Ухвала

від 23.04.2015 по справі 135/661/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОПІЯ

Справа № 135/661/14-ц Провадження № 22-ц/772/1234/2015Головуючий в суді першої інстанції Патраманський І.О. Провадження № 22-ц/772/1219/2015 Провадження № 22-ц/772/1233/2015 Категорія 7Доповідач Копаничук С. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої: Копаничук С.Г.

Суддів: Ковальчука О.В., Жданкіна В.В.

при секретарі: Агеєвій Г.В.

за участю прокурора Рудницького В.О., представника Ладижинської міської ради - Власенко Л.В., представника третьої особи - Маценко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Ладижинської міської ради до ОСОБА_4, за участю третьої особи - відділу Держземагенства у м. Ладижин Вінницької області , про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування запису про реєстрацію державного акта та зобов'язання вчинити дії,

- за апеляційною скаргою Ладижинської міської ради на заочне рішення Ладижинського міського суду від 26 лютого 2015 року,

- за апеляційними скаргами Ладижинської міської ради та депутата Ладижинської міської ради Багнюка Михайла Віталійовича на окрему ухвалу Ладижинського міського суду від 26 лютого 2015 року,

- за апеляційною скаргою відділу Держземагенства у м. Ладижин Вінницької області на окрему ухвалу Ладижинського міського суду від 26 лютого 2015 року, -

В с т а н о в и л а :

В квітні 2014 року заступник прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Ладижинської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування запису про реєстрацію державного акта та зобов'язання вчинення дій по поверненню земельної ділянки. Вказав, що проведеною прокуратурою Вінницької області перевіркою, виявлено порушення норм законодавства при видачі ОСОБА_4 державного акту на право власності на земельну ділянку, а саме: рішення про передачу відповідачці земельної ділянки, площею 0,1153 га, міською радою не приймалось, ділянку передано із земель водного фонду - прибережної захисної смуги р. Південний Буг. Посилаючись на те, що державний акт видано з порушенням вимог ст.26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст.ст.12, 58-61 ЗК України, просить визнати зазначений державний акт недійсним, скасувати запис про його реєстрацію та зобов'язати ОСОБА_4 повернути земельну ділянку Ладижинській міській раді.

Ухвалою Ладижинського міського суду від 28.11.2014 року залучено до участі в розгляді даної справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - відділ Держземагенства у м.Ладижин Вінницької області.

Заочним рішенням Ладижинського міського суду від 26.02.2015 року позов заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Ладижинської міської ради задоволено повністю. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 05.08.2011 року, виданий на ім 'я ОСОБА_4 Скасовано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі запис НОМЕР_2 про реєстрацію виданого ОСОБА_4 державного акта на право власності на земельну ділянку. Зобов'язано ОСОБА_4 повернути земельну ділянку Ладижинській міській раді. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Окремою ухвалою Ладижинського міського суду від 26.02.2015 року встановлено факти порушення посадовими особами Ладижинської міської ради та відділу Держземагенства у м. Ладижин при видачі державних актів на право власності на земельні ділянки норм законодавства та ухвалено про вказані порушення довести до відома прокурора м. Ладижина, з метою перевірки наявності складу злочину в діях посадових осіб Ладижинської міської ради і відділу Держземагенства у м.Ладижин, у порядку ст.214 КПК України.

Окремою ухвалою Ладижинського міського суду від 26.02.2015 року про встановлені факти порушення посадовими особами Ладижинської міської ради та відділу Держземагенства у м.Ладижин при видачі державних актів на право власності на земельні ділянки норм законодавства та ухвалено про вказане довести до відома депутатів Ладижинської міської ради для прийняття дієвих заходів, спрямованих на недопущення аналогічних правопорушень.

В апеляційній скарзі на рішення суду Ладижинська міська рада просить його скасувати через порушення судом норм матеріального і процесуального права ,а по справі ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити повністю. Вказала на неналежну оцінку судом доказів по справі, зокрема , наданих представником міської ради про те, що підставою для видачі державного акту відповідачці являлось рішення міської ради №892 від 04.07.2008 року, що не скасоване, а під час виготовлення державного акта державним підприємством була допущена помилка і не зазначено номер вказаного рішення. Також послалась на безпідставне задоволення вимоги про скасування запису про реєстрацію державного акту, оскільки, у зв'язку зі змінами в законодавстві , внесення запису до книги записів про реєстрацію державних актів є неможливим. Крім того, суд відновив провадження у даній справі, не дочекавшись усунення обставини, що викликали його зупинення; безпідставно відмовив у задоволенні заяви представника міськради про відвід головуючого у справі, з яким у голови склались неприязні стосунки.

В апеляційних скаргах на окрему ухвалу, направлену для вжиття заходів депутатам Ладижинської міської ради ,депутат Ладижинської міської ради Багнюк М.В. та Ладижинська міська рада просять її скасувати, через порушення судом норм матеріального права. Зазначили, що Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» депутати місцевих рад не наділені повноваженнями здійснювати контроль за діяльністю посадових осіб органів місцевого самоврядування, а тому не вправі вживати заходи впливу щодо них. Судом не враховано, що у зв'язку з набранням чинності ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», реєстрацію право власності здійснює державний реєстратор, а не орган місцевого самоврядування.

В апеляційній скарзі відділу Держземагентства у м.Ладижин на окрему ухвалу суду ,направлену для вжиття заходів прокурору м.Ладижина , просить її скасувати, через порушення судом норм матеріального права. Зазначив, що порушення , допущені під час видачі вказаного державного акта посадовими особами відділу, уже були предметом перевірки прокуратури Вінницької області і кримінальна справа щодо цього факту перебуває на розгляді в суді першої інстанції, вимоги викладені в окремій ухвалі дублюють уже прийняті правоохоронними органами рішення ,а тому виконані бути не можуть.

Заслухавши доповідача, осіб, які беруть участь в справі ,перевіривши матеріали справи, рішення суду та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги Ладижинської міської ради на рішення та окрему ухвалу суду ,а також апеляційна скарга депутата Ладижинської міської ради Багнюка М.В. на окрему ухвалу суду підлягають відхиленню , а апеляційна скарга відділу Держземагентства у м.Ладижин підлягає задоволенню з наступних підстав

Згідно ст.ст. 212,213 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим ,тобто таким ,що ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 12 ЗК України та ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб. Питання регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарному засіданні сільської, селищної, міської ради.

Зі змісту ст. 116 ЗК України вбачається, що громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно ч.1 ст. 126 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Як зазначається у правовій позиції ,висловленій Верховним Судом України у постанові від 04.06.2014 року по справі №6-46 цс 14, відповідно до ст.126,152,155 ЗК України ( чинних на час виникнення спірних відносин )державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видавалися на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень або цивільно-правових угод. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, угоди на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними тільки державних актів на право власності може мати місце у разі їх видання з порушенням вимог закону, усупереч рішень чи угод. У цьому разі таке визнання є належним та самостійним способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Суд першої інстанції встановив, що державний акт серії НОМЕР_1 від 05.08.2011 року на право власності на земельну ділянку в м. Ладижин ,площею 0,1153 га, кадастровий номер НОМЕР_3,зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за НОМЕР_2,видано на підставі рішення 24 сесії 5 скликання Ладижинської міської ради від 04.07.2008 року на ім'я ОСОБА_4 В тексті державного акту номер рішення сесії не зазначено. З протоколу сесії Ладижинської міської ради від 04.07.2008 року вбачається, що на даній сесії було прийнято 48 рішень, за номерами: з 854 по 902 включно. В жодному із цих рішень ,в тому числі і за №892, немає посилання на вирішення питання щодо надання земельної ділянки у власність та видачі державного акту на право власності на земельну ділянку саме ОСОБА_4

Ухвалюючи рішення про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування запису про його реєстрацію та повернення земельної ділянки, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки доказів прийняття рішення про надання даної земельної ділянки у власність та видачу державного акту саме ОСОБА_4 не надано, вказане рішення Ладижинською міською радою не приймалось , державний акт було видано відповідачці з порушенням вимог закону, а тому останній підлягає визнанню недійним .

Суд вірно встановив обставини по справі, належним чином перевірив їх доказами, які оцінив відповідно до ст.212 ЦПК України, правильно визначив спірні правовідносини та правові норми ,що їх регулюють та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позову.

Доводи скарги на рішення суду про порушення судом оцінки доказів, що полягали в неврахуванні показів представника міської ради та наданого протоколу №24 сесії про те ,що підставою для видачі державного акту відповідачці стало рішення №892 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів що посвідчують право на земельні ділянки працівникам соціальної сфери» та додатки до нього ,не заслуговують на увагу, оскільки з тексту самого рішення не вбачається наявність додатків до нього у вигляді списку осіб, яким видавались такі акти. З врахуванням цього ,ті доводи ,що депутатам під час розгляду питання надавали списки осіб ,не дають можливості уособити цих осіб та встановити, що списки, котрі надавались суду під час розгляду справи відповідали тим, що надавались депутатам на час прийняття рішення, а також встановити, що відповідачка ,яка не є працівником соціальної сфери міста та зареєстрована у Дніпропетровській області , входила у той список.

Виходячи з наведеного та аналізу усіх наданих доказів по справі в їх сукупності і взаємозв'язку, суд вірно не врахував пояснення представника міської ради причини незазначення у державному акті номеру рішення, технічною помилкою державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах»,оскільки він суперечить іншим доказам по справі. Крім того, враховуючи послідовність поставлення підписів в державному акті посадовими особами, передбачену п.2.14 Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою» від 22.06.2009 року (діючої на час видачі державного акту) , міська рада та її посадові особи, виявивши у правовстановчому документі відсутність важливої складової ,повинні були повернути його для усунення недоліків або не посвідчувати його підписом. Окрім того, ці доводи скарги про неврахування пояснень представника міскради є безпідставними також з огляду на те, що зі змісту глави 5 ЦПК України (ст.ст.57,62,63), пояснення сторін є доказами у випадку, якщо вони були допитані як свідки ,чого по справі не вбачається.

Посилання у скарзі на невірне задоволення судом вимог в частині скасування запису про державну реєстрацію спірного державного акту за відповідачкою з тих підстав ,що повноваження органів Держземагентства щодо цього припинились , в даний час його реєстрація здійснюється в іншому порядку,а тому внесення запису до книги записів про реєстрацію державних актів є неможливим, безпідставні. За умови визнання державного акту недійсним з підстави порушення законів при його видачі, питання скасування державної реєстрації вирішується , як наслідок визнання його недійсним ,навіть без заявлених щодо цього вимог ,як складова частина необхідного захисту порушеного права .Крім того ,у рішенні відсутнє покладення обов'язку такого скасування на органи Держземагентства.

Доводи апеляційної скарги на рішення суду про допущені судом такі процесуальні порушення ,як незаконне відновлення провадження в справі до усунення обставин, що викликали його зупинення , а також про безпідставне відхилення заяви про відвід ,про дослідження судом в якості письмових доказів копії протоколів допитів посадових осіб, не заслуговують на увагу.

Провадження у даній справі було зупинено ухвалою суду від 05.06.2014 року до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі за позовом про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого видано державний акт ЯО №751061 від 05.08.2011 року, що є предметом розгляду у цій справі ,а також до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 за ст.ст.364 ч.2,366 ч.2,357 ч.1 КК України щодо допущених порушень закону, від яких залежить вирішення даної справи.

Відповідно до ст. 204 ЦПК України провадження у справі відновлюється ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь в справі, або з ініціативи суду після усунення обставин, що викликали його зупинення.

Провадження у даній справі відновлювалось не з ініціативи суду після усунення обставин, що викликали його зупинення ,а за заявою особи, яка бере участь в справі.

Вирішуючи заявлене особою клопотання та встановивши, що у рішеннях Ладижинської міської ради від 04.07.2008 року та кримінальному провадженні не йшлося про надання земельної ділянки саме відповідачці ,суд обґрунтовано відновив провадження у справі.

Тому норми процесуального законодавства при відновленні провадження судом не порушені.

Підстави для відводу судді передбачені ст.20 ЦПК України.

Заявляючи про відвід головуючому по справі, представник Ладижинської міської ради послалась на ч.4 ст.20 ЦПК України ,зокрема ,на те, що між суддею та міським головою м. Ладижин ОСОБА_7. існують конфліктні відносини ; суддя незаконно відновив провадження у справі; заявив самовідвід у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_6 - начальника відділу Держземагентства з мотивів неприязних взаємин з останнім ; рішення, що стало підставою для видачі державного акта відповідачці, є підставою для видачі такого акту і родичці судді, справа щодо скасування якого перебуває в провадженні цього ж суду.

Відмовляючи у задоволенні заяви Ладижинської міської ради про відвід, суд обгрунтовано виходив з того, що не є підставами для відводу заяви ,які містять лише припущення щодо існування відповідних обставин ,не підтверджених доказами. Фізичні особи ОСОБА_6 та ОСОБА_7. не ототожнюються з юридичними особами Ладижинською міською радою і відділом Держземагентства у м. Ладижин і не є сторонами у справі ,як і член родини судді, аналогічна справа щодо якого розглядається цим судом, а тому суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для відводу , передбачених ст.20 ЦПК України.

Доводи ж про дослідження судом в якості письмових доказів копії протоколів допитів посадових осіб не суперечать ст.ст.57,64 ЦПК , а з тексту рішення вбачається, що суд ними свої висновки не обґрунтовував .

Крім того, відповідно до ч.3 ст.309 ЦПК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого по справі не вбачається.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги правильні висновки суду не спростовують.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Рішення суду є законним та обґрунтованим, постановленим з додержанням норм матеріального та процесуального права ,а тому скасуванню не підлягає.

Щодо законності постановлених окремих ухвал у даній справі, то слід зазначити наступне.

Згідно ч.1 ст.211 ЦПК України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов.

Відповідно до роз'яснень п.39 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» №2 від 12.06.2009 року, розглядаючи справи, суд відповідно до статті 211 ЦПК має виявляти причини та умови, що сприяли вчиненню порушення закону, і постановляти щодо них окремі ухвали та направляти їх відповідним органам та особам, які повинні протягом місяця з дня одержання окремої ухвали повідомити суд, який її направив, про вжиті заходи.

Тобто, правовими підставами постановлення судом окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення закону та встановлені причини та умови, що сприяли вчиненню таких порушень.

Виявивши під час розгляду справи порушення закону посадовими особами Ладижинської міської ради та відділу Держземагентства у м. Ладижин під час видачі державного акту та встановивши, що їм сприяла відсутність контролю за їх діями з боку депутатів міської ради ,суд вірно окремою ухвалою довів вказане до відома останніх та направив для вжиття заходів щодо недопущення аналогічних порушень.

Доводи апеляційних скарг Ладижинської міської ради та її депутата Багнюка М.В. на окрему ухвалу щодо відсутності у депутатів повноважень контролювати дії посадових осіб органів місцевого самоврядування не заслуговують на увагу, оскільки у депутатів є повноваження на здійснення впливу на посадових осіб органу місцевого самоврядування.

Так, відповідно до ст.ст. 74 ,75 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою. Вони є підзвітними, підконтрольними і відповідальними перед нею. Відповідно ж до ст.49 Закону депутати представляють інтереси всієї територіальної громади , мають всю повноту прав, що забезпечують їх участь в діяльності ради ,а отже вони , в силу наданих їм повноважень, представляючи територіальну громаду, мають право здійснювати контроль за діяльністю посадових осіб органів місцевого самоврядування, в тому числі, передбачені п.10 ч.1 ст.26, ч.ч.2, 3 ст.79 цього Закону.

Враховуючи викладене , доводи скарги щодо цього є безпідставними, а вказана окрема ухвала відповідає вимогам ст.211 ЦПК України, а тому скасуванню не підлягає.

Разом з тим, інша окрема ухвала по справі , направлена для реагування прокурору м. Ладижина, вимогам ст.211 ЦПК України не відповідає.

Так, суд першої інстанції, виявивши в діях посадових осіб Ладижинської міської ради та відділу Держземагенства у м.Ладижин порушення закону, в якості причини останнього вказав використання ними службового становища з корисливим мотивом ,не маючи достовірних доказів останньому. Інших причин та умов, що сприяли вчиненню порушення, у окремій ухвалі не зазначив.

Відповідно до вимог ст.211 ЦПК України окрема ухвала ,за умови зазначення у ній судом причин та умов, що сприяли вчиненню порушення, направляється відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов .

Постановивши окрему ухвалу щодо вказаних посадових осіб ,суд направив її прокурору м. Ладижина не для усунення причин та умов порушення закону, а з метою проведення перевірки наявності у їх діях складу злочину ,тобто притягнення їх до відповідальності.

З врахуванням викладеного ,а також того, що сторонами не оспорюються обставини , що вказані факти порушень закону вже були предметом перевірки прокуратури Вінницької області ,за якими порушено кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень ,що знаходиться на розгляді у суді, постановлення вказаної ухвали не можна визнати обґрунтованим і законним.

За таких обставин, доводи скарги щодо вказаного є підставними, окрему ухвалу, направлену для реагування прокурору м.Ладижина, не можна визнати законною, а тому вона підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.211, 307, 308, 315 ЦПК України ,-

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Ладижинської міської ради на заочне рішення Ладижинського міського суду від 26 лютого 2015 року відхилити.

Заочне рішення Ладижинського міського суду від 26 лютого 2015 року залишити без змін.

Апеляційні скарги депутата Ладижинської міської ради Багнюка Михайла Віталійовича та Ладижинська міська рада на окрему ухвалу Ладижинського міського суду від 26 лютого 2015 року відхилити.

Окрему ухвалу Ладижинського міського суду від 26 лютого 2015 року, направлену для реагування депутатам Ладижинської міської ради, залишити без змін.

Апеляційну скаргу відділу Держземагенства у м.Ладижин на окрему ухвалу Ладижинського міського суду від 26 лютого 2015 року задовольнити.

Окрему ухвалу Ладижинського міського суду від 26 лютого 2015 року, направлену для реагування прокурору м.Ладижин, скасувати.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів .

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: