Рішення

від 28.04.2015 по справі 906/511/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "28" квітня 2015 р. Справа № 906/511/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Заїка А.М. - довіреність №30 від 23.02.2015;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Інко-Фуд" (м.Бердичів Житомирська область)

до Комунального підприємства "Подільське" (м. Житомир)

про стягнення 6781,84 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 6781,84грн., з яких: 4571,89грн. - основний борг, 644,76грн. - 25% річних, 925,21грн. - інфляційні, 639,98грн. - пеня. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Надав довідку про стан заборгованості відповідача на день розгляду справи, відповідно до якої заборгованість відповідача станом на 28.04.2015 становить 4571,89грн.

Відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно і належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 15.04.2015 (а.с.32).

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 09.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Інко-Фуд" (постачальник/позивач) та Комунальним підприємством "Подільське" (покупець/відповідач) укладено договір поставки №61 (а.с.16), за умовами якого постачальник зобов'язується передати у встановлені договором строки продукти харчування (надалі за текстом "товар"), а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму за умовами договору (п.1.1 договору).

Поставка товару здійснюється окремими партіями, згідно видаткових (товарно-транспортних) накладних. Положення Договору розповсюджуються на всі поставки товару, здійснені в період його дії, незалежно від того чи має накладна, згідно якої передано (поставлено) товар, посилання на договір.

Сума договору складається з вартості товару, поставленого постачальником протягом строку дії договору (п.1.2 договору).

Поставка товару здійснюється на умовах DDP - згідно правил INCOTERMS в редакції 2010 року (місце призначення зазначене у Заявці до Договору - склад, магазин або інша торгівельна точка покупця) (п.2.1 договору).

Остаточна кількість, асортимент, ціна та вартість кожної окремої партії поставленого товару визначається у видатковій (товарно-транспортній) накладній постачальника, згідно якої товар був фактично переданий покупцю і яка є підставою для його оплати. Факт прийняття товару покупцем від постачальника, що підтверджується належно оформленими накладними, означає згоду покупця із ціною, кількістю та асортиментом поставленого товару (п.2.13 договору).

Відповідно до п.3.1 договору розрахунки за даним договором здійснюються виключно в національній валюті України (гривні) шляхом безготівкового перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника або внесення грошових коштів готівкою в касу постачальника в порядку та в строки, обумовлені даним договором. Днем оплати за товар є день зарахування банківською установою грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника та/або день внесення покупцем грошових коштів в касу постачальника. Кошти, що надійшли від покупця, зараховуються в рахунок виконання його грошових зобов'язань із найбільш раннім строком виникнення.

За попередньою домовленістю сторін даного договору оплата за товар може здійснюватись шляхом передплати за товар або з відстрочкою платежу, але не пізніше строку, зазначеного в накладній. Якщо термін оплати за товар не вказано в накладній, розрахунок за товар здійснюється покупцем в строк, що складає не більш ніж 7 (сім) календарних днів за ковбасні вироби, з моменту отримання товару (п.3.2 договору).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 12541,80 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, долученими до матеріалів справи (а.с.17-26).

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті товару згідно договору поставки №61 від 09.04.2014 виконав частково, в результаті чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 4571,89грн.

Не проведення відповідачем розрахунків за поставлений товар стало приводом для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Оцінюючи подані докази, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, з врахуванням приписів чинного законодавства, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 4571,89грн. належним чином доведений та документально підтверджений, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з КП "Подільське" боргу є обґрунтованими.

Крім основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача 644,76грн. - 25% річних, 925,21грн. - інфляційних та 639,98грн. - пені.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.5.1 договору при простроченні строків виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором покупець зобов'язується сплатити постачальнику суму з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також двадцять п'ять процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення. Крім того, покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню, нараховану за весь час прострочення виконання зобов'язань, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, інфляційних та річних, наведений в тексті позовної заяви (а.с.7-11), суд вважає його обґрунтованим, оскільки пеня, інфляційні та 25% річних нараховані відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного сторонами договору та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Подільське" (10014, м. Житомир, вул.Маяковського, 3, код 31794421)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Інко-Фуд" (13300, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Білопільська, 131, код 38745831) - 6781,84грн., з яких: 4571,89грн. - основний борг, 644,76грн. - 25% річних, 925,21грн. - інфляційні, 639,98грн. - пеня, а також 1827,00грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу (за заявою)

3 - відповідачу (рек. з повід.)