Ухвала

від 22.04.2015 по справі 2-46/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/2547/15

Головуючий у першій інстанції Швець В.М.

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді - Кравця Ю.І.,

суддів: Мартинової К.П., Cєвєрової Є.С.,

з участю секретаря судового засідання - Желєзнова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одеса цивільну справу за подаванням державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції про тимчасову заборону виїзду за кордон України за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09.05.2009 року,-

встановила :

Відділ державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області звернувся до суду з поданням про надання тимчасової заборони боржнику (ОСОБА_3) виїзду за кордон України до погашення боргових зобов'язань. Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09.05.2009 року заборонено ОСОБА_2 виїзд за кордон України до повного погашення боргового зобов'язання. Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом процесуального права та не правильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09.05.2009 року скасувати, постанови нову, якою в задоволенні подання державного виконавця державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України від 21 січня 1994 року "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачені Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України".

Стаття 6 цього закону передбачає, що при наявності зазначених у цій нормі підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта чи вилучено або затримано паспорт.

Статтею 377-1 ЦПК України передбачено, що питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

На підставі п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Отже, законом передбачено тимчасове обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.

Відповідно матеріалів справи на примусовому виконанні державної виконавчої служби знаходиться заведене виконавче провадження по виконанню двох виконавчих написів Ізмаїльської державної нотаріальної контори № 3-331, № 3-332 від 25.02.2016 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 боргу в розмірі 131854,781 грн. У постанові про відкриття виконавчого провадження боржнику було запропоновано добровільно виконати вимоги встановлені виконавчими документами. Однак ОСОБА_2 законні вимоги державного виконавця не виконала, борг не сплачено.

В матеріалах справи взагалі відсутні будь-які докази ухилення боржника від виконання зобов'язань.

Відповідно до ч.2 ст.377-1 ЦПК України суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

За встановлених обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, передчасно вирішив питання про задоволення подання державного, оскільки судом першої інстанції не надано оцінки основному доводу подання щодо ухилення від виконання боржником своїх зобов'язань за рішенням суду.

Таким чином судова колегія вважає, що питання про тимчасового заборону ОСОБА_2, виїзду за кодон вирішено судом в супереч нормам процесуального права з порушенням порядку, встановленого для його вирішення й це є підставою для скасування постановленої у справі ухвали за вимогами п. 3 ст. 312 ЦПК України з передачею на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09.05.2009 року - скасувати, питання про тимчасового заборону ОСОБА_2, виїзду за кодон, передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: Є.С.Сєвєрова

К.П.Мартинова