Рішення

від 28.04.2015 по справі 910/3813/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2015Справа №910/3813/15-г

За позовом Приватного акціонерного товариства «F&CREALTY»

До Приватного підприємства «БНН»

Про виселення

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Луцький М.І. представник за довіреністю № б/н від 27.04.15.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «F&CREALTY» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «БНН» (далі - відповідач) про виселення відповідача з нежитлового приміщення площею 171,00 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Щорса, 31 з метою його повернення позивачу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач користується вказаним нежитловим приміщенням без правових підстав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.15. порушено провадження у справі № 910/9059/13 та призначено її до розгляду на 02.04.15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.15., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконання ним вимог ухвали суду про порушення провадження, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 16.04.15.

За результатами судового засідання 16.04.15. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 28.04.15., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.15. за заявою позивача на підставі ст. 69 ГПК України було продовжено строк вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні 28.04.15. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 28.04.15. вкотре не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/3813/15-г.

В судовому засіданні 28.04.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.13. між позивачем, як Орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, укладено Договір оренди № ОП-07-2013 (далі - Договір) відповідно умов якого (п. 1.1) Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове володіння та користування наступне майно: нежитлове приміщення в розмірі 171,00 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Щорса, 31.

Спір у справі виник в зв'язку з користуванням відповідачем нежитловим приміщенням площею 171,00 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Щорса, 31, без достатніх на те правових підстав.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

Разом з тим, судом встановлено наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.10.14. у справі № 910/19929/14 розірвано Договір оренди № ОП-07-2013 від 01.10.13., укладений між позивачем і відповідачем та зобов'язано Приватне підприємство «БНН» передати за актом приймання-передачі Приватному акціонерному товариству "F & CREALTY" нежитлове приміщення в розмірі 171,00 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Щорса, 31.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.14. у справі № 910/19929/14 набрало законної сили 02.12.14.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Таким чином, судове рішення у справі № 910/19929/14 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі № 910/3813/15-г, не може йому суперечити.

08.12.14. постановою державного виконавця було відкрито виконавче провадження № 45739017 по виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 02.12.14. № 910/19929/14 про зобов'язання відповідача передати за актом приймання-передачі Приватному акціонерному товариству "F & CREALTY" нежитлове приміщення в розмірі 171,00 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Щорса, 31.

Станом на день звернення позивача з даним позовом до суду та станом на час прийняття рішення в даній справі спірне приміщення відповідачем позивачу за актом приймання-передачі не повернуто.

Вказане додатково підтверджується актом про проведення огляду нежитлового приміщення від 24.04.15., з якого вбачається, що до нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Щорса, 31, потрапити не вбачається за можливе, оскільки відповідачем було змінено замки, встановлені власником (позивачем).

Таким чином, судом встановлено, що відповідач безпідставно користується спірним нежилим приміщенням.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування фактів та обставин, викладених в позовній заяві, внаслідок чого позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Виселити Приватне підприємство «БНН» (01001, м. Київ, вулиця Бориса Грінченка, будинок 4, ідентифікаційний код 21653151) з нежитлового приміщення в розмірі 171,00 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Щорса, 31 з метою його повернення Приватному акціонерному товариству «F&CREALTY» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, будинок 18-А, ідентифікаційний код 23496142).

3. Стягнути з Приватного підприємства "БНН" (01001, м. Київ, вулиця Бориса Грінченка, будинок 4, ідентифікаційний код 21653151) на користь Приватного акціонерного товариства "F & CREALTY" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, будинок 18-А, ідентифікаційний код 23496142) судовий збір в розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.04.15.

Суддя Т.М. Ващенко