Рішення

від 29.04.2015 по справі 906/298/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "29" квітня 2015 р. Справа № 906/298/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

при секретарі: Поливко М.С.

за участю представників сторін:

- від позивача: Цимбалюк Р.В. - представник, дов. №4 від. 04.04.2015

- від відповідача: Загребельна Ю.М. - представник, дов. від 29.04.2015 р. №68

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніен трак ком'юнеті" (м. Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопоінт-Житомир" (м. Житомир)

про стягнення 9742,65 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкрейніен трак ком'юнеті" (м. Житомир) подало до господарського суду позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Екопоінт-Житомир" (м. Житомир) 10176,42 грн, з яких: 3430,38 грн основного боргу, 514,56 грн штрафу, 94,51 грн 3% річних, 775,23 грн сума інфляційних нарахувань, 5000,00 грн збитків.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 00-108/ЖО-13 від 30.10.2013 в частині порушення строків щодо оплати поставленого товару.

Ухвалою від 05.03.2015 господарський суд прийняв позовну заяву, порушив провадження у справі, призначив справу до розгляду в засіданні суду.

16.04.2015 на адресу господарського суду надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог, у зв'язку з частковою оплатою відповідачем суми боргу у розмірі 1000,00 грн. Одночасно позивач згідно з поданою заявою збільшив період нарахування заявлених до стягнення з відповідача 3 % річних по 15.04.2015 та інфляційних нарахувань по березень 2015 року, внаслідок чого їх сума склала відповідно 108,45 грн та 1327,52 грн, а загальна сума боргу - 9742,65 грн (а. с. 24).

Ухвалою від 16.04.2015 господарський суд прийняв зменшення позивачем позовних вимог до 9742,65 грн, розгляд справи відклав.

До початку судового засідання на адресу господарського суду надійшли додаткові пояснення позивача від 20.04.2015 в обґрунтування правомірності стягнення з відповідача 5000,00 грн збитків, які, на думку позивача, є мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором № 00-108/ЖО-13 від 30.10.2013, стягнення яких передбачене умовами Договору та узгоджується з п. 1.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/218 від 30.03.1995 (а. с. 35 - 37).

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, поясненнях від 15.04.2015 та від 20.04.2015, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 16.04.2015, надав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення заяви про зменшення позовних вимог відповідачу (а. с. 39 - 41).

Представник відповідача згідно з відзивом на позовну заяву від 29.04.2015 вих. № 69 (а. с. 38), наданим в судовому засіданні, позовні вимоги визнала частково, стягнення суми збитків у розмірі 5000,00 грн без підтвердження їх розміру первинними документами вважає безпідставним, у зв'язку з чим в задоволенні позову в цій частині просить суд відмовити, включення п. п. 10.3 і 10.4 до Договору № 00-108/ЖО-13 від 30.10.2013 на поставку товарів вважає не правомірним. Окрім того, представник відповідача надала в засіданні суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії довідки АА № 706278 від 10.12.2012 з ЄДРПОУ, копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 17.01.2015 щодо відповідача та докази на підтвердження повноважень права підпису Грибана Ю.М. в Договорі № 00-108/ЖО-13 від 30.10.2013 на поставку товарів (а. с. 42 - 46).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Юкрейніен трак ком'юнеті" (позивач/постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Екопоінт-Житомир" (відповідач/покупець) Договору № 00-108/ЖО-13 на поставку товарів від 30.10.2013 (далі - Договір, а. с. 10, 11), постачальник зобов'язався на протязі дії Договору поставити покупцю товар (в тому числі, але невиключно - оливи (мастила), технічні рідини для автомобілів, спецтехніки, обладнання, акумулятори, автошини, супутні товари для автотранспорту та інше) за його замовленнями окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною Договору, а покупець зобов'язався приймати товар та оплачувати його на встановлених Договором умовах (п. 1.1 Договору).

Пунктом 3.1 Договору сторони встановили, що ціни на товар попередньо погоджуються та вважаються остаточно визначеними сторонами в видатковій накладній на момент постачання (передачі) партії товару

Згідно з п. 5.1 Договору постачальник зобов'язався постачати покупцю товар окремими партіями в строки, кількості та асортименті (номенклатурі), що остаточно погоджені сторонами в видаткових товарних накладних.

Відповідно до п. 5.3 Договору датою переходу права власності на товар вважається момент підписання покупцем видаткової накладної на товар.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору № 00-108/ЖО-13 від 30.10.2013 постачальник поставив, а покупець через представників по довіреностях прийняв товару на суму 10288,17 грн, доказом чого видаткові накладні (а. с. 12 - 15).

Як передбачено ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В пункті 4 Договору сторони погодили умови та строки оплати поставленого товару, які зводяться до такого:

- при проведенні поставки за умовою 100% передплати згідно рахунка постачальника, товар передається (відпускається) після обов'язкового надходження (отримання) суми перерахованої передплати на банківський рахунок постачальника до моменту відпуску товару по видатковій накладній;

- при проведенні поставки з відстроченням платежу покупець сплачує суму ціни товару вказану в накладній не пізніше 14 календарних днів від дня одержання товару по видатковій накладній, якщо інший термін оплати не вказано в самій накладній.

Як вбачається з матеріалів справи, покупець свої зобов'язання щодо здійснення розрахунків за отриманий ним товар виконав частково на загальну суму 6857,79 грн, сплативши на рахунок постачальника 04.02.2014 - 1000,00 грн, 11.02.2014 - 1857,79 грн, 24.02.2014 - 2000,00 грн, 14.03.2014 - 1000,00 грн, 25.03.2014 - 1000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями (а. с. 26 - 30).

Звідси, заборгованість покупця згідно з Договором № 00-108/ЖО-13 на поставку товарів від 30.10.2013 склала 3430,38 грн (10288,17 - 6857,79), що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін Актом звіряння взаємних розрахунків (а. с. 16).

У зв'язку із здійсненням покупцем розрахунків за отриманий товар лише частково, постачальником 01.07.2014 було направлено покупцю повідомлення - вимогу про сплату протягом 7 днів з дня отримання вимоги заборгованості за Договором № 00-108/ЖО-13 на поставку товарів від 30.10.2013 (а. с. 17, 18).

У відповідь на вимогу, відповідач частково зменшив наявну перед позивачем заборгованість, сплативши на його рахунок 20.03.2015 1000,00 грн.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання покупцем своїх договірних зобов'язань, утворилась заборгованість перед постачальником товару, яка станом на день судового розгляду справи становить 2430,38 грн (3430,38 грн - 1000,00 грн).

У відповідності до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положення аналогічного змісту містяться в ст.ст. 525 і 526 ЦК України.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення позивачем 2430,38 грн основного боргу за несвоєчасний розрахунок за поставлений товар обґрунтованими та такими, що підтверджуються наявними в матеріалах справі документами.

Разом з тим, за неналежне виконання покупцем зобов'язань за Договором на поставку товарів, постачальник нарахував до стягнення з покупця 3 % річних у розмірі 108,45 грн за період 01.04.2014 - 15.04.2015 та 1327,52 грн інфляційних втрат за період квітень - грудень 2014 року, січень - березень 2015 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що інший розмір процентів річних, ніж той, що зазначений в ч. 2 ст. 625 ЦК України, сторони в Договорі № 00-108/ЖО-13 на поставку товарів від 30.10.2013 не передбачили.

Перевіривши проведені позивачем нарахування річних та інфляційних втрат, господарський суд встановив, що їх суми обґрунтовані та вірні, у зв'язку з чим до стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 108,45 грн 3% річних та 1327,52 грн інфляційних втрат.

Що стосується заявленої позивачем пені, що згідно з розрахунку останнього становить 361,74 грн, слід зазначити таке.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом - є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 9.2 Договору сторони погодили, що при простроченні оплати товару покупець зобов'язаний сплатити пеню, нараховану на суму заборгованості за весь період прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, виходячи з вказаного позивачем періоду нарахування (01.04.2014 - 30.09.2014), суд вважає вимогу про її стягнення у заявленій сумі обґрунтованою та такою, що відповідає умовам Договору і вимогам чинного законодавства України.

Водночас, у зв'язку з тим, що прострочення в оплаті за поставлений товар склала більше десяти днів, позивач, керуючись п. 9.2 Договору, заявив до стягнення з відповідача штрафу у розмірі 15%, що складає 514,56 грн.

Даний розрахунок штрафу позивача є правомірним, однак, керуючись п. 3 ст. 83 ГПК України, суд вбачає за доцільне зменшити розмір нарахованого штрафу.

Так, згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Керуючись вище вказаним, враховуючи часткову сплату відповідачем суми боргу, а також ті обставини, що до стягнення з відповідача крім 514,56 грн штрафу нараховано також пеню, 3 % річних та інфляційні нарахування, суд дійшов висновку про зменшення розміру штрафу, що стягується на користь позивача, до 364,55 грн.

В частині стягнення 150,01 грн штрафу суд відмовляє.

Розглядаючи законність вимоги про стягнення з відповідача 5000,00 грн збитків, нарахованих позивачем з посиланням на п. 10.3 Договору на поставку товарів, слід зазначити таке.

Згідно з п. 10.3 Договору передбачено, що у випадку, якщо для захисту власних прав чи інтересів сторона Договору була змушена звернутися до суду з позовом до іншої сторони або захищатись від необґрунтованого позову іншої сторони, то остання зобов'язана компенсувати стороні, на користь якої поставлено рішення суду, збитки, пов'язані з участю в судовому процесі (компенсація витрат робочого часу працівників, транспортні витрати, витрати на зв'язок тощо).

Відповідно до п. п. 10.4, 10.5 Договору сума збитків, що підлягає компенсації у випадку, передбаченому п. 10.3, складає: а) 10% від суми позовних вимог, але не менше 5000,00 грн, якщо позов підлягає грошовій оцінці; б) 5000,00 грн, якщо позов не підлягає грошовій оцінці.

Сторона, на користь якої було постановлено рішення суду, звільняється від обов'язку доведення понесених збитків, компенсація яких передбачена пунктами 10.4 - 10.5.

У зв'язку з вказаним суд зазначає, що за ст. 44 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи в суді, понесені стороною при пред'явленні позову, направленого на захист майнових прав заявника, по своїй суті є різновидом судових витрат, порядок розподілу яких та звільнення від їх сплати здійснюється виключно за приписами чинного законодавства та не може проводитися за домовленістю сторін.

Відтак, у відповідності до ч. 5 ст. 49 ГПК України, витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відшкодуванню підлягають лише фактичні витрати, тобто витрати, здійснені на дату прийняття судового рішення.

Здійснення витрат повинно підтверджуватися розрахунковими документами, квитанціями, чеками тощо. Не підлягають відшкодуванню майбутні витрати.

Витрати, пов'язані з явкою працівників до суду, відшкодовуються у розмірах, передбачених законодавством для відряджених працівників, при розрахунку транспортних витрат мають ураховуватися відстані між містами, кількість літрів споживання пального двигуном автомобіля на 100 км та вартість палива станом на час поїздки до суду, підтверджене чеками з АЗС.

Тобто сума витрат, пов'язаних з розглядом справи, має бути документально підтверджена, а їх сума підлягає доведенню на підставі ст. 43 ГПК України.

З наданих до справи документів вбачається, що в обґрунтування правомірності стягнення заявлених позивачем суми збитків, останній, окрім Договору, посилається на ч. 5 ст. 255 ГК України та п. 1.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/218 від 30.03.1995, вказуючи на право сторони передбачити в договорі можливість відшкодування збитків у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок.

З огляду на викладене, суд зауважує, що сторони дійсно можуть передбачити відповідальність за невиконання або неналежне виконання учасником господарських правовідносин своїх зобов'язань за договором у вигляді сплати збитків, однак така сплата може бути проведена виключно за втрату, псування, пошкодження, знецінення товару тощо, а не за понесення витрат, у зв'язку із вчиненням дій по підготовці позову до суду чи представництві інтересів сторони договору в суді.

В даному випадку позивач помиляється в правовій природі збитків, які являються одним із видів відшкодування майнової шкоди, та згідно з приписами ст. 22 ЦК України бувають двох видів: реальні збитки та упущена вигода.

З огляду на викладене, суд вважає включення в Договір № 00-108/ЖО-13 на поставку товарів від 30.10.2013 пунктів, що явно суперечать чинному законодавству, неправомірним та таким, що порушує права відповідача.

В свою чергу, позивач належними та допустимими доказами не підтвердив в суді витрати, пов'язані з розглядом справи у розмірі 5000,00 грн, звідси вимогу про їх стягнення суд вважає безпідставною та такою, що суперечить нормам чинного законодавства.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач доказів сплати суми боргу у заявленій позивачем до стягненні сумі станом на день вирішення спору не надав.

З огляду на викладене, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню частково на загальну суму 4592,64 грн, з яких: 2430,38 грн основного боргу, 108,45 грн 3% річних, 1327,52 грн інфляційних втрат, 361,74 грн пені та 364,55 грн штрафу.

В частині стягнення 5000,00 грн збитків та 150,01 грн штрафу господарський суд в позові відмовляє.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Екопоінт-Житомир" (10001, м. Житомир, вул. Київська, будинок 77, код ЄДРПОУ 38500027) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніен трак ком'юнеті" (10031, м. Житомир, вул. Гранітна, будинок 14, код ЄДРПОУ 36489735):

- 2430,38 грн основного боргу;

- 108,45 грн 3% річних;

- 1327,52 грн інфляційних втрат;

- 361,74 грн пені;

- 364,55 грн штрафу;

- 889,37 грн судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 30.04.15

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам