Рішення

від 20.04.2015 по справі 922/1013/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2015 р.Справа № 922/1013/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Воронько В.В.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "ТД УПК", м. Харків до Приватного АТ "Харківський завод транспортного устаткування", м. Харків простягнення 91285,54 грн. за участю представників:

позивача - Косяченко Є.С., довіреність від 16.02.15р.,

відповідача - Харченко К.С., довіреність від 05.03.15р.,

Прокопченко К.А., довіреність від 10.09.14р.,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ТД УПК" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ПАТ "Харківський завод транспортного устаткування" 91285,54 грн. заборгованості, яка виникла із договору поставки товару № 2202-1/М від 22.02.13р. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 23.02.15р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

20.04.15р. представник позивача надав заяву про часткову відмову від позову, в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу за договором поставки № 2202-1/М від 22.02.13р. у розмірі 65 884,32 гривень та інфляційні втрати від суми простроченого зобов'язання у розмірі 16 449,97 гривень.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Відповідно до п. 4 ч. 1, 2 ст. 80 ГПК України Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом. У випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне припинити провадження по справі в частині стягнення з відповідача пені в сумі 7391,68 грн., 3% річних в сумі 1559,56 грн., судового збору в сумі 1827,00 грн. за п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв`язку з частковою відмовою позивача від позову.

20.04.15р. представник відповідача надав документи для долучення до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи.

20.04.15р. представник відповідача надав заяву про часткове визнання позовних вимог та розстрочку виконання рішення суду, в якій просить суд задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з ПрАТ "ХЗТУ" на користь ТОВ "ТД УПК" суми основного боргу - 65884,32грн. та інфляційних збитків - 16 449,97грн., а в іншій частині позов залишити без задоволення. Надати ПрАТ "ХЗТУ" розстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області по справі № 922/1012/15 наступним чином:

- до 01.06.2015р. ПрАТ "ХЗТУ" сплачує на користь ТОВ "ТД УПК" 50% суми основного боргу, що становить 32 942,16грн. та 50% суми інфляційних збитків, що становить 8 224,99грн.;

- до 01.07.2015р. ПрАТ "ХЗТУ" сплачує на користь ТОВ "ТД УПК" 50% суми основного боргу, що становить 32 942,16грн. та 50% суми інфляційних збитків, що становить 8 224,98грн.

Суд, розглянувши заяву позивача про часткову відмову від позову (вх.№15775 від 20.04.2015 року), приймає її, як таку, що відповідає діючому законодавству, та задовольняє у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні 20.04.15р. підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про часткову відмову від позову.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.04.15р. визнав позові вимоги.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

22 лютого 2013 року Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД УПК" (Постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Харківський завод транспортного устаткування" (Покупець) було укладено договір № 2202-1/М.

Згідно договору № 2202-1/М від 22.02.2013р., п. 1.1. Постачальник (надалі - позивач) в порядку та на умовах договору зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю матеріали (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно сплатити за нього. Найменування, одиниця виміру та кількість товару вказуються у Специфікації.

Згідно п. 2.1. договору, Поставка здійснюється протягом 10 днів з моменту підписання Специфікації.

На виконання п. 1.2. договору між сторонами було підписані наступні Специфікації:

- Специфікація №01 від 26.02.2013 року, згідно якої товар було поставлено 26 лютого 2013 року, що підтверджується видатковою накладною № 2602/1 від 26.02.2013р., товар було отримано за довіреністю;

- Специфікація №02 від 15.03.2013р., згідно якої твар було поставлено 15 березня 2013 року, що підтверджується видатковою накладною № 1503/2 від 15.03.2013р., товар було отримано за довіреністю;

- Специфікація №03 від 10.04.2013р., згідно якої твар було поставлено 12 квітня 2013 року, що підтверджується видатковою накладною № 1204/2 від 12.04.201 Зр., товар було отримано за довіреністю;

- Специфікація №04 від 15.04.2013р., згідно якої твар було поставлено 16 та 23 квітня 2013 року, що підтверджується наступними видатковими накладними: № 16504/3 від 16.04.2013р.; № 1604/2 від 16.04.2013р. та № 2304/1 від 23.04.2013р., товар було отримано за довіреністю;

- Специфікація №05 від 18.04.2013р., згідно якої твар було поставлено 19 квітня 2013 року, що підтверджується видатковою накладною № 1904/2 від 19.04.2013р., товар було отримано за довіреністю.

Також за вищезазначеним договором, додатково було поставлено товар, згідно наступних видаткових накладних: № 1604/1 від 16.04.2013р.; № 2503/2 від 25.03.2013р. та № 2604/1 від 26.04.2013р.

Оплата товару повинна здійснюватися у відповідності до п. 7.2. договору, розрахунки в безготівковому порядку здійснюється шляхом переказу Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, протягом 360 днів з моменту поставки.

Усього згідно видаткових накладних за цим договором було поставлено товар на загальну суму 65 884,32грн.

Однак відповідачем умови Договору та Специфікації, а саме обов'язок сплатити у строк з 26 лютого до 26 квітня 2014 року за поставку товару згідно вищезазначених Специфікацій не виконані в повному обсязі. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки товару №2202-1/М від 22.02.2013р. за отриманий товар складає 65884,32грн.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 65884,32 грн. заборгованості та не надав суду доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором у сумі 65884,32 грн. та визнав суму боргу у повному обсязі, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 65884,32 грн. заборгованості, правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Що стосується заявленої вимоги Позивача про стягнення з відповідача 16449,97 грн. суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

В інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат визнав їх вірно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, та стягненню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 16449,97 грн.

Згідно з ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи те, що дії відповідача щодо визнання позовних вимог не суперечать законодавству та не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст.ст.44, 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з добровільною відмовою позивача від покладення на відповідача сплати судових витрат, то в даному випадку судовий збір з відповідача не стягується, оскільки залишається за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6,8,19,124,129 Конституції України; ст.ст. 509, 526, 530, 598, 612, 625, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 193, 197 Господарського кодексу України; ст.ст.1, 4, 12, 44, 49, ч. 5 ст. 78, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський завод транспортного устаткування" (61035, м. Харків, вул. Каштанова, 14 код ЕДРПОУ 32677185 п/р 2600338312720 в ПАТ "Діамантбанк", м. Київ, МФО 320854) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД УПК" (61066: м. Харків, вул. Велозаводська, буд. 2/5, Код ЄДРПОУ 37576199, п/р 26007014086701 в ПАТ "АЛЬФА-БАНК", МФО 300346) суму основного боргу в розмірі 65884,32 грн., інфляційні втрати в сумі 16449,97 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження по справі в частині стягнення з відповідача пені в сумі 7391,68 грн., 3% річних в сумі 1559,56 грн. у зв`язку з частковою відмовою позивача від позову.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.04.2015 р.

Суддя Л.В. Шарко