Рішення

від 22.04.2015 по справі 910/2500/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2015Справа №910/2500/15-г

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Бетоніндустріяпроект" до Приватного підприємства "МАЗАЛЬ" простягнення 51 932,42 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Агеєва Г.В. - представник за довіреністю від 05.02.2015; Голубничий О.І. - представник за довіреністю від 05.02.15 від відповідачане з'явились

В судовому засіданні 22.04.15, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетоніндустріяпроект" про стягнення 51932,42 грн. заборгованості з Приватного підприємства "Мазаль".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.02.2012 між сторонами були укладені договори оренди нежитлових приміщень № 3/12 та № 4/12, на підставі яких відповідачу були передані у користування нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: 04080, м. Київ, вул. Межигірська, 78. Відповідно до умов договорів відповідач зобов'язався своєчасно здійснювати розрахунки з орендодавцем за оренду приміщення та комунальні послуги. За доводами позивача, відповідач не виконує належним чином взяті за договором зобов'язання, а саме, не здійснює оплату за орендовані приміщення та комунальні послуги, а також відмовляється підписувати акти виконаних робіт. Оскільки спір між сторонами не був вирішений в досудовому порядку, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Мазаль" 51 932,42 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.02.2015 порушено провадження у справі № 910/2500/15-г за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 18.03.2015.

17.03.15 через канцелярію суду позивач надав документи на виконання вимог ухвали суду від 06.02.15.

У судове засідання 18.03.15 представники сторін з'явились, надали пояснення по суті спору, представник відповідача подав заперечення на позовну заяву. У своїх запереченнях відповідача зазначає, що він сплачував орендну плату за орендовані приміщення весь час доки позивач був власником та орендодавцем нежитлових приміщень, що підтверджується банківськими виписками з рахунку відповідача. Відповідач зазначив, що 27.10.14 позивач направив йому повідомлення про зміну власника орендованих приміщень, та зазначив про необхідність переукладення договорі оренди з новим власником.

У судовому засіданні 18.03.2015 було оголошено перерву до 01.04.2015.

31.03.2015 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника та про продовження строку розгляду спору.

У судове засідання, призначене на 01.04.2015, з'явився представник позивача, який надав додаткові усні пояснення по суті спору та документи для долучення до матеріалів справи.

Щодо клопотань відповідача про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду спору представник позивача не заперечував.

Ухвалою суду від 01.04.15 було продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 15.04.15.

В судове засідання 15.04.15 представники сторін з'явились, надали пояснення по суті спору та додаткові докази по справі, в судовому засіданні було оголошено перерву до 22.04.15.

21.04.15 через канцелярію суду відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 22.04.15 з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав. Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи суд відмовив в його задоволенні у зв'яку з його необґрунтованістю, а також зважаючи на те, що встановлений ст. 69 ГПК України строк вирішення спору станом на 22.04.15 сплив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01 лютого 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетоніндустріяпроект» (надалі - позивач, орендодавець) та Приватним підприємством «Мазаль» (надалі - відповідач, орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 3/12, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати орендареві в строкове платне користування майно з правом здавання в суборенду, що належить орендодавцю на праві власності, яке розташоване за адресою: 04080 м. Київ, вул. Межигірська, 78, а орендар зобов'язується прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути приміщення орендодавцеві в належному стані.

Відповідно до п.1.2 договору об'єктом оренди є нежитлове приміщення загальною площею 225,4 кв.м. в м. Києві по вул. Межигірській, 78.

Крім того, 01 лютого 2012 року між сторонами було укладено аналогічний договір оренди нежитлового приміщення № 4/12, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу в строкове платне користування нежитлове приміщення площе. 900 кв.м. на першому поверсі по вул. Межигірській, 78.

Відповідно до п.2.1 договорів приміщення надається в оренду строком на три роки з 01.02.12 до 30.01.15 з можливістю подальшої пролонгації.

Згідно з п.3.1 договору № 3/12 розмір орендної плати за приміщення, що надається в оренду, на день підписання договору становить 4508 грн. 00 коп. без ПДВ,

Згідно з п.3.1 договору № 4/12 розмір орендної плати за приміщення, що надається в оренду, на день підписання договору становить 13500 грн. 00 коп. без ПДВ,

Пунктом 3.2 договорів № 3/12 та № 4/12 встановлено, що орендар щомісячно протягом строку оренди перераховує аванс щомісячної орендної плати згідно п.3.1 договору, за кожний місяць на розрахунковий рахунок орендодавця та сплачує комунальні послуги (електроенергію, враховуючи реактивну енергію і витрати у трансформаторах на лініях електропередавання у розмірі 5,2 % , також орендар сплачує орендодавцю за обслуговування ТП 611 - 10% від використання електроенергії, та воду) за минулий місяць від фактично спожитих послуг згідно лічильників. Всі витрати за користування телефонами оплачуються орендарем самостійно згідно з рахунками телефонної станції.

Пунктом 3.3, 3.4 договорів встановлено, що орендна плата здійснюється шляхом внесення орендарем грошових коштів на р/р підприємства орендодавця. Орендар щомісяця до 10 числа перераховує 100% орендної плати за поточний місяць. Днем внесення оплати вважається дата отримання банківського підтвердження на перерахунок коштів. Розмір орендної плати погоджується сторонами на період дії договору та може бути змінено в разі зміни цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України за умови погодження обох сторін.

Прийом-передача приміщення здійснюється двосторонньою комісією, яка складається із представників сторін цього договору. При передачі приміщення складається акт прийому-передачі, який підписується членами двосторонньої комісії (п.п. 4.1., 4.2 договорів).

Як свідчать матеріали справи на виконання умов договору № 3/12 сторонами 01.02.12 було підписано та скріплено печатками акт прийому-передачі у користування нежитлового приміщення площею 225 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78.

01.08.12 на виконання умов договору № 4/12 сторони підписали акт прийому-передачі у користування нежитлового приміщення площею 260 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78.

01.11.12 на виконання умов договору № 4/12 сторони підписали акт прийому-передачі у користування нежитлового приміщення площею 240 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78.

Відповідно до п. 5.2.1 договорів оренди № 3/12 та № 4/12 орендар не зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахунки з орендодавцем за оренду приміщення та комунальні послуги.

Пунктом 7.5 договорів визначено що оплата оренди орендарем здійснюється по день фактичного звільнення приміщення.

Листом від 27.10.14 вих. 27-10/14 позивач повідомив відповідача про те, що 17.10.14 відбулась зміна власника нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, буд. 78, а також про те, що до орендаря звертатиметься ТОВ «Арпа Ріал Істейт» з питання переоформлення договорів оренди на іншого орендодавця з 01.11.14.

Листом від 27.10.14 вих. № 1/27 відповідач повідомив позивача про його згоду на продовження строку дії договору оренди № 3/12 на той самий строк, на тих самих умовах. Крім того відповідач просив позивача надати рахунки за оренду і електроенергію за жовтень, листопад місяці згідно договору № 3/12 та № 4/12 від 01.02.12.

07.11.14 листом вих. № 07-11/14 позивач звернувся до відповідача з повторним повідомленням про зміну власника орендованого приміщення та вимогою сплатити заборгованість по орендним платежам в розмірі 51382,84 грн. протягом 10 календарних днів з дати отримання даного листа.

Спір у справі виник у зв'язку із недотриманням, на думку позивача, відповідачем обов'язку щодо своєчасної і повної сплати орендної плати за період з серпня по жовтень 2014 року та комунальних платежів за період з липня по жовтень 2014 року за договорами оренди № 3/12 та № 4/12 від 01.02.12. Внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо вчасної сплати орендних та комунальних платежів позивач вказує на існування заборгованості з орендної плати за договором № 3/12 від 01.02.12 в сумі 9016,00 грн., за договором № 4/12 від 01.02.12 в сумі 17024,00 грн. та заборгованості зі сплати за електроенергію за вказаними договорами в розмірі 25342,84 грн. Крім того, позивачем нараховано 3 % річних за порушення відповідачем грошового зобов'язання в розмірі 549,57 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладені між сторонами Договори оренди нежитлового приміщення № 3/12 та 4/12 від 01.02.12 є договорами найму, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (акти передачі у користування орендованих приміщень, акти надання послуг по оренді майна та постачання електроенергії підписані представниками сторін та скріплені їх печатками, пояснення сторін) підтверджується факт передачі нерухомого майна в оренду, користування ним відповідачем у спірний період. Проте, відповідач у визначених цим договором розмірі та строки орендну плату та відшкодування комунальних послуг на рахунок позивача не сплачував, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість, яка станом на момент вирішення спору складає 51 382,85 грн. з яких заборгованість з орендної плати за договором № 3/12 від 01.02.12 в сумі 9016,00 грн., заборгованість з орендної плати за договором № 4/12 від 01.02.12 в сумі 17024,00 грн. та заборгованість зі сплати за електроенергію за вказаними договорами в розмірі 25342,84 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, листом від 07.11.14 позивач повідомляв відповідача по існування заборгованості за договорами № 3/12 та 4/12 від 01.02.12 в розмірі 51382,84 грн.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.1, 3.2 договорів оренди строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних та комунальних платежів за договорами на момент розгляду справи настав.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони. Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він свої зобов'язання за договорами оренди нежитлового приміщення № 3/12 та № 4/12 від 01.02.12 виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договорів. Відповідач доказів відсутності заборгованості по орендній платі та комунальним платежам суду не надав.

Заперечення відповідача щодо сплати ним орендної плати в повному обсязі не підтверджені матеріалами справи та відхиляються судом, оскільки з копій банківських виписок з поточного рахунку відповідача за 2012-2014 рр вбачається, що відповідачем було лише частково сплачено за надані послуги з оренди та частково компенсовано комунальні платежі, а розмір заборгованості відповідає розрахунку, наданому позивачем в Графіку сплати орендної плати та послуг з надання електричної енергії та Акті звіряння взаємних розрахунків сторін за період з 01.02.12 по 17.04.15.

Досліджуючи надані відповідачем акти звірки взаємних розрахунків сторін станом на 01.01.15 суд зазначає, що вказані акти не включають в себе виставлені позивачем рахунки за надання електричної енергії, крім того, у вказаних актах відповідачем віднесено проплати, які були здійснені за надану електричну енергію в рахунок орендних платежів.

Крім того, з банківської виписки з рахунку відповідача вбачається, що останні платежі від 26.09.14 в розмірі 3300,00 грн., від 02.10.14 в розмірі 19000,00 грн. та від 07.10.14 в розмірі 15000,00 грн. не містять конкретного призначення платежу (орендна плата або оплата за використану електроенергію) та не зазначено за який період здійснюється погашення заборгованості, вказані платежі містять лише вказівку на договори оренди № 3/12 та № 4/12. Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно було віднесено вказані грошові кошти на погашення заборгованості за використану електроенергію за попередні періоди (березень-липень 2014 року).

Крім того, твердження відповідача про незаконність виставлення позивачем рахунків на сплату спожитої відповідачем електричної енергії та не підтвердження позивачем споживання відповідачем саме таких обсягів електричної енергії, спростовується наявними в матеріалах справи: Договором на постачання електричної енергії від 12.07.13 № 5612, укладеним між позивачем та ПАТ «Київенерго», щодо постачання електричної енергії до нежитлової будівлі за адресою м. Київ, вул. Межигірська, 78, Довідками витрат енергоресурсів субабонентами ТОВ «Бетоніндустріяпроект» від ТП-611 по вул.. Межигірській, 78 за період з лютого 2012 по жовтень 2014 рр., Книгою обліку споживання електроенергії по ТОВ «Бетоніндустріяпроект» ТП-611.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на свої листи від 25.09.14 № 2/25, від 25.09.14 № 1/25 та від 10.10.14 № 01/10 про необхідність надання рахунків-фактур на сплату орендної плати за орендовані приміщення та надання для узгодження показань електролічильників. Суд зазначає, що доказів направлення листів від 25.09.14 № 2/25, від 25.09.14 № 1/25 щодо надання можливості ознайомитись з показаннями електролічильників відповідачем не надано, а позивач факт отримання таких звернень відповідача заперечує. Лист від 10.10.14 № 01/10 щодо не виставлення позивачем рахунків на сплату орендної плати, був вручений охоронцю позивача, проте суд зазначає, що відповідно до умов договорів оренди (п. 3.2) обов'язкове виставлення позивачем рахунків-фактур не передбачено, розмір орендної плати зафіксовано в п.3.1 договорів. Отже, відповідач зобов'язаний був самостійно сплачувати орендну плату щомісяця до 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця незалежно від виставлення позивачем рахунків-фактур.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання за спірним договором виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору. Відповідач повному обсязі свого обов'язку по сплаті орендної плати та плати за спожиту електроенергію не виконав, доказів повної оплати заборгованості за період, заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи не надав.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Бетоніндустріяпроект» про стягнення з ПП «Мазаль» по орендній платі та спожитій електричній енергії в розмірі 51382,85 грн. згідно договорів оренди № 3/12 та № 4/12 від 01.02.2012 є правомірними та обґрунтованими.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних (пені) в сумі 549,57 грн., суд зазначає наступне.

Згідно частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з пояснень позивача рахунки-фактури на сплату орендної плати та спожитої електричної енергії відповідачу поштою не направлялись, докази вручення відповідачу вказаних рахунків-фактур за 2014 рік у позивача відсутні, отже неможливо встановити період прострочення сплати відповідачем за спожиту електроенергію.

Суд зазначає, що в тексті позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних, проте в додатках до позовної заяви надав розрахунок пені, в той час як умовами договір оренди № 3/12 та № 4/12 стягнення пені не передбачено.

Крім того, в розрахунку пені за невчасну сплату орендних платежів згідно договору № 3/12 невірно вказано період прострочення,

Відповідно до п. 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати «перерахунок» замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Іншого розрахунку штрафних санкцій позивачем надано не було.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення 3 % річних (пені) в сумі 549,57 грн. задоволенню не підлягають у зв'язку з недоведеністю.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається пропорційно на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються: на відповідача в сумі 1807,67 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2 Стягнути з Приватного підприємства «Мазаль» (04114 м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 54; ідентифікаційний код 32161574) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетоніндустріяпроект» (04071 м. Київ, вул. Ярославська, буд. 32/33; ідентифікаційний код 30266310) суму основного боргу в розмірі 51 382 (п'ятдесят одну тисячу триста вісімдесят дві) грн. 85 коп., судовий збір в розмірі 1 807 (одну тисячу вісімсот сім) грн. 67 коп.

3 В частині позовних вимог про стягнення 549,57 грн. відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.04.2015 р.

Суддя Л.Г. Пукшин