Анатолійовича, діючого на підставі Статуту, з другої сторони, уклали цей Договір купівлі-продажу (викупу) - надалі іменований - Договір, про наступне:

1. Предмет договору.

1. Продавець передав у власність Покупцеві, а Покупець прийняв наступне майно - предмети лізингу, у відповідності до договорів фінансового лізингу, а саме:

1.1. За договором фінансового лізингу №L1134-09/07 від 21.09.2007 року з додатками - колісний навантажувач марки Case 921E, 2007 року випуску, заводський номер N7F202602, двигун номер 35208158 у кількості 1 штука.

1.2. За договором фінансового лізингу №L1135-09/07 від 21.09.2007 року з додатками - гусеничний екскаватор, марки Case СХ460 LC ТЗ, 2007 року випуску, заводський номер DCH460R3N7EAS7034, двигун номер 518164 у кількості 1 штука.

1.3. За договором фінансового лізингу №L1141-10/07 від 15.10.2007 року з додатками - вантажний самоскид, марки КРАЗ, модель 65055-0000060-02, номер шасі (кузова, рами) Y7A65055070807924, 2007 року випуску, у кількості 1 штука.

1.4. За договором фінансового лізингу №L1142-10/07 від 15.10.2007 року з додатками - вантажний самоскид, марки КРАЗ, модель 65055-0000060-02, номер шасі (кузова, рами) Y7A65055070807925, 2007 року випуску, у кількості 1 штука.

1.5. За договором фінансового лізингу №L1143-02/08 від 01.02.2008 року з додатками - колісний навантажувач, марки Case 921Е, 2008 року випуску, заводський номер N7F202736, двигун номер 35209122 з ковшем та зубами 4,4 куб.м. та зважувальний пристрій 2008 року (ваги для колісного навантажувача Case 921E) у кількості 1 штука.

1.6. За договором фінансового лізингу №L2781-07/08 від 28.07.2008 року з додатками - щекова дробарка Mobicat MC125ZS: Maschinennr: 4071477, 2008 року випуску, у кількості 1 штука.

1.7. За договором фінансового лізингу №L2782-07/08 від 28.07.2008 року з додатками - конусна дробарка Mobicone МСО11, Maschinennr: 4071476, 2008 року випуску, у кількості 1 штука та грохот Mobiscreen MS20D, Maschinennr: 4071474, 2008 року випуску у кількості 1 штука.

1.8. За договором фінансового лізингу №L2785-07/08 від 28.07.08 року з додатками - конусна дробарка Mobicone MCO11S: Maschinennr: 4071475, серійний номер 4071475, 2008 року випуску, у кількості 1 штука (надалі іменовані - Предмети лізингу).

2. Порядок передачі Предметів лізингу

2.1. Предмети лізингу на момент підписання договору передані Покупцю у повному обсязі та Продавець зобов'язується забезпечити Покупця такими документами щодо зазначених предметів лізингу: технічні паспорта, паспорта та інші документи, необхідні для здійснення державної реєстрації за Покупцем.

2.2. Перехід права власності фактично відбувся.

3. Ціна та умови оплати.

3.1. Загальна ціна Предметів лізингу, що викуповується за цим Договором, на виконання умов Договорів фінансового лізингу, сплачена Покупцем до укладання цього Договору.

3.2. Покупець (Лізингоодержувач) належним чином виконав свої зобов'язання по Договору та сплатив Продавцю (Лізингодавцю) поточні лізингові платежі за 36 періодів лізингу.

Обставина виконання Покупцем (Лізингоодержувачем) вищезазначених Договорів фінансового лізингу встановлена рішенням господарського суду Житомирської області від 05.06.2013 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.08.2013 року по справі № 12/149. Зокрема, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» (Лізингодавець) про стягнення з ТОВ «Спецгортехніка» (Лізингоодержувач) суми основної заборгованості за Договорами фінансового лізингу в розмірі 23 605 095,64 грн. та неустойки в розмірі 7 217 196,18 грн., господарськими судами встановлено, що Лізингоодержувачем належним чином виконані всі зобов'язання за Договорами фінансового лізингу, заборгованість перед Лізингодавцем відсутня.

4. Права та обов'язки сторін.

4.1. Обов'язки Продавця:

4.1.1. Підписати договір і передати Покупцеві документи на предмети лізингу, визначені цим Договором.

4.1.2. Попередити Покупця про всі права третіх осіб на предмети лізингу, що викуповується.

4.1.3. Протягом п'яти робочих днів з моменту укладання цього Договору зняти всі Предмети лізингу з себе з відповідного обліку, документи про що передати Покупцеві; а також підписати та передати Покупцю акт приймання-передачі зазначених транспортних засобів та спеціальної техніки.

4.2. Обов'язки Покупця:

4.2.1. Підписати цей договір.

4.3. Права Продавця:

4.3.1. Вимагати від Покупця підписання цього Договору.

4.4. Права Покупця:

4.4.1. Вимагати від Продавця підписання цього Договору та передачі документів на Предмети лізингу по цьому Договору.

4.4.2. Вимагати від Продавця виконання інших зобов'язань згідно з цим Договором та Договорами фінансового лізингу.

5. Відповідальність сторін.

5.1. У випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність визначену цим Договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

5.2. Сторони не несуть відповідальність за порушення своїх зобов'язань за цим Договором, якщо воно не з їх вини. Сторона вважається не винуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання.

5.3. Жодна із Сторін не несе відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань по цьому Договору, якщо це невиконання чи неналежне виконання зумовлені дією обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Сторона, для якої склались форс-мажорні обставини, зобов'язана не пізніше 10 календарних днів з дати настання таких обставин повідомити у письмовій формі іншу Сторону.

6. Строк дії договору та інші положення.

6.1. Договір укладений та діє з моменту набрання чинності рішення суду по цій справі. Умови даного Договору можуть бути змінені за взаємною згодою Сторін з обов'язковим складанням письмового документу.

6.2. Усі спори, що пов'язані з цим Договором вирішуються шляхом переговорів між Сторонами. Якщо спір не може бути вирішений шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору, визначеному відповідним чинним законодавством України.

6.3. Даний Договір укладено у двох оригінальних примірниках, по одному для кожної із Сторін.

6.4. У випадках, не передбачених даним Договором, сторони керуються нормами чинного законодавства.

6.5. Після підписання цього Договору усі попередні переговори за ним, листування, попередні угоди та протоколи про наміри з питань, що так чи інакше стосуються цього Договору, втрачають юридичну силу.

Місцезнаходження та реквізити Сторін

Продавець Покупець

ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» ТОВ«Спецгортехніка»

Керівник М.В. Спихальський Директор С.А.Марченко

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"(04073, м. Київ, проспект Московський, буд. 9, корп. 5, офіс 101, код ЄДРПОУ 34480657) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Спецгортехніка"(11521, Житомирська область, Коростенський район, с. Бехи, вул. Бригадна, буд. 5а, код ЄДРПОУ 34152336) судовий збір в сумі 1218(одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення 29.04.2015