Ухвала

від 21.04.2015 по справі 821/4846/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/4846/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Жука С.І.

- Семенюка Г.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 січня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-Пром" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

До Херсонського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "СК - Пром" (далі - позивач, ТОВ "СК-Пром" ) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень - рішень від 25.06.2014 року № 0002202200 та №0002212200.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28 січня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Оскільки від усіх осіб, які беруть участь у справі, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, то колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 13.05.2014 р. відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "СК- Пром" (код ЄДРПОУ 32391911) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2013 р. та з податку на додану вартість за липень 2013 р. по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ТОВ ТФ "Прайс" (код ЄДРПОУ 38605027), подальшої реалізації, використання придбаних у контрагента - постачальника товарно - матеріальних цінностей (робіт, послуг), їх відображення у податковій звітності.

За результатами даної перевірки складено акт від 16.05.2014 року №174/21-03-22-06/32391911 (далі - акт). (т.1, а.с. 13-39).

З наведеного вище акта перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення:- п.п.138.1.1 п. ст. 138, п. 138.2 ст. 138, п. 138.11 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств у результаті декларування придбання послуг з очищення жита у ТОВ ТФ "Прайс" за липень 2013 р. на суму 7791,00 грн.

- ст.44, п.185.1 ст.185, п. 187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п. 198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п.198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями), відсутнє право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у ТОВ "СК-Пром" при декларуванні придбання борошна жита та послуг з очищення жита у контрагента - постачальника ТОВ ТФ "Прайс" (код ЄДРПОУ 38605027) за липень 2013 р. на загальну суму в розмірі 38502,92 грн. та встановлено відсутність об'єкту оподаткування з податку на додану вартість при декларуванні податку на додану вартість при декларуванні продажу борошна жита на адресу контрагента - покупця - фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на загальну суму в розмірі 31006,65 грн.

- п.198.2 ст. 198, п.198.3 ст. 198, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями), внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 8201,00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість у зв'язку з декларуванням придбання у липні 2013 р. послуг з очищення жита ТОВ ТФ "Прайс" на загальну суму податку на додану вартість в сумі 8201,00 грн.

- ст..134, ст. 135, п.п.138.1.1 п.138.1 ст. 138, п.138.2 ст. 138, п.138.11 ст. 138. П.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями, в результаті чого підлягають зменшенню доходи підприємства за 2013 р. на суму 155033,00 грн. та витрати за 2013 р. на суму 192513,28 грн. (т.1, а.с. 39).

Підставою для встановлення таких порушень слугувало те, що перевіркою неможливо підтвердити факт реального здійснення фінансово - господарських операцій з задекларованим контрагентом - продавцем ТОВ ТФ "Прайс" та задекларованим контрагентом - покупцем фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 в липні 2013 р., з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходженням майна, відсутністю необхідних трудових ресурсів, транспорту та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення господарської діяльності.

На підставі вищенаведеного акта перевірки позивача, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.06.2014 року № 0002202200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 10251,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 8201,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 2050,00 грн. (т.1, а.с.11).

Також, прийнято податкове повідомлення - рішення від 25.06.2014 року № 0002212200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 9739,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 7791,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1948,00 грн. (т.1, а.с. 12).

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача.

Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 10 липня 2013 року позивачем було укладено договір №09/07 з ТОВ ТФ "Прайс", відповідно до умов якого ТОВ ТФ "Прайс" взяло на себе зобов'язання провести просушку та чистку жита у кількості 200 тон 840 кг, а ТОВ ТФ "СК-Пром" прийняти та оплатити надані послуги у розмірі 49 205,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 200,97 грн.) шляхом перерахування на банківський рахунок Виконавця.

Розрахунок за надані послуги проведено у безготівковому порядку, що підтверджується наданою суду банківською випискою за 30.09.2013 року та листом ТОВ "СК-Пром" від 30.09.13 №49, актом звіряння розрахунків між підприємствами за період з 01.01.2013 року по 13.05.2014 року.

Виконання робіт підтверджується наступними документами: Додатками до договору №09/07 від 10.07.13, а саме: №1 від 11.07.13, №2 від 12.07.13, №3 від 15.07.13, №4 від 18.07.13, №5 від 29.07.13 №6 від 29.07.13, №7 від 31.07.13 р.; актом здачі-приймання робіт №1 від 31.07.2013 року підписаним та скріпленим печатками підприємств; податковою накладною №254 від 31.07.2013 року на суму 49 205,80 грн.

Наявність товару підтверджується карткою складського обліку та актом на списання №2 від 31 липня 2013 року.

Зазначене жито було придбане ТОВ "СК-Пром" у ТОВ "Імперіал Агро ЛТД" на підставі договору поставки від 08 липня 2013 року №08-07/2013 та ТОВ "Зерновик" на підставі договору поставки від 25 липня 2013 року №2103.

Щодо визначення податкового кредиту по господарській операції по придбанню борошна житнього, колегія суддів зазначає наступне.

01 липня 2013 року позивачем було укладено договір №2/07 МК з ТОВ ТФ "Прайс", відповідно до умов якого продавець ТОВ ТФ "Прайс" взяло на себе зобов'язання поставити та передати у власність Позивачу товар - борошно житнє за ціною 2 250 грн. за тону враховуючи вартість транспортних послуг, а ТОВ ТФ "СК-Пром" прийняти та оплатити товар шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця.

Здійснення господарської операції за даним договором підтверджується наступними документами: накладною №5 від 03 липня 2013 року на поставку 21,213 тон загальною вартістю 47 730 грн., податковою накладною №5 від 03.07.2013 року на поставку 21,213 тон загальною вартістю 47 730 грн. Транспортування борошна житнього у кількості 21,213 тон підтверджується ТТН від 03 липня 2013 року N°27, автоперевізник ПП ОСОБА_3 водій ОСОБА_3 авто МАЗ НОМЕР_1, причіп НОМЕР_2, замовник ТОВ ТФ "Прайс"; накладною №6 від 05 липня 2013 року на поставку 22,44 тон загальною вартістю 50 490 грн., податковою накладною №6 від 05.07.2013 року на поставку 22,44 тон загальною вартістю 50 490 грн. Транспортування борошна житнього у кількості 21,213 тон підтверджується ТТН від 05 липня 2013 року №29. Автоперевізник ПП ОСОБА_3 водій ОСОБА_3 авто МАЗ НОМЕР_1, причіп НОМЕР_2.

Розрахунок за придбане житнє борошно здійснювався у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, що підтверджується банківськими виписками.

Також, 19 липня 2013 року Позивачем було укладено договір №19/07 МК з ТОВ ТФ "Прайс", відповідно до умов якого продавець ТОВ ТФ "Прайс" взяло на себе зобов'язання поставити та передати у власність Позивачу товар - борошно житнє за ціною 2 150 грн. за тону, враховуючи вартість транспортних послуг, а ТОВ ТФ "СК-Пром" прийняти та оплатити товар шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця. Відповідно до Додаткової У угоди №1 від 24 липня 2013 року ціну на товар було змінено, та з 24 липня 2013 року вона складає 2 000,00 грн. за тону, а доставка товару здійснюється транспортом покупця.

Здійснення господарської операції за даним договором підтверджується наступними документами: Накладною №30 від 19 липня 2013 року на поставку 11,936 тон загальною вартістю 25 662,40 грн., податковою накладною N230 від 19.07.2013 року на поставку 11,936 тон загальною вартістю 25 662,40 грн. Транспортування борошна житнього у кількості 11,936 тон підтверджується ТТН від 19 липня 2013 року №34, автоперевізник ПП ОСОБА_3 водій ОСОБА_3 авто МАЗ НОМЕР_1, причіп НОМЕР_2, замовник ТОВ ТФ "Прайс"; Накладною №51 від 24 липня 2013 року на поставку 21,16 тон загальною вартістю 42 320 грн., податковою накладною №51 від 24.07.2013 року на поставку 21,16 тон загальною вартістю 42 320 грн. Транспортування борошна житнього у кількості 21,16 тон підтверджується ТТН від 24 липня 2013 року №29/07. Автоперевізник Херсонське АТП-16563, водій ОСОБА_4, авто КАМАЗ 53-20 НОМЕР_3, причіп НОМЕР_4, договором №10/07/13-01 від 10.07.2013 року з перевезення вантажу укладеним ТОВ "СК-Пром" з ТДВ Херсонське АТП-16563, актом здачі-прийняття транспортних послуг №475 від 24 липня 2013 року, рахунком №427 від 25 липня 2013 року, актом здачі-прийняття транспортних послуг №512 від 31 липня 2013 року, рахунком №452 від 31 липня 2013 року на суму 1 988,00 грн., актом звірки взаєморозрахунків з ТДВ Херсонське АТП-16563 за липень 2013 року, листом №05/08від 05 серпня 2013 року ТОВ "СК-Пром" на адресу ТДВ Херсонське АТП-16563 про помилковість призначення платежу у платіжному дорученні N298 від 05.08.2013 року; Накладною №94 від 31 липня 2013 року на поставку 7,805 тон загальною вартістю 15 610 грн., податковою накладною №94 від 31.07.2013 року на поставку 7,805 тон загальною вартістю 15 610 грн. Транспортування борошна житнього у кількості 7,805 тон підтверджується ТТН від 31 липня 2013 року №44. Автоперевізник Херсонське АТП-16563, водій ОСОБА_5, авто КАМАЗ 53-20 НОМЕР_5.

Розрахунок за придбане житнє борошно здійснювався у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, що підтверджується банківськими виписками.

Зазначені документи в силу чинного законодавства підтверджують факт придбання послуг з просушки та очистки жита загальною вартістю 49 205,80 грн. та придбання борошна житнього загальною вартістю 181 812,40 грн. та правомірність визначення валових витрат та податкового кредиту, і свідчать про невідповідність висновків Акту фактичним обставинам.

Поставлений товар був використаний у господарській діяльності позивача в межах договору поставки №03/07 від 01 липня 2013 року, укладеного позивачем із ФОП ОСОБА_2

Також, 01 липня 2013 року ТОВ "СК-Пром" було укладено договір №03/07 з ФОП ОСОБА_2 про поставку борошна житнього та додаткові угоди до нього №1 від 19.07.13 та №2 від 24.07.13, на поставлений товари ТОВ "СК-Пром" виписані видаткові накладні, а саме: №13 від 03 липня 2013 року на суму 48 790,00 грн. за борошно житнє у кількості 21,213 тон, №14 від 05 липня 2013 року на суму 51 612,00 грн. за борошно житнє у кількості 22,44 тон, №19 від 19 липня 2013 року на суму 26 259,20 грн. за борошно житнє у кількості 11,936 тон, №20 від 24 липня 2013 року на суму 43 378,00 грн. за борошно житнє у кількості 21,160 тон, №24 від 31 липня 2013 року на суму 16 000,25 грн. за борошно житнє у кількості 7,805 тон. Разом було отримано товару загальною кількістю 84,554 т на загальну суму 186 039,45 грн.

Позивачем були виписані податкові накладні, а саме: податкова накладна №52 від 03.07.2013 р. року на суму 48 790 грн., у т.ч. ПДВ 8131,67 грн., податкова накладна №53 від 05.07.2013 року на суму 51 612 грн., у т.ч. ПДВ 8 602,00 грн., податкова накладна №58 від 19.07.2013 року на суму 26 259,2 грн., у т.ч. ПДВ 4 376,53 грн., податкова накладна №59 від 03.07.2013 року на суму 43 378 грн., у т.ч. ПДВ 7 229,74 грн., податкова накладна №69 від 31.07.2013 року на суму 1 600,25 грн., у т.ч. ПДВ 2 666,71 грн.

Розрахунок за отриманий товар здійснювався у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Сума грошових зобов'язань за договором за поставлений товар борошно житнє у т.ч. сума податку, отримані Позивачем, що підтверджується банківськими виписками за липень-серпень 2013 року.

Транспортування борошна житнього у кількості 55,589 тон підтверджується ТТН від 03.07.2013 року №27, ТТН від 05.07.2013 року №29, ТТН від 19.07.2013 року №34. Перевізник ПП ОСОБА_3, водій ОСОБА_3, авто МАЗ 13473НІ, причеп НОМЕР_2. Транспортування борошна житнього у кількості 28,965 тон підтверджується: ТТН від 24.07.2013 року №29/07, перевізник Херсонське АТП 16563, водій ОСОБА_4, автомобіль КАМАЗ 53-20 НОМЕР_3, причеп НОМЕР_4; ТТН від 31.07.2013 року №44, перевізник Херсонське АТП 16563, водій ОСОБА_5, автомобіль КАМАЗ 53-20 НОМЕР_5.

Відповідно до умов укладеного з ФОП ОСОБА_2 Договору №03/07 від 01.07.2013 року поставка борошна житнього здійснювалася за рахунок продавця.

Крім того, ТОВ "СК-Пром" в обґрунтування своїх позовних вимог надав до матеріалів справи докази щодо підтвердження товарності здійснених операцій по просушці та чистки жита, а саме документи підтверджуючі придбання жита у ТОВ "Імперіал Агро ЛТД" та ТОВ "Зерновик":

Договір поставки №08-07/2013 від 08.07.2013 року ТОВ "СК-Пром" з ТОВ "Імперіал Агро ЛТД"; Податкова накладна ТОВ "Імперіал Агро ЛТД" від 10.07.13 №5/2; податкова накладна ТОВ "Імперіал Агро ЛТД" від 11.07.13 №6/2; податкова накладна ТОВ "Імперіал Агро ЛТД" від 12.07.13 №8/2; податкова накладна ТОВ "Імперіал Агро ЛТД" від 15.07.13 №9/2; податкова накладна ТОВ "Імперіал Агро ЛТД" від 18.07.13 №10/2; податкова накладна ТОВ "Імперіал Агро ЛТД" від 11.07.13 №РН-0000023; ТТН №0358 від 11.07.13р. ; Накладна ТОВ "СК-Пром" №15 від 11.07.2013 року; Рахунок-фактура №51 від 11.07.13 р.; Видаткова накладна ТОВ "Імперіал Агро ЛТД" від 12.07.13 №РН-0000024;ТТН 0357 від 12.07.13 р.; Накладна ТОВ "СК-Пром" №16 від 12.07.2013 року; Рахунок-фактура №52 від 12.07.13 р.; Видаткова накладна ТОВ "Імперіал Агро ЛТД" від 15.07.13 №РН-0000025; ТТН 0356 від 13.07.13р.; Накладна ТОВ "СК-Пром" №17 від 13.07.2013 року; Рахунок-фактура №53 від 13.07.13р.; Видаткова накладна ТОВ "Імперіал Агро ЛТД" від 18.07.13 №РН-0000028 ; ТТН 0359 від 18.07.13 р.; Рахунок-фактура №СФ-0000015 від 29.07.13р.; Накладна ТОВ "СК-Пром" №18 від 18.07.2013 року; Рахунок-фактура №54 від 18.07.13р.; Банківські виписки з 10 липня по 30 липня 2013 року; Лист ФОП ОСОБА_2 від 26.07.13 №26/07-1; Лист ТОВ "СК-Пром" №23 від 26.07.13 на адресу ФОП ОСОБА_2; Лист ТОВ "СК-Пром" №39 від 09.07.2013 року на адресу ТОВ "Імперіал Агро ЛТД"; Договір поставки №103 від 25.07.13 з ТОВ "Зерновик"; Податкова накладна ТОВ "Зерновик" від 31.07.13 №15/2; Податкова накладна ТОВ "Зерновик" від 26.07.13 №10/2; Податкова накладна ТОВ "Зерновик" від 26.07.13 №11/2; Накладна ТОВ "Зерновик"від 26.07.13р.; Рахунок №96 від 25.07.13р.; ТТН №42 від 26.07.13р.; Накладна №21 від 29.07.13р.; Рахунок ТОВ "СК-Пром" №67 від 29.07.13р.; Накладна №7 від 26.07.13 р. ТОВ "Зерновик"; Накладні ТОВ "Зерновик" №540, №541; ТТН №41 від 26.06.13р.; Накладна №22 від 29.07.13 ТОВ "СК-Пром"; Рахунок-фактура №68 від 29.07.13 ТОВ "СК-Пром"; Накладна №8 від 31.07.13 ТОВ "Зерновик"; Рахунок №5 від 31.07.13; Накладна №23 від 31.07.13 ТОВ "СК-Пром"; Рахунок №69 від 31.07.13 ТОВ "СК-Пром"; ТТН №43 від 31.07.2013 року.

Крім цього, 19.02.2013 року позивач уклав договір продажу жита №18/02В з ФОП ОСОБА_2 (додаткові угоди до договору від 19.02.2013 р. №18/02В - №2 від 22.04.2013 р., №3 від 11.07.2013 р., №4 від 29.07.2013 р., №5 від 31.07.2013 р.).

Придбане у ТОВ "Імперіал Агро ЛТД" та ТОВ "Зерновик" жито у ТОВ "ТФ "Прайс" було перероблено, очищено та продано ФОП ОСОБА_2.

Також, на підтвердження здійснення своєї господарської діяльності позивачем були надані суду : копія звіту про суми нарахованої заробітної плати форми №Д4 за липень 2013 р.; копія договору оренди частини відкритого майданчика 11 загальною площею 200 кв.м. за адресою Миколаївське шосе 5 км. для здійснення підприємницької діяльності від 01.01.2013 р. №11 з актом приймання передачі.

Колегія суддів зазначає, що головною підставою вважати правочин нікчемним є її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в оскаржуваному Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора - інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах , здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено судом першої інстанції фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та контрагентами правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину.

Відповідачем зазначено, без відповідних доказів про відсутність реальності поставок товарів які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Крім того, відповідача на ч.2 ст. 215 ЦК України є безпідставними, так як зазначена норма може використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються ст.. 20 ПК України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання правочинів недійсними або нікчемними.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що у наявних матеріалах справи містяться усі необхідні документи,які підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Також, колегія суддів зазначає, що єдиною підставою для встановлення нереальності господарських операцій позивача з контрагентом слугував Акт перевірки від 05.09.2013 року № 1010/26-55-22-07/38605027 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ТФ "Прайс" (код ЄДРПОУ 38605027) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 01.03.2013 - 31.07.2013 р.".

Контрагент позивача ТОВ ТФ "Прайс" оскаржив у судовому порядку дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві, пов'язані з проведенням зустрічної звірки ТОВ ТФ "Прайс".

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №821/16428/13-а від 29 листопада 2013 року адміністративний позов ТОВ ТФ "Прайс" задоволено частково та визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві по проведенню документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ ТФ "Прайс", за результатами якої складено акт від 05.09.2013 р. № 1010/26-55-22-07/38605027 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ТФ "Прайс" (код ЄДРПОУ 38605027) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 01.03.2013 - 31.07.2013 р.".; визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві по самостійній зміні в автоматизованій інформаційній системі "Податковий блок" показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, задекларованих ТОВ " ТФ "Прайс" у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.03.2013 р. по 31.07.2013.; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві відобразити в автоматизованій інформаційній системи "Податковий блок" задекларовані ТОВ ТФ "Прайс" показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість відповідно податкових декларацій з податку на додану вартість за період з 01.03.2013 р. по 31.07.2013 р.; в іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 826/16428/13-а-а від 06 лютого 2014 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2013 року скасовано в частині задоволення вимог адміністративного позову про: визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві по самостійній зміні в автоматизованій інформаційній системі "Податковий блок" показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, задекларованих товариством з обмеженою відповідальністю "ТФ "ПРАЙС" у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01 березня 2013 року по 31 липня 2013 року; зобов'язання Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві відобразити в автоматизованій інформаційній системі "Податковий блок" задекларовані товариством з обмеженою відповідальністю "ТФ "ПРАЙС" показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість згідно податкових декларацій з податку на додану вартість за період з 01 березня 2013 року по 31 липня 2013 року.

Прийнято в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2013 року залишено без змін. (т.1, а.с. 223-229).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

В пункті 198.3 статті 198 ПКУ зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на підставі наявних належно оформлених первинних документів податкового обліку позивач правомірно включив до складу валових витрат у перевіряємому періоді витрати по взаємовідносинам із контрагентами, у зв'язку з чим висновки акту перевірки про порушення позивачем ст..134, ст. 135, п.п.138.1.1 п.138.1 ст. 138, п.138.2 ст. 138, п.138.11 ст. 138. П.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 200,206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 січня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-Пром" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень,- без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Жук С.І.

Семенюк Г.В.