Рішення

від 27.04.2015 по справі 906/528/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "27" квітня 2015 р. Справа № 906/528/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Гордійчук В.В. - довіреність №08/17260-010055 від 29.12.2014;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (м. Житомир)

до Госпрозрахункової дільниці по обслуговуванню об'єктів соціальної сфери (с. Гульськ Новоград-Волинський район Житомирська область)

про стягнення 44609,70 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 44609,70грн., з яких: 28214,78грн. - борг за активну електроенергію, 10443,30грн. - плата за перевищення договірних величин споживання електроенергії, 2047,41грн. - борг за реактивну електроенергію, 2597,21грн. - пеня, 136,82грн. - 3% річних, 1170,18грн. - інфляційні. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Для долучення до матеріалів справи надав довідку про заборгованість станом на 27.04.2015, з якої вбачається, що заборгованість відповідача не змінилась та складає: за активну електроенергію - 28214,78грн., за споживання електричної енергії понад договірні величини - 10443,30грн., заборгованість за реактивну електроенергію в сумі 2047,41грн.

Відповідач в судове засідання не з'явився, представника в судове засідання не направив, витребуваних судом документів та письмових пояснень не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та у встановленому законом порядку. Ухвала, направлена на адресу відповідача, вказану в позовній заяві, повернулась до суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

З урахуванням ст. 64 ч.1 ГПК України та п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вважається, що ухвала вручена відповідачу належним чином.

Отже, судом вчинено усі можливі дії для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

Крім того, відповідно до п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

З урахуванням наведеного вище та відповідно до ст.75 ГПК України суд ухвалив про розгляд справи у відсутність відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2009 між Новоград-Волинським районом електричних мереж, який діє на підставі Положення і є виробничим підрозділом ПАТ "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (постачальник/позивач) та Госпрозрахунковою дільницею по обслуговуванню об'єктів соціальної сфери (споживач/відповідач) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачам №342 (а.с.9-11), за умовами якого постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору і додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до п.2.2.3 договору відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати за використану електроенергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги і за діючими на період розрахунку тарифами у грошовій формі та за іншими формами розрахунків згідно з чинним законодавством України. Розрахунковим періодом вважається період з 22 числа по 21 число включно і вказаний період прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця).

Згідно п.7.3 договору оплата електроенергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати до 05 числа розрахункового місяця, плановим платежем - 100 відсотків вартості, заявленого згідно з додатком №1 Договору обсягу споживання електроенергії на розрахунковий період, за який здійснюється плановий платіж.

Остаточний розрахунок повинен здійснюватися в розмірі фактичного споживання електричної енергії за розрахунковий місяць з врахуванням сальдо на початок місяця не пізніше: 5 операційних днів з дня отримання рахунку, включаючи день його отримання, для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно; 10 операційних днів з дня отримання рахунку, включаючи день його отримання, для споживачів, які здійснюють розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію.

Споживач умови договору не виконав, вартість спожитої електричної енергії за січень 2015 року не оплатив та не вніс авансовий платіж за обсяги договірної величини споживання електроенергії в розмірі 5136 кВт.год. до 05 лютого 2015 року, що відповідає об'єму фактично спожитої електроенергії споживачем у лютому 2014 року та є тотожним розміру ліміту, встановленому на лютий 2015 року.

При відсутності оплати за електричну енергію в терміни, обумовлені в п.7.3 цього договору, постачальник повідомляє споживача про дату і час відключення чи обмеження споживання електричної енергії (п.7.4 договору). На суму, вказану в платіжному документі, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, інфляційні та річні згідно з діючим законодавством.

16.02.2015 за порушення умов п.7.3 договору та відповідно до п.7.4 договору споживача було відключено від електропостачання, про що зазначено в акті №353 від 16.02.2015 (а.с.35).

Як зазначив позивач, на день відключення було зафіксовано показники засобу обліку спожитої активної електроенергії - 174618. Обсяг спожитої активної електроенергії за розрахунковий період з 22.01.2015 по 16.02.2015 (день відключення) склав 5815 кВт/год ( 174618 кВт/год - 168803 кВт/год (січень 2015р.) на суму 9218,63 грн. (рахунук №7422 - а.с.27).

За розрахунковий період - січень 2015р. (з 22.12.2014 по 21.01.2015), згідно поданого споживачем звіту, обсяг спожитої активної електроенергії склав 13041 кВт/год ( 168803 кВт/год - 155762 кВт/год (грудень 2015р.) на суму 20674,15 грн. (рахунок №4041 а.с.25). Із врахуванням авансового платежу боржника, в сумі 1678,00 грн., сума до оплати по даному рахунку склала 18 996,15 грн.

Окрім того, споживач зобов'язаний оплатити обсяги реактивної електроенергії, які визначаються за допомогою формул та параметрів, вказаних у додатку №11 Договору. Вартість реактивної електроенергії за січень склала 1404,68 грн., за лютий - 642,73 грн.

Крім того, згідно з п.п. 4.2.2 Договору про постачання електроенергії у випадку споживання електроенергії та потужності понад кількість, обумовлену розділом 5 цього Договору, за відповідний період (місяць) при одно- дво- чи тризонній системі обліку Споживач виключно грошовими коштами сплачує Енергопостачальній організації двократну вартість електроенергії та потужності, витраченої понад обумовлений даним Договором обсяг електричної енергії та потужності згідно із Законом України "Про електроенергетику" за тарифами, які діяли в період, коли було виявлено перевищення.

Відповідно до п.5.1 Договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 01 листопада поточного року надає постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електроенергії (по формі Додатку №1 до Договору - "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу"). У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений термін розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік установлюється постачальником електричної енергії на рівні фактичних обсягів споживання електроенергії відповідних періодів поточного року.

За даними позивача, відповідачем за січень місяць 2015 року спожито електроенергії в обсязі 13041 кВт.год., а відповідно до умов Договору погоджено споживання електроенергії в розмірі 5136 кВт.год., що є підтвердженням споживання електричної енергії понад договірну величину і яка складає 7905 кВт.год. ( 13041 кВт.год - 5136кВт.год).

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" та п.п. 4.2.2 Договору Відповідач зобов'язаний сплатити двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини в сумі 10443,30 грн. ( 7905 х 1,321100 (тариф на електроенергію).

Для сплати вищевказаних сум заборгованості окрім пені, інфляційних втрат та 3% річних позивач вручив відповідачу рахунки - №№ 4041,4042,4043, 7422, 7423.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за отриману електроенергію вчасно та в повному обсязі не виконав, у результаті чого станом на день звернення до суду у нього утворилась заборгованість перед позивачем за активну електричну енергію в сумі 28214,78грн., за реактивну електроенергію - 2047,41грн. та 10443,30грн. - підвищеної плати за споживання електричної енергії понад договірні величини.

Не проведення відповідачем розрахунків за надані послуги стало приводом для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 277 ГК України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, а згідно ч. 5 цієї статті відповідальність за порушення правил користування енергією встановлюється законом.

У п. 13 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 р. № 441 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 р. № 475) (із змінами і доповненнями) передбачено, що споживачі у разі перевищення встановлених граничних величин споживання електричної енергії та потужності несуть відповідальність згідно з частинами п'ятою і шостою статті 26 Закону України "Про електроенергетику".

Частиною 5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Відповідно до ст.ст. 525 і 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач на підставі ст. 625 ЦК України також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2597,21грн. - пені, 1170,18грн. - інфляційних та 136,82грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - постанова Пленуму) інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування інфляційних та 3% річних, суд вважає їх правильним і таким, що відповідають вимогам діючого законодавства і умовам укладеного договору.

Крім суми основного боргу позивач, посилаючись на п.4.2.1 Договору, просить стягнути з відповідача 2597,21грн. - пені.

Відповідно до п.4.2.1 даного Договору за внесення платежів, передбачених пунктами 7.3 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком, споживач сплачує постачальнику пеню за кожний день прострочення платежу в розмірі, що не перевищує подвійної ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення платежу.

Згідно ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування пені, суд вважає їх правильним і таким, що відповідають вимогам діючого законодавства і умовам укладеного договору.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати заборгованості не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Госпрозрахункової дільниці по обслуговуванню об'єктів соціальної сфери (11782, Житомирська область, Новоград-Волинський район, с. Гульськ, вул. Леніна, 17, код ЄДРПОУ 20402114)

- на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (10008, м. Житомир, вул. Пушкінська, 32/8, код ЄДРПОУ 22048622) - 44609,70грн., з яких: 28214,78грн. - борг за активну електроенергію, 10443,30грн. - плата за перевищення договірних величин споживання електроенергії, 2047,41грн. - борг за реактивну електроенергію, 2597,21грн. - пеня, 136,82грн. - 3% річних, 1170,18грн. - інфляційні, а також 1827,00грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 30 квітня 2015 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу (за заявою)

3 - відповідачу (рек. з повід.)