Рішення

від 24.04.2015 по справі 925/924/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2015 року Справа № 925/924/14

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Сторчоус О.В. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного підприємства «Одеська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Одеська дирекція залізничних перевезень»

до державного підприємства «Звенигородське лісове господарство»

про стягнення 59 975,00 грн. штрафу,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 59 975,00 грн., обрахованого як п'ятикратна вартість провізної плати вагонів, у яких виявлено невідповідність маси вантажу, заявленого до перевезення відповідачем та перевіреного позивачем.

Представник позивача в жодне судове засідання не з'явився, про причини неявки свого представника суду не повідомив, витребувані документи на вимогу суду позивачем не надані.

Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, що він правомірно визначав вагу вантажу умовно і позивач не вправі застосовувати до визначення вантажу інший спосіб визначення його маси, а тому підстав для застосування штрафу немає.

Первинним рішенням у справі від 06.08.2014 року ( а.с. 115 том 1) позов було задоволено повністю і стягнуто з відповідача на користь позивача 59 975,00 грн. штрафу.

Постановою КАГС від 18.11.2014 року (а.с. 216 том 1) рішення суду першої інстанції скасовано, у позові відмовлено повністю.

Постановою ВГСУ від 03.03.2015 року ( а.с. 271 том 1) судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасовані, справу повернуто на новий розгляд через неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Представник позивача у судові засідання жодного разу не з'являвся, причини неявки не відомі. Неявка позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, відмови від позову суду не подано.

Відповідач просить у позові відмовити.

При повторному розгляді справи судом було встановлено наступне:

Одеська залізниця звернулася до господарського суду Черкаської області з позовом до ДП „Звенигородський лісгосп" про стягнення 59 975,0 грн. штрафу (як п'ятикратної провізної плати за перевезення вантажу) за неправильно зазначену в накладній масу вантажу. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував на те, що відповідачем неправильно вказано масу вантажу в накладній № 40190316 від 28.01.2014, що виявлено при переважуванні у пункті призначення, в зв'язку з чим згідно ст.122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 , з відправника вантажу (відповідача) підлягає стягненню штраф у визначеному ст.118 Статуту розмірі.

В запереченнях проти позову відповідач зазначив, що чинним законодавством дозволено відправникам лісоматеріалів обирати умовний спосіб визначення маси вантажу, при цьому отриманий показник маси не обов'язково повинен співпадати із масою вантажу, яка визначена іншим способом, наприклад, шляхом зважування. З огляду на умовний спосіб визначення маси вантажу, визначена у вагонах № 66936030/70 та № 67855353/69 умовна вага вантажу в розмірі 52660 кг. та 50960 кг. відповідно, є правильно зазначена у залізничній накладній № 40190316 від 28.01.2014 року. Це виключає застосування до відповідача штрафу, передбаченого за порушення п.22 Статуту залізниць України, оскільки немає порушення вимог чинного законодавства.

Крім цього відповідач вважає неналежним доказом складений позивачем комерційний акт АА № 053675/38/01 від 30.01.2014 року, бо його підписано не уповноваженими особами.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Питання, пов'язані з укладенням та виконанням договору перевезення, в тому числі залізничним транспортом, регулюються ст.ст.908-928 ЦК України, ст.ст.306-315 ГК України, затвердженим постановою КМУ Статутом залізниць України, нормами Закону України „Про залізничний транспорт" та іншими законодавством України.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом; на підставі цього Статуту Мінтрансом затверджено Правила перевезень вантажів, інші нормативні документи, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб; накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача (ст.ст.2, 5, 6 Статуту).

Відповідно до п.1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084, приписів ст.ст.23, 24 Статуту залізниць, відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, підтверджує представник відправника своїм підписом; вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Положеннями п.37 Статуту залізниць передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення у накладній відправником має бути зазначена їх маса. Тарні та штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами перевезення вантажів. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Згідно п. 122 Статуту залізниць -- за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Пунктом 118 Статуту залізниць передбачено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач нарахував відповідачу штраф за неправильне зазначення маси вантажу у двох вагонах по залізничній накладній № 40190316 від 28.01.2014, який і просить стягнути в сумі 59 975,00 грн. (6041,00 + 5 954,00) х 5 = 59 975,00 грн.

Згідно цієї накладної (а.с. 15) відповідачем відправлено зі станції „Богачево" Одеської залізниці на станцію „Одеса-Товарна" Одеської залізниці вагони № 66936030/70, 67855353/69 з вантажем - „Лісоматеріали всяких порід", одержувач ТОВ „Блек Сі Шипінг сервіс ЛТД". Визначена відповідачем маса вантажу складає у першому вагоні 52660 кг., у другому вагоні 50960 кг. умовно (всього 103 620,00 грн. п. 24 накладної та на звороті накладної ).

30.01.2014 року станцією ім. Т.Г.Шевченка Одеської залізниці було складено комерційний акт АА №053675/38/01 (а.с. 14), яким засвідчено, що в результаті контрольного зважування вантажу, який перевозився по накладній № 40190316 від 28.01.2014 року „Лісоматеріали всяких порід" у вагонах № 66936030/70, 67855353/69 на 150 тн. статичних тензометричних вагах станції повірки 11.10.2013 було виявлено, що маса вантажу у першому вагоні більша на 440 кг, у другому вагоні більша на 890 кг., ніж вказано в накладній відповідача. У комерційному акті відмічено, що переважування проводилося двічі, вага підтвердилася, вагон справний, посада зав. вантажним двором не передбачена. Також у акті вказано, що під час перевірки вантажу на станції призначення різниці проти комерційного акту не виявлено.

Відповідно до п.9 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, лісоматеріали й дрова повинні пред'являтися до перевезення із зазначенням у накладній таких даних: у разі перевезення в спеціальних контейнерах або в пакетах - кількості контейнерів або пакетів; у разі перевезення з використанням верхньої звуженої частини обрису навантаження („шапки") - кількості основних штабелів, їх висоти і кількості штабелів, укладених у „шапці"; у разі перевезення лісоматеріалів і дров у критих вагонах - кількості штабелів; в інших випадках - кількості штабелів і їх висоти. Маса лісоматеріалів і дров визначається відправником умовно.

В комерційному акті АА №053675/38/01 (а.с. 14) у розділі Д вказано, що навантаження деревини у вагонах здійснено у 4 штабелі, штабелі розміщені в стик, ув'язані трьома обв"язями, дротом в дві нитки.

На обороті накладної № 40190316 від 28.01.2014 зазначено, що маса вантажу умовно складає у першому вагоні 52660 кг., у другому вагоні 50960 кг.

Як пояснив в ході розгляду справи представник відповідача, ця маса вантажу визначена відповідачем шляхом застосування коефіцієнтів переводу кубомаси (щільних кубометрів) деревини у вагу (тони).

На стадії апеляційного провадження у справу подано роз'яснення Навчально-наукового інституту лісового і садово-паркового господарства (м. Київ) на запит відповідача, з питань фізичних властивостей деревини ( а.с. 178 том 1). За змістом даного висновку вбачається, що для визначення вагових характеристик стовбурів дерев застосовують показники щільності, яка відображає масу деревини в одиниці об'єму. Науковцями цього інституту було досліджено показники щільності деревини для більшості головних лісотворних порід України, в т.ч. сосни та ясена звичайного. Розрізняються показники природної (щільність деревини у свідозрубаному стані) та базисної (щільність деревини у абсолютно сухому стані) щільності. Із зниженням вологості деревини, її щільність зменшується. Ці показники мінливі та залежать від віку дерев, типу лісорослинних умов, кліматичних умов регіону, погодних умов в період заготівлі та зберігання деревини та інших факторів. Інститутом наведено таблицю середньої щільності компонентів деревини, кори та стовбуру у корі для сосни та ясена звичайного із зауваженням, що показники щільності конкретного дерева мають потрапляти у вказані у таблиці діапазони значень.

Для визначення об'єму круглих лісових матеріалів у виробничих умовах використовуються таблиці об'єкту круглих лісових матеріалів (ГОСТ 2708-75), базою для яких є довжина колоди та діаметр у верхньому відрізі без кори, а також ДСТУ 4020-2-2001, де базовими значеннями у таблицях до даного стандарту є деревна порода, довжина і діаметр у корі на середині колоди. Застосування цих таблиць може призводити до похибок через різну повнодеревність стовбурів дерев. Науковці інституту вважають що похибки можуть складати до 30% для тонкомірних колод. У середньому ж похибка по вказаних ГОСТ та ДСТУ складає від 4,5 до 6%.

На аркуші 9-10 роз'яснення Навчально-наукового інституту лісового і садово-паркового господарства ( а.с. 182 з оборотом) вказано, що у вагоні № 67855353 з масою вантажу 50960 кг. враховуючи похибку показника щільності свіжозрубаного ясеня звичайного, маса вантажу може змінюватися від 48 687 до 52 809 кг. При цьому завдяки зберіганню вантажу у сиру погоду, деревина може накопичувати вологу та ще збільшити свою масу.

У вагоні № 66936030 з вагою 52 660 кг., за рахунок похибки маса вантажу може складати від 50 358 кг. до 54 592 кг. між нижньою та верхньою межами похибки.

Позивач жодного разу в засідання на повторний розгляд справи не з"явився та не подавав клопотання про призначення у справі експертизи для вирішення питань правильності визначення маси вантажу.

Суд погоджується із доводами представника відповідача про те, що на час укладення сторонами договору перевезення, про що свідчить прийнятий до перевезення вантаж деревини за накладною № 4019036 (а.с. 15), перевізник не мав ніяких зауважень щодо визначення відповідачем маси вантажу умовно та не переважував вантаж на вагах залізниці при прийнятті його до перевезення.

Наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року N 644 "Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів" були затверджені в т.ч. Правила оформлення перевізних документів.

У відповідності до цих правил, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Перевізні документи, оформлені відправником в паперовому вигляді, перевіряються начальником станції або уповноваженим ним працівником станції у разі надання згоди на навантаження на місцях загального користування. Перед укладенням договору перевезення за результатами такої перевірки начальник станції або уповноважений ним працівник станції проставляє свій підпис (із зазначенням дня, місяця і року) у графі 57 "Увезення дозволено. Навантаження призначено на" ( п. 1.6.).

Відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил ( п. 2.1.).

Додаток 3 до Правил оформлення перевізних документів містить Пояснення щодо заповнення накладної і визначає, що п. 26 накладної про спосіб визначення маси заповнюється шляхом зазначення способу визначення маси вантажу (на вагах, за стандартом, за трафаретом, за обміром, за розрахунками, умовно) , тип ваг (товарні, вагонні, елеваторні тощо), їх вантажопідйомність та ким було визначено масу вантажу (залізницею/ відправником).

Позивач вважає, що на підставі п. 24 Статуту залізниць України відповідач повинен нести відповідальність за неправильність, неточність чи неповноту відомостей, які зазначені у накладній.

Як вбачається із складеного позивачем комерційного акту, для визначення маси перевезеного вантажу на станції призначення були використані 150 тонні статичні тензометричні ваги станції, за рахунок чого і виявилася невідповідність ваги вантажу.

На вимогу суду позивач не надав доказів про дійсну вагу вагонів, у яких перевозилася деревина для перевірки правильності переважування вантажу. З техпаспорту на ваги ( а.с. 30,31 том 1) вбачається, що вони самі мають похибку у 50 кг. при зважуванні вантажу від 26 до 100 тон.

У відповідності до п.13 Статуту залізниць України передбачено, що для визначення маси вантажу застосовується зважування залізниці в місцях загального користування, а відправники та одержувачі вантажів, морські і річкові порти, які примикають до залізниць, в місцях незагального користування повинні мати необхідну кількість ваг і вагових приладів. Для навантаження масових насипних і навалочних вантажів їх відправники повинні використовувати вагові прилади, які визначають масу вантажу в процесі навантаження, чи механізовані дозувальні пристрої.

Оскільки все вищевказане законодавство, яке регулює перевезення вантажів залізницею, дозволяє при перевезенні лісоматеріалів застосовувати умовний спосіб обрахунку деревини, то перевірка такого вантажу за ініціативою залізниці також повинна проводитися у той же спосіб, для забезпечення рівності прав сторін.

Позивач не вказав, чому прийнявши вантаж до перевезення із умовним способом обрахунку його ваги, він перевіряє вагу вантажу виключно шляхом зважування і не застосовує умовний спосіб обрахунку ваги вантажу.

Оскільки накладну заповнює вантажовідправник, то і вибір способу обрахунку ваги вантажу, якщо це дозволяється нормативними документами, також обирає виключно вантажовідправник. Тому в даному випадку, якщо відповідач за своїм законним вибором зазначив умовний спосіб визначення маси вантажу, то цей спосіб має пріоритет перед всіма іншими способами, в т.ч. і переважуванням на вагах залізниці.

Оскільки умовний спосіб визначення маси вантажу та зважування вантажу на вагах за своїми методиками не співпадають, то і їх результат по визначенню маси вантажу, логічно, буде різним, що не може ставитися у вину відповідачу.

Позивач не надав ніяких доказів, за якими критеріями він вважає, що визначена відповідачем вага деревини "умовно" - є невірною та чому відповідач не може скористатися таким способом визначення маси вантажу.

За доводами відповідача (а.с. 105 том 1), при оформленні вагонів № 66936030 та № 67855353 для перевезення, масу вантажу у першому вагоні 52660 кг., у другому вагоні 50960 кг. було визначено шляхом застосування коефіцієнтів переводу кубомаси (щільних кубометрів) деревини у вагу (тони). Перевід кубічних метрів деревини у тони здійснювався на підставі коефіцієнтів, які вказано у „Справочнике по таксации лесоматериалов" /Н.А.Кошарновский/, таблиця 75.

Згідно п. 22 Правил видачі вантажів, які затверджені наказом Мінтранспорту України № 664 від 21.11.2000 року, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

З цих підстав суд вважає є неправомірними дії позивача по визначенню маси вантажу деревини шляхом переважування на вагах.

Крім того, згідно затверджених наказом Міністерства транспорту України

від 28 травня 2002 р. N 334 ПРАВИЛ складання актів (стаття 129 Статуту) визначено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6 до Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу від 25.02.99 N 113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.99 за N 165/3458).

Цими правилами передбачено, що комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У тих випадках, коли різниця у масі вантажу, визначеній на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення його маси нетто, комерційний акт не складається, а оформлення видачі вантажу провадиться у порядку, передбаченому Правилами видачі вантажів, затвердженими наказом Мінтрансу від 21.11.2000 N 644 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за N 862/5083 (далі - Правила видачі вантажів).

Суд не вважає безспірними доводи відповідача про те, що комерційний акт підписано не уповноваженими на те особами, виходячи з такого:

У відповідності до п. 10 ПРАВИЛ складання актів (стаття 129 Статуту)

комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

З примірника комерційного акту (а.с. 14) вбачається, що на наявних на бланку написах "працівник станції" і "працівник станції" є додруковані написи -- начальник станції, начальник вантажного району, прийомо-здавальник та одержувач, біля яких є підписи осіб , що склали акт ( крім підпису Одержувача), що формально відповідає вимогам п. 10 ПРАВИЛ складання актів.

За сукупністю обставин, встановлених у справі, суд не вважає вирішальною обставиною самі по собі вади підписання комерційного акту, якщо його взагалі не було підстав складати, враховуючи, зокрема, таке:

Як вбачається із комерційного акту (а.с. 14), не було виявлено пошкоджень кріплень вантажу та запірно-пломбувальних пристроїв на вагонах, в яких перевозилася деревина відповідача.

У відповідності до п. 19 затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644 Правила видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту) --- лісоматеріали і дрова, що прибули в критих вагонах з непошкодженими пломбами (ЗПП) або на відкритому рухомому складі без порушень маркування і кріплення, а при навантаженні лісоматеріалів з використанням верхньої звуженої частини обрису габариту навантаження - без порушення кріплення верхніх пакетів, видаються залізницею одержувачу без перевірки. Видача лісоматеріалів і дров, що прибули з порушенням зазначених умов, провадиться згідно з даними, вказаними в накладній. Зниження висоти лісоматеріалів і дров унаслідок ущільнення навантаження при перевезенні вважається нормальним, якщо воно не перевищує 3 см на кожний метр висоти навантаження.

Позивач не надав суду доказів про причини виниклої необхідності перевірки маси вантажу у вагонах, які відправляв відповідач за вищевказаних обставин. У справу не надано наказ № 436 від 16.12.2013 року, на підставі якого 30.01.2014 року було проведено комісійне контрольне зважування вантажу відповідача і на який є посилання у розділі Д. комерційного акту ( а.с. 14).

Таким чином у позивача взагалі не було законних підстав проводити перевірку вантажу відповідача та його переважування на вагах, якщо вантаж прибув у цілих вагонах із непошкодженими запірними пристроями.

Позивач також не довів своє право не приймати до уваги п. 22 згаданих вище Правил видачі вантажів, у відповідності до яких перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Позивач не вказав та не довів, що перевищення маси вантажу не пов'язана із природними факторами вбирання вологи деревиною в ході перевезення, за що в принципі не може відповідати відповідач, оскільки ця обставина є особливістю самого вантажу і тому застосовується умовний спосіб обрахунку ваги цього виду вантажу.

Позивач не спростував доводів відповідача про те, що визначена ним умовно маса вантажу у вагонах знаходиться в межах похибки, яка визначається за ГОСТ 2708-75 та ДСТУ 4020-2-2001 на лісоматеріали, про що у справі міститься пояснення навчально-наукового інституту лісового і лісопаркового господарства ( а.с. 178 том 1).

У справі немає доказів, що між відповідачем та одержувачем вантажу є спір з приводу маси вантажу.

На підставі викладеного, відповідач вправі застосовувати умовний спосіб визначення маси деревини, яка перевозиться залізницею, а тому суд не вбачає, що відповідач при цьому порушив норми чинного законодавства, які регулюють залізничні перевезення, за що настає відповідальність у вигляді накладення штрафу.

Штрафними санкціями на підставі ч.1 ст.230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

До аналогічних висновків при вирішенні спору прийшов і ВГСУ у справі № 925/933/14 постанова від 19 лютого 2015 року за позовом Державного підприємства "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу „Одеська дирекція залізничних перевезень" до Державного підприємства "Золотоніське лісове господарство".

Зокрема, судом встановлено, що за приписами п. 22 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Мінтрансу від 21.11.2000 № 644, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. З приписів наведеного законодавства вбачається, що у даному випадку вантажовідправник - відповідач мав право визначити у залізничній накладній масу вантажу (лісоматеріалів) умовно, з встановлених судовими інстанціями обставин вбачається відсутність зауважень залізниці з приводу такого способу визначення маси вантажу. А отже, і перевірка маси вантажу мала б проводитися у такий самий спосіб.

З цих підстав суд вважає, що позивач не довів правомірність позовних вимог, нарахування штрафу проведено безпідставно, а тому у позові слід відмовити повністю.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 28 квітня 2015 року.

Суддя Н.М. Спаських