Постанова

від 02.03.2015 по справі 804/2455/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2015 р. Справа № 804/2455/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Барановського Р. А. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології металооброблення" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології металооброблення" (далі-ТОВ «ІТМО», підприємство, позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка є правонаступником Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі-Лівобережна ОДПІ, податковий орган, відповідач) з позовними вимогами щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007192204 від 30.12.2014р.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, мотивуючи тим, що висновки податкового органу, відображені в акті перевірки про нереальність господарських операцій між ТОВ «ІТМО» та його контрагентами за перевірюваний період є безпідставним та таким, що не підтверджено жодними доказами, у зв'язку з чим прийняте на підставі даного акту та оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем заперечень до суду не надано.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інноваційні технології металооброблення» (код ЄДРПОУ 38298617) зареєстровано як юридичну особу 03.07.2012р. Дніпропетровським міським управлінням юстиції.

До основних видів економічної діяльності позивача належить:

-28.15 Виробництво підшипників, зубчастих передач, елементів механічних передач і приводів;

-25.62 Механічне оброблення металевих виробів;

-28.29 Виробництво інших машин і устаткування загального призначення, н.в.і.у.;

-28.30 Виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства;

-46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;

-28.99 Виробництво інших машин і устаткування спеціального призначення, н.в.і.у.;

-33.19 Ремонт і технічне обслуговування інших машин і устаткування;

-46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням.

Підприємство перебуває на податковому обліку, в т.ч. як платник податку на додану вартість (Свідоцтво №200069273 від 01.10.2012р.), у Лівобережній ОДПІ від 04.07.2012р. за №9897 згідно Довідки №612 від 05.09.2012р.

У період з 26.11.2014р. по 27.11.2014р. працівниками Лівобережної ОДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ІТМО», за результатами якої складено Акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційні технології металооброблення» (код ЄДРПОУ 38298617) по взаємовідносинам із ТОВ «КАСТОРС» (код ЄДРПОУ 39286974) за серпень 2014 року» №4515/2204/38258617 від 27.11.2014р. (далі-акт перевірки).

У відповідності до зазначеного акту податковий орган встановив відсутність реальності здійснення господарських операцій ТОВ «ІТМО» по ланцюгу ТОВ «КАСТОРС» на суму ПДВ 1920, 0 грн. - ТОВ «ІТМО»-ТОВ «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» за серпень 2014 року на суму ПДВ - 2320, 00 грн., у зв'язку з чим перевіряючі дійшли висновку про порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість у серпні 2014 року на загальну суму 72 066, 00 грн.

Не погодившись із висновками відповідача підприємство направило до податкового органу заперечення на акт перевірки за вих. №18/12/14 від 18.12.2014р.

У відповідь на зазначені заперечення Лівобережна ОДПІ направила позивачу лист про результати розгляду заперечень (вих. №41201/10/04-64-22-04 від 25.12.2014р.), яким підтвердило правильність висновків податкового органу, відображених в акті перевірки.

На підставі акту перевірки №4515/2204/38258617 від 27.11.2014р. Лівобережною ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0007192204 від 30.12.2014р., яким збільшено податкове зобов'язання ТОВ «ІТМО» по податку на додану вартість на загальну суму 90 082, 50 грн., в тому числі за основним платежем на суму 72 066, 00 грн. та за штрафними санкціями - 18 016, 50 грн.

Не погодившись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «ИТМО» звернулось до суду із даним позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Так відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 -138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається, зокрема, дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, зазначеними нормами передбачено право платника податків на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, незалежно від початку використання таких основних фондів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України - платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну , складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарській діяльності, а відтак отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Так, для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання. ( згідно листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.11р. №742/11/13-11)

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Слід зазначити, що чинні нормативно-правові акти не містять вичерпного переліку документів, які б підтверджували здійснення господарської операції, а тому законодавцем наведено чіткий перелік обов'язкових вимог, яким такі документи повинні відповідати.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Аналіз вищезазначених норм законодавства, яке регулює порядок формування податкового кредиту, не передбачають позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства по ланцюгу постачання.

Факт порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «КАСТОРС» у відповідності до акту перевірки обгрунтовується Лівобережною ОДПІ наступним:

-у наданих ТОВ «ІТМО» видаткових накладних відсутні реквізити,а саме - відсутні дані, які дали змогу ідентифікувати осіб, відповідальних за завантаження/ отримання товару, а також розрахункові рахунки та МФО банка постачальника;

-в ході перевірки встановлено відсутність первинних документів підтверджуючих транспортування товару (товарно-транспортних накладних) від ТОВ «КАСТОРС» до ТОВ «ІТМО»;

-постачальники ТОВ «КАСТОРС» та ТОВ «ІТМО» мають ознаки фіктивності, а їх діяльність спрямована на отримання податкової вигоди третіх осіб та не направлена на досягнення реальних економічних результатів;

-у договорі №01-432 від 17.10.2013р., укладеного між ТОВ «ІТМО» та ТОВ «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» зазначено невірний реквізит юридичної особи (адреса позивача), що, на думку перевіряючих, ставить під сумнів укладення зазначеного договору та здійснення господарської операції;

-операції з поставки товару по ланцюгу: ТОВ «КАСТОРС»- ТОВ «ІТМО»- ТОВ «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» не спричиняють реального настання правових наслідків, у зв'язку з непідтвердженням фактичного постачання товару.

Так, в ході проведеної перевірки Лівобрежною ОДПІ встановлено, що за період, що перевірявся підприємство здійснювало фактично механічне оброблення металевих виробів, виробництво інших машин і устаткування спеціального призначення, ремонт і технічне обслуговування інших машин і устаткування, оптову торгівлю іншими машинами та устаткуванням, неспеціалізованою оптовою торгівлею, виробництвом підшипників, зубчастих передач, елементіг-механічних передач і приводів.

Для проведення перевірки ТОВ «ІТМО» за період серпень 2014 року було надано копії первинних документів: договори оренди нежитлового приміщення, договори поставки, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості по рахункам 631, податкові та видаткові накладні, оборотно-сальдові відомості по рахункам 1521, акти-приймання передачі, акти надання послуг тощо.

У періоді, що перевірявся ТОВ «ІТМО» було укладено договори поставки з ТОВ «КАСТОРС», а саме:

-договір поставки №21 від 21.08.2014р. щодо постачання товару (у відповідності до специфікації №1 від 21.08.2014р. - заготовка гайки 3-х заходной у кількості 4 шт.) на загальну суму 11 520, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1920, 00 грн.);

-договір поставки №22 від 22.08.2014р. щодо постачання товару (у відповідності до специфікації №1 від 22.08.2014р.) - товарно-гвинтовий верстат 1М63, б/у (1972 р.в.) у кількості 1 шт.) на загальну суму 51 840, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 8640, 00 грн.) та (у відповідності до специфікації №2 від 22.08.2014р.) - товарно-гвинтовий верстат 16А20,б/у (1986 р.в.) у кількості 1 шт.) на загальну суму 59 184, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9864, 00 грн.);

-договір поставки №23 від 25.08.2014р. щодо постачання товару (у відповідності до специфікації №1 від 25.08.2014р. - полоскошлифовальний станок ЗЛ722В.б/у (1985 р.в.) у кількості 1 шт.) на загльну суму 59 784, 00 грн. ( в т.ч. ПДВ - 9964, 00 грн.);

-договір поставки №24 від 26.08.2014р. щодо постачання товару (у відповідності до специфікації №1 від 26.08.2014р.: піч електрична камерна СНО-3.08.3/11-И4 б/у (1995р.в.) у кількості 1 шт., агрегат насосний - 18/20 б/у (1987 р.в.) у кількості 1 шт., калорифер проточний б/у (1989 р.в.) у кількості 1 шт., вентилятор осьовий у кількості 2 шт., відцентрований нагрівач повітря б/у (1978 р.в.) у кількості 1 шт., стеллаж для металевого прокату б/у (1989 р.в.) у кількості 2 шт.) на загльну суму 53 088, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 8848, 00 грн.);

-договір поставки № 25 від 27.08.2014р. щодо постачання товару (у відповідності до специфікації №1 від 27.08.2014р.: верстак слюсарний б/у (1998 р.в.) у кількості 1 шт., токарно-гвинторізний верстат ЧПУ НЦ-31-01 16А20 б/у (1977 р.в.) у кількості 1 шт.) на загальну суму 43 200 грн. (в т.ч. ПДВ - 7200, 00 грн.);

-договір поставки №27 від 28.08.2014р. щодо постачання товару (у відповідності до специфікації №1 від 28.08.2014р. - токарно-гвинторізний верстат ЧПУ НЦ-31 16А20, б/у (1987 р.в.) у кількості 1 шт.) на загальну суму 58 200, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9700, 00 грн.);

-договір поставки №30 від 28.08.2014р. щодо постачання товару (у відповідності до специфікації №1 від 28.08.2014р. - масляная вання у кількості 1 шт.) на загльну суму 25 000, 00 грн. ( в т.ч. ПДВ - 5000, 00 грн.);

-договір поставки №31 від 28.08.2014р. щодо постачання товару (у відповідності до специфікації №1 від 28.08.2014р. - свердлильний верстат 2Н135 б/у (1985 р.в.) у кількості 1 шт.) на загальну суму 35 100, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 5850, 00 грн.);

-договір поставки №32 від 29.08.2014р. щодо постачання товару (у відповідності до специфікації №1 від 29.08.2014р. - зубофрезерний верстат 5К310 б/у (1985 р.в.) у кількості 1 шт.) на загальну суму 42 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ- 7000, 00 грн.).

В Акті перевірки відповідач також зазначає, що придбаний товар за вищевказаними договорами фактично використовується у господарській діяльності ТОВ «ІТМО».

Межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Відповідно до ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагент в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до витрат та податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Крім того, рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі "Булвес АД" проти Болгарії (заява №3991/03) було встановлено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Враховуючи, наведене, суд критично оцінює доводи Лівобережної ОДПІ, викладені в акті перевірки щодо нереальності проведених між позивачем та його контрагентом операцій по постачанню товару з огляду на те, що, на думку податкового органу, постачальники ТОВ «КАСТОРС» та ТОВ «ІТМО» мають ознаки фіктивності, а їх діяльність спрямована на отримання податкової вигоди третіх осіб та не направлена на досягнення реальних економічних результатів.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 204 Цивільного кодексу України та статтею 207 Господарського кодексу України закріплено принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого будь-який правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Слід мати на увазі, що в розумінні Цивільного та Господарського кодексів України необхідною умовою для висновку про нікчемність правочину є докази наміру сторін на протизаконний результат. При цьому намір юридичної особи визначається умислом особи, яка підписала відповідний договір.

В Акті не наведено інформації про наявність судових рішень щодо визнання укладених правочинів недійсними як боку його учасників, так і з боку третіх осіб. Жодних документальних доказів про неможливість роботи контрагента-постачальника ТОВ «КАСТОРС» у перевіряємий період до суду не надано.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених первинними документами.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" №996-XIV від 16.07.1999р., первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції відповідно до чинного законодавства.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції відповідно до чинного законодавства.

На підтвердження виконання укладених між ТОВ «ІТМО» і ТОВ «КАСТОРС» договірних зобов'язань сторонами були складені такі первинні документи:

-видаткова накладна №82111 від 21.08.2014р., податкова накладна №76 від 21.08.2014р. на загальну суму 11 520, 00 грн. (в тч. ПДВ - 1920, 00 грн.);

-видаткова накладна №82208 від 22.08.2014р., податкова накладна №77 від 22.08.2014р. на загальну суму 51 840, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 8640, 00 грн.);

-видаткова накладна №82512 від 25.08.2014р., податкова накладна №78 від 25.08.2014р. на загальну суму 59 184, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9864, 00 грн.);

-видаткова накладна №82632 від 26.08.2014р., податкова накладна №79 від 26.08.2014р. на загальну суму 59 784, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9964, 00 грн.);

-видаткова накладна №82722 від 27.08.2014р., податкова накладна № 80 від 27.08.2014р. на загальну суму 53 088, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -8848, 00 грн.);

-видаткова накладна №82817 від 28.08.2014р., податкова накладна №81 від 28.08.2014р. на загальну суму 58 200, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9700, 00 грн.);

-видаткова накладна №82818 від 28.08.2014р., податкова накладна №82 від 28.08.2014р. на загальну суму 43 200, 00 грн. (в т.ч. ПДВ- 7200, 00 грн.);

-видаткова накладна №82819 від 28.08.2014р., податкова накладна №83 від 28.08.2014р. на загальну суму 30 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -5000, 00 грн.);

-видаткова накладна №82819 від 29.08.2014р., податкова накладна №84 від 28.08.2014р. на загальну суму 35 100, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -5850, 00 грн.);

-видаткова накладна №82920 від 29.08.2014р., податкова накладна №85 від 29.08.2014р. на загальну суму 42 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7000, 00 грн.).

Відповідність цих документів вимогам нормативно-правових актів відповідачем не спростована, а їх наявність підтверджується податковим органом і в акті перевірки.

Дані документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", виписані підприємством, яке станом на момент спірних правовідносин є платником податку на додану, що не спростовується відповідачем.

Зазначені в акті порушення щодо відсутності деяких реквізитів у видаткових накладних, технічних помилок у реквізитах , в тому числі і розрахункового рахунку за договорами, не можуть розглядатись як неузгодженість по суттєвим умовам договорів, що були укладені та фактично виконані сторонами, а зазначені в документах невідповідності можливо усунути, а їх не усунення не впливає на дійсність договору.

Розрахунок між позивачем та його контрагентом за даним договором здійснювався у безготівковій формі та підтведжується платжіними дорученнями №612 від 19.09.2014р. на суму 20 500, 00 грн., №613 від 22.09.2014р. на суму 12 900, 00 грн., №633 від 03.10.2014р. на суму 42 000, 00 грн., №634 від 03.10.2014р. на суму 35 100, 00 грн., №635 від 03.10.2014р. на суму 30 000, 00 грн., №636 від 03.10.2014р. на суму 14 000, 00 грн., №681 від 28.10.2014р. на суму 14 647, 50 грн., №683 від 28.10.2014р. на суму 4440, 00 грн., №684 від 28.10.2014р. на суму 11 520, 00 грн., №685 від 28.10.2014р. на суму 17 000, 00 грн.

Зміни майнового стану ТОВ «ІТМО» відображено у бухгалтерському та податковому обліку.

Придбані матеріали та комплектуючі використовуються в господарській діяльності ТОВ «ІТМО» та використані для виготовлення готової продукції та її подальшої реалізації ТОВ «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» з метою отримання доходу, що підтверджено відповідними документами бухгалтерського обліку, факт реалізації якої Актом перевірки не заперечується.

Щодо тверджень відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних при перевезенні товарів придбаних позивачем у ТОВ «КАСТОРС» то звертаємо вагу, що доставка товарів згідно умов договорів здійснювалася за рахунок ТОВ «КАСТОРС», тому відповідні документи у позивача об'єктивно відсутні.

У відповідності до п. 4.1 вищезазначених договорів поставки з ТОВ «КАСТОРС» визначено, що поставка товару здійснюється за рахунок та силами Постачальника, що встановлено також відповідачем та зазначено про це в Акті-перевірки від 27.11.2014 року. Оплата за найманий транспорт покладається на постачальника ТОВ «КАСТОРС».

Так, відповідно до чинного законодавства ТТН оформляються лише у випадку, якщо перевезення вантажів здійснюється автомобільним транспортом, - обов'язок оформлення ТТН встановлюється Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила № 363), дія яких поширюється лише на автомобільний транспорт.

Відповідно до розділу 1 Правил № 363, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здачу вантажу і взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пп. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.6 Правил №363 - основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Подорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не дозволяються. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Відсутність товарно-транспортних накладних за операціями з окремими контрагентами не свідчить про відсутність фактичної поставки товарів за цими операціями, оскільки перевезення товарів не завжди передбачає обов'язкове оформлення товарно-транспортних накладних.

ТТН оформляються лише у тих випадках, коли для перевезення товару залучається перевізник, який надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом. Якщо ж товар перевозиться власним автомобільним транспортом продавця (вантажовідправника) чи власним транспортом покупця (вантажоодержувача), ТТН не оформляються.

Факт передання товару (набуття платником права власності) підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Згідно норм податкового законодавства наявність товарно-транспортної накладної не є обов'язковою умовою формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім того, наявність або відсутність окремих документів, в тому числі і первинних документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної, вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 35 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Слід зазначити, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України").

Таким чином, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків-покупця, будь-які порушення постачальниками товару у ланцюгу постачання податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування.

Наявність реально отриманого товару ТОВ «ІТМО» за договорами від ТОВ «КАСТОРС», його облік, наявність розрахунків та документів про вчинені господарські операції , зміна майнового стану ТОВ «ІТМО», свідчить про їх реальність, відповідність економічному змісту, і вчинені з наміром здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

В акті на момент перевірки не зазначені об'єктивно підтверджені відомості чи докази, що проведення операцій між ТОВ «ІТМО» та ТОВ «КАСТОРС» було фіктивним , що вчинялось порушення в сфері оподаткування, документувалось безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів господарювання, та укладались нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави та суспільства.

Як зазначено відповідачем у Акті-перевірки ТОВ «ІТМО» є частково посередником товару (Гайка 3-х західна кресл.02.МЗ-5.02.04.10).

Згідно Договору з ТОВ «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» є покупцем зазначеного товару. Відповідно до умов договорів ТОВ «ІТМО» виписані накладні (акти виконаних робіт) та податкові накладін.Довіреність від 21.08.2014 року №1492, видана ОСОБА_2, для отримання цінностей Гайка 3-х заходная 4 шт. суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового зобовязання відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку5 податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації ПДВ за серпень 2014 року. За банківськими виписками розрахунки між підприємствами проводились грошовими коштами в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями. Згідно листа ТОВ «ІТМО» транспортування товару Гайка 3-х західна крісельна транспортувалась автомобілем директора ТОВ «ІТМО» ОСОБА_3

Таким чином наявність реально отриманого товару від ТОВ «ІТМО» ТОВ «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» за договором, документи обліку, наявність розрахунків та документів про вчинені господарські операції, зміна майнового стану ТОВ «ІТМО», свідчить про їх реальність, відповідність економічному змісту, і вчинені з наміром здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Враховуючи викладене, акт перевірки не містить об'єктивного викладення обставин, які є підставою для нарахування грошових зобов'язань, позбавлення права на податковий кредит або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції' України і діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених па контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушення прав і охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України.

З огляду на викладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології металооброблення" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0007192204 від 30.12.2014р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційні технології металооброблення» (код ЄДРПОУ 38298617) судові витрати у розмірі 182, 70 грн. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Р.А. Барановський