Рішення

від 20.04.2015 по справі 910/1415/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2015 р.Справа № 910/1415/15-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гонтарем А.Д.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" (м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корса Групп" (м. Ізюм, Харківська обл.) про стягнення 11531,96 грн. за участю представників сторін:

позивача - Кузнецов С.І. (довіреність №7323 від 05.06.2014 р.);

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Корса Групп" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корса Групп" про 576 598,42 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору овердрафту № 55/11-2013 від 15.11.2013р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2015р. порушено провадження у справі № 910/1415/15-г, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.02.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2015 направлено матеріали справи №910/1415/15-г за позовом Публічного акціонерного товариства "Корса Групп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корса Групп" про стягнення 576 598,42 грн. за місцезнаходженням відповідача до Господарського суду Харківської області.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.03.2015 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 06.04.2015 об 11:15 год.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.04.2015 розгляд справи було відкладено на 20 квітня 2015 р.

Представник позивача у судовому засіданні 20 квітня 2015 р. підтримав позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 20 квітня 2015 р. не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причину неявки суд не повідомив. Ухвала про порушення провадження у справі від 18.03.2015, що була направлена відповідачеві рекомендованим листом за його поштовою адресою, вказаною в позовній заяві, яка також співпадає з адресою в наданому позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №20046639 від 05.02.2015, повернулась до господарського суду з довідкою Укрпошти про закінчення терміну зберігання.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/1228, 02.06.2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

15 листопада 2013 року між ПАТ "Кредобанк" (банк) та і Товариством і обмеженою відповідальністю "Корса Групп" (позичальник) було укладено договір про надання овердрафту № 55/11-2013, згідно якого банк видав позичальнику грошові кошти (овердрафт) у розмірі у розмірі 500 000,00 грн.

П. 1 договору передбачено, що банк зобов'язується надати позичальнику овердрафт, тобто надати у його власність грошові кошти у національній валюті для оплати наданих ним розрахункові х документів в разу недостатності коштів на його поточному рахунку в межах встановленого максимального ліміту заборгованості, а позичальник зобов'язався повернути його і сплатити проценти та комісії за користування ним.

Встановлений ліміт заборгованості по овердрафту 500 000,00 грн. відповідно до п. 2.1.1 договору.

Згідно п. 2.4. договору, остаточною датою повернення овердрафту - 14 листопада 2014 року.

Овердрафт надається на умовах поворотності, строковості та платності.

Згідно п. 3.3. договору, позичальник сплачує проценти/комісії при поступленні коштів на його поточний і рахунок, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за який нараховані ці проценти/комісії.

Відповідно п. 2.1. договору, поточний рахунок позичальника є № 2600601497658.

Відповідно до п. 4.1. договору, відповідач зобов'язався повернути овердрафт у повному обсязі в порядку і в терміни, передбачені договором та/або додатками до нього.

Згідно п.2.2.2 договору, у разі невиконання вимог, передбачених у п. 2.5.2 цього договору, процентна ставка встановлюється за користування кредитними коштами встановлюється на рівні 2,0% (два процентних пункти) вище діючої, починаючи з першого числа наступного місяця після місяця, в якому було не дотримано цієї умови. В подальшому при виконанні позичальником зазначеної вимоги, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється на попередньому рівні, починаючи з 1-го числа наступного місяця, в якому виконано дану умову. Така зміна розміру процентної ставки додаткового узгодження сторонами не потребує.

Згідно п. 3.2. договору, проценти за користування овердрафтом нараховуються щоденно на суму заборгованості по овердрафту за методом "факт/360" (фактична кількість днів у місяці, але умовно, 360 днів у році), за ставкою, вказаною у п.2.2. нього договору з урахуванням і строку користування овердрафтом, і моменту надання овердрафту до терміну, вказаному в п.2.2. цього договору або до дати звернення банку із заявою до суду із вимогою про дострокове повернення суми овердрафту та сплати процентів, комісій та інших належних до сплати за цим договором платежів.

Судом встановлено, що взяті на себе банком зобов'язання згідно договору про надання овердрафту № 55/11-2013 від 15.11.2013р., щодо надання позичальнику кредиту були виконанні в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями меморіального ордеру та виписки по особовому рахунку відповідача.

Всупереч умовам договору овердрафту зобов'язання по договору відповідачем не виконувалися належним чином, станом на 19.11.2014 р. неповернута сума кредиту складає 486 392. 85 грн. (чотириста вісімдесят шість тисяч триста дев'яносто дві гривні 85 коп.

В порядку досудового врегулювання спору, відповідно до частини 2 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу, в якій банк просив позичальника виконати зобов'язання за договором про надання овердрафту № 55/11-2013 від 15.11.2013р. Проте, станом на день подання позову дана вимога банку позичальником не була виконана, в зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 цього кодексу, а саме положення про позику.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором (ст. 1048 ЦК України).

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором .

Якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення позики, що залишилася, та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості, а в матеріалах справи такі докази також відсутні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" в частині стягнення неповернута суми кредиту в розмі 486 392, 85 грн., прострочених відсотків в розмірі 89 757,45 грн., обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач, посилаючись на прострочення виконання відповідачем зобов'язань з повернення кредиту, просить стягнути з нього пеню в сумі 448, 12 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Умовами п.2.6., п. 6.1. договору про надання овердрафту №55/11-2013 від 15.11.2013 передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення овердрафту, оплати процентів, комісій) позичальник, на вимогу банку, сплачує йому пеню в подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки.

Розрахунок пені перевірено судом та встановлено, що він відповідає умовам договору, вимогам чинного законодавства та відносинам, що фактично склались між сторонами.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту та сплати процентів за його користування у розмірі та у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача пені в сумі 448,12 грн.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 11531,96 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корса Групп" (64304, Харківська обл., м. Ізюм, вул. Червоноармійська, буд. 33-А; код ЄДРПОУ 38316824) на користь Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" (79026, м. Львів, Франківський р-н., вул. Сахарова, буд. 78; код ЄДРПОУ 09807862) 486392,85 грн. неповернутої суми кредиту, 89757,85 грн. прострочених відсотків, 448,12 грн. пені по простроченій заборгованості та судовий збір в розмірі 11531,96 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.04.2015 р.

Суддя Г.І. Сальнікова