Рішення

від 22.04.2015 по справі 908/1959/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 32/53/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2015 Справа № 908/1959/15-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПЛАСТ 09", (03164, м. Київ, пров. Приладний, 4)

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", (84306, м. Краматорськ, Донецької області)

про стягнення 463414,92 грн.

Суддя Н.А. Колодій

Представники

Від позивача: Бичков О.Є., довіреність № 1603 від 16.03.2015 р.

Від відповідача: не з'явився

Розпорядженням Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р "Про зміну територіальної підсудності господарських справ" визначено, що розгляд господарських справ підсудних господарському суду Донецької області здійснюються господарським судом Запорізької області.

До господарського суду Запорізької області звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПЛАСТ 09" з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" про стягнення 463414,92 грн., які складаються з 323294,16 грн. основного боргу за договором поставки № 15/1117 від 12.09.2013 р., 119812,82 грн. втрат від інфляції, 13043,57 грн. - 3 % річних та 7264,37 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.03.2015 р. справу № 908/1959/15-г прийнято до розгляду суддею Колодій Н.А., справі присвоєно номер провадження 32/53/15, справа призначена до розгляду на 22.04.2015 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Представник позивача в судове засідання 22.04.2015 р. підтримав позовні вимоги та обґрунтовує ст.ст. 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193, 230 Господарського кодексу України та умовами договору поставки № 15/1117 від 12.09.2013 р.

Відповідач в судове засідання 22.04.2015 р. не з'явився, надіслав на адресу суду клопотання (вих. № 17/389 від 21.04.2015 р.) про відкладення розгляду справи.

Розглянувши подане відповідачем клопотання, заслухавши думку представника позивача з цього приводу, судом клопотання про відкладення судового засідання відхилено.

При вирішенні даного клопотання суд виходив з того, що зазначені відповідачем обставини не є обов'язковими для відкладення розгляду справи у відповідності до ст. 77 ГПК України. Відповідно до положень ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, а також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Згідно приписів чинного законодавства юридична особа не є обмеженою у кількості представників, які можуть представляти її інтереси за довіреністю. Про дату, час та місце розгляду справи № 908/1959/15-г відповідач був повідомлений завчасно ухвалою суду від 30.03.2015 р. Таким чином, в судовому засіданні, призначеному на 22.04.2015 р., представляти інтереси відповідача міг або інша особа, або безпосередньо керівник підприємства. Отже, як зазначено в п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в даному випадку відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Згідно з 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне розглянути справу по-суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

В судовому засіданні 22.04.2015 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

12 вересня 2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРПЛАСТ 09" (постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Енергомашспецсталь" (покупець, відповідач) було укладено Договір поставки № 15/1117(далі за текстом договір).

За умовами п. 1.1. Договору, позивач передає у власність відповідачу, а відповідач приймає та оплачує товар, загальну кількість, одиниця вимірювання, ціна за одиницю вимірювання та загальна ціна, виробником якого визначена сторона у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Сторонами договору поставки є постачальник і покупець, які здійснюють підприємницьку діяльність.

Предметом (об'єктом) договору поставки є товар, призначений для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов'язаних з особистим та іншим споживанням Зокрема, це продукція, призначена для виробничого споживання (обладнання, матеріали тощо).

Договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як і будь-який інший консенсуальний договір, він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо істотних умов. Цей договір є двостороннім, бо права та відповідні обов'язки виникають для обох сторін договору. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що одержану від постачальника продукцію покупець оплачує за погодженими цінами.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ціна продукції зазначається у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (2.1. договору).

Відповідно до специфікації № 1 від 12.09.2013 р. позивач поставляє продукцію, загальна сума якої з ПДВ становить 1101810,00 грн.

Відповідно до п. 2 специфікації передбачено, що строк поставки протягом 30 календарних днів після отримання заявки відповідача.

Згідно до специфікації № 1 позивач передав відповідачу товар на загальну суму 323294,16 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 2 від 09.10.2013 р. (на суму 316235,16 грн.), № 11 від 17.10.2013 р. (на суму 7059 грн.), копія яких міститься в матеріалах справи.

Зазначені видаткові накладні підтверджують факт прийняття відповідачем продукції без жодних зауважень та претензій, про що свідчать підписи сторін на вказаних документах.

Пунктом 9.3 договору, сторони узгодили відповідач здійснює оплату за поставлену продукцію протягом строку, зазначеного у специфікації, від дня отримання оригіналу рахунку на оплату та сертифікатів якості, та інше що не передбачено специфікацією.

Позивач на виконання умов Договору, виставило відповідачу для оплати рахунки-фактури: № 2 від 09.10.2013 р. (на суму 316235,16 грн.) та № 11 від 17.10.2013 р. (на суму 7059 грн.).

Згідно до п. 1 специфікації, умови оплати: оплата після поставки протягом 35 календарних днів.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті продукції не виконав, внаслідок цього у нього виникла заборгованість в сумі 323294,16 грн., що підтверджується матеріалами справи.

У зв'язку з цим, позивач на адресу відповідача неодноразово надсилав листи (3/12-13 від 03.12.2013 р., № 19/02-14 від 19.02.2014 р., 2/02-15 від 02.02.2015 р.) та претензію (№ 22/05-14 від 22.05.2014 р.) з вимогою погасити існуючу заборгованість.

Відповідач гарантійним листом (від 16.09.2013 р.) повідомив позивача, що оплату гарантує після підписання договору відповідно умов оплати специфікації № 1 від 12.09.2013 р. Також, листом від 24.03.2014 р. відповідач просив позивача розглянути можливість погашення заборгованості протягом 2014 р.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач доказів виконання зобов'язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми не надав.

Приймаючи до уваги, що, на момент розгляду справи в суді, відповідач має заборгованість за отриманий товар в сумі 323294,16 грн., доказів її погашення не надав, вимога позивача про стягнення 323294,16 грн. основного боргу є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи і підлягає задоволенню.

У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 13043,57 грн. - 3% річних та 119812,82 грн. втрат від інфляції.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування 3% річних та втрат від інфляції та встановлено, що розрахунок позивачем виконано вірно, тому вимоги позивача про стягнення 13043,57 грн. - 3% річних та 119812,82 грн. втрат від інфляції є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 7264,37 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 10.6 договору передбачено, що при несвоєчасної оплаті поставленої продукції відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожний день прострочки, але не більш подвійної ставки НБУ, яка діє в період прострочки.

Судом розрахунок пені в сумі 7264,37 грн. перевірено та встановлено, що вимога позивача про стягнення 7264,37 грн. пені за неналежне виконання умов договору є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Таким чином позов слід задовольнити в повному об'ємі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПЛАСТ 09" з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" про стягнення 463414,92 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", (84306, м. Краматорськ, Донецької області, код ЄДРПОУ 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПЛАСТ 09", (03164, м. Київ, пров. Приладний, 4, код ЄДРПОУ 36265155) 323294 (триста двадцять три тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 16 коп. основного боргу , 119812 (сто дев'ятнадцять тисяч вісімсот дванадцять) грн. 82 коп. втрат від інфляції, 13043 (тринадцять тисяч сорок три) грн. 57 коп. - 3 % річних, 7264 (сім тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 37 коп. пені та 9268 (дев'ять тисяч двісті шістдесят вісім) грн. 28 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "28" квітня 2015 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.