Ухвала

від 21.04.2015 по справі 815/4243/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/4243/14

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

при секретарі - Тропанець О.В.,

за участю: представника фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП) звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення №0004291701 від 24.07.2013 року щодо нарахування податку з прибутку фізичних осіб в розмірі 19026,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 4926,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним оскільки, вона правомірно сформувала витрати з податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік, що підтверджується відповідними первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами ДПІ, на підставі наказу від 24.05.2013 року №427-п, згідно п.1 ст.11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" в період з 10.06.2013 року по 21.06.2013 року була проведена планова виїзна документальна перевірка діяльності позивача за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки було складено акт №1317/17-01/2518809588/55 від 09.07.2013 року, яким встановлено заниження податку на прибуток фізичних осіб за результатами 2012 року в сумі 19026,00 грн., що є порушенням п.п.138.2,138.4 ст.138, ст.177 ПК України.

На підставі акту ДПІ було винесено, оскаржуване у даній справі, податкове повідомлення-рішення №0004291701 від 24.07.2013 року щодо нарахування ФОП податку з прибутку фізичних осіб в розмірі 19026,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 4926,50 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що штрафні санкції до позивача були застосовані правомірно, оскільки платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 КАС України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З системного тлумачення наведених норм, колегія суддів вважає, що презумпція винуватості суб'єкта владних повноважень, встановлена частиною 2 статті 71 КАС України, та не позбавляє обов'язку позивачів - фізичних та юридичних осіб підтвердити ті обставин, на які вони посилаються для обґрунтування своїх позовних вимог належними доказами.

Згідно з ч. 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року знаходилась на загальній системі оподаткування. (ст.177 Податкового кодексу України).

В ході проведеної Податковим органом перевірки ФОП залишки ТМЦ не надано.

На підставі даних книги обліку доходів та витрат Ф.№10 залишки ТМЦ станом на 01.10.2011 року складають - 0 грн.

Станом на 31.12.12 року на підставі даних книги обліку доходів та витрат Ф.№10 залишки ТМЦ складають - 432,1 тис.грн.

Відомостей про проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та документів ФОП не надано.

Декларації про доходи підприємця 2011 рік надано до ДПІ 16.02.2012 року (строк 10.02.2012 року), що є порушенням п.п.49.18.5 п.49.18 ст.49 ПК України

Також, в порушення Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особі, які провадять незалежну професійну діяльність", затвердженим Наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1025, зареєстрованим в Мінюсті України 30.12.2010 року №1425/18720 (далі - Порядок № 1025), підприємцем в графі 2 не відображались залишки товарних запасів.

Крім того, ФОП не надано облік кількісного та вартісного обліку придбаних товарів.

Перевіркою правильності визначення витрат, відображених у додатку 7 до розділу III податкової декларації про майновий стан і доходи "Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності за 2011-2012 роки встановлено, що до складу валових витрат позивач включила наступні витрати: вартість придбання товарно-матеріальних коштовностей та послуги оренди приміщення.

За період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю відображених у додатку 7 до розділу III податкової декларації про майновий стан і доходи "Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності", поданих до податкового органу, складає - 3256707,00 грн., за даними перевірки - 3129868,00 грн.

До витрат операційної діяльності включається собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, адміністративні витрати, витрати за збут та інші операційні витрати. Конкретний перелік цих витрат наведено в пунктах 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктах 138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п.138.11 ст.138 ПК України, а всі інші понесені підприємцем витрати він не може враховувати для обчислення об'єкта оподаткування.

На підставі п.138.4. ст.138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загально виробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно наданих до перевірки документів, а саме книги обліку доходів та витрат банківських виписок, валові витрати не відповідають фактично понесеним витратам реалізованого товару.

Згідно наданих до перевірки первинних документів, а саме: накладних на придбання, руху грошових коштів по банку, залишків товарних запасів, актів списання товарно-матеріальних коштовностей встановлено, що фактично до складу валових витрат безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу за наслідками перевірки складає 3129868,00 грн.

Цей факт підтверджено книгою обліку доходів і витрат, наданою до перевірки, в якій у графі 2 не відображено залишки товарних запасів та також ФОП не надано облік кількісного та вартісного обліку придбаних товарів.

У зв'язку з неможливістю визначення собівартості товару (що підтверджується відсутністю залишків товарно-матеріальних цінностей), позивач не мав права відносиш до складу валових витрат суму грошових коштів сплачених постачальнику за минулі податкові періоди.

Отже, позивачем завищено валові витрати за 4 квартал 2011 року та 2012 рік - на суму 126839,00 грн., внаслідок включення до складу валових витрат грошових коштів сплачених постачальнику ТОВ "Тапервер Україна", код - ЄДРПОУ- 36353644 у безготівковій формі за товари, які не були придбані у перевіреному періоді.

Судом не встановлено, а ФОП під час розгляду справи не доведено, що протягом 2012 року позивач поніс витрати підприємницької діяльності, а тому не мав права відносити вказані кошти до складу власних витрат з податку на доходи фізичних осіб цього податкового періоду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем, в порушення п.138.2. та 138.4 ст.138 ПК України, безпідставно включено до складу валових витрат на протязі перевіреного періоду - 126839,00 грн., та занижено суму податку на доходи фізичних осіб від провадження господарської діяльності у розмірі - 19026,00 грн.

З огляду на викладене, Податковим органом правомірно застосовано фінансову санкцію, а тому позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення №0004291701 від 24.07.2013 року щодо нарахування податку з прибутку фізичних осіб в розмірі 19026,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 4926,50 грн. є безпідставними.

З огляду на все викладене суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволені позовних вимог.

Тому, виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 24 квітня 2015 року.

Головуючий: М.М. Милосердний

Судді: А.І.Бітов

І.Г.Ступакова