Постанова

від 27.04.2015 по справі 826/3466/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27 квітня 2015 року 08:02 №826/3466/15

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Дмитрієвій В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-торгівельна мережа" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області про скасування рішень ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Арго-торгівельна мережа» (надалі - позивач/ТОВ «Арго-торгівельна мережа») з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області (надалі - відповідач/Інспекція), в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №3 та №4 Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області від 12.02.2015 р. (надалі - Рішення №3, Рішення №4).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2015 р. відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити з підстав викладених в адміністративному позові, зокрема зазначає про протиправність дій відповідача щодо проведення перевірки ТОВ «Арго-торгівельна мережа» щодо дотримання останнім вимог законодавства про рекламу, посилаючись на Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (надалі - Закон №76). Зокрема, зазначає про відсутність у відповідача права на проведення перевірки, оскільки згідно п.8 Прикінцевих положень Закону №76, проведення перевірок у період січня - червня 2015 р. здійснюється виключно з дозволу Кабінету Міністрів України (надалі - КМУ) або за заявкою суб'єкта господарювання. Таким чином, оскільки ТОВ «Арго-торгівельна мережа» самостійно до відповідача з проханням провести перевірку не зверталось, а також відсутній дозвіл КМУ, оскаржувані Рішення №3 та Рішення №4, винесені відповідачем за результатами проведеної перевірки, є протиправними та такими, що на думку позивача, підлягають скасуванню.

В судове засідання відповідач не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, водночас через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи та письмові заперечення, в яких зазначає, що здійснення заходів контролю за дотриманням законодавства про рекламу не є перевіркою діяльності суб'єкта господарювання, внаслідок чого посилання позивача на Закон №76, а саме п.8 Перехідних положень даного Закону є необґрунтованими. Разом з тим, зазначає, що оскільки ТОВ «Арго-торгівельна компанія» було порушено вимоги Закону України «Про рекламу» (надалі - Закон №270), оскаржувані Рішення №3 та Рішення №4 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу є правомірними та такими, що прийняті Інспекцією з дотриманням норм чинного законодавства.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Зважаючи на неявку в судове засідання відповідача, а також приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, на підставі ст.3 та ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд дійшов висновку про можливість перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.01.2015 р. за результатами проведеної перевірки дотриманням ТОВ «Арго-торгівельна мережа» вимог законодавства про рекламу, Інспекцією було складено протокол про порушення законодавства про рекламу, в якому зафіксовано, що ТОВ «Арго-торгівельна мережа» при розповсюдженні внутрішньої реклами в приміщенні ТРЦ «Променада Парк», що розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, вул. Велика Кільцева, 4 порушено вимоги ч.5 ст.8 Закону №270, відповідно до якої, реклама про знижку цін на продукцію, про розпродаж повинна містити відомості про місце, дату початку і закінчення знижки цін на продукцію, розпродаж, а також про співвідношення розміру знижки до попередньої ціни реалізації товару.

14.01.2015 р. на підставі протоколу про порушення законодавства про рекламу від 13.01.2015 р. та доданих до нього матеріалів про ознаки порушень законодавства про рекламу, Інспекцією було прийнято рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.

В той же час, 14.01.2015 р. відповідачем було надіслано на адресу позивача Вимогу №41, якою було зобов'язано позивача надати Інспекції наступні документи, зокрема: свідоцтво про державну реєстрацію, письмові пояснення, дозвіл розміщення реклами, договори на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламних засобів, документальне підтвердження вартості розповсюдження реклами за період до 1 року з моменту отримання даної вимоги (договори, акти виконаних робіт, квитанції про сплату, платіжні доручення про сплату розміщення рекламних засобів тощо). Разом з тим, позивача було повідомлено про проведення 12.02.2015 р. розгляду справи про порушення законодавства України про рекламу, а також попереджено, що у відповідності до ч.6-ч.8 ст.27 Закону №270 та п.2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №693 від 26.05.2004 р. (надалі - Порядок №693), в разі неподання або подання завідомо неправдивої інформації щодо вартості розповсюдження реклами на позивача може бути накладено штраф.

Розглянувши надіслану відповідачем вимогу, 02.02.2015 р. ТОВ «Арго-торгівельна мережа» було надіслано на адресу лист №41/2, в якому останнім було повідомлено про те, що позивач не має належних та законних підстав щодо надання відповідних документів на вимогу відповідача, оскільки відповідно до положень Закону №76 у відповідача відсутні правові підстави для проведення перевірки дотримання ТОВ «Арго-торгівельна мережа» вимог законодавства про рекламу.

12.02.2015 р. відбулося засідання щодо розгляду справи про порушення позивачем законодавства про рекламу, за результатами якого Інспекцією було складено відповідний протокол яким встановлено порушення ТОВ «Арго-торгівельна мережа» ч.5 ст.8 та ч.2 ст.26 Закону №270.

Разом з тим, 12.02.2015 р. на підставі протоколу засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу, Інспекцією були прийняті оскаржувані Рішення №3 та Рішення №4 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, якими на ТОВ «Арго-торгівельна мережа» були накладені штрафи у розмірі 5 083,00 грн. та 1 700,00 грн. відповідно.

Не погоджуючись з винесеними відповідачем рішеннями про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, вважаючи їх протиправними та такими, що порушують законні права та інтереси позивача, останній звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) є Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (надалі - Закон №877).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №877 дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Так, ч.1 ст.1 Закону №877 визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч.4 ст.4 Закону №877 виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Тобто органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, а також спосіб здійснення державного нагляду (контролю) встановлюються виключно законами.

Так, положення Закону №877 встановлюють загальні засади державного нагляду (контролю) по відношенню до всіх сфер діяльності суб'єктів господарювання, конкретні ж засоби, порядок та процедура здійснення державного нагляду (контролю) можуть встановлюватися спеціальними законами.

Зокрема, спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами є Закон №270. Цей Закон регулює відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України (ч.1 ст.2 Закону №270).

Відповідно до положень ст.1 Закону №270 реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Пунктом 1 ч.1 ст.26 Закону №270 визначено, що контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про захист прав споживачів» (надалі - Закон №1023) спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів.

Так, відповідно до п.1 Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України №465/2011 від 13.04.2011 р. (далі - Положення №465), Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів (Держспоживінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України. Держспоживінспекція України входить до системи органів виконавчої влади і реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів. Держспоживінспекція України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Згідно пп.1 п.3 Положення №465 основними завданнями Держспоживінспекції України є реалізація державної політики, в тому числі, щодо державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері.

При цьому, відповідно до п.7 вищевказаного Положення, а також п.1 Положення про інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №206 від 09.11.2011 р. (надалі - Положення №206) Держспоживінспекція України здійснює свої повноваження через територіальні інспекції.

Так, п.3 Положення №206 визначено, що завданням інспекцій є реалізація повноважень Держспоживінспекції України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Разом з тим, пп.4.1 п.4 Положення №206 визначено, що інспекції відповідно до покладених на них завдань здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів (крім Держспоживінспекції в Автономній Республіці Крим), рекламу в цій сфері та державний ринковий нагляд.

В той же час, в п.6 Положення №206 зафіксовано, що інспекції з поміж іншого мають право, зокрема: перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства виробничі, складські, торговельні та інші приміщення суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства; проводити контрольні перевірки правильності здійснення розрахунків зі споживачами; давати суб'єктам господарювання обов'язкові до виконання приписи щодо припинення порушень прав споживачів; вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами надання документів, усних чи письмових пояснень, відео- та звукозаписів, іншої інформації, необхідної для здійснення інспекціями повноважень щодо контролю за додержанням законодавства про рекламу; приймати рішення щодо визнання реклами недобросовісною, визнання порівняння в рекламі неправомірним; вимагати від рекламодавців публікації відомостей, що уточнюють, доповнюють рекламу, та звертатися з позовом до суду щодо протиправних дій рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами, заборони відповідної реклами та її публічного спростування.

Крім того, в пп.6.2.1 п.6.1 Положення №206 зафіксовано, що інспекції мають право здійснювати державний ринковий нагляд у межах сфери відповідальності відповідно до повноважень, визначених Законами України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", "Про загальну безпечність нехарчової продукції", "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм чинного законодавства вбачається, що відповідач, в межах наданих йому повноважень, має право у межах сфери державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснювати перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про рекламу.

Відповідно до положень ч.1 ст.1 Закону №877 спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що заходи державного контролю можуть бути проведені як шляхом перевірок (планових або позапланових), ревізій, оглядів, обстежень, так і шляхом вчинення інших дій, спрямованих на реалізацію суб'єктами владних повноважень відповідних функцій під час здійснення процедури державного контролю, яка визначена законом.

Зокрема, ч.10 ст.4 Закону №877 визначено, що посадові особи органу державного нагляду (контролю) з метою з'ясування обставин, які мають значення для повноти проведення заходу, здійснюють у межах повноважень, передбачених законом, огляд територій або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, а також будь-яких документів чи предметів, якщо це передбачено законом.

В той же час, ч.2 ст.26 Закону №270 визначено, що на вимогу органів державної влади, на які покладено контроль за дотриманням законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Крім того, відповідний орган державної влади має право, зокрема: вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень; приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження; приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами.

Органи державної влади зобов'язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менше ніж за п'ять робочих днів до дати розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону №270 особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону. Норми цієї статті не поширюються на порушення, зазначені у ст.24 1 цього Закону.

Зокрема, ч.6 ст.27 Закону №270 визначено, що за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.7 ст.27 Закону №270).

Відповідно до ч.8 ст.27 Закону №270 рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Водночас, правовим актом, що регулює питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав) є Порядок №693.

Так, п.2 Порядку №693 визначено, що штрафи відповідно до ст.27 Закону України "Про рекламу" накладаються у таких розмірах, зокрема: сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за неподання або подання свідомо неправдивої інформації щодо вартості розповсюдженої реклами, її виготовлення та/або розповсюдження.

Повторне вчинення порушень, передбачених у цьому пункті, протягом року тягне за собою накладення штрафу в подвійному розмірі.

У разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог законодавства про рекламу, на рекламодавців і розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з матеріалів справи, що не заперечується сторонами, за результатами проведеної перевірки дотримання ТОВ «Арго-торгівельна мережа» законодавства про рекламу з метою захисту прав споживачів реклами, Інспекцією було встановлено порушення позивачем вимог законодавства про рекламу, а саме розміщення останнім реклами в приміщенні ТРЦ «Променада Парк», що розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. ПП. Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 4, з порушенням вимог ч.5 ст.8 Закону №270, відповідно до якої, реклама про знижку цін на продукцію, про продаж повинна містити відомості про місце, дату початку і закінчення знижки цін на продукцію, розпродаж, а також співвідношення розміру знижки до попередньої ціни реалізації товару, внаслідок чого відповідачем було прийнято оскаржуване Рішення №3, яким на позивача було накладено штраф у розмірі 5 083,00 грн.

Разом з тим, у зв'язку з неподанням ТОВ «Арго-торгівельна мережа» інформації щодо вартості розповсюдженої зовнішньої реклами (знижка до 70 %) в приміщенні ТРЦ «Променада Парк», що розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. ПП. Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 4, чим на думку Інспекції позивачем було порушено вимоги ч.2 ст.26 Закону №270, останнім було винесено оскаржуване Рішення №4, яким на ТОВ «Арго-торгівельна мережа» було накладено штраф у розмірі 1 700,00 грн.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, суд погоджується з доводами останнього, на рахунок протиправності дій відповідача щодо прийняття оскаржуваних рішень про накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу №3 та №4, виходячи з наступного.

Так, п.8 Прикінцевих положень Закону №76 чітко визначено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня-червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги, що дозволу Кабінету Міністрів України на проведення перевірки ТОВ «Арго-торгівельна мережа» відповідач не отримував, а позивач із заявами про проведення перевірки самостійно до Інспекції не звертався, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для проведення перевірки дотримання ТОВ «Арго-торгівельна мережа» вимог законодавства про рекламу, за результатами якої приймати оскаржувані Рішення №3 та Рішення №4, внаслідок чого, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову в повному обсязі. Відповідно до положень ст. 94 КАС України судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго-торгівельна мережа» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 12.02.2015 р. №3 винесеного Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Київській області.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 12.02.2015 р. №4 винесеного Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Київській області.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго-торгівельна мережа» витрати зі сплати судового збору у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп. із Державного бюджету України.

5. Стягнути з Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області (адреса: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 6, код ЄДРПОУ 37994373) решту суми судового збору у розмірі 1 644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 до ГУ ДКСУ у м. Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001, за розгляд Окружним адміністративним судом м. Києва справи №826/3466/15.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б.В. Санін