Рішення

від 22.04.2015 по справі 910/3387/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2015Справа №910/3387/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Український будівельник»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Про-Реал»

про стягнення 455 351,29 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Козуб К.С., за довіреністю

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Український будівельник» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Про-Реал» (далі - відповідач) про стягнення 455 351,29 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.02.2015 р. було порушено провадження у справі № 910/3387/15-г, розгляд справи призначено на 18.03.2015 р.

06.03.2015 р. до відділу діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про відсутність аналогічного спору.

У судове засідання 18.03.2015 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 16.02.2015 р. про порушення провадження у справі № 910/3387/15-г позивач виконав.

У судове засідання 18.03.2015 р. представник відповідача не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 16.02.2015 р. про порушення провадження у справі № 910/3387/15-г відповідач не виконав.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 18.03.2015 р. не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 16.02.2015 р. про порушення провадження у справі № 910/3387/15-г, розгляд справи було відкладено на 15.04.2015 р.

У судове засідання 15.04.2015 р. представник позивача з'явився та подав клопотання про продовження строків розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання 15.04.2015 р. не з'явився.

Розглянувши у судовому засіданні 15.04.2015 р. клопотання представника позивача про продовження строків розгляду справи, враховуючи особливості розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку розгляду справи.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 15.04.2015 р. не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 16.02.2015 р. про порушення провадження у справі № 910/3387/15-г, розгляд справи було відкладено на 22.04.2015 р.

У судове засідання 22.04.2015 р. представник позивача з'явився, надав суду пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 22.04.2015 р. не з'явився.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

04.12.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія «Український будівельник» (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Про-Реал» (далі - субпідрядник, відповідач) було укладено Договір субпідряду № 04.12/13-СП (далі - Договір), відповідно до умов якого субпідрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик виконати та здати замовнику в установлений Договором строк закінчені будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, найменування яких зазначається у додатковій угоді (додаткових угодах) до даного Договору, а замовник зобов'язується надати субпідрядникові фронт робіт, прийняти закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до п. 3.1 Договору субпідрядник зобов'язаний розпочати виконання робіт протягом 5-ти днів після підписання даного Договору, але після сплати замовником авансу на матеріали в об'ємі 100 відсотків від їх вартості згідно Додатку № 1 до Договору, та передачі замовником субпідряднику будівельного майданчику (фронту робіт), що засвідчується актом прийому-передачі будівельного майданчика (фронту робіт), а також передачі йому геодезичної розмічувальної мережі для будівництва, що засвідчується актом прийому-передачі геодезичної розмічувальної мережі для будівництва.

Згідно з пунктами 4.9, 4.12 Договору щомісяця сторонами підписується Акти приймання виконаних будівельних робіт, які не є Актами приймання-передачі виконаних робіт, визначених ст. 882 Цивільного кодексу України, а є лише проміжними документами обліку обсягу виконаних робіт з метою їх помісячної оплати.

Пунктом 13.6 Договору встановлено, що передача виконаних робіт субпідрядником і приймання їх замовником оформлюється актом про виконані роботи.

04.12.2013 р. сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до умов якої у будь-якому разі субпідрядник зобов'язаний завершити всі роботи за цією Додатковою угодою, провести успішні випробування (якщо цього вимагає замовник) та здати роботи замовникові в строк не пізніше 70 календарних днів з дати підписання даної додаткової угоди, включаючи звершення всіх робіт, які, як зазначено в даній Додатковій угоді, необхідно виконати, щоб роботи вважались завершеними і готовими до прийняття замовником. Договірна ціна робіт, зазначених у п. 1 даної Додаткової угоди, визначається на основі кошторису (Додаток № 1 до даної Додаткової угоди), що є невід'ємною частиною Договору, є твердою і складає 1 615 306,43 грн., в тому числі ПДВ 269 217,74 грн.

Позивач зазначає суду про те, що відповідно до взятих на себе зобов'язань, що виникли на підставі Договору та Додаткової угоди до цього Договору, відповідач повинен був розпочати виконання робіт 04.12.2013 р. (дата підписання Додаткової угоди № 1) і завершити та здати позивачу всі роботи за Додатковою угодою № 1 в строк не пізніше 12.02.2014 року (70 календарних днів, відлік яких починається з 05.12.2013 р.). Позивач виконав взяті на себе зобов'язання за Договором належним чином та в повному обсязі відповідно до умов Договору. Так, відповідно до п. 3.1 Договору, протягом строку дії Договору позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача передоплату за Договором на загальну суму 1 115 946,72 грн., з яких 643 300,00 грн. - 100% аванс на матеріали. Факт перерахування вищезазначеної суми передоплати підтверджується наступними платіжними дорученнями:

- № 1542 від 11.12.2013 р. на суму 321 650,00 грн.;

- № 2 від 08.01.2014 р. на суму 321 650,43 грн.;

- № 192 від 31.01.2014 р. на суму 42 210,00 грн.;

- № 426 від 04.03.2014 р. на суму 85 806,70 грн.;

- № 643 від 01.04.2014 р. на суму 139 167,00 грн.;

- № 992 від 16.05.2014 р. на суму 101 780,00 грн.;

- № 1250 від 06.06.2014 р. на суму 103 682,59 грн.

При цьому, позивач зазначає, що на сьогоднішній день зобов'язання відповідача за Договором залишаються невиконаними, зокрема, відповідачем не здано позивачу закінчені будівельні роботи, зазначені в Додатковій угоді № 1 в установлений Договором строк.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами (ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України).

В матеріалах справи наявні копії Актів приймання виконаних будівельних робіт, якими підтверджується часткове виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором:

- Акт № 1 за січень 2014 р. на суму 51 582,00 грн.;

- Акт № 2 за лютий2014 р. на суму 107 576,78 грн.;

- Акт № 3 за березень 2014 р. на суму 172 200,35 грн.;

- Акт № 4 за квітень 2014 р. на суму 136 668,62 грн.;

- Акт № 5 за травень 2014 р. на суму 116 725,39 грн.;

- Акт № 6 за травень 2014 р. на суму 127 358,45 грн.;

- Акт № 7 за липень 2014 р. на суму 53 216,16 грн.

З огляду на вищенаведене, відповідачем були частково виконані роботи за Договором на загальну суму 765 327,75 грн.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не було надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача щодо неповного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором в строк, в свою чергу, позивачем були надані суду первинні документи на підтвердження своїх доводів.

З огляду на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь неустойку за порушення строків виконання робіт за Договором в розмірі 358 907,50 грн., штраф за порушення строків виконання робіт за Договором в розмірі 84 997,86 грн., заборгованість по оплаті послуг генерального підряду в розмірі 11 445,93 грн.

Пунктом 15.5 Договору передбачена відповідальність субпідрядника за порушення строків закінчення виконання робіт у вигляді неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від договірної ціни робіт за кожний день прострочення, а в разі прострочення більш ніж на 10 (десять) календарних днів - додаткової сплати штрафу в розмірі 10 (десяти) відсотків від договірної ціни невиконаних робіт.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Щодо одночасного стягнення з відповідача неустойки та штрафу, суд зазначає наступне.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського кодексу України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Можливість одночасного стягнення неустойки та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачена ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення неустойки та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та неустойки не суперечить статті 61 Конституції України, відповідно до статті 230 Господарського кодексу України є видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 09.04.2012 р. у справі № 3-88гс11.

Частиною 1 ст. 111-28 ГПК України передбачено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що позивачем не були враховані положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якими регламентовано, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором. Договором не передбачено інший строк нарахування неустойки.

Судом здійснено перерахунок неустойки та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка в розмірі 144 271,20 грн. та штраф в розмірі 84 997,87 грн., так як розмір штрафу визначений позивачем вірно.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача коштів по оплаті послуг генпідряду в розмірі 11 445,93 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з п. 4.14 Договору субпідрядник зобов'язаний протягом 3-х днів з дати отримання від замовника оплати за виконані роботи або їх частину перераховувати замовнику плату за послуги генерального підряду в розмірі 4% від отриманої від замовника суми.

Як було встановлено судом, позивачем протягом дії Договору було перераховано відповідачу кошти в розмірі 1 115 946,72 грн., що підтверджується вищезазначеними платіжними дорученнями.

За період з січня по травень 2014 року відповідачем були виконані роботи за Договором (без врахування вартості матеріалів) на суму 414 165,25 грн. Дана сума була отримана відповідачем, що підтверджено вищезазначеними платіжними дорученнями, отже, відповідно до п. 4.14 Договору, відповідач зобов'язаний був перерахувати позивачу 16 566,61 грн. (4% від 414 165,25 грн.), що підтверджується підписаними сторонами Актами надання послуг (за послуги генпідряду):

- № 14 від 31.01.2014 р. на суму 1 688,40 грн.;

- № 50 від 28.02.2014 р. на суму 3 432,28 грн.;

- № 189 від 30.05.2014 р. на суму 3 227,44 грн.;

- № 188 від 30.05.2014 р. на суму 4 147,30 грн.;

- № 172 від 28.05.2014 р. на суму 4 071,19 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не виконувались умови Договору належним чином щодо оплати послуг з генерального підряду, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 11 445,93 грн., що підлягає стягненню на користь позивача.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 455 351,29 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 240 715,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Про-Реал» (03061, м. Київ, просп. Відрадний, будинок 103; ідентифікаційний код: 33440524) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Український будівельник» (57550, Миколаївська обл., Очаківський район, село Куцуруб, вул. Ольвійська, будинок 3/1; ідентифікаційний код: 35695254) неустойку в розмірі 144 271 (сто сорок чотири тисячі двісті сімдесят одна) грн. 20 коп., штраф в розмірі 84 997 (вісімдесят чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 87 коп. та заборгованість за послуги з генпідряду в розмірі 11 445 (одинадцять тисяч чотириста сорок п'ять) грн. 93 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Про-Реал» (03061, м. Київ, просп. Відрадний, будинок 103; ідентифікаційний код: 33440524) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Український будівельник» (57550, Миколаївська обл., Очаківський район, село Куцуруб, вул. Ольвійська, будинок 3/1; ідентифікаційний код: 35695254) суму сплаченого судового збору в розмірі 4 814 (чотири тисячі вісімсот чотирнадцять) грн. 81 коп.

Повне рішення складено 27.04.2015 р.

Суддя О.В. Нечай