Рішення

від 16.04.2015 по справі 910/3251/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2015Справа №910/3251/15-г

За позовом Спеціального полку "Титан" УДСО при ГУМВС України в м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгтрансімпексоптіма" про стягнення 49 098,95 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Колісник О.М. (дов. № 24/21-14-Т від 06.01.2015 року) від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 16 квітня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Спеціальний полк "Титан" УДСО при ГУМВС України в м. Києві (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгтрансімпексоптіма" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 49 547,04 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 року порушено провадження у справі № 910/3251/15-г та призначено справу до розгляду на 26.03.2015 року.

23.03.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та клопотання про відкладення розгляду справи.

25.03.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання 26.03.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 16.02.2015 року виконав частково, письмового відзиву на позов не надав, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

У судовому засіданні 26.03.2015 року представник позивача надав клопотання про продовження строків розгляду спору.

Розглянувши подане позивачем 26.03.2015 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд прийшов до висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2015 року строк розгляду спору продовжено на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 16.04.2015 року.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 16.04.2015 року від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд основний борг у розмірі 46 680,00 грн. та пеню у розмірі 2 418,95 грн.

У судовому засіданні 16.04.2015 року представник позивача підтримав позов, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Подана позивачем заява про зменшення позовних вимог приймається судом до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахуванням заяви поданої через відділ діловодства 16.04.2015 року.

Представник відповідача у судове засідання 16.04.2015 року повторно не з'явився, вимоги ухвали суду у справі № 910/3251/15-г не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03067, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 96, на яку було відправлено ухвали суду вказана в позові та підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Факт належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання підтверджується підписами уповноважених осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгтрансімпексоптіма" на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

29.07.2014 року між Спеціальним полком "Титан" УДСО при ГУМВС України в м. Києві (охорона) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгтрансімпексоптіма" (замовник) було укладено договір № 94-Д/2014/Т на забезпечення особистої безпеки фізичної особи підрозділами державної служби охорони при МВС України (надалі по тексту - Договір) за умовами якого охорона надає охоронні послуги (надалі - заходи охорони) з метою забезпечення особистої безпеки особи.

За цим Договором охорона бере на себе зобов'язання забезпечити особисту безпеку особи у період здійснення заходів безпеки щодо неї у частині:-

- захисту тілесно неушкодженості особи від протиправних посягань;

- забезпечення свободи її очевидних не протиправних дій;

- безпеки у місці перебування особи та за маршрутом її пересування,

шляхом безпосереднього застосування працівниками охорони заходів спрямованих на відвернення і припинення злочинів та інших правопорушень проти особи (пункт 2 розділу І Договору).

Пунктом 1 розділу ІІ Договору сторони погодили, що оплата замовником згідно з цим Договором послуг охорони по забезпеченню особистої безпеки особи, проводиться за весь час виконання нею заходів охорони щодо особи на підставі:

- протоколу узгодження договірної ціни за годину охорони згідно з додатком 2 до Договору;

- кількості годин охорони згідно з дислокацією об'єкта охорони (додаток 3 до Договору).

Згідно з пунктом 4 розділу ІІ Договору оплата замовником за виконання заходів охорони особи згідно з цим Договором здійснюється в національній валюті України щомісячно до 5 (п'ятого) числа поточного місяця у вигляді внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок охорони у розмірі 100% від суми вартості послуг охорони, визначеної з дислокацією об'єкта охорони.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу XIV Договору він укладається на терміном на один місяць та набуває чинності з моменту його підписання сторонами та виставлення службового нараяну охорони. розірвання договору раніше строку, на який він укладений, може проводитись за згодою сторін, а також у випадках, передбачених цим договором. При відмові від здійснення заходів безпеки зацікавлена сторона повинна повідомити про це іншу сторону за десять днів. якщо за десять днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається продовженим на той же строк на тих же умовах, без обмеження кількості пролонгацій.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 46 680,00 грн. що підтверджується актом № 000001386 прийому-здачі виконаних робіт/послуг за жовтень від 31.10.2014 року на суму 34 100,00 грн. та актом № 000001566 прийому-здачі виконаних робіт/послуг за листопад 2104 року від 11.11.2014 року на суму 5 760,00 грн.

За твердженням позивача, станом на момент розгляду даної справи, відповідач в порушення умов Договору не здійснив оплату наданих Спеціальним полком "Титан" УДСО при ГУМВС України в м. Києві послуг, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгтрансімпексоптіма" виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 46 680,00 грн.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 46 680,00 грн. основної заборгованості та 2 418,95 грн. пені.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № 94-Д/2014/Т на забезпечення особистої безпеки фізичної особи підрозділами державної служби охорони при МВС України, за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу надає охоронні послуги (надалі - заходи охорони) з метою забезпечення особистої безпеки особи, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити надані виконавцем послуги в строки та на умовах, передбачених даним Договором.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець), зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Позивач взяті на себе зобов'язання щодо надання послуг охорони виконав належним чином, що підтверджується актами здачі - прийняття робіт (наданих послуг), які підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 4 розділу ІІ Договору сторони погодили, що оплата замовником за виконання заходів охорони особи згідно з цим Договором здійснюється в національній валюті України щомісячно до 5 (п'ятого) числа поточного місяця у вигляді внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок охорони у розмірі 100% від суми вартості послуг охорони, визначеної з дислокацією об'єкта охорони.

Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати за надані позивачем послуги згідно Договору, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгтрансімпексоптіма" виникла заборгованість перед Спеціальним полком "Титан" УДСО при ГУМВС України в м. Києві у розмірі 46 680,00 грн., яка станом на день розгляду даної справи є непогашеною.

Доказів протилежного суду не надано.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 46 680,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, позовні вимоги Спеціального полку "Титан" УДСО при ГУМВС України в м. Києві про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгтрансімпексоптіма" заборгованості за договором № 01/08-12 на надання послуг у розмірі 46 680,00 грн. підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 418,95 грн. пені, нарахованої за загальний період з 06.10.2014 року по 31.12.2014 року.

Згідно зі статтею 216 Господарського процесуального кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 2 розділу ХІ Договору за кожний день прострочення платежів за здійснення заходів охорони замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу.

Дії відповідача є порушенням вимог Договору, що є підставою для застосування відповідальності за умовами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Як вбачається з розрахунку пені, наданого позивачем, він виконаний з урахуванням вимог статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та в межах строку передбаченого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Таким чином, встановивши прострочення відповідача за Договором, приймаючи до уваги пункт 2 розділу ХІ Договору, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення з відповідача штрафних санкцій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені на загальну суму 2 418,95 грн. пені, нарахованої за загальний період з 06.10.2014 року по 31.12.2014 року, є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги Спеціального полку "Титан" УДСО при ГУМВС України в м. Києві підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в розмірі, визначеному чинним законодавством.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгтрансімпексоптіма" (03067, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 96, код ЄДРПОУ 24941026) на користь Спеціального полку "Титан" УДСО при ГУМВС України в м. Києві (03065, м. Київ, вул. Чумака, буд. 8-А, код ЄДРПОУ 37593420) 46 680 (сорок шість тисяч шістсот вісімдесят) грн. 00 коп. заборгованості, 2 418 (дві тисячі чотириста вісімнадцять) грн. 95 коп. пені, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.04.2015 року

Суддя С.В. Стасюк