Рішення

від 22.04.2015 по справі 922/1101/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2015 р.Справа № 922/1101/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Воронько В.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика", м. Луцьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія "Промсоюз", м. Харків про стягнення 183290,75 грн. за участю представників сторін:

позивача - Горленко О.Ю., довіреність б/н від 15.04.2015 року;

відповідача - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія "Промсоюз" заборгованість за договором купівлі - продажу №СБ-04 від 14.01.13р. в розмірі 139387,59 грн., інфляційні втрати в сумі 35199,44 грн., 3% річних в сумі 8703,72 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов договору купівлі - продажу № СБ-04 від 14.01.2013 р. неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 лютого 2015 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 24 березня 2015 року.

24 березня 2015 р. представник позивача надав через канцелярію документи для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду.

Надані документи були досліджені та долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 березня 2015 року було відкладено розгляд справи на 22 квітня 2015 року.

22 квітня 2015 року представник позивача надав додаткові документи, які просив суд долучити до матеріалів справи.

Надані документи були досліджені та долучені судом до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 22.04.2015 р. підтримував позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 22.04.15р. не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не надав.

До господарського суду повернулась копія ухвали суду від 26.02.2015 р. з відміткою: "за закінченням терміну зберігання", яка була направлена на адресу відповідача.

Судом перевірено юридичну адресу відповідача, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 06 березня 2015 року юридична адреса відповідача - 61001, м. Харків, просп. Гагаріна, буд. 41/2, офіс 3, саме на вказану адресу судом було направлено процесуальні документи відповідачеві.

Зважаючи на те, що Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв"язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, відповідач вважається повідомлений належним чином про час, місце та дату судового засідання, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

14 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" ( позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія "Промсоюз" (відповідач) був укладений договір купівлі - продажу № СБ-04, у відповідності до умов якого позивач зобов'язується продати та передати у власність відповідача картонно - паперову продукцію, а відповідач, в свою чергу, прийняти її та оплатити загальну вартість на умовах цього договору.

Пунктом 3.3 договору передбачений порядок розрахунків, який здійснюється відповідачем шляхом 100% попередньої оплати, або на умовах та протягом терміну, обумовленого в Специфікації шляхом перерахування грошових коштів на основний рахунок позивача згідно банківських реквізитів, вказаних в договорі.

Відповідно до п. 9.1 договору, даний договір набуває сили з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2013 року, а в частині здійснення розрахунків - до моменту повного виконання сторонами зобов"язань, взятих на себе за цим договором. Якщо кожна із сторін за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору не повідомить письмово про його розірвання - дія договору автоматично продовжується на рік.

Позивачем були виставлені до оплати відповідачу рахунки-фактури № 47 від 26.01.2013 р. та № 70 від 01.02.2013 р. на загальну суму 164873,3 грн.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено картонно - паперову продукцію, а саме паперу для гофрування Б2 та картону тарного на загальну суму 164873,30 грн. на підставі видаткових накладних № 43 від 26.01.13р., № 3 від 01.02.2013 р., які підписані обома сторонами.

У вказаних накладних зазначений договір № СБ-04 від 14.01.2013 р., що свідчить про те, що товар поставлявся саме на виконання цього договору.

З боку відповідача товар був отриманий уповноваженим представником на підставі довіреностей № 5 від 23.01.2013 р. та № 6 від 30.01.2013 р., які видані на отримання цінностей від ТОВ "ПКПФ".

Відповідач розрахувався за товар частково на суму 10000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 12.02.2013 р., в графі "призначення платежу" якого зазначено: "оплата за картонно - паперову продукцію згідно рахунку № 47 від 26.01.2013 р."

Відповідачем було частково повернуто товар на суму 15485,71 грн. згідно видаткової накладної (повернення) № ВП- 0000002 від 25.04.2013 р., яка підписана обома сторонами та скріплена печатками.

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується ( постанова Вищого господарського суду України від 28.02.2012 N 5002-8/481-2011).

Суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного договору купівлі - продажу, за яким сторони не визначали кінцевий строк здійснення відповідачем оплати за отриманий товар.

У зв'язку з чим, покупець (відповідач у даному випадку) був зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.

Проте, відповідач після прийняття товару повністю за нього не розрахувався.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив на адресу відповідача претензію № 1/310 від 16.09.2014 р. з вимогою погасити заборгованість у розмірі 139387,59 грн. протягом 7-ми днів з моменту тримання претензії. Як доказ направлення вказаної претензії позивачем додано належним чином засвідчену копію поштового опису та чеку № 7449.

Проте, відповідач на вимогу не відреагував та грошові кошти не перерахував.

Матеріли справи свідчать про те, що між сторонами був складений акт звірки взаєморозрахунків станом за період з 01.01.2013 р. по 01.11.2013 р., відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем за договором № СБ-04 від 14.01.2013 р. складає 139387,59 грн. Вказаний акт підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

Таким чином, відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати товару, внаслідок чого у нього виникла заборгованість на суму 139387,59 грн., а також нараховані позивачем інфляційні втрати в сумі 35199,44 грн., 3% річних в сумі 8703,72 грн.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані позивачем докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Договір купівлі - продажу № СБ-04 від 14.01.2013 р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписом ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, суд приходить до висновку про порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати товару та діючого законодавства, тому визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі - продажу № СБ-04 від 14.01.2013 р. у розмірі 139387,59 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом було здійснено перерахунок суми інфляційних витрат з лютого 2013 року по грудень 2014 р. та 3% річних з 26.01.2013 р. по 16.02.2015 р. за допомогою системи "Законодавство" та встановлено, що розрахунок позивача є вірним.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 35199,44 грн. та 3% річних у сумі 8703,72 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання підлягають задоволенню, як правомірні.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ч. 1 ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 610, 611, ч. 2 ст. 625, 655, 692 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 32, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія "Промсоюз" (61001, м. Харків, просп. Гагаріна, 41/2, офіс 3, код ЄДРПОУ 36629444, р/р № 26003301066901 в ПАТ "Укрбудінвестбанк", МФО 380377, свідоцтво платника ПДВ №100241735) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" (43018, Волинська область, м. Луцьк, вул. Потебні, 71, поштова адреса: 30511, Хмельницька область, Полонський район, смт. Понінка, вул. Перемоги, буд. 34, код ЄДРПОУ 37993343, п/р № 26007001016776 в Філії ПАТ "Держаний експортно- імпортний банк України" в м. Миколаєві, МФО 326739) заборгованість згідно договору №СБ-04 купівлі продажу від 14.01.2013 року у розмірі 139387,59 грн., 35199,44 грн. інфляційних витрат, 8703,72 грн. 3% річних та витрат по сплаті судового збору у розмірі 3665,82 грн.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.04.2015 р.

Суддя Л.В. Шарко