Рішення

від 22.01.2015 по справі 755/30770/14-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/30770/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"22" січня 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.

при секретарі Бородіні А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оскомсервіс» про захист прав споживачів, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Оскомсервіс» про захист прав споживачів з підстав викладених в позовній заяві.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надійшла заява про розгляд справи у його відсутність.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача та відповідачів, та постановити заочне рішення.

У відповідності до ч.2 ст. 197 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 квітня 2011 р. між позивачем та відповідачем укладено договір про користування електричною енергією побутовим споживачем №09/ел.

Згідно з п. 1 договору відповідач зобов'язався постачати позивачу електричну енергію в необхідних йому обсягах відповідно до граничної потужності 5кВт з гарантованим рівнем надійності, безпеки і якості, а позивач зобов'язаний оплачувати електричну енергію.

Відповідним розпорядженням відповідача від 01.02.2014 р. № 1, ТОВ «Зазим'є енерго-сервіс» було визначено відповідачем уповноваженою особою на обслуговування електричних мереж відповідача.

Позивач звернувся до суду з позовом про захист його порушених прав споживача. В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що ним своєчасно та в повному обсязі виконуються умови укладеного з відповідачем договору, зокрема, належно оплачується вся спожита електроенергія. На підтвердження належного виконання грошових зобов'язань з власного боку позивач надав до матеріалів справи підписаний позивачем та відповідачем акт звірки взаєморозрахунків станом на 28.05.2014 р.

Суд вважає, що складений сторонами акт звірки взаєморозрахунків станом на 28.05.2014 р. є належним та достатнім доказом стану розрахунків між сторонами за укладеним договором.

Зі змісту зазначеного акту звірки взаєморозрахунків станом на 28.05.2014 р. вбачається, що позивачем належним чином та своєчасно оплачено спожиту електроенергію та внесено плату за обслуговування ТПП-891 Л-30. Зокрема, сторони безумовно погодились, що станом на 12.03.2014 р. оплаченою позивачем вважається спожита електроенергія в кількості 18 501,48 кВт. Проведення цього платежу підтверджується квитанцією №ПН505 від 12.03.2014 р. з призначенням платежу: «оплата за електроенергію за 1000 кВт за ціною 0,3709 грн/кВт до відмітки 18501,48».

При цьому зі змісту листа ТОВ «Зазим'є енерго-сервіс» від 14.05.2014 р., залученого до матеріалів справи, вбачається, що станом на 12 травня 2014 року показник лічильника, яким обліковується спожита позивачем електроенергія по АДРЕСА_1, обліковував 18 360 кВт спожитої позивачем електроенергії.

Отже, належними та достатніми доказами позивач довів, що переплата за спожиту позивачем електроенергію станом на 12 травня 2014 року становила 141,48 кВт. Відповідач письмово погодився з цим розрахунком шляхом беззаперечного підписання акту звірки взаєморозрахунків станом на 28.05.2014 р., а тому зазначені обставини не підлягають доказуванню на підставі частини першої ст. 61 ЦПК України.

Відповідач не надав суду доказів на спростування зазначених висновків суду, що ґрунтуються на первинних банківських документах та двосторонніх документах сторін.

Водночас позивачем до матеріалів справи надані попередження про припинення подачі електроенергії позивачу від 12 листопада 2014 р. та від 8 серпня 2014 р., складені відповідачем. Зі змісту цих попереджень вбачається, що відповідач не визнає проведення розрахунків позивачем. З матеріалів справи вбачається, що таке невизнання з боку відповідача не відповідає реальним обставинам справи.

Згідно з квитанцією від 11.01.2014 р. позивачем через установу Ощадбанку України сплачено від імені відповідача на безпосередньо на банківський рахунок ПАТ «Київобленерго» 185,45 грн. в якості оплати за спожиту електроенергію. Актом звірки взаєморозрахунків станом на 28.05.2014 р. проведення цього платежу визнається сторонами, про що свідчать підписи сторін на акті. Крім того, енергопостачальна компанія ПАТ «Київобленерго» листом від 28.07.2014 р. № 729 прийняло в якості належної оплати від позивача сплачені безпосередньо на банківський рахунок ПАТ «Київобленерго» грошові кошти в сумі 185,45 грн. В додатку до зазначеного листа ПАТ «Київобленерго» надало підписаний з власного боку акт звірки та копію банківської виписки на підтвердження акцепту платежу.

За таких обставин суд вважає доведеним належне виконання позивачем обов'язків з оплати спожитої електроенергії в цій частині, а тому позицію відповідача про наявність заборгованості в цій частині неправомірною.

Позивачем в обґрунтування своїх вимог надано до матеріалів справи банківські документи на підтвердження проведення розрахунків з відповідачем у період з 28 травня 2014 року по день звернення з позовом за спожиту електроенергію та обслуговування електромережі відповідача, яка використовується для подачі електроенергії в будинок позивача. Зокрема, розрахунки позивача засвідчуються наступними банківськими документами: квитанція №ПН417 від 11.07.2014 р. про сплату на користь відповідача з призначенням платежу «Оплата послуг постачання електроенергії за ціною 0,3709 грн/кВт до відмітки 19201,48 кВт» в сумі 74 грн.18 коп.; квитанція №ПН69 від 08.06.2014 р. про сплату на користь відповідача з призначенням платежу «Оплата за обслуговування ТПП-891 Л-30 за травень 2014р.» в сумі 105 грн.; квитанція №ПН427 від 11.07.2014 р. про сплату на користь відповідача з призначенням платежу «Оплата за обслуговування ТПП-891 Л-30 червень 2014 р.» в сумі 105 грн.; квитанція №ПН307 від 04.09.2014 р. про сплату на користь відповідача з призначенням платежу «За обслуговування ТПП-891 Л-30, за липень 2014 р.» в сумі 105 грн.; квитанція №ПН319 від 04.09.2014 р. про сплату на користь відповідача з призначенням платежу «За обслуговування ТПП-891 Л-30, за серпень 2014 р.» в сумі 150 грн.; квитанція №ПН259 від 17.10.2014 р. про сплату на користь відповідача з призначенням платежу «За обслуговування ТПП-891, Л-30, за вересень-грудень 2014 р.» в сумі 600 грн.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що позивачем у належний спосіб сплачено електроенергію в загальному обсязі 19 201,48 кВт, плата за обслуговування електромережі відповідача внесена на банківський рахунок відповідача через установи банків до 31 грудня 2014 року включно.

На виконання вимог відповідача, викладених у попередженнях про припинення подачі електроенергії позивачу від 12 листопада 2014 р. та від 8 серпня 2014 р., позивачем із залученням ТОВ «Зазим'є енерго-сервіс» було складено акт про виконання умов споживання електроенергії споживачем від 23 жовтня 2014 року. Зі змісту вказаного акту вбачається, що позивачем на день складання акту спожито 18 916 кВт, відтак переплата за електроенергію на цей момент склала 285,48 кВт, а тому претензії відповідача щодо наявності заборгованості є необґрунтованими та спростовуються відповідними доказами.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що позивачем виконано грошові зобов'язання за укладеним з відповідачем договором в повному обсязі: позивач надав належні та достатні докази тому, що з власного боку не допускає порушень своїх обов'язків перед відповідачем, як того вимагає ст. 27 Закону України «Про електроенергетику». Відтак у відповідача існує кореспондуючий наведеному обов'язок з забезпечення позивача електроенергією належної якості та в достатній кількості, який ґрунтується на положеннях ст. 4, 25, 27 Закону України «Про електроенергетику».

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Всупереч встановленому, відповідач порушує права позивача як споживача.

Відповідач склав попередження позивачу про припинення подачі електроенергії позивачу від 12 листопада 2014 р. та від 8 серпня 2014 р. Проте відповідачем не надано суду доказів дотримання встановленого порядку припинення електропостачання, зокрема, повідомлення позивача про час і порядок припинення електропостачання, а також доказів проведення належної перевірки відповідачем стану розрахунків з боку позивача за спожиту електроенергію.

Згідно з п. 27 ПКЕЕН у разі несплати за спожиту електричну енергію протягом 10 днів після терміну, зазначеного у договорі чи платіжному документі, та неотримання енергопостачальником повідомлення про оплату на 20 день споживачу надсилається попередження про відключення електричної енергії. У разі несплати за спожиту електричну енергію на 30 день після отримання споживачем попередження енергопостачальник має право відключити споживача від електричної мережі.

Згідно з п. 30 ПКЕЕН якщо доступ до приладу обліку неможливий, представник енергопостачальника виписує платіжний документ на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії за попередній період, про що робиться відповідна позначка в особовому рахунку споживача. Якщо протягом двох розрахункових періодів представник енергопостачальника не мав доступу до приладу обліку, він залишає споживачу в поштовій скриньці повідомлення про дату наступного відвідання чи прохання передати показання приладу обліку енергопостачальнику. Якщо після цього споживач не передав відомостей про кількість спожитої електричної енергії, енергопостачальник має право через 30 днів після дати відправлення письмового попередження припинити постачання електричної енергії споживачу.

Згідно з п. 30 ПКЕЕН відповідач має право відключити споживача у разі: самовільного підключення до електричної мережі; розкрадання електричної енергії, навмисного пошкодження приладу обліку та зриву пломби; порушення термінів сплати за спожиту електричну енергію у порядку, визначеному пунктом 27 цих Правил, або порушення умов договору про реструктуризацію заборгованості; неоплати за встановлення нового приладу обліку відповідно до пункту 17 або інших платежів згідно з цими Правилами; невиконання припису Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної енергії; зниження показників якості електричної енергії з вини споживача.

Згідно з п. 53 ПКЕЕН у разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем. Один примірник акта вручається споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Споживач має право внести до акта свої зауваження.

В матеріалах справи відсутні докази наявності обставин, що виникли з вини позивача (споживача), які надавали б відповідачу право здійснити припинення подачі електроенергії позивачу у відповідності до ПКЕЕН, а тому дії відповідача зі попередження про припинення подачі електроенергії позивачу від 12 листопада 2014 р. та від 8 серпня 2014 р., є протиправними і, відповідно, порушують права позивача (споживача).

Згідно зі ст. 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені цією статтею, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Укладеним договором про користування електричною енергією побутовим споживачем сторони погодили обсяг постачання електроенергії в необхідних позивачу обсягах відповідно до граничної потужності 5кВт з гарантованим рівнем надійності, безпеки і якості. За відсутності порушень умов договору з боку позивача як в частині грошових зобов'язань, так і в частині дотримання технічних умов постачання електроенергії (за відсутності доказів зворотному в матеріалах справи) суд вважає за доцільне зобов'язати відповідача утримуватись від дій, які б порушували права позивача, що ґрунтуються на укладеному сторонами договорі, та припинити зловживання відповідачем своїми правами у вигляді агресивних вимог про повторну оплату спожитої електроенергії, пов'язаних з безпідставною погрозою одностороннього припинення укладеного договору за відсутності об'єктивних передумов та правових підстав для такого припинення.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що відповідач припустився практики нечесного підприємництва, поводячись агресивно на підставі відсутності у позивача альтернативних можливостей отримати електроенергію за місцем знаходження належного позивачу житлового будинку, відповідач фактично порушує принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач (ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»). Матеріалами справи доведено, що фактично відповідач протиправно примушує позивача до повторної оплати електроенергії. Така поведінка відповідача визнається порушенням прав споживача у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів».

У зв'язку з наведеним, суд розцінює дії відповідача зі складання попередження про припинення подачі електроенергії позивачу від 12 листопада 2014 р. та від 8 серпня 2014 р., а також триваючі вимоги про повторну сплату грошей та погрози припинення електропостачання протягом 2014 р., незаконними. Такі дії відповідача є агресивними та такими, що ґрунтуються на нерівності сторін, а тому за їх сукупністю визнаються порушенням прав споживача.

Сукупність наведених обставин вказує на грубе систематичне порушення відповідачем п. 13 укладеного договору, та обмеження прав позивача, передбачених п. 10 укладеного договору.

Належних та допустимих доказів в розумінні ст. 58, 59 ЦПК України на підтвердження правомірності складання попереджень про відключення позивача від енергопостачання в установлений законодавством строк відповідачем не надано.

Частиною першою ст. 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до вимог ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана громадянину неправомірними діями, відшкодовуються особою , яка заподіяла шкоду.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» від 31.03.1995 р. № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ.

Таким чином, відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення її прав.

Обгрунтовуючи позов в частині нанесення моральної шкоди, позивач зазначив, що відчув негативні емоції, моральні переживання та дискомфорт внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, він вимушений втрачати особистий та робочий час для вирішення питань, пов'язаних із захистом своїх прав, що порушило їх звичний спосіб життя. Крім того, позивач та члени його сім'ї, які перебувають на утриманні позивача, протягом тривалого часу, в тому числі в умовах морозної погоди, перебували в стані струсу та страху, переживали протягом тривалого часу загрозу припинення електропостачання, що негативно впливало на різні сторони соціального життя позивача. Спричинену моральну шкоду оцінює в 5 000 грн.

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставнини на які вона посилається, як на підставу їх вимог та заперечень. Так, на виконання вимог ст.. 60 УПК України, позивачем не надано жодного доказу спричинення моральної шкоди, що позбавляє можливості задовольнити дану вимогу.

Стосовно позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача забезпечити безперебійне електропостачання будинку АДРЕСА_1 до виконання умов та в порядку, погодженому сторонами шляхом укладання договору про користування електричною енергією побутовим споживачем від 01 квітня 2011 р.№09/ел, суд вважає, що обраний позивачем спосіб судового захисту порушеного права не відповідає приписам ст. 16 Цивільного кодексу України, а тому не підлягає розгляду в суді.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України судовому захисту підлягають порушені права позивача, проте в судовому засіданні позивач визнав, що на день звернення до суду з позовом та на день ухвалення судового рішення подача електричної енергії на підставі укладеного з відповідачем договору належно виконується відповідачем: фактично . Отже, у даному випадку у разі порушення права, свобод чи інтересів позивача у нього виникає право звернення до суду, а вимоги щодо зобов'язання вчинити певні дії на майбутнє, не можуть бути предметом розгляду в суді.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, враховуючи, що позивач була звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду з позовною заявою, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовій збір у розмірі 243,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 27 Закону України «Про електроенергетику», ст.. 13,23, 525, 1166,1167 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» від 31.03.1995 р. № 4, ст. 10, 11, 60‚ 88, 169, 212, 213, 214, 215, 223 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оскомсервіс» про захист прав споживачів задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_1 таким, що належно, реально та повно виконує свої договірні обов'язки з оплати спожитої електроенергії, що випливають з договору про користування електричною енергією побутовим споживачем 01 квітня 2011 р. №09/ел.

Визнати повідомлення про припинення електропостачання від 12.11.2014 р., складене товариством з обмеженою відповідальністю «Оскомсервіс», протиправним та таким, що не підлягає виконанню, і зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Оскомсервіс» припинити будь-які дії, пов'язані з виконанням повідомлення про припинення електропостачання від 12.11.2014 р.

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Оскомсервіс» належно виконувати умови укладеного договору про користування електричною енергією побутовим споживачем 01 квітня 2011 р. №09/ел, а саме: постачати ОСОБА_1 електричну енергію в необхідних йому обсягах відповідно до граничної потужності 5 кВт з гарантованим рівнем надійності, безпеки і якості в будинок АДРЕСА_1.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оскомсервіс» (код ЄДРПОУ 33458484; 07415, Київська обл., Броварський район, село Зазим'є, вул. Гагаріна, 5) в дохід держави судовий збір в сумі 243грн 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

До суду може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні при його проголошенні протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя