Ухвала

від 29.04.2015 по справі 826/2172/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2172/15 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

29 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у міста Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва 11 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Поліпромсинтез» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у міста Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліпромсинтез» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у міста Києві (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.10.2014 року № 0011102201.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 11 березня 2015 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким рішенням суд, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2015 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Апелянт посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заяви, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Поліпромсинтез» (код ЄДРПОУ 22887593) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Ауріс Компані» (код ЄДРПОУ 37211839) за період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 23.09.2014 року № 1057/26-54-22-01/22887593.

На підставі складеного акта перевірки податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 13.10.2014 року № 0011102201, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 62 303,00 грн., з якої: за основним платежем - 49 842,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 12 461,00 грн. за платежем: ПДВ (т. 1, арк. 35).

Як вбачається з акта перевірки, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стало не підтвердження зустрічною звіркою здійснення господарських відносин між ТОВ «Поліпромсинтез» та ТОВ «Aypic Компані» у березні 2014 року, оскільки щодо ТОВ «Aypic Компані» відсутня будь-яка інформація про залучення матеріальних та трудових ресурсів для продажу товару; відсутня інформація про офісні та складські приміщення, інформація щодо наявності основних засобів, кількість трудових ресурсів.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає а необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, а саме, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ТОВ «Поліпромсинтез» (покупець) та ТОВ «Aypic Компані» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу товарів від 25.02.2015 року № 25/02.

Згідно умов даного договору, продавець повинен передати у власність покупця матеріали в асортименті, визначеному в специфікаціях, рахунках-фактурах або в оформлених накладних до договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його в порядку, передбаченому цим договором.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду:

- специфікації до договору, згідно яких сторонами договору був визначений товар, його кількість та ціна (т. 1, арк. 84); видаткові накладні (т. 1, арк. 87, 89, 92, 94, 97, 99, 102, 104); податкові накладні; товарно - транспортні накладні (т. 1, арк. 91, 96, 101, 106); договір перевезення вантажів та транспортної експедиції від 27.02.2014 року № 02/24-4, укладений позивачем з ТОВ «Юк центр лекс» разом з первинною документацією щодо виконання даного договору (т. 1, арк. 107-117); інформацію щодо ТОВ «Aypic Компані» (т. 1, арк. 118-119).

Крім того, для спростування позиції відповідача щодо не підтвердження здійснення господарських відносин між ТОВ «Поліпромсинтез» та ТОВ «Aypic Компані» у березні 2014 року, позивач надав суду копію судового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.09.2014 року № 804/12100/14, яким визнано протиправними дії Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, щодо проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «АУРІС КОМПАНІ» та складання Актів від 31.07.2014 року № 90/16-24-22-01-40/37211839 та від 31.07.2014 року № 91/16-24-22-01-40/37211839 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АУРІС КОМПАНІ» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами постачальниками та покупцями за січень, березень 2014року; визнано протиправними дії Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, щодо проведення коригувань показників податкової звітності ТОВ «АУРІС КОМПАНІ» за період січень, березень 2014 року у Автоматизованій інформаційній системі «Податковий Блок», що були змінені на підставі Актів від 31.07.2014 року № 90/16-24-22-01-40/37211839 та від 31.07.2014 року № 91/16-24-22-01-40/37211839; зобов'язано Полтавську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області відновити показники податкової звітності ТОВ «АУРІС КОМПАНІ» за період січень, березень 2014 року у Автоматизованій інформаційній системі «Податковий Блок» (т. 1, арк. 120-126).

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач наданими доказами підтвердив реальність господарських операцій між ТОВ «Поліпромсинтез» та ТОВ «Aypic Компані», згідно укладеного договору купівлі-продажу товарів від 25.02.2015 року № 25/02, а тому відсутні підстави вважати, що позивачем було безпідставно включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість по даним взаємовідносинам.

Отже, ТОВ «Поліпромсинтез» мало право на формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Aypic Компані».

Крім того, судом було встановлено, що податковим органом не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

Платник податку на додану вартість (покупець товару/робіт/послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг/робіт) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

У зв'язку з чим, суд вважає доцільним зазначити, що факт фіктивності фінансово-господарської діяльності товариства може бути встановлено лише на підставі рішення суду.

Однак, як підтверджується матеріалами справи, відповідач не надав суду жодного вироку суду ані по відношенню до ТОВ «Поліпромсинтез», ані до його контрагента - ТОВ «Aypic Компані» та лише посилається на те, що зустрічною звіркою документально не підтверджено здійснення господарських відносин між ТОВ «Поліпромсинтез» та ТОВ «Aypic Компані» в березні 2014 року.

Проте, судом було встановлено, що такі твердження податкового органу спростовуються постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.09.2014 № 804/12100/14, в якій зазначено, що Полтавською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області в порушення вимог діючого законодавства фактично було проведено перевірку замість звірки та без дослідження будь-яких документів зроблені висновки щодо порушення податкового законодавства, тобто висновки які ґрунтуються на припущеннях.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовної вимоги позивач щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.10.2014 року № 0011102201.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 160, 170, 195, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у міста Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Файдюк В.В.