Рішення

від 28.04.2015 по справі 909/322/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2015 р. Справа № 909/322/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А. при секретарі судового засідання Кучма І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ресурси", вул. О.Гончара,52 офіс 38, м. Київ 54,01054

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Щедроти землі" вул. Винниченка, 92-Б, с. Городенка, Городенківський район, Івано-Франківська область,78100

про примусове виконання договору в натурі , а саме - відвантаження зерна кукурузи третього класу ДСТУ 4525:2006 в кількості 5932,478 тонн

за участю представників сторін:

Від позивача: Черей О.В., (довіреність б/н від 30.03.15 ) - представник;

від відповідача : не з"явились

встановив

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські ресурси" подав суду позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Щедроти землі" про повернення майна, а саме - зерна кукурузи третього класу ДСТУ 4525:2006 в кількості 5932,478 тонн.

Ухвалою суду від 02 квітня 2015року за клопотанням позивача від 01.04.2015року судом змінено предмет позову.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд заявлений позов задоволити та вніс уточнення стосовно визначення позовних вимог, а саме просить суд винести рішення про примусове виконання договору в натурі, а саме - відвантажити зерно кукурузи третього класу ДСТУ 4525:2006 в кількості 5932,478 тонн. Свої обґрунтування виклав у позовній заяві. Крім того, представник позивача подав суду в порядку ст 22 ГПК України клопотання, в якому просить суд долучити до матеріалів справи докази сплати отриманих послуг щодо складського зберігання земна ( платіжне доручення № 4 від 02.04.2015року, платіжне доручення № 211 від 25.03.2015року).

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не направив, вимоги суду, вказані в ухвалі від 02.04.2015року не виконав. Відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується ухвалами суду від 25.03.2015року та від 02.04.2015року.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зі змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 від 23.03.2012, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Між сторонами Товариством з обмеженою відповідальністю "Щедроти землі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські ресурси" було укладено договір складського зберігання зерна № 502/2015.

Відповідно до умов договору поклажодавець зобов"язується передати за фактичною вагою зерно згідно ДСТУ , а саме: кукурудзу в кількості 5932,478 тонн на зерновий склад, що знаходиться за адресою Івано-Франківська область, Городенківський район, м.Городенка, вул. Винниченка, 92В та зобов"язується прийняти таке зенро для зберігання на визначених договором умовах і у встановлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавцем. Строк зберігання зерна по 01.07.2015року.

Якість зерна повинна відповідати вимогам ДСТУ, зерно повинно бути не зараженим шкідниками, без побічних запахів, без шкідливих домішок, відповідати нормам безпеки.

Прийняття на зберігання зерна в кількості, що визначена п.п. 1.1 договору складського зберігання, підтверджується Подвійним складським свідоцтвом на зерно Складське свідоцтво (частина А і Б) АБ № 095969 від 30.12.2014року ( надалі- Подвійне складське свідоцтво), що видане відповідачем. На звороті даного Подвійного складського свідоцтва , вчинено передавальний напис №2 , за яким володілець складського свідоцтва ТзОВ "Насіннєвий дім "Сід хаус"( надалі продавець) передає, а новий володілець складського свідоцтва - позивач, приймає права за складським свідоцтвом та Договором складського зберігання зерна.

Згідно акту прийому- передачі від 09.02.2015року продавець, позивач та відповідач прийшли до взаємної згоди про те, що позивач прийняв у свою власність продукцію придбану за договором поставки № 902/2015-4 від 09.02.2015року, а саме - кукурудза 3 кл. в кількості 5932478,00грн.

Позивач 04.03.2015року, 12.03.2015року та 16.03.2015року зверталось до зернового складу з вимогою повернути зерно. Проте, дана вимога не виконана, зерно кукурудзи не повернуте.

Беручи до уваги викладене вище суд вважає за правильне позов задоволити та виходить з наступних підстав.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України між сторонами на підставі договору виникли зобов'язальні відносини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

За договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності ( ст. 957 ЦК Ураїни)

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про зерно та зерновий ринок в Україні" зерно підлягає зберіганню у зернових складах; власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах; зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.

Згідно ст 953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи між Товариством з обмеженою відповідальністю "Щедроти землі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські ресурси" було укладено договір складського зберігання зерна № 502/2015 від 09 лютого 2015року. Відповідно до умов договору поклажодавець зобов"язується передати за фактичною вагою зерно згідно ДСТУ, а саме: кукурудзу в кількості 5932,478 тонн на зерновий склад відповідача. Факт отрамання на зберігання зерна в обсязі та якості, передбачених договором складського зберігання зерна № 502/2015 від 09.02.2015року доведено наявним в матеріалах справи актом прийому - передачі від 09.02.2015року та Подвійним складським свідоцтвом на зерно Складське свідоцтво (частина А і Б) АБ № 095969 від 30.12.2014року, що видане відповідачем ТзОВ "Щедроти землі". На звороті даного свідоцтва, вчинено передавальний напис №2, за яким володілець складського свідоцтва ТзОВ "Насіннєвий дім "Сід хаус"( надалі продавець) передає, а новий володілець складського свідоцтва - позивач, приймає права за складським свідоцтвом та Договором складського зберігання зерна.

Відповідно до п. 5.4 договору складського зберігання зерна № 502/2015 від 09 лютого 2015року вартість послуг із зберігання зерна сплачується поклажодевцем на підставі підписаних сторонами актів наданих послуг. Поклажодавець оплачує послуги зернового складу не піздніше 3 банківських днів з дати підписання відповідного акту наданих послуг.

Позивачем на доказ оплати послуг складського зберігання надано оригінали платіжного доручення №4 від 02.04.2015року на суму 148311,95грн. (оплата послуг за березень 2015року) та платіжне доручення № 211 від 25 березня 2015року на суму 98479.13грн. (оплата послуг за лютий 2015року).

Відповідно до ч.10 п.3.1 договору складського зберігання зерна № 502/2015 від 09 лютого 2015року зерновий склад зобов"язаний повернути зерно за першою вимогою поклажодавця у разі, коли передбачений договором строк зберігання не закінчився. Аналогічні норми містить ст .32 Закону України "Про зерно та зерновий ринок в Україні" та ст. 953 ЦК України.

Позивач неодноразово 04.03.2015року, 12.03.2015року та 16.03.2015року звертався до відповідача ТзОВ "Щедроти землі" з вимогою повернути зерно. Заява щодо витребування зерна з зернового складу від 16.03.2015року направлена відповідачу цінним листом.

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, тобто не виконав визначені на розсуд сторонами і погоджені ними умови договору, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідач порушив договірні зобов'язання що стосуються повернення майна - кукурудзи третього класу ДСТУ 4525:2006 в кількості 5932,478 тонн власнику за його вимогою.

Позивачем доведено обставини, на які він посилався. Відповідачем позовні вимоги доказами позивача не спростовано.

Відповідно до ст. ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, тобто не виконав визначені на розсуд сторонами і погоджені ними умови договору, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідач порушив договірні зобов'язання що стосуються виконання договору в натурі. Позивачем доведено обставини, на які він посилався. Відповідачем позовні вимоги доказами не спростовано. На момент звернення до суду відповідач зерно кукурудзи на вимогу позивача не відвантажив.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11,202,509,525,936,957,953 Цивільного кодексу України, ст. 24 Закону України "Про зерно та зерновий ринок в Україні", ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33,49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ресурси", вул. О.Гончара,52 офіс 38, м. Київ 54 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Щедроти землі" вул. Винниченка, 92-Б, с. Городенка, Городенківський район, Івано-Франківська область про виконання договору в натурі, а саме - відвантаження зерна кукурузи рік збирання 2014, третього класу ДСТУ 4525:2006 в кількості 5932,478 тонн - задовольнити .

Товариству з обмеженою відповідальністю "Щедроти землі" вул. Винниченка, 92-Б, с. Городенка, Городенківський район, Івано-Франківська область виконати в натурі Договір складського збереження зерна № 502/2015 від 09.02.2015року, а саме відвантажити зерно кукурузи рік збирання 2014, третього класу ДСТУ 4525:2006 в кількості 5932,478 тонн Товариству з обмеженою відповідальністю "Українські ресурси", вул. О.Гончара,52 офіс 38, м. Київ 54.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Щедроти землі" вул. Винниченка, 92-Б, с. Городенка, Городенківський район, Івано-Франківська область ( код ЄДРПОУ 38074812) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ресурси", вул. О.Гончара,52 офіс 38, м. Київ 54 (код ЄДРПОУ 34964697) - 1218,00грн00коп.

( одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00коп.) судового збору.

Видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Шкіндер П.А.

Повне рішення складено 29.04.15

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

29.04.2015