Рішення

від 24.04.2015 по справі 908/1183/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/44/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2015 Справа № 908/1183/15-г

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Яровенко Г.В.

За участю представників: від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 121 від 21.01.2015 р.; від відповідача - не з'явився.

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/1183/15-г,

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (юридична адреса: 72307, АДРЕСА_1; поштова адреса: 69032, АДРЕСА_2);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС ТРЕЙД ЛТД" (69068, м. Запоріжжя, вул. Деповська, 68);

про стягнення суми,

Сутність спору:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС ТРЕЙД ЛТД" за договором поставки № 79373 від 04.02.2013 р. 40406,69 грн. основного боргу, 5586,09 грн. пені, 1466,81 грн. 3 % річних та 11564,38 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.02.2015 р., позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1183/15-г, присвоєно номер провадження 34/44/15, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 23.03.2015 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.03.2015 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 15.04.2015 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.04.2015 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 24.04.2015 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов договору поставки № 79373, укладеного з відповідачем 04.02.2013 р., за видатковими накладними: ТТН № STF00123990 від 18.12.2013р., ТТН № STF00128558 від 24.12.2013р., ТТН № STF00128559 від 24.12.2013р., ТТН № STF00128561 від 24.12.2013р., позивач поставив відповідачу товару на суму 46466,70 грн. Зобов'язання щодо оплати отриманого товару відповідачем виконано лише частково на суму 6060,01 грн., внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 40406,69 грн., яку позивач просить стягнути. Пунктом 6.2 договору передбачено, що у разі прострочення терміну оплати товару відповідач зобов'язується сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Тож, внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивачем нараховано пеню в сумі 5586,09 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь втрати від інфляції грошових коштів в сумі 11564,38 грн. та 3% річних в сумі 1466,81 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ФОП ОСОБА_2 посилається на ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 216, 225 ГК України, ст.ст. 1, 2, 12, 32, 33, 43, 49, 54, 55 ГПК України.

16.04.2015р. на адресу господарського суду Запорізької області від ФОП ОСОБА_2 надійшла заява про зменшення позовних вимог, оскільки в зв'язку з корегуванням позивачем розрахунку пені у відповідності до вимог чинного законодавства, її розмір зменшився та складає 3208,56 грн. Інші вимоги позивача залишаються незмінними.

Заява про зменшення позовних вимог, відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, та приймається судом до розгляду.

У судовому засіданні 24.04.2015р. представник позивача підтримала заявлені вимоги, з врахуванням заяви про їх зменшення, просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судові засідання 23.03.2015р., 15.04.2015р. та 24.04.2015р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвали суду направлялись на адресу відповідача, що вказана у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 69068, м. Запоріжжя, вул. Деповська, 68, що відповідає вимогам ст. 64 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

04.02.2013 р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС ТРЕЙД ЛТД" (покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки № 79373 (далі - договір № 79373).

Вказаний договір підписано сторонами разом з погодженим протоколом розбіжностей від 04.02.2013р.

Відповідно до п. 1.1. договору № 79373 постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити пиво, безалкогольні напої, алкогольні напої, продукти харчування, продукти дитячого харчування, харчування для немовлят, непродовольчі товари, та інший товар в асортименті (далі товар), на умовах, передбачених договором.

Згідно п. 1.2 договору № 79373, асортимент, кількість та ціна товару вказується у накладних, що оформлюються постачальником, та є невід'ємною частиною даного договору. Сторони підписуючи даний договір, згодні з тим, що накладна виконує за умовами цього договору функції специфікації і саме у накладній зазначається кількість товару, ціна, та загальна вартість партії товару, що поставляється на умовах даного договору. Партією товару вважається товар зазначений в одній накладній.

Пунктом 3.4 договору № 79373 визначено, що датою поставки вважається дата, вказана постачальником на товарно-транспортній накладній. Підтвердженням прийому товару є підпис матеріально-відповідальної особи та, за наявності, відбиток печаті або штампу покупця на товаросупровідних документах постачальника, зразок якого покупець зазначає у додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 9.1. (у редакції, викладеній у протоколі розбіжностей) сторонами встановлено строк дії договору - даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013р. Якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону за 20 календарних днів до закінчення строку дії договору про його розірвання, то він вважається пролонгованим на наступний рік на тих самих умовах.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представника позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою, договір по даній справі є договором поставки.

Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору поставки № 79373 від 04.02.2013р. позивачем 18.12.2013р., 24.12.2013р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 46466,70 грн., що підтверджується видатковими накладними: ТТН № STF00123990 від 18.12.2013р. на суму 21978,08 грн., ТТН № STF00128558 від 24.12.2013р. на суму 10274,06, ТТН № STF00128559 від 24.12.2013р. на суму 8995,20 грн., ТТН № STF00128561 від 24.12.2013р. на суму 5219,36 грн.

Відповідно до п. 5.2. договору № 79373 поставка товару здійснюється постачальником на умовах передплати або сплати по факту поставки. За угодою сторін можливі інші форми розрахунків, що не заборонені діючим законодавством України.

У протоколі розбіжностей до договору № 79373 сторони намагались викласти п. 5.2. в іншій редакції, однак строки оплати покупцем товару залишились ними неузгоджені.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»: «Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України».

Однак, відповідач договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за отриманий товар у встановлений договором строк та в повному обсязі не здійснив, чим порушив умови договору.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 79373 від 04.02.2013р., у нього перед ФОП ОСОБА_2 виникла заборгованість в сумі 40406,69 грн.

18.12.2014р. позивачем на адресу відповідача надіслано претензію за вих. № 95 від 15.12.2014р. про сплату суми заборгованості за договором поставки № 79373 від 04.02.2013р., укладеним між сторонами, з урахуванням втрат від інфляції, пені та 3% річних від простроченої суми, що підтверджується копіями фіскального чеку та опису вкладення у поштове відправлення від 18.12.2014р.

Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді, заборгованість за товар на сплачена.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Враховуюче вищевикладене та той факт, що на момент розгляду спору по суті відповідач не надав доказів оплати поставленого товару за договором поставки № 79373 від 04.02.2013р. в сумі 40406,69 грн., не висунув заперечень з приводу якості чи кількості поставленого товару на дану суму, вимога позивача про стягнення 40406,69 грн. заборгованості законна, обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2. договору № 79373 передбачено, що у разі прострочення терміну оплати товару (п. 5.2.-5.3. договору) покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідачеві нараховано пеню за несвоєчасну сплату товару в сумі 3208,56,04 грн. за загальний період: з 19.12.2013р. по 22.06.2014р., розмір пені обмежено подвійною обліковою ставкою НБУ.

Перевіривши розрахунок пені, суд погоджується з визначеним позивачем періодом її нарахування, в той же час, за вказаний період вірним розміром пені є 3210,06 грн., однак стягненню підлягає сума пені 3208,56 грн. в межах заявлених вимог.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь втрати від інфляції за період: з січня 2014р. по лютий 2015р. в сумі 11564,38 грн. та 3% річних за загальний період: з 19.12.2013р. по 24.02.2015р. в сумі 1466,81 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача 3% річних та втрат від інфляції, судом встановлено, що розрахунок 3% річних здійснений вірно, тому сума 1466,81 грн. 3% річних підлягає стягненню в повному обсязі. Щодо розрахунку втрат від інфляції, судом встановлено, що за період: з січня 2014р. по лютий 2015р. втрати від інфляції становлять 14307,05 грн., однак стягненню за цей період підлягає сума 11564,38 грн., яка заявлена позивачем.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС ТРЕЙД ЛТД" (69068, м. Запоріжжя, вул. Деповська, 68, ідентифікаційний код юридичної особи: 36549579) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (юридична адреса: 72307, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) суму 40406 (сорок тисяч чотириста шість) грн. 69 коп. заборгованості, суму 3208 (три тисячі двісті вісім) грн. 56 коп. пені, суму 1466 (одна тисяча чотириста шістдесят шість) грн. 81 коп. 3% річних, суму 11564 (одинадцять тисяч п'ятсот шістдесят чотири) грн.. 38 коп. втрат від інфляції, суму 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 29.04.2015 р.

Згідно ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.О. Науменко