Рішення

від 28.04.2015 по справі 902/403/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 квітня 2015 р.

Справа № 902/403/15

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючий суддя В. Білоус

Секретар судового засідання Д.Нестеров

за участю представників :

прокурор : Стецюк Н.Д.- старший прокурор відділу прокуратури м.Вінниці;

позивача : Шалигіна В.І. - згідно довіреності;

відповідача : не з'явився.

Місце розгляду справи : приміщення суду, кімн.№1114

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом :Першого заступника прокурора м. Вінниці (пров. Цегельний, 8, м. Вінниця, 21020) в інтересах держави в особі Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (вул. Мечникова, 16 а, м. Київ, 01601) в особі Вінницької філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" (вул. Примакова, 23, м. Вінниця, 21019) до :Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівська "Сільгосптехніка" (вул.Леніна, 46, м. Калинівка, Вінницька область, 22403) про стягнення 88 378,11 грн., з яких: 86 438, 57 грн. - боргу, 1847, 18 грн. - пені, 92, 36 грн. - 3% річних, згідно договору фінансового лізингу № 2-12-29 стз-пл/286 від 07.08.2012 р.,

ВСТАНОВИВ :

Відповідач вимог ухвали суду від 30.03.2014 р. про явку в судове засідання представника не виконав. Копія вказаної ухвали вручена відповідачеві 07.04.2015 р., що стверджується поштовим повідомленням (а.с.121). Це розцінюється судом як вручення рекомендованого листа із ухвалою відповідачу та, як належне повідомлення останнього про час і місце судового розгляду справи за його участю. Суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду справи за його участю.

Відповідач в листі № 53 від 14.04.2015 р. повідомив суд про те, що відповідач добровільно оплатив суму планового платежу 86438, 57 грн. визначену в позовній заяві, на доказ вказаного надав платіжні доручення № 107 від 30.03.2015 р. на суму 22410, 00 грн., № 109 від 31.03.2015 р. на суму 8028, 57 грн., № 116 від 08.04.2015 р. на суму 56 000, 00 грн.

08.04.2015 р., 24.04.2015 р. представник позивача подав до суду письмові пояснення, викладені в листах № 274 від 08.04.2015 р., № 315 від 24.04.2015 р., які прийняті судом до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання про припинення провадження у справі в сумі основного боргу 86 438,57грн., оскільки сума основного боргу сплачена відповідачем після пред"явлення позову до суду на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Прокурор підтримав клопотання представника позивача про припинення провадження у справі в сумі основного боргу 86 438,57грн.

Клопотання представника позивача, підтримане прокурором, про припинення провадження у справі в сумі основного боргу 86 438,57 грн. не суперечить чинному законодавству та матеріалам справи, а також підтверджується платіжними дорученнями № 107 від 30.03.2015 р. на суму 22410, 00 грн., № 109 від 31.03.2015 р. на суму 8028, 57 грн., № 116 від 08.04.2015 р. на суму 56 000, 00 грн., копіями банківських виписок.

Судом вказане клопотання задоволено та ухвалено про припинення провадження у справі щодо стягнення основного боргу в сумі 86 438,57грн.

Представник позивача, прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в сумі 1847, 18 грн. - пені та 92, 36 грн. - 3 % річних.

Клопотання про відкладення розгляду справи суду не надходили.

Прокурор, представник позивача в судовому засіданні пояснили, що додаткові, інші докази чи клопотання у них відсутні.

З огляду на подані в справу докази, суд приходить до висновку про те, що неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору у його відсутність. Спір відповідно положень ст.75 ГПК України підлягає вирішенню за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, прокурора, повно, всебічно, об'єктивно і в сукупності дослідивши надані в справу докази, оглянувши оригінали документів, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги, на підставі ст. 11, 16, 509, 525, 526, 530, 625, 806 ЦК України підлягають задоволенню в сумі 1847 грн. 18 коп. - пені, 92 грн.36 коп. - 3% річних.

До такого висновку суд прийшов з огляду на таке.

07.08.2012 р. між позивачем (в договорі - "Лізингодавець") та відповідачем (в договорі - "Лізингоодержувач") було укладено договір фінансового лізингу № 2-12-29 стз-пл/286.

Згідно п. 1.1. договору Лізингодавець передає Лізингоодержувачу у користування на визначений Договором строк Предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного Лізингоодержувачем, та визначений у додатку до Договору "Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу", що є специфікацією Предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах Договору.

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2. договору Лізингодавець на письмове звернення Лізингоодержувача для потреб останнього купує у постачальника предмет лізингу згідно порядку використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи за операціями фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. №1904.

Строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між Сторонами (далі-Акт), що укладається у 5 (п'яти) автентичних примірниках.

Згідно п.п. 3.4., 3.4.3. договору Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору.

В п.п. 4.1. - 4.4. договору сторони домовилися, що за користування Предметом лізингу Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю лізингові платежі, що включають:

- попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості Предмета лізингу в розмірі 10.0 (десяти) відсотків його вартості (включаючи ПДВ), на який не нараховується лізинговий платіж в частині комісії за організацію поставки Предмета лізингу;

- комісію за організацію поставки Предмета лізингу в розмірі 7 (семи) відсотків (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості Предмету лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість;

- відшкодування вартості Предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості Предмета лізингу;

- комісію за супроводження договору в розмірі 7 (семи) відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими платежами вартості Предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість.

Лізингоодержувач після укладення Договору, на підставі виставленого Лізингодавцем рахунку, який діє протягом трьох днів, перераховує на рахунок Лізингодавця:

- попередній лізинговий платіж у розмірі, визначеному пунктом 4.1 даного Договору.

Датою сплати попереднього платежу є дата надходження коштів на рахунок Лізингодавця.

З моменту підписання Акта Лізингоодержувач за користування Предметом лізингу сплачує Лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають:

- відшкодування вартості Предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості Предмета лізингу;

- комісію за супроводження Договору у розмірі, визначеному пунктом 4.1 даного Договору;

- комісію за організацію поставки Предмета лізингу у розмірі, визначеному пунктом 4.1 даного Договору, яка сплачується разом зі сплатою чергових лізингових платежів згідно з додатком до Договору «Графік сплати лізингових платежів» наступним чином: чотирьма рівними частинами у терміни сплати перших чотирьох чергових лізингових платежів.

Черговість сплати лізингових платежів у частині відшкодування вартості Предмета лізингу та сплати комісії за супроводження Договору кратна шести місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання Акта. Перший лізинговий платіж сплачується через шість місяців з дати підписання Акта, подальші платежі - через кожні шість місяців.

Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до Договору "Графік сплати лізингових платежів".

Згідно п. 5.1., п. 5.2. договору предмет лізингу передається Лізингоодержувачу за Актом за умови перерахування платежу у розмірі та в порядку, визначеному пунктом 4.2 Договору. Предмет лізингу протягом всього строку дії Договору є власністю Лізингодавця.

Згідно п. 7.1. договору за порушення строків сплати лізингових платежів Лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Договір набуває чинності від дати надходження платежу, визначеного та сплаченого згідно п. 4.2 Договору, і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до Договору «Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу», та виконання сторонами всіх зобов'язань за цим Договром (п.8.1. договору).

Сторонами підписано додаток № 1 до договору фінансового лізингу, в якому визначено найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу.

В додатку № 2 до договору фінансового лізингу сторони погодили графік сплати лізингових платежів.

12.09.2012 року між сторонами договору та ТОВ НВП "Херсонський машинобудівний завод" було підписано акт приймання - передачі сільськогосподарської техніки № 28, відповідно до якого відповідачу було передано предмет лізингу (зернозбиральний комбайн КЗС-9-1 "Славутич" зав. № 1055) загальною вартістю 996 000,00 грн.

Таким чином, на виконання умов договору позивач передав відповідачеві, а відповідач отримав у платне користування предмет лізингу - зернозбиральний комбайн КЗС-9-1 "Славутич" зав. № 1055 загальною вартістю 996 000,00 грн., що стверджується актом приймання - передачі сільськогосподарської техніки № 28 від 12.09.2012 р.

Відповідач взяті зобов"язання щодо оплати до подачі позову виконав частково.

Платежі № 1 - № 4 відповідач сплатив в повному обсязі до подачі позову до суду.

Станом на 25.03.2015 р. заборгованість у відповідача перед позивачем по лізингових платежах становила 86 438, 57 грн., що відповідало платежу № 5, який наступив 12.03.2015 р. Сума боргу складалася з лізингового платежу, що включав в себе: 64028, 57 грн. - відшкодування частини вартості техніки, 22410, 00 грн. - комісія за супроводження договору в розмірі 7% річних від невідшкодованої попереднім лізинговим платежам та черговими платежами вартості предмета лізингу.

Після подачі позову до суду позивач сплатив суму 86 438, 57 грн., що відповідає платежу № 5 та підтверджується платіжними дорученнями № 107 від 30.03.2015 р. на суму 22410, 00 грн., № 109 від 31.03.2015 р. на суму 8028, 57 грн., № 116 від 08.04.2015 р. на суму 56 000, 00 грн., копіями банківських виписок.

Судом ухвалено про припинення провадження у справі щодо стягнення 86 438, 57 грн. боргу.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

В пункті 3 ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" вказано, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. В ч.1 ст.16 названого Закону зазначається, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ч.1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1847 грн. 18 коп. - пені за період з 13.03.2015 р. по 25.03.2015 р., 92 грн.36 коп. - 3% річних за період з 13.03.2015 р. по 25.03.2015 р., згідно поданого розрахунку, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 7.1. договору за порушення строків сплати лізингових платежів Лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, 3% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам договору та чинному законодавству.

З огляду на вказані норми законодавства, встановлені судом фактичні обставини, позовні вимоги про стягнення 1847 грн. 18 коп. - пені за період з 13.03.2015 р. по 25.03.2015 р., 92 грн.36 коп. - 3% річних за період з 13.03.2015 р. по 25.03.2015 р., згідно поданого розрахунку, є такими, що ґрунтуються на законі та підтверджені належними доказами, а відтак підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судовий збір в сумі 1827 грн.підлягає стягненню з відповідача до Державного бюджету.

Керуючись викладеним, ст.4-3, 4-5, 22, 28, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 75, 82 - 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити в сумі 1847 грн.18 коп. - пені, 92 грн.36 коп. - 3% річних. Судові витрати на судовий збір в сумі 1827 грн. покласти на відповідача.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівська "Сільгосптехніка", код ЄДРПОУ 33221115 (вул.Леніна, 46, м. Калинівка, Вінницька область, 22403) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", код ЄДРПОУ 30401456 (вул. Мечникова, 16 а, м. Київ, 01601) 1847 грн.18 коп.- пені, 92 грн.36 коп. - 3% річних. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівська "Сільгосптехніка", код ЄДРПОУ 33221115 (вул.Леніна, 46, м. Калинівка, Вінницька область, 22403) судовий збір в сумі 1827 грн. в дохід Державного бюджету України. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копії даного рішення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення або вручити його повноважному представнику під розписку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 28.04.2015 р. Повний текст рішення відповідно до ст.84 ГПК України оформлено і підписано 30.04.2015 р. Рішення набирає законної сили на протязі 10-ти днів з дня повного його оформлення і підписання.

Суддя Білоус В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул.Леніна, 46, м. Калинівка, Вінницька область, 22403)