Рішення

від 27.04.2015 по справі 910/3833/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2015Справа №910/3833/15-г

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОСЕРВІС-УКРАЇНА";

до: спеціалізованого водогосподарського комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВВОДФОНД";

про: стягнення 127.045,51 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Борт П.С. - за довіреністю від 19.09.2014, № б/н;

відповідача: Романюк Л.М. - за довіреністю від 12.01.2015 № б/н.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОСЕРВІС-УКРАЇНА" звернулося до господарського суду із позовом до спеціалізованого водогосподарського комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВВОДФОНД" про стягнення з останнього заборгованості в сумі 127.045,51 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої грошові зобов'язання перед позивачем за договором від 11.06.2012 № 39/2012, оскільки не здійснив розрахунок за надані послуги. Вказана обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 127.045,51 грн.

На підставі викладеного, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 127.045,51 грн, з яких: основна заборгованість складає 99.900,00 грн; 3 % річних та інфляційні втрати в сумі 27.145,51 грн.

Відповідач, скориставшись правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив повністю, з тих підстав, що відповідно до умов укладеного між сторонами спору договору у разі затримки бюджетного фінансування, розрахунки здійснюються протягом двох банківських днів з дати отримання відповідачем бюджетного фінансування, тому відповідач має можливість виконувати свої грошові обов'язки виключно при умові отримання бюджетного фінансування та наявності грошових коштів на його розрахунковому рахунку.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.02.2015 прийнято позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОСЕРВІС-УКРАЇНА" до розгляду та порушено провадження у справі № 910/3833/15-г.

До господарського суду м. Києва надійшло клопотання відповідача в якому останній просить суд витребувати докази у головного управління державної казначейської служби України а саме: інформацію про надходження на реєстраційні рахунки відповідача грошових коштів на оплату послуг за укладеним між сторонами спору договором від 11.06.2012 № 39/2012.

Вказане клопотання відповідача судом відхилено, оскільки відсутність документального підтвердження факту ненадходження коштів на оплату послуг за укладеним між сторонами спору договором від 11.06.2012 № 39/2012 не перешкоджає вирішенню спору по суті. Крім того, відсутність бюджетних коштів у відповідача не є підставою для звільнення останнього від виконання грошових зобов'язань за Договором.

Судом при дослідженні матеріалів справи було виявлено описку в сумі, яка заявлена до стягнення, допущеної в ухвалах від 24.02.2015 та від 06.04.2015. В ухвалах суду від 24.02.2015 та від 06.04.2015 зазначено, що сума, яка заявлена до стягнення становить: "126.934,51 грн", однак, згідно матеріалів даної справи вірною сумою заявленою позивачем до стягнення є: "127.045,51 грн.".

З урахуванням викладеного, суд вирішив за необхідне скористатися правом, наданим ч. 1 ст. 89 ГПК України, та за власною ініціативою виправити в ухвалах господарського суду міста Києва від 24.02.2015 та від 06.04.2015 описки, допущені в сумі, яка заявлена позивачем до стягнення, шляхом зазначення вірної.

В судовому засіданні 27.04.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи представників сторін по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКОСЕРВІС-УКРАЇНА" (далі - позивач) та спеціалізованим водогосподарським комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВВОДФОНД" (далі - відповідач) укладено договір від 11.06.2012 № 39/2012 про закупівлю послуг за державні кошти (далі - Договір).

Як вбачається з предмету Договору, позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу послуги з перевезення вантажів спеціалізованим автомобільним транспортом а відповідач прийняти та оплатити такі послуги (п. 1.1 Договору).

Пунктом 1.2 Договору передбачене найменування послуг, а саме: послуги з перевезення мобільних туалетних кабін з місць їх зберігання на місця їх дислокації під час проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу ЄВРО-2012.

Ціна Договору становить 99.900,00 грн (п. 3.1 Договору).

Розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати замовником наданих послуг не пізніше, ніж через 10 днів після підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг. Оплата здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця, вказаний у Договорі або письмово повідомлений учасником (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п. 4.3 Договору у разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлені товари здійснюється протягом двох банківських днів з дати отримання замовником бюджетного фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

В подальшому між сторонами спору укладено додаткову угоду №1 до Договору відповідно до якої

1. У зв'язку із затримкою бюджетного фінансування у 2012 році сторони домовились продовжити термін дії Договору до 28.02.2013 та викласти пункт 10.1 Договору у такій редакції: "Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 28.02.2013".

2. Оплата за надані у 2012 році за Договором послуги з перевезення вантажів спеціалізованим автомобільним транспортом у сумі 3.700,00 грн. в тому числі ПДВ буде здійснена відповідачем до 28.02.2013 в межах затверджених кошторисних призначень.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з надання послуг, тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Так, позивач, на виконання своїх зобов'язань за Договором та на його умовах, своєчасно та в повному обсязі надав відповідачу замовлені останнім послуги 99.900,00 грн. Наведена фактична обставина підтверджується актами виконаних робіт від 12.06.2012 № 1, від 14.06.2012 № 3 та від 13.07.2012 № 8. Вказані акти підписані уповноваженими особами сторін та скріплені відбитками їх печаток (засвідчені копії вказаних актів наявні в матеріалах справи).

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення з боку відповідача його зобов'язання за Договором, відповідач оплату замовлених послуг на користь позивача не здійснив. Наведена обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 99.900,00 грн.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін спору має місце допущене з боку відповідача порушення у його зобов'язанні за Договором, позивач заявив позовні вимоги про застосування до відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання, передбаченої ст. 625 ЦК України, шляхом стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат в сумі 27.145,51 грн.

Відносно заперечень відповідача, викладених у відзиві, то вони судом відхиляються з таких підстав.

Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського Кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів у відповідача не є підставою для звільнення останнього від виконання грошових зобов'язань за Договором.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням такого.

Приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, а відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 99.900,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

А тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.

Судом встановлено, що згідно поданого позивачем до суду розрахунку сум 3% річних та інфляційних втрат, загальна сума останніх складає 27.034,51 грн. Вказаний розрахунок позивача є арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних підлягають задоволенню в загальному розмірі 27.034,51 грн, а саме: 3% річних в сумі 3.466,11 грн та інфляційних втрат в сумі 23.568,40 грн.

В той же час, в прохальній частині позову стягувачем зазначена сума інфляційних втрат та 3% річних в загальному розмірі 27.145,51 грн. Оскільки згідно поданого позивачем розрахунку сум інфляційних втрат та 3% річних, які в свою чергу перевірені судом, сума останніх складає 27.034,51 грн. Тому вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних в сумі 111,00 грн задоволенню не підлягають.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, то у відповідності до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Виправити описку в ухвалах господарського суду міста Києва від 24.02.2015 та від 06.04.2015 у справі № 910/3833/15-г, допущену в сумі, яка заявлена позивачем до стягнення, шляхом зазначення вірної, якою є: "127.045,51 грн".

2. Позов задовольнити частково.

3.Стягнути з спеціалізованого водогосподарського комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВВОДФОНД" (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, буд. 7; ідентифікаційний код 37292855, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОСЕРВІС-УКРАЇНА" (02100, м. Київ, вул. Будівельників, 29-А; ідентифікаційний код: 33298523, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконавчого провадження) основну заборгованість в сумі 99.900 (дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот) грн 00 коп; 3 % річних в сумі 3.466 (три тисячі чотириста шістдесят шість) грн 11 коп.; інфляційні втрати в сумі 23.568 (двадцять три тисячі п'ятсот шістдесят вісім) грн 40 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 2.538 (дві тисячі п'ятсот тридцять вісім) грн 69 коп.

4. В іншій частині позову відмовити повністю.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29 квітня 2015 року

Суддя С.В. Балац