Рішення

від 21.04.2015 по справі 462/1844/14-ц

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/1844/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2015 року Залізничний районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді Колодяжного С.Ю.

при секретарі Обертас Н.М.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Гуменної Г.А.

представника третьої особи Герус Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Львівський державний завод ЛОРТА", третя особа - Львівська обласна профспілка працівників інноваційних і малих підприємств України, про визнання незаконним та скасування наказу, визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» (далі - ДП «ЛДЗ «ЛОРТА»), в якому, з врахуванням заяв про збільшення позовних вимог, просить визнати оголошення їй догани на підставі ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», ч.3 ст.149, ст.252 КЗпП України незаконним та скасувати наказ №488 від 20.12.2013 року як такий, що винесений з порушенням чинного законодавства; визнати звільнення її з роботи на підставі ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», ст.ст.43, ст.252 КЗпП України незаконним та поновити її на роботі в ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» на посаді бухгалтера; стягнути із ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу станом на 21.04.2015 року в сумі 35011,06 грн. та 2000 грн. витрат на правову допомогу. Свої вимоги позивач мотивує тим, що працювала провідним бухгалтером на ДП «ЛДЗ «ЛОРТА». У листопаді 2013 року їй було вручено записку за підписом начальника відділу кадрів Р.Макар від 04.11.2013 року № 570/69 про те, що у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників згідно наказу № 402 від 23.10.2013 року по ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» вона підлягає звільненню в двомісячний термін з дня отримання такого повідомлення за п.1 ст.40 КЗпП України. Між тим, 16.12.2013 року на ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» була створена первинна профспілкова організація працюючих та звільнених працівників ДП «ЛДЗ «ЛОРТА», яка являється організаційною ланкою Львівської обласної організації профспілки працівників інноваційних і малих підприємств України. Вона була обрана профорганізатором цієї первинної профспілкової організації. Наказом №488 від 20.12.2013 року їй оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме: за запізнення на роботу 16.12.2013 року. Однак, таке дисциплінарне стягнення було накладене на неї з грубим порушенням діючого законодавства, зокрема, ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» і ст.252 КЗпП України, оскільки не було погодження на це Львівської обласної профспілки працівників інноваційних і малих підприємств України, хоча на час винесення догани відповідач був належним чином повідомлений про обрання її профорганізатором первинної профспілкової організації. Крім цього, при накладенні стягнення не було враховано обставини, які спричинили порушення трудової дисципліни і не залежали від її волі. 08.01.2014 року її було звільнено з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпАП України, знову ж таки без погодження профспілкової організації, тому вважає таке звільнення незаконним. До того ж їй, в порушення ч.2 ст.47 КЗпП України, не було в день звільнення видано копію наказу про звільнення. Також, на виконання ст.49-2 КЗпП України, відповідачем не було запропоновано їй вакантних на час звільнення посад на підприємстві. Просила поновити порушені її трудові права, визнавши накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани і звільнення з роботи незаконними, поновити її на займаній до звільнення посаді і стягнути з ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» на підставі ст.235 КЗпП України середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, дали пояснення аналогічні викладеному. Також зазначили, що первинна профспілкова організація працюючих та звільнених працівників ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» була створена 16.12.2013 року, що підтверджується відповідним протоколом зборів, того ж дня про це повідомлено відповідача, а 17.12.2013 року аналогічне повідомлення направлено Львівському міському управлінню юстиції. Вважають, що відповідно до положень ст.16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» легалізацію профспілки слід враховувати з дня подання відповідного повідомлення до легалізуючого органу. Також відмічають, що ОСОБА_1 і Профспілкою працівників іноваційних і малих підприємств України вжиті усі заходи щодо повідомлення роботодавця про її належність до профспілкової організації, проте відповідач, не зважаючи на отримання таких відомостей, наклав дисциплінарне стягнення і звільнив позивача з роботи в порушення ст.ст. 43, 252 КЗпП України. Крім цього, щодо оголошення догани, то просять врахувати, що запізнення ОСОБА_1 на роботу, яке було підставою для накладення цього стягнення, відбулося у зв'язку з форс-мажорними обставинами, так як вона застрягла в ліфті, Просять позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечила, зазначивши, що з метою підвищення економічної ефективності від господарської діяльності керівництвом ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» за погодженням з профспілковою організацією заводу прийняте рішення скоротити чисельність та штат працівників заводу, про що був виданий наказ від 23.10.2013 року №402. За даним наказом по відділу головного метролога скорочено дві посади, в тому числі посада провідного бухгалтера, яку обіймала ОСОБА_1 Позивач про майбутнє вивільнення була повідомлена 04.11.2013 року персонально під особистий підпис, 05.12.2013 року їй було запропоновано переведення на підприємстві на робоче місце токаря в механічному цеху 001, оскільки роботи за відповідною професією бухгалтера на заводі не було, однак від переведення позивач відмовилася, що стверджується особистим підписом на листі №570/116 від 05.12.2013 року. Вимога ОСОБА_1 про надання їй наявної роботи іншого профілю або вищого рівня, ніж вона виконувала, не могла бути розглянута, оскільки вона має лише середню освіту і курси бухгалтерів, стаж роботи виключно по спеціальності бухгалтера. Зазначила також, що 16.12.2013 року ОСОБА_1 запізнилася на роботу, за що їй 20.12.2013 року було оголошено догану. До пояснення від 20.12.2013 року жодних документів, що обґрунтовували би причину запізнення на роботу не надала. Після закінчення двохмісячного терміну попередження позивача про наступне вивільнення вона була звільнена з 08.01.2014 року у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників з виплатою вихідної допомоги та компенсацією за невикористану щорічну відпустку. У зв'язку з відмовою позивача отримати 08.01.2014 року у відділі кадрів підприємства витяг з наказу про звільнення, такий був направлений рекомендованим листом на адресу позивача з пропозицією отримати у відділі кадрів трудову книжку. При цьому зазначила, що є необгрунтованими покликання позивача на те, що оголошення догани і звільнення її з роботи відбулося без отримання згоди на це профспілкової організації, оскільки жодних належних документів, які би підтверджували статус створеної і легалізованої первинної профспілкової організації, що діє на ДП «ЛДЗ «ЛОРТА», і членство ОСОБА_1 у такій, підприємство не отримувало. Наголосила, що на момент застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани та звільнення у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників 08.01.2014 року ОСОБА_1 не вважалася обраною до складу виборних профспілкових органів, а отже на її звільнення попередня згода не вимагалася, тому вважає, що норми ст.ст. 243-247, 252 КЗпП України не порушено. Просить в позові відмовити.

Представник третьої особи Герус Н.С. позов підтримала, зазначивши, що згідно ст.16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілки легалізуються шляхом повідомлення на відповідність заявленому статусу. Вважає, що первинна профспілкова організація працюючих та звільнених працівників ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» набула відповідного статусу 16.12.2013 року, тому звільнення ОСОБА_1 і оголошення їй догани відбулося незаконно. Просить позов задовольнити.

Заслухавши пояснення позивача, представників позивача, відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, щопозов не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем, з 19.03.2009 року прийнята на ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» провідним бухгалтером у відділ головного метролога (528) у порядку переведення з ДК «ЛОРТА» (наказ № 49-к від 17.03.2009 року). Наказом № 488 від 20.12.2013 року за порушення трудової дисципліни, що виразилось у запізненні на роботу 16.12.2013 року, ОСОБА_1 оголошено догану. Згідно наказу № 742к від 27.12.2013 року ряд працівників ДП «ЛДЗ «ЛОРТА», в тому числі позивача звільнено із займаної посади з 08.01.2014 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку та компенсації за 19 календарних днів невикористаної щорічної відпуски на підставі наказу №402 від 23.10.2013 року.

Викладені обставини підтверджуються копією трудової книжки (а.с.106-108), копіями наказів про дисциплінарне стягнення і про звільнення (а.с. 100-102, 120).

Відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників.

Судом безспірно встановлено, що дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, а саме, у зв'язку із зміною структури планових завдань по виробництву та відсутності державного оборонного замовлення, завантаження роботою виробничих та структурних підрозділів заводу знизилось, з метою підвищення економічної ефективності від господарської діяльності вирішено скоротити чисельність та штат працівників заводу, що стверджується наказом №402 від 23.10.2013 року (а.с.53). Доцільність такого скорочення є правом власника або уповноваженого ним органу.

Як видно із даних штатних розписів на 2012 і 2014 роки (а.с. 93-96), на виконання даного наказу по відділу головного метролога (528) скорочено дві посади - провідний бухгалтер групи обліку, яку обіймала ОСОБА_1, та приладист.

Також судом встановлено, що позивач 04.11.2013 року була попереджена персонально під особистий підпис у встановлений ст.49-2 КЗпП України двохмісячний строк про наступне вивільнення (а.с. 97) та що їй 05.12.2013 року було запропоновано переведення на вакантне робоче місце токаря в механічному цеху 001, що стверджується листом № 570/116 від 05.12.2013 року, від чого ОСОБА_1 відмовилась (а.с.98).

Про наявні на заводі вакантні посади 06.11.2013 року повідомлено Державну службу зайнятості України в Залізничному районі м.Львова звітом за формою 3-ПН з інформацією про попит на робочу силу (вакансії).

Згідно листа Львівського міського центру зайнятості № 13/437 від 20.01.2014 року ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» з 04.11.2013 року по 20.02.2014 року подало наступні вакансії: інженер-електронік, слюсар-ремонтник, терміст, коваль на молотах і пресах, інженер з експлуатації споруд та устаткування водопровідно-каналізаційного господарства, коваль ручного кування.

Інші вакантні посади позивачу запропоновані не були, оскільки вони були іншого профілю і вищого рівня, ніж та робота, яку виконувала ОСОБА_1, вимагали певної кваліфікації і освіти, яких у позивача не було, оскільки вона має лише середню освіту та курси бухгалтерів, стаж роботи тільки по спеціальності бухгалтера. В спростування наведеного позивачем не надано жодних доказів, її доводи про зворотнє є необгрунтованими і не заслуговують на увагу.

Також в судовому засідання не встановлено з досліджених доказів, що ОСОБА_1 згідно ст.42 КУпАП мала переважне право на залишення на роботі.

Не заслуговують на увагу і твердження позивача та її представника про те, що відповідачем проведено звільнення з порушенням ст.47 КЗпП України, зокрема, що при звільненні не було видано копії наказу про її звільнення, оскільки позивачем не надано, а судом не здобуто жодних доказів на підтвердження цього, натомість, із матеріалів справи, а саме: листа від 09.01.2014 року і акту від 13.01.2014 року (а.с.103-105) та пояснень представника відповідача вбачається, що ОСОБА_1 відмовилася 08.01.2014 року отримувати витяг з наказу про звільнення, а тому рекомендованим листом на її адресу 09.01.2014 року була направлена пропозиція отримати витяг з наказу про звільнення та трудову книжку у відділі кадрів, в подальшому 13.01.2014 року відмовилась отримати свою трудову книжку.

Таким чином, в день звільнення трудова книжка і наказ про звільнення позивачу не були вручені саме з її вини, відтак суд не вбачає порушень вимог ч.ч. 2, 3 ст.47 КЗпП України зі сторони відповідача.

Як встановлено і підтверджується дослідженими доказами, зокрема, довідкою про проведення кінцевого розрахунку провідного бухгалтера ОСОБА_1 № 562-1900 від 06.11.2014 року, довідкою № 580-778 від 30.03.2015 року, розрахунковими відомостями, випискою по операціях по рахунку позивача (а.с. 83, 193-202), ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» проведено повний розрахунок при звільненні.

З огляду на посилання позивача на непогодження накладення на неї дисциплінарного стягнення і її звільнення відповідачем з первинною профспілковою організацією працюючих та звільнених працівників ДП «ЛДЗ «ЛОРТА», головою і членом якої вона є, та яка діяла на ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» на час оголошення догани і звільнення, слід зазначити наступне.

Так, відповідно до ч.1 ст.43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.1 ст.40 КЗпП, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. При цьому, зі змісту вказаної статті вбачається, що розірвання трудового договору може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник і яка діє на підприємстві.

Відповідно до ст.43-1 КЗпП, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадку звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст.252 КЗпП України, зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарноївідповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є. Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок). При цьому, як видно зі змісту вказаної статті, попередня згода потрібна від виборного органу, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки, яка діє на підприємстві.

Визначення поняття «професійні спілки» міститься в ст.243 КЗпП України, а ст.246 цього Кодексу регламентує, що первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях здійснюють свої повноваження через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не утворюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів професійної спілки, який діє в межах прав, наданих Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та Статутом професійної спілки.

Про це зазначено й у ч.1 ст.37 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 29.10.1998 року N 14-рп/98 справа N 1-31/98 поняттям «професійна спілка, що діє на підприємстві, в установі, організації», яке вживається в абзаці шостому частини першої статті 43-1 КЗпП України, охоплюється будь-яка професійна спілка (профспілкова організація), яка відповідно до Конституції та законів України утворена на підприємстві, в установі, організації на основі вільного вибору її членів з метою захисту їх трудових і соціально-економічних прав та інтересів, незалежно від того, чи є така професійна спілка стороною колективного договору, угоди.

На ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» станом на час, коли виникли спірні правовідносини, і на даний час діє первинна профспілкова організація об'єднаних профспілкових організації підприємств «ЛОРТА», яка є організаційною ланкою Професійної спілки працівників радіоелектроніки та машинобудування України (ідентифікаційний код 20781519). Як встановлено, ОСОБА_1 не була членом цієї профспілкової організації.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.12.2013 року на підставі рішення установчих профспілкових зборів утворено первинну профспілкову організацію працюючих та звільнених працівників ДП «ЛДЗ «ЛОРТА», що є організаційною ланкою Львівської обласної організації профспілки працівників інноваційних і малих підприємств України і діє на підставі статуту цієї профспілки.

Згідно положень ст.16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілки, їх об'єднання легалізуються шляхом повідомлення на відповідність заявленому статусу. Легалізація всеукраїнських профспілок та їх об'єднань, інших профспілок та їх об'єднань здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань. Для легалізації профспілок, об'єднань профспілок їх засновники або керівники виборних органів подають заяви. До заяви додаються статут (положення), протокол з'їзду, конференції, установчих або загальних зборів членів профспілки з рішенням про його затвердження, відомості про виборні органи, наявність організацій профспілки у відповідних адміністративно-територіальних одиницях, про засновників об'єднань. На підставі поданих профспілкою, об'єднанням профспілок документів легалізуючий орган у місячний термін підтверджує заявлений статус за ознаками, визначеними статтею 11 цього Закону, включає профспілку, об'єднання профспілок до реєстру об'єднань громадян і видає профспілці, об'єднанню профспілок свідоцтво про легалізацію із зазначенням відповідного статусу.

Статус організацій всеукраїнської профспілки чи профспілки іншого статусу визначається статутом цієї профспілки. Про належність до певної профспілки організації, які діють на підставі статуту цієї профспілки, надсилають легалізуючому органу за місцем свого знаходження повідомлення із посиланням на свідоцтво про легалізацію профспілки, на підставі якого вони включаються до реєстру об'єднань громадян. Первинні профспілкові організації також письмово повідомляють про це роботодавця.

Таким чином, для легалізації первинної профспілкової організації її засновники чи керівники подають відповідні повідомлення легалізуючому органу, який у місячний термін підтверджує заявлений статус за ознаками, визначеними ст.11 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», включає профспілку, об'єднання профспілок до реєстру об'єднань громадян і видає профспілці, об'єднанню профспілок свідоцтво про легалізацію із зазначенням відповідного статусу. Отже, закон пов'язує початок діяльності профспілки з часу її легалізації, для чого і передбачена ця процедура.

Згідно листа-повідомлення № 1/16/12 від 16.12.2013 року голови первинної профспілкової організації ОСОБА_1 і голови Львівської обласної профспілки працівників інноваційних і малих підприємств України Герус Н.С.(а.с. 113), вони звернулись до начальника Львівського МУЮ з проханням легалізувати первинну профспілкову організацію працюючих та звільнених працівників ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» відповідно до ст.16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Як вбачається з наказу Реєстраційної служби Львівського МУЮ № 1-Р від 09.01.2014 року (а.с. 8), на підставі ст.16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» взято до відома інформацію про належність первинної профспілкової організації працюючих та звільнених працівників ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» до Профспілки працівників інноваційних і малих підприємств України, яка легалізована Міністерством юстиції України 14.02.2000 року, свідоцтво № 1330.

Із листа-відповіді начальника реєстраційної служби Львівського МУЮ № 1007/07-14/4 від 09.01.2014 року (а.с. 9) видно, що первинну профспілкову організацію працюючих та звільнених працівників ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» Профспілки працівників інноваційних і малих підприємств України внесено до Реєстру об'єднань громадян 09.01.2014 року за №268.

Отже, наведене дає підстави для висновку про те, що первинну профспілкову організацію працюючих та звільнених працівників ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» легалізовано 09.01.2014 року в порядку ст.16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», тобто вже після оголошення догани і звільнення позивача.

При цьому суд не бере до уваги посилання позивача і третьої особи на рішення Конституційного Суду України від 18.10.2000 року у справі № 1-36/2000, оскільки таке стосується, зокрема, редакції ст.16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», що передбачала легалізацію профспілок і їх об'єднань шляхом реєстрації, що визнано неконституційним, в той час як чинна на час виникнення спірних правовдносин редакція цієї статті Закону передбачає легалізацію шляхом повідомлення на відповідність заявленому статусу.

18.12.2013 року на імя директора ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» надійшло повідомлення від 16.12.2013 року за підписом голови профкому первинної профспілкової організації працюючих та звільнених працівників ДП «ЛДЗ «ЛОРТА», у якому повідомлялось про те, що на підприємстві вільним волевиявленням працівників створена первинна профспілкова організація із статусом юридичної особи (а.с.6-7).

Згідно листа №570-2432 від 27.12.2013 року ОСОБА_1 направлено відповідь, в якій зазначено, що повідомлення про створення на підприємстві первинної профспілкової організації працюючих та звільнених працівників не може бути взято до уваги, оскільки не надано документів, що підтверджують статус створеної профорганізації (а.с.110-111).

В подальшому головою Львівської обласної профспілки працівників інноваційних і малих підприємств України Герус Н.С. направлялись подання № 1/23/12 від 23.12.2013 року про скасування наказу про дисциплінарне стягнення (а.с. 12, 13) і звернення № 2/25/12 від 25.12.2013 року щодо недопустимості звільнення ОСОБА_1 (а.с. 14, 15), обидва з посиланням на те, що оголошення догани і звільнення голови первинної профспілкової організації незаконне без попередньої згоди профспілкової організації.

Статтею 58 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з п. 6 Постанови Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14 при ухваленні рішення суд відповідно до статті 212 ЦПК оцінює докази з урахуванням вимог статей 58 та 59 ЦПК про їх належність і допустимість. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 13 Постанови Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» від 12 червня 2009 року № 5 докази, які збираються або подаються сторонами (показання свідків, письмові чи речові докази), повинні стосуватися суті спору (предмета та підстави позову). Докази, які не стосуються справи й предмета доказування (стаття 58 ЦПК), або одержані з порушенням порядку, встановленого законом, або якими не можуть бути підтверджені певні обставини справи (стаття 59 ЦПК), судом не повинні прийматися.

Відповідно до чинного законодавства, відповідач, як роботодавець, повинен був бути письмово повідомлений про належність первинного осередку, як організації, яка діє на підставі статуту іншої профспілкової організації, до профспілкової організації, із посиланням на свідоцтво про легалізацію профспілки, на підставі якого вона включалася до реєстру об'єднань громадян, таке повідомлення повинно містити достовірну інформацію, підтверджену документально, та бути підписане уповноваженою особою.

Разом з тим, жодне з вказаних повідомлень, що містяться в матеріалах справи, не містить документального підтвердження зазначеної у них інформації, зокрема, до них не додано документу, що підтверджує факт створення і легалізації первинного осередку.

Даючи правову оцінку викладеному вище та наявним у матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку, що первинної профспілкової організації працюючих та звільнених працівників ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» на час прийняття рішень про накладення дисциплінарного стягнення і звільнення позивача на підприємстві відповідача створено та легалізовано у встановленому порядку не було.

Також звертає на себе увагу той факт, що загальні збори первинної профспілкової організації працюючих та звільнених працівників ДП «ЛДЗ «ЛОРТА», на яких було створено таку і обрано профорганізатором ОСОБА_1, були проведені 16.12.2013 року, тобто вже після того, як вона 04.11.2013 року була повідомлена про звільнення з займаної посади.

Відтак, відповідач мав право оголошувати догану і розірвати трудовий договір з позивачем з власної ініціативи без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

Щодо доводів позивача, що вона запізнилася на роботу 16.12.2013 року через несправність ліфту, то таку ж причину запізнення вона вказувала і в своїй пояснювальній записці (а.с. 121), проте, як до цієї пояснювальної записки ОСОБА_1 не додала, так і суду не представила належних і допустимих доказів на підтвердження таких тверджень. Не може вважатись таким доказом і критично оцінюється судом надана позивачем довідка (а.с. 122), оскільки вона не містить реквізитів, необхідних для оформлення подібного документа, окрім цього не підтверджено повноваження особи ОСОБА_6, яким підписано довідку, щодо видачі такого документа.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку ОСОБА_1 порушила норми трудової дисципліни, а отже існували всі правомірні підстави для оголошення їй догани, при цьому встановленні в судовому засіданні обставини не містять ознак порушення відповідачем норм чинного трудового законодавства.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту ст. 10 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ч.1 ст.11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.212 ЦК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, враховуючи все вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено підставність та обґрунтованість своїх позовних вимог, а відтак, у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 40, 42, 43, 43-1, 47, 49-2, 243, 246, 252 КЗпП України, ст.ст. 11, 16, 37 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», суд -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства "Львівський державний завод ЛОРТА" про визнання оголошення догани незаконним та скасування наказу №488 від 20.12.2013 року, визнання звільнення з роботи незаконним та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 35011,06 грн. та 2000 грн. витрат на правову допомогу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м.Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: (підпис)

З оригіналом згідно.

Суддя: Колодяжний С.Ю.