УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2015 р.Справа № 818/514/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Старостіна В.В.
Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С.
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.03.2015р. по справі № 818/514/15
за позовом Приватного підприємства "Промтехніка"
до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИЛА:
16 лютого 2015 року позивач, Приватне підприємство "Промтехніка", звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.02.2015 № 0000402204, яким збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 38 866, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 31 093, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7 773, 00 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки від 28.01.2015 № 305/22-04/31499911/35, яким встановлено проведення транзитних фінансових потоків від підприємств ТОВ «Митбуд Люкс» і ТОВ «Акрист» до підприємства ПП «Промтехніка», спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання. А факти здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Митбуд Люкс» та ТОВ «Акрист» підтверджуються видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами оформленими відповідно до закону та підписаними сторонами.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17 березня 2015 року адміністративний позов Приватного підприємства "Промтехніка" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 06.02.2015 № 0000402204, яким збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 38 866, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 31 093, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7 773, 00 грн.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 15.01.2015 по 21.01.2015 посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Промтехніка" за період липень, серпень, вересень 2014 року, за результатами якої складено акт від 28.01.2015 № 305/22-04/31499911/35 (а.с. 10-21, т. 1).
Актом перевірки встановлено порушення позивачем пп. п. 198.1., п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 31 093, 00 грн., у тому числі за липень 2014 року в сумі 11 100 грн., за серпень 2014 року в сумі 8 560, 00 грн. по контрагенту ТОВ «Митбуд люкс» та за вересень 2014 року в сумі 11 433, 00 грн. по контрагенту ТОВ «Акрист».
На підставі акту перевірки від 28.01.2015 ДПІ у м. Сумах прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.02.2015 № 0000402204, яким збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 38 866, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 31 093, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7 773, 00 грн. (а.с. 9, т. 1).
Причиною збільшення податку на додану вартість стало зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 31 093, 00 грн., оскільки перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій по придбанню платником податків товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Митбуд Люкс» і ТОВ «Акрист».
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав належних доказів правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів, факт порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
03.06.2014 між позивачем та ТОВ "Митбуд Люкс" укладено договір на поставку товару № ПТ-0306 (а.с. 44).
На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору позивачем надано видаткові накладні та рахунки-фактури: від 29.07.2014 № МЛ-000959, від 23.07.2014 № МЛ-000897, від 17.07.2014 № МЛ- 000863, від 15.07.2014 № МЛ-000846, від 10.07.2014 № МЛ-000822, від 04.07.2014 № МЛ-000786, від 02.07.2014 № МЛ-000773, від 01.08.2014 № МЛ-001015, від 07.08.2014 № МЛ-001127, від 11.08.2014 № МЛ-001172, від 13.08.2014 № МЛ-001222, від 18.08.2014 № МЛ-001282, від 25.08.2014 № МЛ-001391 (а.с. 45-57, т. 1), податкові накладні: від 29.07.2014 № 482, від 23.07.2014 № 392, від 17.07.2014 № 299, від 15.07.2014 № 258, № 189 від 10.07.2014 № 189, від 04.07.2014 № 88, від 02.07.2014 № 36, від 01.08.2014 № 1, від 07.08.2014 № 112, від 11.08.2014 № 157, від 13.08.2014 № 207, від 18.08.2014 № 267, від 25.08.2014 № 376 (а.с. 58-70, т. 1).
Придбаний у ТОВ "Митбуд Люкс" товар, був оплачений позивачем, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів: від 02.07.2014 № 142, від 04.07.2014 № 144, від 10.07.2014 № 157, від 15.07.2014 № 162, від 17.07.2014 № 175, від 23.07.2014 № 192, від 29.07.2014 № 209, від 01.08.2014 № 214, від 07.08.2014 № 224, від 11.08.2014 № 228, від 13.08.2014 № 235, від 18.08.2014 № 245, від 25.08.2014 № 257 (а.с. 36-39, т. 2).
Транспортування товару здійснювалось власним автотранспортом позивача, про що свідчать товарно-транспортні накладні: від 29.07.2014 № МЛ-000234, від 23.07.2014 № МЛ-000230, від 17.07.2014 № МЛ-000227, від 15.07.2014 № МЛ-000225, від 10.07.2014 № МЛ-000222, від 04.07.2014 № МЛ-000220, від 02.07.2014 № МЛ-000218, від 01.08.2014 № МЛ-000238, від 07.08.2014 № МЛ-000242, від 11.08.2014 № МЛ-000244, від 13.08.2014 № МЛ-000247, від 18.08.2014 № МЛ-000251, від 25.08.2014 № МЛ-000256 (а.с. 71-83, т. 1), накази про відрядження та посвідчення про відрядження водія (а.с. 84-109, т. 1).
Товар, придбаний у ТОВ "Митбуд Люкс" був оприбуткований на складі позивача, що підтверджується прибутковими накладними: від 02.07.2014 № МЛ-000773, від 04.07.2014 № МЛ-000786, від 15.07.2014 № МЛ-000822, від 15.07.2014 № МЛ-000846, від 07.07.2014 № МЛ-000863, від 23.07.2014 № МЛ-000897, від 29.07.2014 № МЛ-000959, від 01.08.2014 № МЛ-001015, від 07.08.2014 № МЛ-001127, від 11.08.2014 № МЛ-001172, від 13.08.2014 № МЛ-001222, від 18.08.2014 № МЛ-001282, від 25.08.2014 № МЛ-001391 (а.с. 110-116, т. 1).
05.09.2014 між позивачем та ТОВ "Акрист" укладено договір № 05/09/31499911, згідно якого постачальник поставляє, а покупець приймає та оплачує електротовари та електрообладнання згідно заявок покупця (а.с. 117, т. 1).
На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору позивачем надано видаткові накладні та рахунки-фактури: від 05.09.2014 № АТ-0001318, від 08.09.2014 № АТ-0001333, від 10.09.2014 № АТ-0001385, від 12.09.2014 № АТ-0002016, від 16.09.2014 № АТ-0002090, від 18.09.2014 № АТ-0002115, від 24.09.2014 № АТ-0002216, від 30.09.2014 № АТ-0002336 (а.с. 118-125, т. 1), податкові накладні: від 05.09.2014 № 916, від 08.09.2014 № 931, від 10.09.2014 № 967, від 12.09.2014 № 997, від 16.09.2014 № 1051, від 18.09.2014 № 1084, від 24.09.2014 № 1179, від 30.09.2014 № 1333 (а.с. 126-133, т. 1).
Придбаний у ТОВ "Акрист" товар, був оплачений позивачем, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів: від 05.09.2014 № 319, від 08.09.2014 № 324, від 10.09.2014 № 331, від 12.09.2014 № 339, від 16.09.2014 № 347, від 18.09.2014 № 351, від 30.09.2014 № 365, від 24.09.2015 № 358 (а.с. 40-42).
Транспортування товару здійснювалось власним автотранспортом позивача, про що свідчать товарно-транспортні накладні: від 05.09.2014 № АТ-050914, від 08.09.2014 № АТ-050915, від 10.09.2014 № АТ- 100914, від 12.09.2014 №-АТ-120914, від 16.09.2014 № АТ-160914, від 18.09.2014 № АТ-180914, від 24.09.2014 № АТ-240914, від 30.09.2014 № АТ- 300914 (а.с. 134-141, т. 1), накази про відрядження та посвідчення про відрядження водія (а.с. 142-157, т. 1).
Товар, придбаний у ТОВ "Акрист" був оприбуткований на складі позивача, що підтверджується прибутковими накладними: від 05.09.2014 № 0001318, від 08.09.2014 № 0001333, від 10.09.2014 № 0001385, від 12.09.2014 № 0002016, від 16.09.2014 № 0002090, від 18.09.2014 № 0002115, від 24.09.2014 № 0002116, від 30.09.2014 № 0002336 (а.с. 158-161, т. 1).
В подальшому, товари, придбані позивачем у ТОВ "Митбуд Люкс" і ТОВ "Акрист", були використані ним у власній господарській діяльності, а саме були реалізовані контрагентам-покупцям, що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання товару (а.с. 162-184, 195-250, т. 1, а.с. 1-35, т. 2).
Надаючи оцінку наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, видатковим накладним, та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарських операцій, колегія суддів, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.
Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується на висновках акту про відсутність у контрагентів позивача майна та інших матеріальних цінностей, відсутність трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, основних засобів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, внаслідок чого не підтверджується реальність господарських відносин ТОВ "Митбуд Люкс" та ТОВ "Акрист" з їх контрагентами за ланцюгом постачання, а також на висновках акту про дефектність товарно-транспортних накладних і відсутність документів, які підтверджують якість продукції.
Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).
Проте, матеріали справи не містять жодних доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
Згідно із ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті , пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку.
Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.
Чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.
Дані висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".
Щодо посилання відповідача на дефектність первинних документів, що підтверджують транспортування продукції, як на доведення безтоварності господарських відносин між позивачем та контрагентами, слід зазначити, що дефектність документів на транспортне перевезення умовленого договорами товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.
Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського ліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше трьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною ладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Щодо посилань відповідача на відсутність документів, які підтверджують якість продукції, слід зазначити наступне.
Відповідно до п.п. 75.1.2 Податкового Кодексу України визначений вичерпний перелік категорій документів, що можуть бути предметом вивчення під час документальної планової перевірки та які платник податків зобов'язаний надати посадовим особам органів державної податкової служби у повному обсязі (п.85.2 Податкового Кодексу України). До їх числа віднесені податкові декларації (розрахунки), фінансова, статистична та інша звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків.
Згідно із п. 44.1 Податкового Кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Технічна документація на продукцію та документи про сертифікацію не можуть бути віднесені до категорії первинних та інших, визначених чинним законодавством документів, що повинні використовуватися в бухгалтерському та податковому обліку підприємства для нарахування податкових зобов'язань. Тому, відповідно, платник податку не повинен забезпечувати їх зберігання протягом терміну, передбаченого п. 44.3 Податкового Кодексу України.
Виходячи з аналізу вказаних правових норм, колегія суддів вважає, вказана документація не може бути предметом дослідження та контролю під час проведення перевірки, а, отже її відсутність не свідчить про нереальність господарських операцій.
Отже посилання відповідача на безтоварність вказаних господарських операцій, є безпідставними, оскільки матеріали справи містять податкові накладні надані позивачу його контрагентами, видаткові накладні, а відповідачем в акті перевірки не зазначено жодних посилань щодо анулювання свідоцтв платників ПДВ контрагентів позивача чи на інші підстави, які б свідчили про безтоварність операцій.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Митбуд Люкс" та ТОВ "Акрист" на момент складення та видачі податкових накладних включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується спеціальними витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 32, 33-34, т. 1).
Отже посилання відповідача, викладені в акті перевірки щодо безтоварності правочинів в частині посилань на відсутність намірів сторін договорів щодо настання реальних наслідків є також неправомірними.
Тобто, вказані докази свідчать про реальність виконання господарських операцій, а також про фактичне отримання позивачем товарів від ТОВ "Митбуд Люкс" та ТОВ "Акрист" та відображення здійснених господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліку ПП "Промтехніка".
Що стосується правомірності включення податку на додану вартість за договорами поставки до складу податкового кредиту, то слід зазначити наступне.
Згідно із п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Таким чином, право на податковий кредит виникає в момент здійснення однієї з двох подій, які визначені вищевказаною нормою Податкового кодексу України, а підставою для нарахування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна.
Згідно із п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Стаття 200 Податкового кодексу України регулює порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.
Відповідно до положень пунктів 200.1, 200.2, 200.3 та 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
У відповідності до вказаних норм закону, ПП "Промтехніка" до складу податкового кредиту було віднесено суми податку на додану вартість, сплачені в ціні товару, придбаного у ТОВ "Митбуд Люкс" та ТОВ "Акрист", що фактично поставлявся за господарськими операціями, які мали реальний характер.
Таким чином, податок на додану вартість по вказаним господарським операціям фактично був сплачений позивачем постачальникам товарів і підтверджений належним чином оформленими документами.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 06.02.2015 № 0000402204 Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області діяла всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси платника податків.
Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 17.03.15 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч.1 ст. 41, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.03.2015р. по справі № 818/514/15 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В. Судді (підпис) (підпис) Бегунц А.О. Рєзнікова С.С. Повний текст ухвали виготовлений 29.04.2015 р.
Суд | Харківський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 27.04.2015 |
Оприлюднено | 07.05.2015 |
Номер документу | 43845948 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Харківський апеляційний адміністративний суд
Старостін В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні