Постанова

від 28.04.2015 по справі 925/2323/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2015 р. Справа№ 925/2323/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Авдеєва П.В.

Куксова В.В.

секретар судового засідання - Романова Ю.М.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 28.04.2015 року по справі № 925/2323/14 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу іноземного підприємства "АГРО-ВІЛЬД УКРАЇНА" на рішення господарського суду Черкаської області від 06.02.2015 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 11.02.2015 року) по справі № 925/2323/14 (суддя - Чевгуз О.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ПРЕМІУМ-7"

до іноземного підприємства "АГРО-ВІЛЬД УКРАЇНА"

про стягнення 41 968,06 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ПРЕМІУМ-7" звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з іноземного підприємства "АГРО-ВІЛЬД Україна" 41 968,06 грн., з яких 39 850,00 грн. основного боргу, 114,64 грн. процентів за користування коштами, 1 047,02 грн. пені, 956,40 грн. інфляційних нарахувань та 1 827,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 06.02.2015 року у справі № 925/2323/14 позов задоволено повністю. Стягнути з іноземного підприємства "АГРО-ВІЛЬД УКРАЇНА" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ПРЕМІУМ-7" 41 968,06 грн., з яких 39 850,00 грн. основного боргу, 114,64 грн. процентів за користування коштами, 1 047,02 грн. пені, 956,40 грн. інфляційних нарахувань та 1 827,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, іноземне підприємство "АГРО-ВІЛЬД УКРАЇНА", звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу іноземного підприємства "АГРО-ВІЛЬД УКРАЇНА" по справі № 925/2323/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Авдеєва П.В., Куксова В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2015 року по справі № 925/2323/14 прийнято апеляційну скаргу іноземного підприємства "АГРО-ВІЛЬД УКРАЇНА" до провадження і призначено перегляд рішення на 14.04.2015 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ПРЕМІУМ-7" на підставі ст. 96 ГПК України надано до суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду Черкаської області від 06.02.2015 року у справі № 925/2323/14 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 року по справі № 925/2323/14 витребувано від товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ПРЕМІУМ-7" акти виконаних робіт по яких було здійснено оплату по рахункам: №№ 51, 127, 217, 127, 114, 113, 112, 89, 81, 80, 90, 38, 32, 37, 53, 50, 52, 133, 132, 134 та 176. Витребувано від товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ПРЕМІУМ-7" докази на підставі чого надавались послуги відповідачу в жовтні 2014 року з урахуванням п. 7.1 договору, в якому зазначено, що договір діє рік тобто до 01.08.2014 року та чи вони надавались взагалі. Витребувано від іноземного підприємства "АГРО-ВІЛЬД УКРАЇНА" акти виконаних робіт на підставі яких було здійснено оплату по рахункам: №№ 51, 127, 217, 127, 114, 113, 112, 89, 81, 80, 90, 38, 32, 37, 53, 50, 52, 133, 132, 134 та 176. Витребувано від іноземного підприємства "АГРО-ВІЛЬД УКРАЇНА" перелік всіх працівників підприємства. Витребувано від іноземного підприємства "АГРО-ВІЛЬД УКРАЇНА" всі наявні докази оплати наданих послуг. Зобов'язано представника іноземного підприємства "АГРО-ВІЛЬД УКРАЇНА" з'явитись до товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ПРЕМІУМ-7" та здійснити перерахунок заборгованості на підставі чого скласти акт звірки.

20.04.2015 року від іноземного підприємства "АГРО-ВІЛЬД УКРАЇНА" надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

28.04.2015 року від товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ПРЕМІУМ-7" надійшла заява з додатковими документами на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача був присутнім в судовому засіданні, призначеному на 14.04.2015 року, та надавав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Черкаської області від 06.02.2015 року скасувати повністю та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Представник позивача в судових засіданнях надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду Черкаської області від 06.02.2015 року залишити без змін, а апеляційні скарги відповідача - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Черкаської області від 06.02.2015 року по справі № 925/2323/14 - слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2013 року між ТОВ "АЛЬФА ПРЕМІУМ-7" (виконгавець, позивач) та ІП "АГРО-ВІЛЬД УКРАЇНА" (замовник, відповідач) був укладений договір про охорону об'єкту №19/13 (договір, а.с. 8-13).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За умовами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором визнається домовленість двох чи більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Його зміст складають умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Виникнення прав за договором залежить від покладених ним на сторін обов'язків, які у сукупності і визначають правову природу договору.

Відповідно до п. 7.1 договору, він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє протягом року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

У відповідності до умов укладеного договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання:

- організувати та забезпечити охорону підприємства замовника та охорону товарно-матеріальних цінностей замовника, прийнятих під охорону на умовах цього договору, не допустити їх розкрадання та проникнення сторонніх осіб на об'єкт, що охороняється;

- здійснювати перепустковий режим на об'єкті відповідно до інструкції, яка узгоджується із замовником.

Вартість надання послуг охорони за цим договором є договірною і визначається сторонами у протоколі узгодження договірної ціни (п.4.1. договору).

При несплаті заборгованості замовником у зазначений в повідомленні строк виконавець має право в односторонньому порядку припинити надання послуг замовнику через 5 діб після закінчення строку на оплату заборгованості та розірвати договір (п.4.2. договору).

Замовник зобов'язаний протягом 3 робочих днів підписати акт надання послуг і передати його виконавцеві або надати письмове обґрунтування відмови від підпису (п.4.4.1. договору).

Оплата наданих послуг здійснюється до п'ятого числа місяця наступного за розрахунковим (п.4.4.3. договору).

У випадку несвоєчасної оплати послуг, наданих виконавцем за охорону об'єкта нараховується штраф (за кожен такий випадок) у розмірі 3% від суми простроченої плати за кожен день прострочення, але не менше ніж подвійної облікової ставки НБУ (п.4.5. договору).

У випадку виявлення порушення зі сторони виконавця по процедурі організації та здійснення охорони об'єкта, замовник має право отримати письмове пояснення від виконавця (п.4.6. договору).

На виконання умов договору, позивач надав відповідачу послуги з охорони по договору на загальну суму 429 315,07 грн., що підтверджується актами надання послуг: № 82 від 31.08.2013 року на суму 27 468,00 грн., № 89 від 30.09.2013 року на суму 32 850,00 грн., № 116 від 31.10.2013 року на суму 32 850,00 грн., № 129 від 30.11.2013 року на суму 32 850,00 грн., № 32 від 31.01.2014 року на суму 27 357,07 грн., № 47 від 28.02.2014 року на суму 19 710,00 грн., № 65 від 31.03.2014 року від 19 710,00 грн., № 127 від 30.04.2014 року від 19 710,00 грн., № 172 від 31.05.2014 року на суму 19710,00 грн., № 211 від 30.06.2014 року на суму 32 850,00 грн., №АПС00000045 від 31.07.2014 року на суму 32 850,00 грн., №АПС00000123 від 30.09.2014 року на суму 32 850,00 грн., №ПЗ000000003 від 31.10.2014 року на суму 32 850,00 грн. (а.с. 23-36) та виписано рахунки на оплату № 82 від 30.08.2013 року на суму 27 468,00 грн., № 87 від 23.09.2013 року на суму 32 850,00 грн., № 115 від 29.10.2013 року на суму 32 850,00 грн., № 128 від 27.11.2013 року на суму 32 850,00 грн., № 144 від 24.12.2013 року на суму 32 850,00 грн., № 36 від 29.01.2014 року на суму 27 357,07 грн., № 51 від 27.02.2014 року на суму 19 710,00 грн., № 91 від 26.03.2014 року від 19 710,00 грн., № 131 від 25.04.2014 року на суму 19 710,00 грн., № 175 від 28.05.2014 року на суму 19 710,00 грн., № 214 від 23.06.2014 року на суму 32 850,00 грн., № АПС00000048 від 28.07.2014 року на суму 32 850,00 грн., №АПС00000110 від 28.08.2014 року на суму 32 850,00 грн., №АПС00000124 від 29.09.2014 року на суму 32 850,00 грн. (а.с. 51-64).

Однак, як зазначає позивач за надані послуги з охорони відповідач розрахувався частково.

Таким чином, на думку позивача заборгованість відповідача за надані послуги становить 39 850,00 грн.

06.11.2014 року позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості за послуги з охорони та підписання актів надання послуг за жовтень 2014 року за вих. №54 від 06.11.2014 року (а.с. 20-22).

У зв'язку з чим, товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ПРЕМІУМ-7" звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з іноземного підприємства "АГРО-ВІЛЬД Україна" 41 968,06 грн., з яких 39 850,00 грн. основного боргу, 114,64 грн. процентів за користування коштами, 1 047,02 грн. пені, 956,40 грн. інфляційних нарахувань та 1 827,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України встановлено, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснювались оплати наданих послуг, що підтверджується випискою з особового рахунку, а саме: 09.10.2013 року від відповідача надійшло 27 468,00 грн. за послуги охорони згідно рахунку № 82 від 30.08.2013 року; 15.11.2013 року від відповідача надійшло 32 850,00 грн. за послуги охорони згідно рахунку № 87 від 23.09.2013 року; 21.11.2013 року від відповідача надійшло 32 850,00 грн. за послуги охорони згідно рахунку № 115 від 29.10.2013 року; 17.01.2014 року від відповідача надійшло 32 850,00 грн. за послуги охорони згідно рахунку № 128 від 27.11.2013 року; 21.01.2014 року від відповідача надійшло 32 850,00 грн. за послуги охорони згідно рахунку № 144 від 24.12.2013 року; 26.02.2014 року від відповідача надійшло 27 357,07 грн. за послуги охорони згідно рахунку № 36 від 29.01.2014 року; 26.03.2014 року від відповідача надійшло 17 710,00 грн. за послуги охорони згідно рахунку № 51 від 27.02.2014 року; 10.04.2014 року від відповідача надійшло 19 710,00 грн. за послуги охорони згідно рахунку № 91 від 26.03.2014 року; 08.05.2014 року від відповідача надійшло 19 710,00 грн. за послуги охорони згідно рахунку № 131 від 26.04.2014 року; 16.06.2014 року від відповідача надійшло 19 710,00 грн. за послуги охорони згідно рахунку № 175 від 28.05.2014 року; 17.07.2014 року від відповідача надійшло 32 850,00 грн. за послуги охорони згідно рахунку № 214 від 23.06.2014 року; 03.09.2014 року від відповідача надійшло 56 850,00 грн. за послуги охорони згідно рахунку № 48,51 від 28.07.2014 року; 17.09.2014 року від відповідача надійшло 25 850,00 грн. за послуги охорони згідно рахунку № 110 від 28.08.2014 року; 15.10.2014 року від відповідача надійшло 32 850,00 грн. за послуги охорони згідно рахунку № 124 від 29.09.2014 року (а.с. 37- 50). На загальну суму 389 465,07 грн.

Судом першої інстанції встановлено та перевірено апеляційним господарським судом, що відповідачем доказів на спростування вказаної заборгованості та доказів її погашення не надано.

За таких обставин, колегія апеляційного господарського суду підтримує висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ПРЕМІУМ-7" про стягнення з іноземного підприємства "АГРО-ВІЛЬД Україна" основного боргу у сумі 39 850,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 114,64 грн. процентів за користування коштами, 1 047,02 грн. пені, 956,40 грн. інфляційних нарахувань.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Господарським судом міста Києва встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Статтями 546, 549 Цивільного кодексу України регламентовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи те, що місцевим судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, то вимоги позивача про стягнення пені, нарахованої з урахуванням ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та в межах визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України правомірно визнані місцевим судом обґрунтованими та задовольняються у розмірі 1 047,02 грн. відповідно до наданого позивачем розрахунку, перевіреного колегією суддів апеляційного суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прострочене грошове зобов'язання визначено у гривні, а тому нарахування процентів є правомірним.

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання місцевий суд, здійснивши перерахунок, перевірений апеляційним судом, слушно задовольнив вимоги позивача про стягнення процентів за користування коштами у розмірі 114,64 грн. та інфляційних втрат у розмірі 956,40 грн.

Щодо посилань скаржника на те, що заборгованість позивачем нарахонано на підставі не підписаного акту, то вони до уваги не беруться з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4.4.2 договору у випадку не підписання акту надання послуг та направленні його виконавцю або не надання письмового обґрунтування відмови від підпису, акт надання послуг без підпису замовника підтверджує факт надання послуг належним чином та у повному обсязі, а також є підставою для оплати замовником наданих йому послуг протягом 15 днів із моменту отримання акту надання послуг.

Однак, акт надання послуг в супереч умовам п.4.2.2. договору не був підписаний, а також не було надано мотивованої письмової відмови від підпису, а отже послуги вважаються наданими та прийнятими відповідачем без зауважень.

Оскільки наявні в матеріалах справи первинні документи містять всі обов'язкові реквізити, що фіксують факт здійснення надання послуг та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отримані послуги, а часткова оплата відповідачем за отримані послуги свідчить, про його схвалення договору та визнання заборгованості.

Відповідно до наданих позивачем опису вкладень у цінний лист та поштової квитанції із штрихкодованим ідентифікатором 0100121489389, 28.10.2014 року позивач направив відповідачу два примірники акту надання послуг за жовтень 2014 року №ПЗ00000003 від 31.10.2014 року по договору 19/13.

Відповідно до повідомлення про вручення зазначений вище цінний лист позивача від 28.10.2014 року (відправлення із штрихкодованим ідентифікатором 0100121489389) був вручений особисто відповідачу 04.11.2014 року.

Внаслідок цього, доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Черкаської області від 06.02.2015 року у справі № 925/2323/14 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу іноземного підприємства "АГРО-ВІЛЬД УКРАЇНА" на рішення господарського суду Черкаської області від 06.02.2015 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 11.02.2015 року) по справі № 925/2323/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 06.02.2015 року по справі № 925/2323/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 925/2323/14 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді П.В. Авдеєв

В.В. Куксов